10 жовтня 2011 р. Справа № 64972/09
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Дяковича В.П., Яворського І.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 лютого 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі, Управління праці та соціальної політики Тернопільської міської ради, Державного казначейства України про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,-
ОСОБА_1, ОСОБА_2 13.12.2007 року звернулись в належний суд з позовною заявою до Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі, Управління праці та соціальної політики Тернопільської міської ради, Державного казначейства України про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, посилаючись на те, що вони мають статус дитини війни та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» мають право на отримання пенсії, підвищеної на 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком, з 01 січня 2007 року. Натомість, відповідачі всупереч рішенню Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року, підвищення та перерахування пенсії їм не проводять. З цих підстав просять позов задовольнити, зобов'язати відповідачів з 01 січня 2007 року підвищити розмір пенсії та виплатити недоплачену суму в розмірі 1218 грн. 00 коп. в їх користь ОСОБА_3 та 1564 грн. 50 коп. моральної шкоди в користь ОСОБА_2
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 лютого 2008 року позов задоволено частково. Зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пенсії з 09 липня 2007 року. Суд виходив з того, що позивачі, будучи дитиною війни, мають право на отримання пенсії, підвищеної на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, з 09 липня 2007 року, тобто з дня набрання законної сили рішення Конституційного Суду України за № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі подало апеляційну скаргу з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та прийняти рішення, яким відмовити позивачам в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що законодавством не визначено поняття «мінімальна пенсія за віком» як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», так як ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачає, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності достатнього страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
За відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року N 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.
Судова колегія перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд повно, всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що як вбачається із довідки №9128 від 10.03.2006 року, виданої управлінням праці та соціального захисту Тернопільської міської ради, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 має право користуватися пільгами відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»
Відповідно до посвідчення №137555, виданого 22 липня 1999 року, виданого управлінням соціального захисту міста Тернополя, ОСОБА_2 з 01 березня 1998 року призначена пенсія за віком, довічно, та відповідно присвоєно статус дитини війни.
Згідно ст. 6 згаданого Закону, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, розмір якої у 2007 році визначається прожитковим мінімумом для осіб, які втратили працездатність, що урегульовано ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що прожитковий мінімум осіб, які втратили працездатність, встановлюється на рівні: з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. Разом з тим, п. 12 ст. 71 і ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія норм закону, які передбачали вищевказані виплати, була призупинена.
09 липня 2007 року рішенням Конституційного Суду України за № 6-рп у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними) положення п. 12 ст. 71, ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». З цього резюмується висновок, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1,3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.
Судом першої інстанції проведено аналіз вище вказаних правових норм, ст.ст. 8, 22 Конституції України та з огляду на обставини справи зроблено вірний висновок, що позови ОСОБА_1, ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню, позаяк починаючи з 9 липня 2007 та по 31 грудня 2007 рік їм повинна була нараховуватись доплата до пенсії, однак вона не була виплачена із-за помилковою аргументацією відповідача, а саме відсутність бюджетних асигнувань. Проте подібного не доведено стороною відповідача у відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України та разом з тим, невиконання чи неналежне виконання законів про виплати через відсутність грошей для цього, не є підставою для виправдання дій останнього.
Подібне не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, що слід застосовувати у відповідності до ч. 2 ст. 8 КАС України та ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини».
Так при розгляді справи «Кечко проти України» (заява №63134/00), суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Разом з тим, слід погодитися із висновками суду першої інстанції про те, що у задоволенні позовних вимог до Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, управління праці та соціальної політики Тернопільської міської ради, Держава казначейства України - слід відмовити за безпідставністю.
Відповідно вірними є твердження міськрайонного суду що в частині стягнення моральної шкоди позивачам слід відмовити, оскільки ними не доведено, а судом не здобуто жодних доказів заподіяння моральної шкоди.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі залишити без задоволення, постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 лютого 2008 року по справі № 2а-138/08/1915, без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя І.М. Обрізко
Судді В.П. Дякович
ОСОБА_4.