Справа № 22ц-3701/2008 р. Головуючий у 1-ій інстанції
Категорія 41 суддя Болоніна М. Б.
Доповідач суддя Повєткін В.В.
19 червня 2008 р. Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:
Головуючого судді: Рудь В.В.
суддів: Лисичної Н.М. , Повєткіна В.В.
При секретарі: Білоконь Н.В.
Розглянув у відкритому судовому засіданні в М. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2
на рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 05 лютого 2008 року
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про вселення в жиле приміщення, -
встановив:
В березні 2004 року ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про виселення з підстав, передбачених ст. 116 ЖК України, посилаючись на систематичне порушення відповідачем правил сумісного проживання в квартирі АДРЕСА_1 (а.с. 2-3).
Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 05 лютого 2008 року позов ОСОБА_1. задоволений, ОСОБА_2 виселений з спірної квартири (а.с. 117-122).
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2005 року вказане судове рішення скасоване, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с. 142-144).
В вересні 2007 року ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням, посилаючись на те, що з вересня 2005 року відповідач добровільно виселився з спірної квартири та в спірній квартирі не проживає, постійно мешкає зі своєю дружиною за іншою адресою, саме в квартирі АДРЕСА_2 (а.с. 161-162).
В жовтні 2007 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1. про вселення в спірну квартиру, посилаючись на те, що з грудня 2005 року вимушений проживати за іншою адресою, оскільки після втрати ключей від спірної квартири ОСОБА_1. не надає йому дублікат ключей і він не має можливості війти до квартири (а.с. 174-175).
Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 05 лютого 2008 року в задоволенні позову ОСОБА_1. та зустрічного позову ОСОБА_2 - відмовлено (а.с. 229-230).
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду в частині відмови у задоволенні його позову скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його зустрічного позову, а в задоволенні позову ОСОБА_1. відмовити, посилаючись на те, що суд неправильно зробив висновки щодо його можливості користуватися спірною квартирою, оскільки у нього відсутні ключі від квартири, а дублікати ключів ОСОБА_1. йому не надає (а.с. 23б).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить рішення суду в частині відмови у задоволенні її позову скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позову, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовити, посилаючись на те, що суд неправильно визнав, що відсутність відповідача у спірній квартирі є тимчасовою і вимушеною з метою уникнути конфліктні ситуації до вирішення житлового спору У суді, оскільки причини вибуття на інше постійне місце проживання не мають значення {а.с. 237-239).
Перевіривши законність і обгрунтованність рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційних скарг і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарги є необгрунтованими і не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Постановлюючи рішення про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції встановив, що відсутність ОСОБА_2 у спірному житловому приміщенні носить вимушений і тимчасовий характер, пов'язана з бажанням уникнути конфліктних ситуацій з ОСОБА_1. до остаточного вирішення судом житлової справи, залишення ним спірного житла не можна вважати добровільним, іншого постійного житла він не має, створення сім'ї з іншою жінкою і народження спільної дитини, як і не сплата відповідачем комунальних платежів, самі по собі не свідчать про втрату інтересу до спірного житла, право користування яким він набув з моменту її отримання як член сім'ї, а тому підстави для позбавлення його цього права відсутні .
Відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1. та члени її сім'ї не перешкоджають ОСОБА_2 користуватися спірною квартирою, оскільки кожен з них має окреме житлове приміщення в спірній квартирі, ОСОБА_2 займає кімнату меншої площі (спальню), якою ОСОБА_1. та діти не користуються, де знаходяться його речі, деякі меблі та предмети домашнього вжитку, позивачка замок на вхідних дверях не міняла, двері відповідачу відкривають, коли він приходить, навіть уночі, тому немає необхідності вселяти відповідача до спірного жилого приміщення.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Згідно з ч.2 ст. 107 ЖК України член сім'ї наймача, який вибув на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.
Як встановлено судом, ОСОБА_2 у спірній квартирі займає кімнату меншої площі (спальню), якою ОСОБА_1. та діти не користуються, в цій кімнаті знаходяться його речі, деякі меблі та предмети домашнього вжитку.
Зазначені обставини позивачкою не спростовані, тому відсутні підстави вважати, що ОСОБА_2 вибув на постійне проживання в інше жиле приміщення.
Відповідно до ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
При тому, що ОСОБА_2 замок на вхідних дверях квартири не міняла, двері відповідачу відкривають, коли він приходить, навіть уночі, відсутні підстави вважати, що позивачка перешкоджає відповідачу в користуванні спірною квартирою.
Тому посилання відповідача на відсутність у нього ключей від квартири не є підставою для його вселення у спірну квартирі.
З огляду на вищевикладене доводи апеляційних скарг щодо необгрунтованості рішення суду першої інстанції є безпідставними.
Суд першої інстанції всебічно і повно дослідив обставини справи, надав належну оцінку доказам по справі і постановив законне і обгрунтоване рішення про перерахунок щомісячних страхових виплат.
Порушень матеріального та процесуального права при ухваленні рішення в цій частині судом не допущено.
Тому підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції немає.
У зв'язку з викладеним і керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 05 лютого 2008 року - залишити без зміни.
Ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.