Дата документу Справа № 324/2437/15-к
Апеляційний суд Запорізької області
Провадження № 11-кп/778/1376/16 Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Єдиний унікальний № 324/2437/15-к Доповідач в 2-й інстанції - ОСОБА_2
про залишення апеляційної скарги без руху
01 вересня 2016 року м. Запоріжжя
Суддя судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Запорізької області ОСОБА_2 під час перевірки апеляційної скарги прокурора у кримінальному провадженні на вирок Пологівського районного суду Запорізької області від 21 червня 2016 року щодо обвинуваченого ОСОБА_3 на предмет її відповідності вимогам ст.396 КПК України,
Вироком Пологівського районного суду Запорізької області від 21 червня 2016 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.260, ч.1 ст.263 КК України і призначено йому покарання на підставі ч.1 ст.70 КК України у виді 4 років позбавлення волі без конфіскації майна.
На вказаний вирок прокурором подано апеляційну скаргу.
З огляду на зміст апеляційної скарги прокурора апеляційне провадження не може бути відкрито, а апеляційна скарга підлягає залишенню без руху.
Виходячи з вимог пункту 4 частини 2 статті 396 КПК України в апеляційній скарзі зазначаються вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, та їх обґрунтування із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
Однак прокурор, посилаючись на незаконність та необґрунтованість вироку, не наводить в апеляційній скарзі належних та обґрунтованих доводів того, в чому конкретно полягає незаконність та необґрунтованість вироку, які саме були допущені порушення вимог кримінального процесуального закону при судовому розгляді кримінального провадження, та як вони перешкодили ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
При цьому прокурор, зазначив, що «після подій, які відбулися протягом квітня-липня 2014 року на території Донецької області, не виникає жодного сумніву, що так звана «ДНР» є терористичною організацією, оскільки має стійку, організовану структуру військового типу, єдиноначальність, підпорядкованість, чітку ієрархічність, дисципліну, члени якої мають у своєму розпорядженні сукупність технічних пристроїв та засобів, що застосовуються для ураження живої сили, техніки, споруджень та інших цілей, у тому числі вогнепальну зброю, важке військове озброєння. Основною метою її діяльності є насильницька зміна та повалення конституційного ладу, захоплення державної влади в Україні, а також зміна меж території і державного кордону України шляхом створення незаконного державного утворення «ДНР».
Таким чином, прокурор в своїй апеляційній скарзі посилається не на докази, які судом не прийнято до уваги під час ухвалення вироку, а на так званий факт, який на переконання прокурора є загальновідомим і не потребує доведення.
Проте, на відміну від Цивільного процесуального кодексу, зокрема його ст.61, норми Кримінального процесуального кодексу не передбачають інституту «загально відомого факту», а тому всі наведені прокурором у зазначений спосіб обставини щодо визнання «ДНР» терористичною організацією підлягають доведенню з посиланням на відповідні правові нормативні акти України чи міжнародного права.
Крім того, відповідно до ст.23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо.
Виходячи з принципу безпосередності дослідження доказів (п.16 ч.1 ст.7, ст.23 КПК України) апеляційний суд не вправі дати їм іншу оцінку, ніж та, яку дав суд першої інстанції, якщо ці докази не було досліджено під час апеляційного розгляду справи.
Між тим прокурор, порушуючи питання про скасування вироку і ухвалення нового вироку, яким визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні, в тому числі злочину, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України, не порушує відповідне клопотання згідно з положеннями ч.3 ст.404 КПК України.
Також в резолютивній частині скарги прокурор просить визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України (участь у терористичній організації), проте порушує питання про призначення покарання за ч.1 ст.258 КК України, яка передбачає відповідальність за терористичний акт, що свідчить про суперечливість апеляційних вимог в цій частині.
Окрім цього, зі змісту вироку вбачається, що обвинуваченому за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України судом першої інстанції призначено покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі. Однак зазначивши в апеляційній скарзі вимогу про призначення обвинуваченому за ч.1 ст.263 КК України покарання у виді 5 років позбавлення волі, прокурор не навів будь-якого обґрунтування заявлених в цій частині вимог.
Відповідно до ч.1 ст.59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.
Проте порушуючи в скарзі питання про призначення обвинуваченому покарання з конфіскацією майна, прокурор в порушення вимог ст.59 КК України не зазначає все або яка саме частина майна підлягає конфіскації.
За таких обставин, апеляційна скарга прокурора відповідно до вимог ч. 1 ст. 399 КПК України підлягає залишенню без руху, з наданням останньому семиденного строку з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків скарги.
Керуючись ст. 399 КПК України суд,
залишити апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні на вирок Пологівського районного суду Запорізької області від 21 червня 2016 року щодо обвинуваченого ОСОБА_3 без руху.
Встановити прокурору семиденний строк з дня отримання копії зазначеної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, для чого невідкладно направити копію цієї ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду
Запорізької області ОСОБА_2