Дата документу Справа № 0810/7475/2012
Провадження № 11-кп/778/1279/16
Єдиний унікальний № 0810/7475/2012 Головуючий в 1-й інстанції - ОСОБА_1
Категорія - ч. 2 ст. 242 КК України Доповідач в 2-й інстанції - ОСОБА_2
29 серпня 2016 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі суддів:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в апеляційному порядку, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12012080230000078, за апеляційними скаргами прокурора, який брав участь у провадженні (із змінами) та обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Запорізького районного суду Запорізької області від 09 грудня 2013 року відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, приватного підприємця, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 242 КК України;
вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 09 грудня 2013 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 242 КК України і призначено покарання у виді 1 року обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 1 рік та покладено обв'язки, передбачені п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_7 до вступу вироку в законну силу залишено у вигляді особистого зобов'язання.
Цивільний позов Запорізької міжрайонної екологічної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Запорізькій області до ОСОБА_7 про відшкодування збитків заподіяних навколишньому природному середовищу внаслідок самовільного забору з р. Дніпро, залишено без розгляду.
Вирішена доля речових доказів.
Згідно зі змістом оскаржуваного судового рішення, відповідно до обвинувального акту наданого 14.08.2013 року, ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що будучи зареєстрований як фізична особа-підприємець, на підставі договору найму (оренди) нерухомого майна від 23.03.2012 року, укладеного між ФОП ОСОБА_7 та Володимирівською сільською радою Запорізького району Запорізької області в особі голови ОСОБА_9 , використовуючи насосну станцію №№ 1 і НОМЕР_1 з мережами та обладнанням, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 , маючи умисел спрямований на порушення вимог законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, без дозволу на спеціальне водокористування, в період часу з 26.04.2012 року по 08.08.2012 року, здійснив водозабір з річки Дніпро, чим порушив правила охорони вод, встановлені ст. 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. ст. 44, 48, 49 Водного кодексу України, Порядок затвердження та видачі дозволу на спеціальне водокористування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 року № 321.
Внаслідок дій ОСОБА_7 з 26.04.2012 року по 08.08.2012 року, на думку сторони обвинувачення, незаконно здобуто з р. Дніпро 507500 куб.м води, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді заподіяння матеріальної шкоди державі на загальну суму 14 489 125 гривень, у зв'язку з чим прокурором подано позов.
В апеляційних скаргах:
- прокурор просить вирок суду першої інстанції скасувати та постановити новий вирок в частині цивільного позову, посилаючись на те, що в матеріалах справи є достатні докази спричинення обвинуваченим шкоди на зазначену в позові суму.
28.04.2015 року прокурор вніс зміни до апеляційної скарги і просить скасувати вирок через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та постановити новий вирок, яким призначити обвинуваченому покарання у розмірі та виді призначеному судом першої інстанції, задовольнити цивільний позов про відшкодування збитків на суму 14489125 гривень;
- обвинувачений ОСОБА_7 просить вирок суду першої інстанції скасувати та закрити провадження відносно нього за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 242 КК України, посилаючись на те, що внаслідок його дій не настали передбачені даною статтею наслідки у вигляді забруднення поверхневих чи підземних вод і водоносних горизонтів, джерел питних, лікувальних вод або зміну їх природних властивостей, чи виснаження водних джерел, загибелі чи захворювання людей, масової загибелі об'єктів тваринного чи рослинного світу або інших тяжких наслідків для біосфери.
В запереченнях обвинувачений ОСОБА_7 просить апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення як необґрунтовану.
Клопотань про повторне дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження або дослідження доказів, з огляду на вимоги ч. 3 ст. 404 КПК України, від учасників судового провадження не надходило.
Заслухавши доповідь судді доповідача про сутність судового рішення та аргументи скарги; в судових дебатах: прокурора, обвинуваченого, зокрема в останньому слові, які підтримали свої апеляційні скарги, захисника, який просив задовольнити скаргу обвинуваченого, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурора, який брав участь у провадженні (зі змінами) та обвинуваченого ОСОБА_7 підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Стаття 8 КПК України встановлює принцип верховенства права, згідно якого кримінальне провадження здійснюється з додержанням цього принципу, відповідно до якого людина. її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права та з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду, та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.
Так, у мотивувальній частини оскаржуваного вироку суд зазначив, що «відповідно до обвинувального акту наданого 14.08.2013 року, ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що будучи зареєстрований як фізична особа-підприємець, на підставі договору найму (оренди) нерухомого майна від 23.03.2012 року, укладеного між ФОП ОСОБА_7 та Володимирівською сільською радою Запорізького району Запорізької області в особі голови ОСОБА_9 , використовуючи насосну станцію №№ 1 і НОМЕР_1 з мережами та обладнанням, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 , маючи умисел спрямований на порушення вимог законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, без дозволу на спеціальне водокористування, в період часу з 26.04.2012 року по 08.08.2012 року, здійснив водозабір з річки Дніпро, чим порушив правила охорони вод, встановлені ст. 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. ст. 44, 48, 49 Водного кодексу України, Порядок затвердження та видачі дозволу на спеціальне водокористування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 року № 321. Внаслідок дій ОСОБА_7 з 26.04.2012 року по 08.08.2012 року, на думку сторони обвинувачення, незаконно здобуто з р. Дніпро 507500 куб.м води, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді заподіяння матеріальної шкоди державі на загальну суму 14 489 125 гривень».
Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» звернуто увагу судів на те, що вирок, постановлений іменем України, є найважливішим актом правосуддя і до його постановлення належить підходити з винятковою відповідальністю, суворо додержуючись вимог кримінального процесуального закону. Наспіх, непослідовно, неохайно написаний вирок може викликати сумніви в його законності, обґрунтованості і справедливості, судді повинні постійно вдосконалювати стиль написання вироку, який повинен бути викладений офіційно-діловою мовою, юридично грамотно, з коротким, точним і ясним описом обставин справи, результатів дослідження доказів і висновків суду.
Згідно п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку зазначається у разі визнання особи винуватою формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
Отже, виклавши обвинувальний вирок у зазначеній редакції, суд тим самим, не встановив фактичні обставини кримінального провадження, не сформулював обвинувачення, яке визнав доведеним, пославшись лише на обставини зазначені в обвинувальному акті, зауваживши, що обвинувачений в цих діяннях лише обвинувачується, тобто фактично висловив підозру ОСОБА_7 у скоєнні інкримінованого злочину.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що відсутність у обвинувальному вироку формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з подальшим визнанням останнього винуватим у скоєнні інкримінованого йому злочину, носить правову невизначеність, і тому становить порушення принципу презумпції невинуватості, у зв'язку з чим, колегія не дійшла висновку, що судовий процес закінчився чи мав закінчитися «доведенням вини ОСОБА_7 відповідно до закону».
Таким чином колегія суддів констатує істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, згідно до ч. 1 ст.412 КПК України, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення і приходить до висновку, що зазначені істотні порушення є процесуально неприпустимими при постановлені судового рішення, оскільки в такий спосіб порушуються загальні засади забезпечення законності, змагальності сторін та одночасно обґрунтованості судового рішення, що передбачено як обов'язкова вимога у ст. 370 КПК України, а також ці вимоги містяться у ст. 7 КПК України - серед загальних засад кримінального провадження, яке за своїм змістом та формою повинно їм відповідати. Ці вимоги КПК України не дотримані судом першої інстанції при судовому розгляді, що свідчить про наявність істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які встановлені при апеляційному перегляді оскаржуваного судового рішення.
Реалізуючи та дотримуючись загальних процесуальних засад кримінального провадження, що містяться у главі 2 КПК України, колегія суддів дійшла висновку про наявність декількох істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне і обґрунтоване рішення, що обумовлює необхідність скасування оскаржуваного вироку та призначення нового судового розгляду у суді першої інстанції, що відповідає нормам ч. 1 ст. 412; п. 6 ч. 1 ст. 407; п. 3 ч. 1 ст. 409, п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 411 КПК України.
Вирішуючи питання про подальший рух провадження після скасування вироку колегія суддів виходить з наступного. Порушення судом першої інстанції вимог п. 2 ч. 3 ст. 374, ст. 370 КПК України про зміст мотивувальної частини обвинувального вироку та загальних засад судочинства не відноситься до передбаченого в ч. 1 ст. 415 КПК України переліку підстав для призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Проте, відповідно до вимог ч. 6 ст. 9 КПК України, у випадках, коли положення КПК України не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК України. Такими загальними засадами кримінального провадження у даному випадку є передбачені п.п. 1, 2, 10, 13, 15 ч. 1 ст. 7 КПК України верховенство права, законність, презумпція невинуватості та можливість реалізації права на захист, а також забезпечення змагальності сторін та одночасно обґрунтованості і вмотивованості судового рішення, що передбачено як обов'язкові вимоги у ст. 370 КПК України.
Також належить врахувати те, що необхідність дотримання при судовому розгляді вказаних загальних засад судочинства підтверджується практикою Європейського суду та змістом норм Європейської конвенції з прав людини, які відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства.
З огляду на викладене, з метою дотримання вказаних засад кримінального провадження, що гарантуються чинним КПК України, оскаржуваний вирок належить скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції .
Внаслідок скасування вироку та призначення нового судового розгляду колегія суддів, в силу вимог ч. 2 ст. 415 КПК України, позбавлена процесуальної можливості розгляду решти апеляційних вимог прокурора та обвинуваченого, що обумовлює часткове задоволення їх апеляційних скарг.
Керуючись ст. ст. 7, 8, 9, 404, 407, 412, 415 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
апеляційні скарги прокурора, який брав участь у провадженні (зі змінами) та обвинуваченого ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Вирок Запорізького районного суду Запорізької області від 09 грудня 2013 року відносно ОСОБА_7 - скасувати.
Призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.
Матеріали кримінального провадження направити до Запорізького районного суду Запорізької області.
Ухвала Апеляційного суду Запорізької області набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4