№2-39/08
22 квітня 2008 року Торезький міський суд Донецької області в складі:
головуючого Стріжакової Т.В.
при секретарі Косолапової В.В.
з участю позивача ОСОБА_1.
представника позивача ОСОБА_2
представника ВДВС ТМУЮ ОСОБА_3
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тореза цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, Відділу державної виконавчої служби Торезького міського управління юстиції, про визнання заборгованості по аліментам відсутньою, -
ОСОБА_1 17.09.2007 року звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 Л.1. про звільнення від уплати аліментів. На підставі ч.3 ст.197 СК України просив звільнити його від оплати заборгованості, оскільки вона виникла внаслідок непред'явлення без поважних причин виконавчого листа до виконання особою, на користь якої присуджені аліменти (а.с.3, 4).
Ухвалою суду від 13.12.2007 року залучений до участі у справі як співвідповідач Відділ державної виконавчої служби Торезького міського управління юстиції (ВДВС ТМУЮ) (а.с.39).
26.02.2008 року позивач змінив свої вимоги і просив дії державного виконавця ВДВС ТМУЮ по нарахуванню заборгованості по аліментам визнати неправомірними, зобов'язати його зробити перерахунок на підставі діючого законодавства (а.с.70-73).
28.03.2008 року позивач знову змінив свої вимоги, мотивував їх тим, що постановою Торезького міського суду Донецької області від 30.10.1990р. з нього на користь ОСОБА_4 стягнуті аліменти на утримання двох дітей: сина ОСОБА_5, 08.08.1987р. народження, та дочку ОСОБА_6, 06.11.1985р. народження, у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісячно. З моменту стягнення аліментів до повноліття дітей він регулярно виплачував аліменти у розмірі, передбаченому законом та рішенням суду. З червня 2000р. по липень 2004р. у зв'язку з відсутністю роботи у м.Торезі він періодично виїжджав у райони Крайньої Півночі, але продовжував виплачувати аліменти у розмірі 1/3 частини, виходячи із середнього заробітку по м.Торезу як для непрацюючих до досягнення дітьми повноліття. З 3.11.2003р. нарахування аліментів проводилося по 1/6 частини, виходячи із середнього заробітку по м.Торезу, оскільки дочка ОСОБА_6 досягла повноліття.
Нарахування та виплата аліментів проводилася на підставі ст.74 ЗУ «Про виконавче провадження» та з врахуванням того, що він не працював на території України йому визначався розмір аліментів як для осіб, які не працюють, виходячи із середнього заробітку по регіону, проти таких розрахунків він не заперечував. На початку 2006р. зі слів державного виконавця, робі тиків Торезького MB УМВС, прокуратури йому (позивачу) стало відомо, що у відношенні нього готується порушення кримінальної справи за невиплату аліментів на утримання дітей, також йому повідомили, що за ним утворилася заборгованість у сумі 50453грн. Аналіз розрахунку заборгованості, наданий ВДВС ТМУЮ, свідчить, що в розрахунку не враховано ряд платежів, в ньому вказані невірні відомості і неправильно застосований закон. При нарахуванні аліментів за період з червня 2000р. по липень 2004р. необхідно було керуватися п.10 ПКМУ від 26.02.1993р. №146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначені розміру аліментів на одного подружжя, дітей, батьків, інших осіб», згідно із яким з осіб, які працюють за контрактом в іноземних компаніях та отримують заробітну плату тільки за кордоном, аліменти стягуються із розрахунку 100% заробітної плати, яку платник аліментів отримував до укладення контракту, або виходячи із його заробітної плати за останній місяць роботи на момент виїзду або із п'ятикратного розміру неоподаткованого податком мінімуму громадян на момент проведення розрахунку.
Згідно із довідкою ДП «Шахта «3-біс» від 12.02.2008р. його середній заробіток за останні місяці робрти перед укладанням контракту склав 294, 55грн. З врахуванням даного заробітку
позивач навів свій розрахунок, в якому вказав суми аліментів, які підлягали оплаті, фактично оплачені суми аліментів, і вказав, що переплата аліментів склала 2266грн. 03коп. та 2000руб. Оскільки заборгованості по аліментам у нього немає, є, навіть, переплата, на підставі ст.74 ЗУ «Про виконавче провадження», ч.4 ст.195 СК України, п.10 ПКМУ від 26.02.1993р. №146 просив визнати, що заборгованість по аліментам, які він виплачував відповідачці на утримання двох, а потім однієї дитини, відсутня (а.с. 181, 182).
