29 серпня 2016 р.Справа № 820/1780/16
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Бенедик А.П.
Суддів: Філатова Ю.М. , Калиновського В.А.
за участю секретаря судового засідання Тітової А.В.
представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м.Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Новий Стиль" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2016р. по справі №820/1780/16
за позовом Приватного акціонерного товариства "Новий Стиль"
до Харківської митниці ДФС
про скасування рішення та картки відмови,
Позивач, Приватне акціонерне товариство "Новий Стиль", звернувся до суду із адміністративним позовом до Харківської митниці ДФС, у якому просив:
- скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №807000000/2016/000026/2 від 18.02.2016 року;
- скасувати картку відмови Харківської обласної митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807100000/2016/004349 від 01.02.2016 року;
- стягнути з Державного бюджету України витрати зі сплати судового збору.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи оскаржувані картку відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товарів, відповідач дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Зазначив, що при митному оформленні товарів, які ввозились на територію України, позивач самостійно визначив їх митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту), заявив цей показник в митній декларації до якої додав документи, що її підтверджують згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України (далі - МК України). Враховуючи, що жодних розбіжностей, ознак підробки або відсутності обов'язкових відомостей в даних до митного оформлення документах відповідачем встановлено не було, то приймаючи спірні картку відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товарів, контролюючий орган діяв з порушенням вимог діючого законодавства.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2016 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, що призвело до неправильного вирішення справи.
Вказує, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваних картки відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товарів. Зазначив, позивачем під час митного оформлення було надано всі необхідні документи, які передбачені ст. 53 МК України, що підтверджують митну вартість придбаного товару, та як наслідок, обґрунтовано визначено його митну вартість за ціною договору (контракту).
Відповідач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 01.09.2015 року між ПАТ “НОВИЙ СТИЛЬ” (Покупець) та VGH Steel Trading S.A. 38-400 Krosno, ul.Puzaka. 49, Poland (Продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт № 01092015/VGH. Відповідно до умов договору, Продавець продає, Покупець покупає Товар, на умовах викладених у Контракті п. 1.2. зазначено, що конкретний асортимент Товару кожної партії встановлюються у специфікація та інвойсах. Відповідно п. 4.1 розділу 4 Контракту ціна на товар, що поставляється, вказується в інвойсах на конкретну партію товару.
Для митного оформлення придбаної партії товару, представником ПАТ “НОВИЙ СТИЛЬ” до митного поста “Харків - Центральний” Харківської митниці ДФС подано митну декларацію (далі - МД), типу ІМ-40: №807100000/2016/004349 від 11.02.2016 на товар: “стілець поворотний NEO-II-LU ST02-CR GTP9-CR ES SM06 SH-126 шт.; стілець поворотний TAKTIK MESH TS16 R19T ERGON-2L BA-OP24N SE-SM08 SHH-4 шт.; Меблі офісні для сидіння, оббиті тканиною які обертаються з регульованою висотою, каркас з недорогоцінних металів Торгівельна марка: Nowy Styl Країна виробництва: PL Виробник: Nowy Styl sp.z.o.o.”, в якій заявлено митну вартість за основним методом - ціною договору 274431,63грн.
За результатами проведеної перевірки Харківською митницею ДФС прийняте рішення від 18.02.2016 року №807100000/2016/000026/2 про коригування митної вартості товарів (джерело: наявна в митного органу цінової інформація щодо фактів митних оформлень подібних товарів - попередні рішення про коригування ідентичних товарів), в зв'язку з відмовою декларанта в наданні додаткових документів.
Також митним органом видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807100000/2016/004349.
Позивач, не погодившись із зазначеними рішенням та карткою відмови, звернувся до суду із даним позовом.
Як вбачається із змісту оскаржуваних рішень, фактичною підставою для коригування митної вартості товарів слугував встановлений митним органом, за наслідками проведеного контролю заявленої позивачем митної вартості товару, факт невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару встановленим умовам, в зв'язку з ненаданням підтверджуючих документів та в зв'язку з цим неможливістю визначення вартості товару за основним методом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваних картки відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товарів, оскільки позивачем під митного оформлення не було надано всі необхідні документи, які передбачені ст. 53 МК України, що підтверджують митну вартість придбаного товару. При цьому, позивач оскаржив спірні рішення та картку відмови вже після самостійного визначення митної вартості товарів за резервним методом та не скористався правом на випуск товару у вільний обіг під гарантійні зобов'язання у вигляді сплати до державного бюджету сум податків та зборів згідно з митною вартістю товарів, визначених митним органом.
