ІМЕНЕМ УКРАЇНИ[1]
01 вересня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого - судді Кирилюк Г.М.
суддів: Рейнарт І.М., Андрієнко А.М.
при секретарі Ігнатьєву Є.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», ОСОБА_2, приватного нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Губенко Тетяни Анатоліївни, третя особа: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради про визнання кредитного договору недійсним, визнання припиненою іпотеки за договором іпотеки, зобов'язання вчинити дії, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києві від 09 червня 2016 року,
встановила:
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила визнати недійсним кредитний договір від 18.09.2007 р. №18-07-Ип/40, укладений між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2; визнати припиненою іпотеку за договором іпотеки від 18.09.2007 р. №5016, на підставі якої обтяжено житловий будинок та земельну ділянку по АДРЕСА_1; зобов'язати приватного нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Губенко Т.А. виключити відомості з Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна про обтяження іпотекою та заборони на відчуження нерухомого майна, а саме житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та земельної ділянки по АДРЕСА_1.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 09 червня 2016 року вказану позовну заяву повернуто позивачу для подання до належного суду.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 просить скасувати вказану ухвалу суду та передати справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Свої доводи мотивує тим, що позовні вимоги заявлено не з приводу нерухомого майна, а з приводу договірних зобов'язань за договором іпотеки, а тому положення ст. 114 ЦПК України про виключну підсудність на вказані правовідносини не поширюються.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Інші особи, що беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постановленої ухвали в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Вирішуючи питання про повернення позову, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір непідсудний Шевченківському районному суду м. Києва.
Вказаний висновок суду першої інстанції є правильним.
Відповідно до ч.1 ст.114 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Згідно роз'яснень, які містяться в п.4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні позовів, що виникають із кредитних правовідносин» №5 від 30 березня 2012 року, правила статті 114 ЦПК про виключну підсудність застосовуються до позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (наприклад, звернення стягнення на нерухоме майно, передане в заставу іпотечне майно, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, визнання договору іпотеки недійсним тощо).
Відповідно до ч. 1 ст. 190 ЦК України, майном, як особливим об'єктом, вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки, а відповідно до ч. 2 зазначеної статті майнові права визнаються речовими правами.
При визначенні підсудності не повинно допускатись звуження визначеного ч. 1 ст.114 ЦПК України критерію віднесення позовів до виключної підсудності шляхом обмеження його визначенням лише предмета (об'єкта) позову, оскільки в такому випадку втрачається сама можливість чіткого застосування правил виключної підсудності за позовами, що виникають з приводу нерухомого майна.
Правила виключної підсудності стосуються позовів щодо будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно, у тому числі і з приводу припинення іпотеки, предметом якої є нерухоме майно: житловий будинок та земельна ділянка, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.
Недотримання правил підсудності тягне за собою повернення заяви позивачеві, про що суд постановляє відповідну ухвалу.
Відповідно до ч. 5 ст. 121 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до належного суду.
Згідно п.1 ч.1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Оскаржувана ухвала є законною і обґрунтованою, постановленою з дотриманням норм процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 312-315 ЦПК України колегія суддів
Ухвалила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 відхилити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 09 червня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий:
Судді:
Справа №22-ц/796/11466/2016
Головуючий в суді першої інстанції: Савицький О.А.
Доповідач в суді апеляційної інстанції: Кирилюк Г.М.