"31" серпня 2016 р. м. Київ К/800/34311/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Олендера І.Я., Лосєва А.М.,
за участю: секретаря Шевчук П.О.,
представника позивача Грищенка А.А.,
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.04.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013 у справі №2а-13817/12/2670 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.04.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.09.2006 №0014291710/0. В решті позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування» 26.06.2013 звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 02.07.2013 прийняв її до свого провадження.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.04.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013 в частині відмови у задоволенні позовних вимог та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», частини третьої статті 2, частини четвертої статті 11, частини першої статті 161, статей 159, 163, 190, 195, 207 Кодексу адміністративного судочинства України.
Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі міста Харкова проведено документальну невиїзну перевірку ГПУ «Харківгазвидобування» ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» з питання своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань за період з 20.03.2003 по 05.09.2006.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у зв'язку з несвоєчасною сплатою узгоджених сум податкових зобов'язань.
За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі міста Харкова складено акт від 05.09.2006 №5499/1530/25617463 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.09.2006:
№0006531510/0, яким за затримку на 981, 923, 864, 833, 772, 740, 679, 648 днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток застосовано штраф у розмірі 206052,50грн.;
№0014291710/0, яким за затримку на 1 календарний день граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку з власників транспортних засобів застосовано штраф у розмірі 5,72грн.;
№0014301710/0, яким за затримку на 87, 90, 44, 76 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку з власників транспортних засобів застосовано штраф у розмірі 1,01грн.
Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.09.2006 №0006531510/0 та від 18.09.2006 №0014301710/0 суди попередніх інстанцій виходили з того, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.
Проте, суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, а також припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення та введення мораторію.
Згідно з частиною четвертою статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання, і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідацію з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.
З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання.
З аналізу зазначених норм вбачається, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.
Таким чином, що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобов'язаннями, похідними від основного зобов'язання, а тому оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, то і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.
Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання зазначених зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій ґрунтується на законі.
Тобто, для правильного вирішення справи необхідним є з'ясування на які зобов'язання (поточні чи конкурсні) податковим органом було нараховану штрафні санкції.
Як вбачається з матеріалів справи, за період, що був предметом перевірки, щодо позивача декілька раз порушувалася справа про банкрутство та запроваджувалися мораторії на задоволення вимог кредиторів.
Таким чином, для правильного вирішення справи необхідним є встановлення на підставі належних та допустимих доказів обставин справи щодо періодів дії мораторіїв, моменту виникнення у позивача обов'язку сплатити податкове зобов'язання (у період дії мораторію чи до порушення справи про банкрутство з урахування наявності кількох таких справ) та відповідно визначити чи відносилися такі зобов'язання до поточних чи до конкурсних та в який період часу, і в залежності від встановлених обставин з'ясувати за які періоди на які суми податкових зобов'язань податковий орган мав право нараховувати штрафні санкції та в якому розмірі.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що суди не позбавлені можливості витребувати у відповідача розрахунок визначених позивачу штрафних санкцій за спірними рішеннями із зазначенням сум донарахувань по періодам за кожним невчасно сплаченим податковим зобов'язанням, а у випадку необхідності застосування спеціальних знань суду варто обговорити можливість призначення судової експертизи.
До того ж, судами не надано оцінки доводам позивача, що він не є платником транспортного податку.
Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, відповідно до вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що справа в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.09.2006 №0006531510/0 та від 18.09.2006 №0014301710/0 підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції із скасуванням ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій в цій частині.
Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, повно і всебічно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.04.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013 у справі №2а-13817/12/2670 в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.09.2006 №0006531510/0 та від 18.09.2006 №0014301710/0 - скасувати. Справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
В решті позовних вимог постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.04.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013 у справі №2а-13817/12/2670 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Головуючий: __________________ Т.М. Шипуліна
Судді: __________________ І.Я. Олендер
__________________ А.М. Лосєв