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 дав пояснення, аналогічні викладеним, додатково пояснив, що він працював на шахті «3-біс», після розірвання шлюбу з відповідачкою регулярно сплачував аліменти, потім став працювати у Айхальському БМТ в Якутії, гам отримував заробітну плату. На утримання дітей весь час пересилав переводи, купував їм одяг, усе необхідне у школу, возив влітку на море, робив подарунки, вони приходили до нього, він давав кожного разу гроші, достатньо їх забезпечував. Тому відповідачка тривалий час не мала до нього претензій. З державним виконавцем він постійно підтримував відносини, здавав квитанції про оплату аліментів, йому не говорили, що є заборгованість. Влітку 2003р. несподівано до нього прийшли описувати майно із ВДВС, сказали, що позивачка звернулася до прокуратури, що йому нарахували борг по аліментам, він показав квитанції про оплату аліментів, більше питань до нього не було. Наступного разу піднімалося питання про притягнення його до кримінальної відповідальності, на початку 2007р. приходив робітник міліції, він знову показав докази оплати аліментів, питання було закрито. Вважає, що заборгованість йому нарахована неправомірно, сума боргу змінюється кожного разу, вперше він про її наявність почув у 2006р. Відповідачка та державний виконавець не стали оформляти конвенцію, відповідачка погодилася на те, що він добровільно сплачував аліменти, тому вважає, що йому не мають права нараховувати заборгованість аліментів за доходи, які він отримав на території Росії. Просив його вимоги задовольнити у повному обсязі.
Представник позивача ОСОБА_2 пояснила, що підтримує усе сказане позивачем та усе викладене у змінах до позовної заяви від 28.03.2008р. Відповідачка 16.01.2002р. написала у ВДВС заяву про не направлення виконавчого листа у Айхал за місцем роботи позивача, просила стягувати аліменти на Україні, тривалий час не мала ніяких претензій по оплаті аліментів. її задовольняло те, що вона отримувала на дітей аліменти, позивач купував дітям одяг, оздоровлював їх влітку. Коли ж він повернувся у Торез, і вона стала отримувати тільки аліменти, її перестало це влаштовувати. Вважає, що позивач навів правильний розрахунок, на підставі діючого законодавства України, заборгованості по аліментам з врахуванням ст.74 ЗУ «Про виконавче провадження», ч.4 ст.195 СК України, п.10 ПКМУ від 26.02.1993р. №146 у нього немає, він весь час сплачував аліменти, турбувався про дітей. Вважає, що його позовні вимоги обґрунтовані та знайшли своє підтвердження у судовому засіданні. Просила визнати, що заборгованість по аліментам, які він виплачував відповідачці на утримання дітей, відсутня.
Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилася, хоча була повідомлена в установленому порядку про час та місце розгляду справи, про це свідчать розписки про отримання повісток, відомостей про наявність поважних причин її неявки до суду не надійшло. В справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, тому суд ухвалив на підставі ст. 169 ЦПК України справу розглядати за її відсутності.
У судовому засіданні спочатку брав участь у якості представника відповідачки ОСОБА_4 - ОСОБА_7, але у подальшому за клопотанням представника позивача ОСОБА_2 він ухвалою суду був недопущений до участі у справі, оскільки у судовому засіданні він надав свій паспорт, в якому прізвище вказано - ОСОБА_7, а довіреність на веденння справ у судових установах відповідачкою ОСОБА_4 надана іншій особі - ОСОБА_8 (а.с.29).
При розгляді позову в первісній редакції (від 17.09.2007р.) позивач заявляв клопотання про обов'язкову явку відповідачки, ухвалою суду від 13.12.2007р. клопотання задоволено (а.с.40), але після цього позивач змінив свої вимоги, була допитана дочка сторін, досліджені докази, позивач вказав, що по справі з'ясовані усі обставини, необхідність у допиті відповідачки відпала, позивач заявив, що на допиті відповідачки він не наполягає (а.с.67), тому суд виніс у судовому засіданні ухвалу про скасування ухвали про її обов'язкову явку (технічний запис).
Представник відповідача ВДВС ТМУЮ ОСОБА_9 пояснила, що на виконанні у ВДВС ТМУЮ знаходиться виконавчий лист №АЕ-268 від 30.10.1990р. Торезького міського суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання двох дітей: сина ОСОБА_5, 08.08.1987р. народження., та дочку ОСОБА_6, 06.11.1985р. народження, у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 11.10.1990р. до повноліття дітей, але не менше 20крб. на кожну дитину, який надійшов на виконання 16.03.2000р. 18.03.2000р. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, боржнику було запропоновано добровільно
виконати рішення суду у строк до 25.03.2000р., попередити про працевлаштування, сплатній заборгованість. З метою забезпечення виконання виконавчого документу державним виконавцем проведені виконавчі дії примусового характеру, про що маються відповідні докази (про розшук боржника, його доходів, майна, на яке можна б було звернути стягнення).
