26 серпня 2016 року м. Київ справа № 800/472/16
Суддя Вищого адміністративного суду України Сірош М.В., перевіривши матеріали за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання протиправними дій та бездіяльності, визнання незаконною і нечинною постанови Верховної Ради України,
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Верховної Ради України, в якому просить:
- визнати протиправними дії Верховної Ради України щодо одночасного паралельного ведення двох різних реєстрів для реєстрації поданих (наданих) законопроектів, зокрема, законопроектів про внесення змін до Конституції України, як він вважає офіційного реєстру і неофіційного (тіньового) реєстру.
- визнати протиправною бездіяльність Верховної Ради України, яка полягає в нереєстрації в офіційному реєстрі поданих законопроектів в момент подання 26 січня 2016 року Проекту Закону про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя), (№ 1-1/34 від 26 січня 2016 року, який надано 26.01.2016), зареєстрованого в реєстрі законопроектів № 1-1/34 від 26 січня 2016 року.
- визнати протиправною бездіяльність Верховної Ради України, щодо не виключення відкликаного Президентом України за погодженням із Верховною Радою України законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя реєстр № 3524) з порядку денного третьої сесії Верховної Ради України восьмого скликання.
- визнати протиправними дії Верховної Ради України щодо призначення Проекту Закону про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) (№1-1/34 від 26 січня 2016 року, який надано 26 січня 2016 року) офіційного реєстраційного номеру 3524, який є офіційним реєстраційним номером іншого законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя), а саме: офіційним реєстраційним номером Проекту Закону про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) № 1-1/1012 від 25 листопада 20015 року, який вручено 26 листопада 2015 року та був офіційно відкликаний Президентом України за погодженням Верховної Ради України 28 січня 2016 року.
- визнати протиправними дії Верховної Ради України щодо внесення завідомо неправдивих відомостей в "порядок денний пленарного засідання 28 січня 2016 року (третя сесія восьмого скликання) в частині назви питання (законопроекту), яке було заплановано до розгляду і фактично розглядалося під офіційним реєстраційним номером № 3524.
- визнати незаконною (такою, що не відповідає Закону України „Про Регламент Верховної Ради України") і нечинною Постанову Верховної Ради України № 950-VIII від 28 січня 2016 року „Про включення до порядку денного третьої сесії Верховної Ради України восьмого скликання доопрацьованого законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) (реєстр. № 3524) і про його направлення до Конституційного Суду України".
З цих же підстав у липні 2016 року ОСОБА_1 звертався до суду з позовною заявою до Верховної Ради України (адміністративна справа № 800/386/16) і ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 липня 2016 року йому було відмовлено у відкритті провадження у адміністративній справі.
Перевіривши матеріали позовної заяви на відповідність нормам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), підстав для відкриття провадження у адміністративній справі немає.
Статтею 171-1 КАС України встановлені особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Правила цієї статті поширюються, зокрема, на розгляд адміністративних справ щодо законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові спори, що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України.
Відповідно до статті 147 Конституції України Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні та вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.
Згідно зі статтею 150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України, зокрема, належить вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів та інших правових актів Верховної Ради України.
Частиною першою статті 152 Конституції України передбачено, що закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституції України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Відповідно до статті 15 Закону України від 16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР „Про Конституційний Суд України" підставами для прийняття Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності правових актів повністю чи в їх окремих частинах є: невідповідність Конституції України; порушення встановленої Конституцією України процедури їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності; перевищення конституційних повноважень при їх прийнятті.
Повноваження Конституційного Суду України визначені в статті 13 цього Закону, у пункті першому якої зазначено, що Конституційний Суд України приймає рішення та дає висновки у справах щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
За змістом статті 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України, яка, реалізовуючи повноваження по здійсненню законодавчої влади, розглядає і вирішує питання державного і суспільного життя, що потребують врегулювання законами України, тобто реалізує законодавчі повноваження, а також здійснює установчі та контрольні повноваження, передбачені Конституцією України.
Законодавчий процес визначений Законом України N 1861-VI від 10 лютого 2010 року „Про Регламент Верховної Ради України".
Це чітко врегульовано Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України, діяльність якої полягає у прийнятті законів. Ця діяльність поділяється на кілька послідовних стадій:
1) підготування законопроекту (законодавчої пропозиції) та внесення його до Верховної Ради України - законодавча ініціатива;
2) попередній розгляд законопроекту в комітетах Верховної Ради України;
3) обговорення законопроекту на пленарних засіданнях Верховної Ради України з його наступним прийняттям або відхиленням (повністю чи частково);
4) підписання (санкціонування) та оприлюднення закону.
З наведених норм вбачається, що процедура прийняття актів Верховною Радою України, зокрема законів (вияв законодавчої ініціативи, реєстрація законопроекту, розгляд законопроекту, прийняття закону, його підписання) у тому числі і законів про внесення змін до Конституції України є здійсненням Верховною Радою України законотворчої функції, а не владних управлінських функцій.
КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що невідповідність Конституції України актів Верховної Ради України, як і порушення встановленої Конституцією України процедури їх розгляду, може бути підставою для прийняття Конституційним Судом України рішення щодо їх неконституційності, що унеможливлює розгляд таких справ у порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, вимоги, викладені у позовній заяві, стосуються виключно законодавчої діяльності Верховної Ради України, а тому суд не може втручатись у даний процес, визнавати неконституційними і незаконними дії Верховної Ради України, пов'язанні з прийняттям законів або постанов.
В позовній заяві позивач просить також визнати протиправними дії та бездіяльність Верховної Ради України, які полягають у недотриманні процедури розгляду відповідачем законопроектів на пленарному засіданні Верховної Ради України 26 січня 2016 року та скасування Постанови Верховної Ради України № 950-VIII від 28 січня 2016 року "Про включення до порядку денного третьої сесії Верховної Ради України восьмого скликання доопрацьованого законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) (реєстр. № 3524) і його направлення до Конституційного Суду України", оскільки прийнята з порушенням встановленої Конституцією України процедури її ухвалення.
Питання відповідності законодавчих актів Конституції України, дотримання процедури їх розгляду, ухвалення та набрання ними чинності встановлені Основним Законом та віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України.
Зазначені позовні вимоги не підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 20 січня 2015 року (справа 21-577а14) та від 15 червня 2016 року (справа 21-1945а16).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 17, 160, 165, 109, 1711 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Відмовити у відкритті провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання протиправними дій та бездіяльності, визнання незаконною і нечинною постанови Верховної Ради України.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про її перегляд Верховним Судом України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання заяви про перегляд Верховним Судом України рішення набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Верховного Суду України за наслідками такого перегляду.
Суддя М.В. Сірош