31 серпня 2016 року м. Київ
Вищий спеціалізований суд України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі колегії:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 серпня 2016 року,
За вироком Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 травня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 серпня 2016 року, визнано винуватим та засуджено
ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
- за ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років із конфіскацією всього належного йому майна.
Цим же вироком визнано винуватим та засуджено ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років із конфіскацією всього належного йому майна, рішення щодо якого у касаційному порядку не оскаржено.
За вироком суду ОСОБА_4 визнано винуватими та засуджено за те, що він 30 грудня 2013 року близько 02:40 год. разом з трьома невстановленими особами, діючи за попередньою змовою, проникли до магазину «Дар», який належить ПП «Близнюков», розташованого на першому поверсі будинку АДРЕСА_2 , де із застосуванням предмета, схожого на пістолет і масками на обличчі, погрожуючи продавцю магазину ОСОБА_6 насильством, небезпечним для життя чи здоров'я, заволоділи грошами у сумі 576 грн.
26 лютого 2014 року близько 23:20 год. ОСОБА_4 разом з особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, зайшли до приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який належить ФОП « ОСОБА_7 », розташованого на першому поверсі будинку АДРЕСА_3 , де повторно, діючи згідно з раніше розподіленими ролями, із застосуванням предмету схожого на пістолет, погрожуючи насильством, небезпечним для життя чи здоров'я, продавцю магазину ОСОБА_8 , заволоділи майном на загальну суму 7173 грн.
09 березня 2014 року близько 20:00 год. ОСОБА_4 разом з ОСОБА_5 та особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, зайшли до приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 », який належить ФОП « ОСОБА_9 », розташованого по АДРЕСА_4 , де, діючи згідно з раніше розподіленими ролями, із застосуванням предмета схожого на пістолет та масках на обличчях, погрожуючи насильством, небезпечним для життя чи здоров'я продавцю магазину ОСОБА_10 , заволоділи майном на загальну суму 9300 грн.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 посилається на незаконність оскаржуваних судових рішень, та порушує питання про їх скасування у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та даним про його особу внаслідок суворості. На думку засудженого, суд при призначенні покарання із застосуванням ст. 69 КК України неповною мірою врахував визнання ним винуватості та щире каяття у вчиненому злочині, активне сприяння у його розкритті, а також дані про його особу, а саме те, що він раніше не судимий, позитивно характеризувався за місцем проживання та за місцем навчання у Криворізькому медичному коледжі, має проблеми зі здоров'ям, працював в КЗ «Криворізька міська лікарня №3»ДОР». Вважає, що судом також не було враховано відшкодування ним матеріальних збитків потерпілим, та відсутність претензій з їх боку. Посилається на формальність розгляду провадження судом апеляційної інстанції, невідповідність ухвали вимогам ст. 419 КПК України.
Вивчивши доводи касаційної скарги, перевіривши надані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для відкриття касаційного провадження немає.
ОСОБА_4 не оскаржує доведеність винуватості у вчиненому злочині та кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 187 КК України, і не зазначає доводів щодо істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які є безумовною підставою для скасування або зміни судових рішень.
Відповідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Виходячи з положень ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Як убачається із судових рішень, при призначенні ОСОБА_4 покарання вищевказані вимоги кримінального закону судом дотримано.
Призначаючи покарання за ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України, суд першої інстанції врахував характер і ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, дані про особу засудженого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, позитивно характеризувався за місцем проживання та за місцем навчання у Криворізькому медичному коледжі. Пом'якшуючими покарання обставинами було визнано визнання ОСОБА_4 своєї винуватості та щире каяття у вчиненому злочині, активне сприяння у його розкритті, повне відшкодування збитків потерпілим, які до нього претензій не мали та просили суворо не карати.
Одночасно, як убачається з ухвали, суд апеляційної інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги захисника, які за змістом аналогічні доводам касаційної скарги ОСОБА_4 , та відмовляючи у їх задоволенні, визнав правильним рішення суду першої інстанції про те, що всі вищевказані обставини є такими, що у своїй сукупності істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та дають підстави для призначення ОСОБА_4 покарання більш м'якого, ніж передбачене санкцією ч. 2 ст. 187 КК України, що було зроблено місцевим судом, та відсутність підстав для застосування ст. 75 КК України.
Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій, врахувавши тяжкість вчиненого злочину, дані про засудженого, пом'якшуючі покарання обставини, дійшли правильного висновку про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_4 від призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
Обставини, на які засуджений посилається у своїй скарзі, та які вважає такими, що дають підстави для призначення покарання зі звільненням від його відбування з випробуванням, були враховані судом першої інстанції при призначенні йому покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 2 ст. 187 КК України, а інших належних аргументів, які б давали підстави вважати призначене ОСОБА_4 покарання таким, що не відповідає вимогам закону, касаційна скарга не містить.
Призначене ОСОБА_4 покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним та іншими особами злочинів.
Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Клопотання про зупинення виконання судових рішень розглядається судом касаційної інстанції в порядку, визначеному ст. 430 КПК України.
З огляду на вищевикладене, з мотивів, наведених у касаційній скарзі, наданих до неї судових рішень убачається, що підстави для її задоволення відсутні, а тому у відкритті провадження слід відмовити.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 серпня 2016 року щодо нього.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3