Серед іншого державним виконавцем було надіслано запит до Айхальського будівельно-монтажного тресту про встановлення місця праці боржника та отримані ним заробітки. 14.06.2000р. надійшла довідка, що на вказаному підприємстві ОСОБА_1 працює з 14.06.2000р. Стягувачці ОСОБА_4 було запропоновано звернутися до суду для оформлення документів для отримання аліментів по конвенції про правову допомогу і правові відносини. 16.01.2002р. стягувачка звернулася до ДВС з заявою про не направлення виконавчого листа у Айхальський БМТ, просила утримувати аліменти за місцем проживання ОСОБА_1 у м.Торезі, вул. Сіротіна, 13/5. 28.01.2002р. ОСОБА_1 написав заяву про те, що він зобов'язується добровільно платити аліменти з заробітної плати, яку він отримує у Айхальському БМТ. За період з жовтня 2000р. по листопад 2001р., виходячи із отриманого заробітку ОСОБА_1 у Айхальському БМТ та фактично оплачених аліментів заборгованість по аліментам станом на 01.11.2001р. склала 15177, 79грн. Проведеними державним виконавцем не одноразовими заходами встановлено, що у ОСОБА_1 майна, на яке може бути звернуто стягнення немає. На направлені матеріали до Торезького MB УМВСУ про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за злісне ухилення від сплати аліментів 19.09.2004р. надійшло повідомлення про відмову у порушенні кримінальної справи згідно із ст.6 п.2 КПК України. З 01.12.2001р. по 19.09.2004р. ОСОБА_1 регулярно сплачував аліменти, але враховуючи розмір його отриманого заробітку у Айхальському БМТ, фактичну оплату аліментів, заборгованість склала 28131, 57грн. На погашення заборгованості ОСОБА_1 сплатив за період з 19.09.2004р. по 16.09.2005р. борг у сумі 2568грн.
На примусове виконання ВДВС надійшов 06.09.2005р. виконавчий листи №2-1701 і 15.09.2005р. виконавчий лист №2-2245 Торезького міського суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь відповідно ОСОБА_10 та ОСОБА_11 аліментів у розмірі 1/10 частини всіх видів заробітку щомісячно на користь кожного до закінчення навчального закладу, але не більше, ніж до досягнення ними 23 років. Відповідно 07.09.2005р. і 16.09.2005р. державним виконавцем винесені постанови про відкриття виконавчого провадження. Постановою від 16.09.2005р. вказані виконавчі провадження об'єднані у зведене виконавче провадження. Перевіркою державного виконавця було встановлено, що майна, на яке може бути накладено стягнення у боржника немає, ОСОБА_1 проживає разом з батьками, від сплати аліментів не ухиляється, місце свого мешкання не приховує, регулярно у ВДВС надає квитанції про оплату аліментів, за період з 16.09.2005р. по 01.03.2007р. боржник заплатив 1470грн.
У теперішній час існує загальна заборгованість по аліментам ОСОБА_1 у сумі 43944, 61грн. Дана заборгованість розрахована відповідно до ч.5ст.74 ЗУ «Про виконавче провадження», ч.1, 2 ст.195 СК України, де передбачено, що заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення; якщо платник не працював на час виникнення заборгованості, але працює на час визначення розміру, заборгованість визначається із заробітку (доходу), який він одержує. На теперішній час також діє ПКМУ від 26.02.1993р. №146. Позивач, подавши даний позов, реалізував своє право на вирішення у судовому порядку спору про розмір заборгованості по аліментам. Просила прийняти рішення згідно із чинним законодавством.
Вислухавши позивача, представника позивача, представника відповідач ВДВС ТМУЮ, дослідивши матеріали справи, судом фактично встановлено, що постановою Торезького міського суду Донецької області від 30.10.1990р. з ОСОБА_1 стягнуті аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання дітей: сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 11.10.1990р. до їх повноліття, але не менше 20 руб. на кожну дитину (а.с.55). На виконання постанови виданий виконавчий лист №АЕ-268 від 30.10.1990р. (а.с.89). 28.07.1999р. постановою Торезького міського суду з ОСОБА_1 стягнуті аліменти на користь ОСОБА_12 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_13, 04.01.1998р. народження, у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку щомісячно. 09.08, 2004р. рішенням Торезького міського суду з ОСОБА_1 стягнуті аліменти на користь на користь ОСОБА_10 у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку щомісячно з 26.07.2004р. до закінчення учбового закладу, але не більше, ніж до досягнення нею 23 років (а.с. 16).