Колегія суддів погоджується з даними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку та в розмірах встановлених законом.
Відносини, з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями МК України, а також положеннями Податкового кодексу України (далі - ПК України) та інших законів України з питань оподаткування.
Відповідно до ст. 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
В силу приписів ч.3 ст. 318 МК України, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення (ч. 1 ст. 257 МК України).
В свою чергу, відповідно до положень ст. 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із ч. 1 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (ч.ч.1-2 ст. 52 МК України).
Згідно із вимогами ч.ч. 4,5 ст. 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
У відповідності до положень ч.ч.1-2 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі - продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
З аналізу вказаних положень Кодексу вбачається, що законодавцем передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Крім того, у відповідності до вимог ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
В свою чергу, згідно із ч. 3 ст. 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Згідно із положеннями ч.ч. 4-6 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до частини 1 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Виходячи із системного аналізу вищезазначених правових норм, колегія суддів дійшла висновку, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості митний орган зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.
Згідно ст.33 МК України, митні органи використовують інформаційні ресурси, що знаходяться у їх віддані, створені, оброблені та накопичені в інформаційних системах та складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження заявленої митної вартості товарів декларантом подано: міжнародна автомобільна накладна від 05.02.2016 №А026636; калькуляція транспортних витрат від 08.02.2016 б/н; рахунок-фактура від 04.02.2016 №EX/6/02/2016; пакувальний лист від 04.02.2016; доповнення до зовнішньоекономічного договору від 25.01.2015; специфікація від 04.02.2016 №14; зовнішньоекономічний договір від 01.09.2016 №01092015/VGH; договір про перевезення від 01.12.2007 №2007/3263; інформація про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару від 05.02.2016; інформація про позитивні результати здійснення фіто-санітарного контролю товару від 05.02.2016; інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару від 05.02.2016; сертифікат з перевезення товару від 08.02.2016; опис від 11.02.2016; страхування від 11.02.2016; копія митної декларації країни відправлення від 08.02.2016 №16PL404010E0009726.
В ході перевірки правильності визначення митної вартості оцінюваного товару посадовими особами митного поста “Харків - Центральний” спрацював ризик, згенерований автоматизованою системою аналізу управління ризиками (далі - АСАУР): “По наступних товарах можливе заниження митної вартості товару (орієнтовний показник митної вартості, розрахований відповідно до ПКМУ від 16.9.2015 № 724): Товар № 1 - 7,07 дол. США/кг.; Товар № 2 - 7,91 дол. США/кг.; здійснити перевірку правильності визначення митної вартості відповідно до МК України з урахуванням вимог наказу Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 №689 “Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України”. Ретельно опрацювати подані документи для оцінки наявності підстав для запиту додаткових документів відповідно до частин 3 та 4 ст. 53 МКУ.”
Надані позивачем до митного оформлення документи були досліджені відповідачем та було встановлено наступні обставини, зокрема: заявлена позивачем митна вартість товару по МД №807100000/2016/004349 становила 3,85 євро/кг, що менш ніж за інформацією по фактам митних оформлень Харківською митницею ДФС, та іншими митницями України. Мінімальний рівень у максимально наближений час, в тому числі товарів оформлених ПАТ “НОВИЙ СТИЛЬ”, складав 6,76 євро/кг; вартісні показники в митній декларації країни відправлення від 08.02.2016 року №16PL404010E0009726 не відповідають даним, заявленим у МД від 11.02.2016 року №807100000/2016/004349.
Також, в пакеті документів була відсутня про-форма інвойс, проте її наявність є обов'язковою відповідно до умов контракту ЗЕД, надана декларантом довідка про транспортні витрати від 08.02.2016 б/н, які мають включатися до митної вартості за умови поставки FCA, містить розбіжності щодо місця відправлення: місце відправлення зазначене у довідці про транспортні витрати є місто Кросно (Польша), хоча відповідно до гр. 20 митної декларації, у якій зазначені умови поставки товару, місцем відправлення повинно бути місто Ясло (Польша), калькуляція транспортних витрат від 08.02.2016 складена не перевізником, а самим ПАТ “Новий Стиль”, хоча в пакеті документів до митної декларації наявний договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 01.12.2007 року №2007/3263.
З урахуванням вищенаведеного проведено процедуру консультації між митницею та декларантом з метою обміну наявною інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів шляхом направлення на адресу декларанта електронного повідомлення. Оскільки документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларанту було запропоновано надати додаткові документи відповідно до частини 3 статті 53 МК України.
