Справа 826/22608/15
02 вересня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі судді Степанюка А.Г., перевіривши матеріали апеляційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» Волощука Ігоря Григоровича про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -
У вересні 2015 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Відповідач-1, Фонд), Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» Волощука Ігоря Григоровича (далі - Відповідач-2, Уповноважена особа) про:
- визнання протиправною бездіяльності Уповноваженої особи щодо невключення до розрахункової суми в переліку вкладників ПАТ «КБ «Експобанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, всіх сум грошових коштів в межах граничного розміру відшкодування за всіма вкладами ОСОБА_1 у ПАТ «КБ «Експобанк», в тому числі за договором банківського рахунку №1730/18889/2014 від 12.09.2014 року;
- визнання протиправними дії Фонду щодо включення ОСОБА_1 до переліку фізичних осіб - вкладників ПАТ «КБ «Експобанк», яким тимчасово заблоковано та тимчасово призупинено виплату коштів;
- зобов'язання Уповноваженої особи надати до Фонду додаткову інформацію про ОСОБА_1 як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування коштів за вкладами у ПАТ «КБ «Експобанк» па підставі договору банківського рахунку №1730/18889/2014 від 12.09.2014 року, за рахунок Фонду;
- зобов'язання Фонд відновити ОСОБА_1 виплату відшкодування коштів за вкладами у ПАТ «КБ «Експобанк» на підставі договору банківського рахунку №1730/18889/2014 від 12.09.2014 року.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.06.2016 року позов задоволено частково - визнано протиправною бездіяльність Фонду щодо невключення ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників ПАТ «КБ «Експобанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; зобов'язано Уповноважену особу надати до Фонду додаткову інформацію про ОСОБА_1 як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування коштів за вкладами у ПАТ «КБ «Експобанк» па підставі договору банківського рахунку №1730/18889/2014 від 12.09.2014 року, за рахунок Фонду. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, Відповідач-1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Крім того, Фондом заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору або відстрочити його сплату до ухвалення судового рішення, зменшивши його розмір до розумної суми.
Перевіривши апеляційну скаргу, суд вважає, що вона не може бути прийнята до апеляційного провадження та підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам статті 187 КАС України.
При поданні апеляційної скарги Апелянтом не було дотримано вимог ч. 6 ст. 187 КАС України, а саме до апеляційної скарги не документ про сплату судового збору.
Приписами ч. 6 ст. 187 КАС України визначено, що до апеляційної скарги додається, зокрема, документ про сплату судового збору.
Суд вважає за необхідне зазначити, що правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон).
Відповідно до положень ст. ст. 3 та 4 названого Закону судовий збір справляється з апеляційних скарг на рішення суду в розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
З огляду на те, що предметом позову є визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень та зобов'язання останнього вчинити дії, позовні вимоги є вимогами немайнового характеру.
Зі змісту довідки Вищого адміністративного суду України, складеної за результатами аналізу практики застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» у редакції Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» вбачається, що, перевіряючи правильність сплати позивачем судового збору та визначаючи кількість вимог немайнового характеру, звернених до суду, необхідно враховувати, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, яка діяла на момент подання позову до суду першої інстанції, ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, складала 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.
Положеннями ч. 1 зазначеної статті передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Станом на 01 січня 2015 року приписами Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» від 28.12.2014 року № 80-VIII встановлено мінімальну заробітну плату в розмірі 1218,00 грн.
З огляду на викладене, а також враховуючи те, що відповідно до положень ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, розмір судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва пропорційно задоволених позовних вимог до Фонду складає 535,92 грн. (1 218,00 х 0,4 х 110%).
Однак, всупереч вимог КАС України, Апелянтом до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору у встановленому Законом розмірі.
Оцінюючи клопотання Відповідача-1 про звільнення від сплати судового збору у зв'язку з обмеженим фінансуванням, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
З наведеного випливає, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є дискреційним правом, а не обов'язком суду, можливість реалізації якого пов'язується з майновим станом особи.
Тобто, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Таке ж право мають і бюджетні установи. Водночас якщо ці бюджетні установи діють як суб'єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.
Зазначена позиція підтримується Вищим адміністративним судом України у постанові Пленуму від 23.01.2015 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір».
При цьому, судом враховується, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі» зазначив, що вимога сплати зборів судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.
Відтак посилання Апелянта на те, що відсутність на момент подання апеляційної скарги у Фонду як неприбуткової організації коштів на сплату судового збору є перешкодою для доступу до правосуддя, є помилковим, оскільки, як вже було зазначено вище, обмежене фінансування суб'єкта владних повноважень не є підставою для звільнення від сплати судового збору.
Таким чином, оскільки заявлене клопотання про звільнення від сплати судового збору не містить доказів скрутного майнового стану особи та неможливості Відповідача-1 забезпечити сплату судового збору у встановленому Законом розмірі, суд вважає за необхідне у його задоволенні відмовити.
Аналогічний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною, зокрема, в ухвалах від 08.09.2015 року у справі №21-5496а15, від 29.02.2016 року у справі №810/1495/15, від 01.03.2016 року у справі № 810/1674/15.
Крім того, висловлюючи прохання відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі, зменшивши його розмір до розумної суми, Відповідач-1 не надає обґрунтування належними доказами підстав для відстрочення останнього, як і не вказує, який розмір судового збору, на його думку, є розумним.
Згідно ч. 3 ст. 189 КАС України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 Кодексу, застосовуються правила статті 108 Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 108 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.
Враховуючи, що Апелянтом до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору, а заявлене клопотання про звільнення від сплати судового збору або відстрочення його сплати зі зменшенням розміру визнано необґрунтованим, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без руху та надання Відповідачу строку для усунення визначених у вказаній ухвалі недоліків шляхом: надання документів про сплату судового збору або обґрунтованого та підтвердженого належними і допустимими доказами клопотання про зменшення його розміру, відстрочення чи розстрочення.
Керуючись ст.ст. 108, 187, 189, 206 КАС України, суд, -
У задоволенні клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про звільнення від сплати судового збору, відстрочення його сплати та зменшення його розміру - відмовити.
Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» Волощука Ігоря Григоровича про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - залишити без руху.
Надати Апелянту строк для усунення недоліків - двадцять днів з моменту отримання копії вказаної ухвали.
У разі неусунення недоліків у зазначений вище строк апеляційна скарга буде повернута Апелянту.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку у відповідності до ст.ст. 211, 212 КАС України.
Суддя А.Г. Степанюк