Рішенням Торезького міського суду 01.07.2005р. вирішено зменшити розмір аліментів, які стягуються по рішенню Торезького міського суду від 09.08.2004р. з ОСОБА_1 на користь
ОСОБА_10 у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше неоподаткованого мінімуму доходів громадян щомісячно, визначивши до стягнення 1/10 частину усіх видів заробітку щомісячно, але не менше неоподаткованого мінімуму доходу щомісячно. Вирішено зменшити розмір аліментів, які стягуються за постановою Торезького міського суду від 28.07.1999р. з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_12 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_13, 04.01.1998р. народження, у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше неоподаткованого мінімуму доходів громадян щомісячно, визначивши до стягнення 1/8 частину усіх видів заробітку щомісячно, але не менше неоподаткованого мінімуму доходу щомісячно (а.с. 15-17).
Рішенням Торезького міського суду 06.09.2005р. стягнуто з ОСОБА_14 аліменти на користь його повнолітнього сина ОСОБА_15, 08.08.1987р. народження, на його утримання у розмірі 1/10 частини заробітку (доходу) кожного місяця з 08.08.2005 року до закінчення сином учбового закладу, але не більше, ніж до досягнення ним 23 років (а.с.56).
Згідно із довідкою по адресному бюро Торезького MB УМВСУ в Донецькій області ОСОБА_4 зареєстрована з 17.01.1985р. за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.68), ОСОБА_1 зареєстрований з 11.06.1982р. у АДРЕСА_2 (а.с. 118).
Згідно із випискою ОСОБА_1 17.10.1994р. прийнятий на «Шахта «3-біс» підземним слюсарем на підставі наказу №164к від 19.10.1994р., звільнений по ст.38 КЗпП України за власним бажанням на підставі наказу №29к від 23.02.2000р. (а.с.92). Його заробітна плата за останні 2 місяці перед звільненням склала 293, 34грн.+295, 75грн. = 589, 09грн. (а.с. 174, 104). Середньомісячна заробітна плата за цей період складе: 589, 09грн.:2 = 294, 55грн. Листом від 10.03.2000р. «Шахта «3-біс» виконавчий лист на ОСОБА_1 повернула ДВС м.Тореза у зв'язку зі звільненням останнього(а.с.91). Постановою від 18.03.2000р. відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа АЕ-268 Торезького міського суду від 30.10.1990р. (а.с.90).
Ухвалою від 17.10.2000р. оголошено розшук ОСОБА_1 за поданням державного виконавця, заведено розшукову справу (а.с.94-96). Згідно із повідомленням Торезького MB УМВСУ в Донецькій області від 05.02.2001р. ОСОБА_1, який розшукується, встановлений таким, що проживає за адресою: м.Торез, мікрорайон-30 років ПеремогиАДРЕСА_3 (а, с 100, 101). В результаті проведених перевірок державним виконавцем у присутності понятих складені акти про те, що ОСОБА_1 виїхав на заробітки У РФ, майна, яке підлягає опису та належить ОСОБА_1, автомобіля немає (а.с.93, 97, 98). 17.01.2001р. ОСОБА_4 просила порушити кримінальну справу відносно ОСОБА_1 у зв'язку з заборгованістю по аліментам (а.с.99). ОСОБА_1 02.02.2001р. надав розписку, що він зобов'язується погасити заборгованість по аліментам в сумі 789грн. до 13 лютого (а.с. 102). УЖКХ 13.02.2001р. повідомило, що ОСОБА_1 проживає ІНФОРМАЦІЯ_3, не працює з 23.02.2000р. (а.с.104).
12.02.2001 р. ОСОБА_4 звернулася із заявою до ДВС м.Тореза про направлення запиту у Айхальський БМТ про розмір заробітної плати ОСОБА_1, де він працює з березня 2001р. (а.с.108). Державним виконавцем були направлені відповідні запити 28.02.2001р., надійшла відповідь від 20.06.2001р. про те, що ОСОБА_1 працює на Айхальському БМТ з 14.06.2000р. електрозварювальником з 14.06.2000р. вахтовим методом, наказ №539 від 16.06.2000р.(а.с.109-111). 16.01.2002р. ОСОБА_4 подала до ВДВС ТМУЮ заяву, в якій просила виконавчий лист про стягнення аліментів АЕ-268 від 30.10.1939р. не направляти у Айхальський БМТ, а на основі довідки про заробітну плату утримувати заборгованість по аліментам за місцем проживання боржника, оскільки він є громадянином України та мешкає у м.Торезі, по вул. Сиротіна, 13/5 (а.с.8, 116). Виконавчий лист №АЕ-268 Айхальський БМТ повернув, аліменти не утримувалися (а.с.89). На запити ВДВС м.Тореза отримані на довідки про розмір щомісячної заробітної плати ОСОБА_1: з 14.06.2000р. по 31.10.2001р. у сумі 37277руб., з 1.11.2001р. по 31.07.2002р. -153972, 44грн., з 31.08. 2002р. по 30.09.2003р. - 488349, 34руб., з 1.10.2003р. по 07.07.2004р. -37854грн., ОСОБА_1 звільнився з 07.07.2004р. згідно із наказом №107 від 07.07.2004р. по закінченню строку вахтових робіт (а.с. 113, 114, 120, 121, 126-128, 135, 145-147, 155, 156, 183, 184). У листі від 06.09.2002р. Служба судових приставів повідомила, що сгягувачці неоднократно роз'яснювалося, що вона повинна звернутися з клопотанням у відповідні інстанції з дозволом виконання виконавчого документа на території Росії (згідно із Конвенцією про правову допомогу). При надходженні виконавчого документу у Службу судових приставів визначається борг по аліментам за весь період утворення заборгованості (а.с. 120).
