31 серпня 2016 року м. Київ К/800/12017/16
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого - Смоковича М.І.,
суддів: Васильченко Н. В., Горбатюка С. А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у місті Черкасах Черкаської області, Публічного акціонерного товариства «ЧАТП 17127» про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Соснівського районного суду міста Черкаси від 22 грудня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року,
У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у місті Черкасах Черкаської області (далі - УПФУ у місті Черкасах Черкаської області), Публічного акціонерного товариства «ЧАТП 17127» (далі - ПАТ «ЧАТП 17127») про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що наказом автопідприємства АТП 23123 (яке в подальшому перейменовано в ПАТ «ЧАТП 17127») від 23 березня 1979 року № 15 його було допущено до самостійної роботи в якості водія автобусів. За цей період був закріплений за автоколоною № 2 і впродовж 14 років працював водієм міського пасажирського транспорту на маршрутах 1,3,9,11,15,16 по м. Черкаси. В середині 1993 року його було переведено в автоколону № 3, працівники якої обслуговували пригородні та міжміські автобусні маршрути, а також автотранспорт технічної допомоги.
В 2001 році його було звільнено за власним бажанням.
Позивач вважає, що оскільки він понад 12 років і 6 місяців працював водієм автобуса міських маршрутів по м. Черкаси, має стаж роботи понад 30 років і досягнув 55-річного віку, 12 червня 2015 року він звернувся до УПФ в м. Черкаси про призначення пенсії за віком на пільгових умовах у відповідності до п. «з» статті 13 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ).
На його звернення надійшов лист про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах посилаючись на те, що довідка автопідприємства від 16 серпня 2013 року № 295 оформлена неналежним чином та на недоведеність вказаної інформації.
23 липня 2015 року позивач повторно звернувся до автопідприємства з проханням надати належно оформлену довідку для пред'явлення до Пенсійного фонду.
21 серпня 2015 року автопідприємство надало довідку, але в порушення Постанови КМ України «Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» обов'язкових відомостей про характер виконуваної ним роботи водія міського пасажирського транспорту в період з 1979 по 1993 рік, знову не вказав.
В зв'язку з чим позивач просив визнати неправомірними дії УПФУ в м. Черкаси щодо відмови в призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах. Визнати неправомірними дії ПАТ «ЧАТП 17127» по виконанню вимог законодавства України щодо оформлення та надання інформації з підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за п. «з» статті 13 Закону № 1788-ХІІ.
Визнати за ним право на пільгове пенсійне забезпечення як водієві міського пасажирського транспорту відповідно до п. «з» статті 13 Закону № 1788-ХІІ.
Зобов'язати УПФ України в м. Черкаси призначити йому пільгову пенсію за віком з 12 червня 2015 року.
Соснівський районний суд м. Черкаси постановою від 22 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 6 квітня 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовив.
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просив скасувати їх судові рішення та прийняти нове яким позов задовольнити в повному обсязі.
У своїх запереченнях представники УПФУ у місті Черкасах Черкаської області та ПАТ «ЧАТП 17127» зазначають на необґрунтованість касаційної скарги, просять залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Касаційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відмовляючи у задоволенні позову, Соснівський районний суд міста Черкаси, з позицією якого погодився Київський апеляційний адміністративний суд, виходив з того, що у зв'язку з відсутністю записів в трудовій книжці про характер роботи, які дають право на пільгову пенсію відповідно до п. «з» статті 13 Закону № 1788-ХІІ, відсутністю уточнюючої довідки адміністрації підприємства, а також інших необхідних первинних документів, УПФУ в м. Черкаси Черкаської області правомірно відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки підстави для призначення останньому пільгової пенсії відсутні.
Такі висновки судів попередніх інстанцій, на думку колегії суддів Вищого адміністративного суду України, є обґрунтованими, відповідають обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Відповідно до пункту «з» частини першої статті 13 Закону № 1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком незалежно від останнього місця роботи водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи 25 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців.
Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України (стаття 62 Закону №1788-XII).
На виконання зазначеної норми Закону, постановою Кабінету міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки чи відповідних записів в ній (далі - Порядок). За правилами пункту 20 цього Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. При цьому у довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка (пункт 20 Порядку).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з записами у трудовій книжці ОСОБА_1 з 17 січня 1979 року перебував у трудових відносинах з Черкаським АТП 23121, правонаступником якого є відповідач по справі.
З 24 березня 1979 року позивач працював водієм другого класу в Черкаському АТП 23121 на підставі наказу від 23 березня 1979 року № 15.