В електронному повідомленні декларанту було запропоновано наступне: “Відповідно до вимог статей 52, 58 МКУ декларант або уповноважена ним особа зобов'язані подати митному органу достовірні відомості, що документально підтверджують відсутність: обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; умов або застережень щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; умов, за якими частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем надходить прямо чи опосередковано продавцеві; відносин пов'язаності між продавцем та покупцем, які вплинули на ціну оцінюваних товарів. На виконання вимог статті 54 МКУ та відповідно до вимог статті 53 МКУ в зв'язку з тим, що документи, зазначені у частині другій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.”
Крім того, декларанта було повідомлено, що він за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи, для підтвердження заявленої митної вартості товару.
Позивач надав митному органу листи від 18.02.2016 р. № 2016/02-18-1 та № 2016/02-18-2 з інформацією та поясненнями стосовно запитаної інформації та поставки товару, а також додатково надав: інвойс на закупівлю товарів № VF 20160201253 від 04.02.2016р.; звіт про оцінку майна № 17/02/2016/01 від 17.02.2016 р.; прайс від 01.02.2016р.; калькуляцію виробника від 15.02.2016 р. та просив здійснити митне оформлення товару за першим методом, вважаючи що в наданих документах містяться всі необхідні відомості, що підтверджують числові складові митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що підлягає сплаті за товари та у повній мірі підтверджують заявлену митну вартість товару та обраний метод її визначення (за ціною контракту) та видати рішення про коригування товару.
В ході аналізу наданих документів, з урахуванням орієнтовного показника митної вартості ідентичних/подібних товарів Харківською митницею ДФС (6,76 євро/кг), що максимально наближені до часу експорту оцінюваного товару, Митницею прийнято рішення про неможливість визначення митної вартості за ціною на рівні 3,85 євро/кг. та коригування задекларованого рівня митної вартості за другорядним (резервним) методом.
На підставі вищевикладеного, 18.02.2016 року митницею в порядку ст.ст. 54, 55 МК України, прийняте рішення про коригування митної вартості №807100000/2016/000026/2 (джерело: наявна в митного органу цінової інформація щодо фактів митних оформлень подібних товарів - попередні рішення про коригування ідентичних товарів), в зв'язку з відмовою декларанта в наданні додаткових документів.
Обґрунтовуючи підстави, через які заявлену декларантом митну вартість не було визнано та метод визначення митної вартості відповідач вказав наступне: 1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України, в зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально а також в зв'язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також в зв'язку з відмовою в наданні декларантом витребуваних додаткових документів, передбачених пунктом 3 статті 53 МК України; 2) не надана декларантом (відсутня) інформація щодо угод на ідентичні товари; 3) не надана декларантом (відсутня) інформація щодо угод на подібні товари; 4) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація: - щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані; - відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв'язку з продажем на митній території України; - відсутні дані щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування; 5) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація та документи, які мали вплив на процес формування ціни товару: - на матеріал та витрат, понесених виробником в зв'язку з виробництвом товарів; - витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України; - прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну.
Враховуючи вищезазначене, рішення про коригування митної вартості товарів були прийняти за другорядним (резервним) методом, відповідно до статті 64 МК України, що відображене у гр. 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.
Посилання позивача на недоведення митним органом достатніх обґрунтувань неможливості послідовного застосування інших методів визначення митної вартості колегія суддів до уваги не приймає, оскільки у відповідності до положень МК України, які регламентують порядок використання інших методів, відсутність необхідних даних для проведення розрахунків є достатньою підставою для неможливості застосування того чи іншого методу.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що під час розрахунку митної вартості товарів на підставі статті 64 МК України, з урахуванням раніше визнаної митної вартості, митний орган діяв на підставі та у відповідності до вимог діючого законодавства, в зв'язку з чим, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є законним та обґрунтованим.
Відповідно до частини 11 статті 264 МК України, орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.
У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (ч. 12 ст. 264 МК України).
Таким чином, картка відмови у прийнятті митної декларації є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи органу доходів і зборів про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.
На підставі викладеного, приймаючи до уваги, що картка відмови у митному оформленні товару прийнята у зв'язку порушенням позивачем вимог МК України в частині заявлення митної вартості товару, колегія суддів дійшла висновку про її законність та обґрунтованість.
Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в послідуючому митне оформлення товару було здійснено позивачем за митною декларацією від 18.02.2016 року №807100000/2016/005218 з коригуванням митної вартості відповідно до наданого митницею рішення про коригування митної вартості від 18.02.2016 року №807100000/2016/000026/2, без використання права, передбаченого частиною сьомою статті 55 МК України (випуск товарів у вільний обіг з наданням гарантій відповідно до розділу Х МК України).