На запити державного виконавця про наявність вкладів у банках, зареєстрованої о автотранспорту, іншого майна, отримані відповіді про відсутність майна, на яке можна звернути стягнення (а.с.122-125, 130). За місцем проживання боржника теж не виявлено такого майна
(а.с. 129, 134). ОСОБА_1 у письмових поясненнях вказав, що аліменти ОСОБА_4 сплачує щомісячно, квитанції надає, заборгованість буде виплачувати по-можливості (а.с. 133).
21.08.2004р. ОСОБА_4 просила порушити кримінальну справу відносно ОСОБА_1 у зв'язку з заборгованістю по аліментам (а.с.142). 01.09.2004р. державний виконавець направив на адресу Торезького MB УМВСУ в Донецькій області подання про проведення перевірки та вирішення питання про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за ухилення від уплати аліментів (а.с.143), на що надійшла відповідь, що зібраний перевірочний матеріал, за фактом ухилення від оплати аліментів відмовлено у порушені кримінальної справи згідно із ст.6 п.2 КПК України у зв'язку з відсутністю складу злочину у діях ОСОБА_1 (а.с. 144).
14.03.2005р. ОСОБА_4 просила перевірити наявність майна у боржника, доходи його родичів, оскільки він на свої доходи придбав машину, гараж, нові меблі, а усе оформив на родичів (а.с. 148). 04.05.2005р. державним виконавцем винесена постанова про залучення до проведення виконавчих дій робітників міліції для проведення опису майна боржників 16.05.2005р. (а.с. 149), була проведена перевірка (а.с.150, 152, 153, 154, 159), в результаті складені акти про відсутність у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення (а.с.157, 158, 161, 162).
Державний Ощадний банк України на запит державного виконавця надав курс російського рубля до гривні (а.с. 137-141).
Відповідачем ВДВС ТМУЮ надані розрахунки заборгованості боржника ОСОБА_1 по сплаті аліментів по виконавчому листу №АЕ-268 за різні періоди. За період роботи боржника на ДВАТ «Шахта №3-біс» на 01.02.2000р. борг по аліментам склав 188грн. З 01.02.2000р. по 01.05.2000р., виходячи із середнього заробітку по м.Торезу, станом на 31.05.2000р. борг по аліментам склав 447, 88грн. (а.с.85). З 01.06.2000р. по 01.08.2004р., виходячи із заробітної плати, яку боржник отримував на Айхальському БМТ у Російській Федерації, із курсу російського карбованця та української гривні, фактичної оплати аліментів, борг по аліментам склав 44975, 30грн. (а.с.86, 87). За період з 01.08.2004р. по 31.12.2004р., виходячи із середнього заробітку по м.Торезу переплата по аліментам склала 21, 52коп. За період з 0І.І.2005р. по 08.08.2005р. переплата склала 1067, 05грн., 06.08.2007р. сплачено 200грн., загальна сума заборгованості по аліментам станом на 08.08.2005р. склала 43944, 61 грн. (а.с.88).
Відділ статистики у м.Торезі листом від 21.08.2006р. повідомив про розмір нарахованої середньої заробітної плати одного штатного працівника господарчого комплексу м.Тореза (без врахування приватних підприємців та підприємств малого бізнесу) за 1999-2006 роки (а.с.9).
На адресу відповідачки прокурором м.Тореза направлений лист від 20.03.2007р., у якому вказано, що державним виконавцем проведено ряд заходів для виконання судового рішення, але існує заборгованість по аліментам, яка на 01.03.2007р. склала 48804, 41 грн., що є результатом неналежного відношення до своїх обов'язків державного виконавця, тому винесена постанова про порушення дисциплінарного провадження у його відношенні (а.с.54).
Свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що позивач та відповідачка є її батьками, від батька вони з братом отримували не достатню допомогу, у 2000р. вона захворіла, необхідні були гроші на її лікування, але батько допомоги не надав. Було, що брат поранив ногу, йому робили операцію, батько обіцяв дати гроші, але не дав, вони влізли у борги. На новий рік вони приходили до батька з подарунком, хотіли поздоровити і провідати, оскільки він поламав ногу, але його дружина їх не пустила, підвищувала голос на них. У 2004р. вона була у академвідпустці, не навчалася, але батько аліменти платив. її мати, ОСОБА_4, у теперішній час знаходиться за межами України, але вона їй дзвонить і мати знаходиться у курсі розгляду даної справи, вона усе їй передає та повідомляє. Точну її адресу вона сказати не може.
Відповідно до ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Статтею 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи у межах заявлених вимог та на підставі доказів сторін. Від сторін більше не надійшло клопотань про зміну позовних вимог, витребування або долучення до справі інших доказів, у зв'язку з чим рішення по даній справі судом приймається виходячи із доказів, які маються у справі та надані сторонами.
Відповідно до ст.7 КпШС України законодавство України про шлюб та сім'ю складається із КпШС України та інших законодавчих актів України, що видаються відповідно до нього.
Відповідно до ст.93 КпШС України заборгованість по аліментам визначається, виходячи із фактичного заробітку (доходу), отриманого відповідачем за час, протягом якого не проводилося стягнення. Якщо відповідач у цей період не працював або якщо не будуть пред'явлені документи, що підтверджують його заробіток (доход), заборгованість визначається виходячи із заробітку (доходу), який він отримував на час стягнення заборгованості. Розмір заборгованості по аліментам
обчислюється судовим виконавцем, а при наявності спору питання про розмір заборгованості вирішується судом.
Постановою КМУ від 26.02.1993р. №146 «Про види заробітку (доходу), що підлягають облікові при відрахуванні аліментів» затверджений Перелік видів (доходу), що підлягають облікові при відрахуванні аліментів. Пунктом 10 якого передбачено, що з осіб, які працюють за контрактами в іноземних компаніях і одержують заробітну плату тільки за кордоном, аліменти утримуються із 100% заробітної плати, яку платник аліментів одержував до укладення контракту, або виходячи із його заробітної плати за останній місяць роботи на момент від'їзду, або з п'ятикратного розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян на час проведення розрахунків (зі змінами, внесеними ПКМУ №769 від 27.09.1995р.)
Відповідно до ст.195 Сімейного Кодексу України заборгованість за аліментами, присудженими в частині від заробітку (доходу) визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення. Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості, але працює на час визначення її розміру, заборгованість визначається із заробітку (доходу), який він одержує. Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості і не працює на час визначення її розміру, вона обчислюється виходячи з середньої заробітної плати працівника відповідної кваліфікації або некваліфікованого працівника для даної місцевості. Розмір заборгованості обчислюється державним виконавцем, а у разі спору - судом.
Відповідно до ст.74 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі неможливості стягнення аліментів із заробітної плати або інших доходів боржника протягом трьох місяців підряд, якщо боржник не працює і не одержує доходів, стягнення звертається на майно боржника. Розмір заборгованості за аліментами визначається державним виконавцем по місцю виконання рішення виходячи з фактичного заробітку (доходів), які одержав боржник за весь період, протягом якого утримання не провадилося, або заробітку, який він одержував на момент визначення заборгованості в твердій сумі або у відсотковому відношенні. Якщо боржник в цей період не працював, заборгованість визначається виходячи з середнього заробітку для даної місцевості... за наявності спору питання про розмір заборгованості за аліментами визначається за заявою заінтересованої особи судом в порядку, встановленому законом.
Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази по справі, виходячи з того, що ОСОБА_1 повинен був виплачувати аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання дітей: сина ОСОБА_5, 08.08.1987р. народження, та дочку ОСОБА_6, 06.11.1985р. народження, у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 11.10.1990р. до їх повноліття, але не менше 20 руб., що він провадив оплату аліментів, але не регулярно, що ВДВС ТМУЮ нарахував заборгованість по оплаті аліментів по виконавчому листу №АЕ-268 з 2000р. по 07.07.2004р. станом на 08.08.2005р. у сумі 43944, 61грн., що позивач наполягає, що заборгованості немає; виходячи, що заборгованості після звільнення з Айхальського БМТ не утворювалася, вбачається, що спір між сторонами виник про порядок нарахування аліментів у період, коли позивач працював на Айхальському будівельно-монтажному тресті, що розташований в Якутії Російської Федерації з 14.06.2000р. по 07.07.2004р., на цьому наполягає і позивач. Тому відповідно до ст.11 ЦПК України у межах заявлених вимог необхідно перевірити наявність або відсутність боргу по оплаті аліментів, провівши наступний розрахунок.