З 01 січня 1990 року ОСОБА_1 присвоєно кваліфікацію водія першого класу в Черкаському АТП 17127.
21 червня 2001 року позивач був звільнений з підприємства за власним бажанням за статтею 38 Кодексу України про працю.
В зв'язку з досягненням 28 червня 2013 року 55-річного віку, 29 липня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «ЧАТП 17127» з заявою про видачу довідки про роботу водієм міського автобуса за період з 23 березня 1979 року по 21 червня 2001рік, для призначення йому пільгової пенсії.
16 серпня 2013 року ПАТ «Черкаське автотранспортне підприємство 17127» видало позивачу довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за формою згідно з додатком № 5 до Порядку № 637, в якій зазначено, що за період з 17 січня 1979 року по 21 червня 2001 рік ОСОБА_1 працював водієм автобусів усіх марок в Черкаському АТП 2321.
Позивачем було оскаржено дії відповідача ПАТ «ЧАТП 17127» у видачі йому довідки та про зобов'язання видати довідку, що підтверджує роботу в певних умовах.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 грудня 2013 року позивачу в позові відмовлено. Дане рішення набрало законної сили та є чинним на даний час.
12 червня 2015 року позивач звернувся до УПФ в м. Черкаси про призначення пенсії за віком на пільгових умовах у відповідності до п. «з» статті 13 Закону №1788-XII.
Листом від 10 липня 2015 року УПФУ в м. Черкаси повідомило позивача, що у зв'язку з не підтвердженням факту роботи на посаді водія міського пасажирського транспорту, прийнято рішення (протокол від 26 червня 2015 року № 40/1) про відмову у призначенні пенсії за віком, як водію міського пасажирського транспорту.
23 липня 2015 року позивач повторно звернувся до ПАТ «ЧАТП 17127» з заявою про видачу йому довідки з вказівкою обов'язкових даних про характер виконуваної роботи водія міського пасажирського транспорту.
21 серпня 2015 року ПАТ «ЧАТП 17127» позивачу видало довідку про те, що він виконував за період роботи з 17 січня 1979 року по 21 червня 2011 рік роботу водія за посадою водій автобусів всіх марок.
З акту про вилучення та знищення документів від 29 січня 2009 року (який наявний в матеріалах справи) вбачається, що документи, які б могли бути підставою для видачі уточнюючої довідки, на підприємстві не збереглися.
Судом першої інстанції також встановлено, що наказів на закріплення за водіями міських автобусів та за колонами підприємством не видавались. Водії працювали не лише на міських маршрутах, але також здійснювали рейси на приміські та інші міста Черкаської області. Тому і в трудовій книжці позивача зазначено водій автобусів всіх марок.
Підтвердження трудового стажу показаннями свідків можливе лише за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями, стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі (абзац перший пункту 17 Порядку із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2010 року № 223).
Не дивлячись на те, що таких обставин судами не встановлено, судом першої інстанції були допитані свідки які підтвердили, що ОСОБА_1 разом із ними працював в ПАТ «ЧАТП 17127» водієм автобусів всіх марок, тобто на міських, приміських, почасових, крім того окремих водіїв другої автоколони направляли на міжміські маршрути, в яких також міг бути задіяний і позивач.
А тому колегія суддів критично відноситься до посилань позивача та його представника на те, що ОСОБА_1 працював лише на міських маршрутах, оскільки зазначене спростовується матеріалами справи.
Так, згідно записів трудової книжки позивача неможливо встановити, на яких саме маршрутах автобусного сполучення працював позивач з 17 січня 1979 року по 21 червня 2001 рік, а право на пенсію за віком на пільгових умовах мають водії саме міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв), згідно довідки від 21 серпня 2015 року № 262 підтверджено неможливість встановлення факту роботи позивача водієм автобуса на міських маршрутах, оскільки довідку було видано на підставі наявних документів. Документи, які б могли бути підставою для видачі уточнюючої довідки відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів, на підприємстві не збереглися.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції, дав правильну правову оцінку обставинам у справі, перевірив обґрунтованість вимог позивача і прийшов до обґрунтованого висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог.
Київський апеляційний адміністративний суд, який переглянув постанову суду першої інстанції, прийшов до аналогічних висновків і обґрунтовано залишив її без змін.
Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
З огляду на викладене висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.
Керуючись статтями 220?, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Соснівського районного суду міста Черкаси від 22 грудня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. І. Смокович
Судді Н. В. Васильченко
С. А. Горбатюк