Отже, 18.02.2016 року декларант, не оскаржуючи вказане рішення та картку відмови, подав до митного оформлення нову МД №807100000/2016/005218, в якій самостійно визначив митну вартість товарів за “ 6” резервним методом на загальну суму 491509,16 грн.
Як зазначив під час судового розгляду справи представник позивача, дані дії були вчинені з метою уникнення простою транспорту та виробничою необхідністю.
З приводу вказаних доводів колегія суддів зазначає, що виходячи з норм митного законодавства, митна декларація заповнюється декларантом у звичайному порядку, згідно наказу Міністерства фінансів України “Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа” від 30.05.2012 року №651 (далі - Наказ №651).
Відповідно до графи 47 “Нарахування платежів” Наказ у№651 графа заповнюється у разі сплати (необхідності застосування заходів забезпечення сплати відповідно до розділу X МК України) митних платежів та/або сплати за МД єдиного збору, що справляється в пунктах пропуску через державний кордон України (далі - єдиний збір), та/або сплати плати.
При оформленні МД у разі прийняття рішення про коригування митної вартості товарів у випадку, передбаченому статтею 55 МК України, відображення сум митних платежів здійснюється окремими рядками, а саме: митні платежі, нараховані згідно з митною вартістю, визначеною Декларантом, що підлягають сплаті до державного бюджету; митні платежі, нараховані згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; різниця між сумами платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною Декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, сплата якої забезпечується шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МК України.
Декларантом безпосередньо заповнена МД, про що свідчать його особові данні у графі 54 МД. Згідно графи 54 “Місце та дата”: У графі зазначаються згідно з пунктом 3 додатка до цього Порядку дані про місцезнаходження особи, відомості про яку зазначені в графі 14 МД, та фізичну особу, яка безпосередньо склала МД: прізвище, ініціали, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відповідну відмітку в паспорті) та особистий підпис.
У графі також наводяться у міжнародному форматі (з урахуванням коду країни та населеного пункту або мережі оператора мобільного зв'язку) номер телефону особи, яка склала МД, та електронна адреса, що використовується для передавання електронних МД та інших електронних документів митним органам і отримання від митних органів зворотної інформації.
Відповідно до гр. 43 “Метод визначення вартості” Наказу №651, Графа заповнюється в разі заявлення товарів у митний режим імпорту або в інший, відмінний від митного режиму імпорту, митний режим, зі справлянням митних платежів.
У лівому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався.
У разі наявності чинного рішення про коригування митної вартості товарів у правому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався митним органом.
Як встановлено під час розгляду справи, позивачем у лівому підрозділі графи зазначено порядковий номер «6», що підтверджує, що декларантом самостійно обрано резервний метод визначення митної вартості.
Згідно до ч.8 ст.264 МК України, з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 р. № 450 затверджено Положення про митні декларації, яке містить Порядок внесення змін до митної декларації та її відкликання.
Зміни до МД від 18.02.2016 №807100000/2016/005218 позивачем не вносилися.
Таким чином, митна вартість самостійно визначена позивачем у відповідній МД є узгодженою сумою зобов'язання та могла бути змінені виключно в порядку, передбаченому Положенням про митні декларації. При цьому, позивач оскаржив спірні рішення та картку відмови вже після самостійного визначення митної вартості товарів за резервним методом та не скористався правом на випуск товару у вільний обіг під гарантійні зобов'язання у вигляді сплати до державного бюджету сум податків та зборів згідно з митною вартістю товарів, визначених митним органом.
Згідно п.п.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків (п. 56.11 ст. 56 ПК України).
Вказаний висновок узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 05.02.2013 року по справі №К/9991/30497/11.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що Харківською митницею ДФС доведено факт неможливості застосування визначення митної вартості товару за ціною договору (перший метод), та доведено правомірність і обґрунтованість застосування резервного методу визначення митної вартості товару.
Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Колегія суддів зазначає, що позивачем, як під час розгляду справи у суді першої інстанції так і під час її апеляційного перегляду, не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог.
Натомість, відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти позову, довів правовірність відмови у митному оформленні товару та коригування митної вартості товару за резервним методом.
В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що приймаючи оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2016 р. по справі №820/1780/16 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Новий Стиль" залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2016р. по справі №820/1780/16 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3
Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5
Повний текст ухвали виготовлений 02.09.2016 р.