1. Державний виконавець вказує, що на 01.02.2000р. за ОСОБА_1 за час його роботи на ДВАТ «Шахта №3-біс» гірничим майстром утворилася заборгованість 188грн., ця сума не оспорюється, тому дана сума заборгованості судом приймається до уваги.
Державний виконавець вказує, що заборгованість з 01.02.2000р. по 31.05.2000р. склала 259, 88грн., наводить розрахунок заборгованості із середнього заробітку по м.Торезу у сумі 194, 91 грн. (а.с.85), але ОСОБА_1 по 23.02.2000р. працював на ДВАТ «Шахта №3-біс», він не працював з 24.02.2000р. по 14.06.2000р., оскільки відомостей про його роботу та доходи не надані сторонами, не здобуті у судовому засіданні. У даний період діяв КпШС України, ст.93 якого передбачено, що, якщо відповідач у цей період не працював або якщо не будуть пред'явлені документи, що підтверджують його заробіток (доход), заборгованість визначається виходячи із заробітку (доходу), який він отримував на час стягнення заборгованості. Діючий у теперішній час Сімейний кодекс України передбачає, що, якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості і не працює на час визначення її розміру, вона обчислюється виходячи з середньої заробітної плати працівника відповідної кваліфікації або некваліфікованого працівника для даної місцевості. ВДВС ТМУЮ за даний період розмір аліментів розрахував, виходячи із розміру середнього заробітку м.Тореза у сумі 194, 91грн., цей розрахунок сторонами не оспорювався, інших даних не надано, тому розмір аліментів, які повинен був оплатити ОСОБА_1, необхідно
визначити з того ж розрахунку, але за період з 24.02.2000р. по 13.06.2000р. за 111 днів, а саме 194, 91 грн.:30дн.х 111 дн.х 1/3 ч.=240, 39 грн., за цей період оплати аліментів не було, тому заборгованість склала - 240.39 грн.
3. За період з 14.06.2000р. по 07.07.2004р.:
у цей період ОСОБА_1 працював на Айхальському будівельно-монтажному гресп, що розташований в Якутії Російської Федерації електрозварювальником. Він працював на іноземному підприємстві, отримував заробітну плату тільки за кордоном, його середня заробітна плата за два місяці перед звільненням перед укладанням контракту на Айхальському БМТ складала 294, 55грн. (розрахунок наведений вище), тому необхідно для розрахунку розміру аліментів, які підлягали сплаті на утримання дітей, застосувати ПКМУ від 26.02.1993р. №146, яка у цей період діяла і не була скасована з прийняттям Сімейного кодексу України.
ПКМУ від 26.02.1993р. №146 затверджений Перелік видів (доходу), що підлягають облікові при відрахуванні аліментів. Пунктом 10 Переліку передбачено, що з осіб, які працюють за контрактами в іноземних компаніях і одержують заробітну плату тільки за кордоном, аліменти утримуються із 100% заробітної плати, яку платник аліментів одержував до укладення контракту, або виходячи із його заробітної плати за останній місяць роботи на момент від'їзду, або з п'ятикратного розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян на час проведення розрахунків. Це положення є спеціальною нормою, яка регулює порядок визначення розміру аліментів у разі, коли особа працює за контрактами в іноземних компанії і одержує заробітну плату тільки за кордоном, тому його необхідно застосувати при визначенні розміру аліментів, які повинен був сплатити ОСОБА_1 за вказаний період.
Розмір аліментів необхідно визначити, виходячи із середньої заробітної плати 294, 55грн. П'ятикратний розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян на час проведення розрахунків не доцільно застосовувати, оскільки він складає маленький розмір - 17грн.х5=85грн., ця сума є не співмірною з розміром заробітної плати, яку отримували у вказаний період. Тому розмір аліментів повинен скласти з розрахунку:
- за період з 14.06.2000р. по 30.06.2000р. за 17дн.-294, 55грн.:30дн.х17дн.х1/3ч.=55, 64грн., за період з 01.07.2000р. по 31.12.2000р. за 6 м-ців.-294, 55грн.х6м-ців х 1/3ч.=589, 10грн., підлягали оплаті аліменти: 55, 64грн.+589, 10грн.=644, 74грн., фактично оплачено аліментів: 55грн.+50грн.+155грн.=260грн., всього заборгованість по аліментам за 2000р. склала: 644, 74грн.-260грн.=384, 74грн. - за період з 01.01.2001р. по 31.12.2001р. за 12 м-ців. - 294, 55грн.х12м-ців. х 1/3ч.= 1178, 20грн., фактично оплачено аліментів: 70грн.+590грн.+50грн.х10=1160грн., заборгованість по аліментам за 2001р.склала: 1178, 20грн.- 1160грн.= 18.20грн. - за період з 01.01.2002р. по 31.12.2002р. за 12 м-ців. - 294, 55грн.х12м-ців. х 1/3ч.= 1178, 20грн , фактично оплачено аліментів: 50грн.+ 100грн.+391, 56грн.+340, 75грн.+339, 02грн.+337, 98грн.+ +337, 04 грн +337, 06 грн +334, 86 грн +334, 96 грн.=2903, 23грн.
Переплата по аліментам за 2002р.склала: 2903, 23грн - 1178, 20грн. = 1725.03рн.
- за період з 01.01.2003р. по 31.12.2003р.
ОСОБА_1 повинен був оплачувати по 06.11.2003р. аліменти на утримання двох дітей по 1/3 частини доходів, оскільки 06.11.2003р. його дочці ОСОБА_6 виповнилося 18 років, то він повинен був сплачувати аліменти на утримання сина ОСОБА_5 у розмірі 1/6 частини від його доходів. Рішенням Торезького міського суду з ОСОБА_1 стягнуті аліменти на користь на користь ОСОБА_10 у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку щомісячно з 26.07.2004р. до закінчення учбового закладу, але не більше, ніж до досягнення нею 23 років, тому з 26.07.2004р. він повинен був знову платити аліменти в розмірі 1/3 частини його доходів.
Тому за період з 01.01.2003р. по 06.11.2003р. ОСОБА_1 повинен був оплачувати 10 м-ців 6днів: (294, 55грн.х10м-цівх1/3ч.=981, 83грн.)+(294, 55грн.:30дн.х6дн.х1/3ч. = 19, 64грн.)=1001, 47грн.
За період з 07.11.2003р. по 31.12.2003р. за 54 дня - 294, 55грн.:30дн.х54дн.х1/6ч.=88, 37грн. Всього за 2003р. підлягало оплати аліментів: 1001, 47грн.+ 88, 37грн. = 1089, 84грн. фактично оплачено аліментів:
335, 24грн.+336, 42грн.+345, 30грн.+349, 76грн.+1053, 90грн.+50грн.++100грн.=2570, 62грн.,
Переплата по аліментам за 2003р. склала: 2570, 62грн - 1089, 84грн.=1480.78грн.
- за період з 01.01.2004р. по 07.07.2004р. за 6 м-ців 7днів за 6 м-ців - 294, 55грн.х6м-ців.х1/3ч.=589, 10 грн., за 7 днів - 294, 55грн.:30дн.х7дн.х1/3ч. = 22, 91 грн.,
всього 589, 10 грн.+22, 91грн.=612, 01грн.,
фактично оплачено аліментів: 599, 98грн.+365, 74грн.=965, 72грн.,
Переплата по аліментам за 2004р. склала: 965, 72грн.- 612, 01грн.=353.71 грн.
Всього переплата ОСОБА_1 за період з 2000р. по 07.07.2004р. визначена: 188грн.+ +240, 39грн.+384, 74 грн.+18, 20грн.-1725, 03грн.-1480, 78грн.-353, 71=2728, 19грн.
Оскільки із наведеного розрахунку випливає, що заборгованості ОСОБА_1 по виконавчому листу №АЕ-268 про стягнення з нього на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання двох дітей: сина ОСОБА_5, 08.08.1987р. народження., та дочки ОСОБА_6, 06.11.1985р. народження, у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 11.10.1990р. до повноліття дітей, - немає, то вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст.55 Конституції України, ст.7, 93 КпШС України, ст.195 Сімейного Кодексу України, ЗУ «Про виконавче провадження», ПКМУ від 26.02.1993р. №146 «Про види заробітку (доходу), що підлягають облікові при відрахуванні аліментів», ст.ст.3, 10, 11, 15, 60, 79, 197, 209, 212, 214, 215, 223 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4, Відділу державної виконавчої служби Торезького міського управління юстиції, про визнання заборгованості по аліментам відсутньою задовольнити.
Визнати, що відсутня заборгованість по аліментам, які виплачував ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 на утримання дітей: дочки ОСОБА_6, 06 листопада 1985 року, та сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, а потім на утримання однієї дитини - дочки ОСОБА_6 по виконавчому листу №АЕ-268, виданого Торезьким міським судом.
Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заяву про апеляційне оскарження рішення та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Торезький міський суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.