31 серпня 2016 року м. Київ К/800/39435/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Приходько І.В., Юрченко В.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.07.2015 року
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2015 року
у справі № 804/5529/15
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Пролетарське Стіл» (далі - позивач, ТОВ «Пролетарське Стіл»)
до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач, ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська)
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ТОВ «Пролетарське Стіл» звернулось у квітні 2014 року до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.12.2013 року № 0008442204.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.07.2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2015 року, позов задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій є законними, просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 29.11.2013 року відповідачем проведено камеральну перевірку щодо декларування залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2013 року за № 9069681394 від 01.11.2013 року, результати якої оформлено актом № 154/22-04/35201072, яким зафіксовано встановлені перевіркою порушення позивачем вимог п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) на суму 6 058 791,00 гривня за жовтень 2013 року.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.12.2013 року № 0008442204, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 6 058 791,00 гривня.
Як вбачається з матеріалів акту перевірки, наведені висновки податкового органу ґрунтуються на твердженнях податкового органу про порушення позивачем порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, зокрема, не заповнено рядок 21.3 декларації з податку на додану вартість за жовтень 2013 року, яким передбачено відображення збільшення або зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) за результатами камеральної чи документальної перевірки, проведеної податковим органом.
За результатами адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу товариства без задоволення.
Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.
За змістом п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п. 200.2 ст. 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Згідно з п. 200.3 ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
За приписами п. 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Підпунктом 4.6.7 пункту 4.6 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Мінфіну України № 1492 від 25.11.2011 року (далі - Порядок № 1492), визначено, що рядок 21.3 передбачений для відображення збільшення або зменшення залишку від'ємного значення, який (для декларації 0110 - після бюджетного відшкодування) включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) за результатами камеральної чи документальної перевірки, проведеної органом державної податкової служби.
Як свідчать матеріали справи та встановлено судами, наведеній перевірці та виявленню порушень передувала інша перевірка, оформлена актом від 18.09.2013 року № 1047/15-1/35201072, якою було встановлено завищення суми від'ємного значення з податку на додану вартість за липень 2013 року та винесено податкове повідомлення-рішення форми «В4» яким зменшено суму від'ємного значення (р. 24 декларації) від 03.10.2013 року № 0000481501 на суму 6 058 791,00 гривня.
Також, судами встановлено та не заперечується сторонами, що податкове зобов'язання визначене зазначеним податковим повідомлення-рішення є неузгодженим, в силу оскарження останнього в судовому порядку. Водночас, з матеріалів справи вбачається, що позивачем включено до складу податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2013 року по рядку 21.2 значення рядка 24 декларації попереднього звітного періоду - залишок від'ємного значення податкової декларації з податку на додану вартість попередніх періодів на 6 058 791,00 гривню.
Таким чином, колегія суддів погоджується з позицією судів попередніх інстанцій щодо безпідставності висновків податкового органу про завищення товариством залишку від'ємного значення, оскільки ні положення ПК України, ні приписи Порядку № 1492 не встановлюють обов'язку платника податків відображати у вказаному рядку неузгоджені зобов'язання.
З аналізу наведених норм та встановлених обставин справи, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про безпідставність та необґрунтованість висновків податкового органу та правомірно задоволено позовні вимоги ТОВ «Пролетарське Стіл».
Частиною другою ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.
Відповідно до п. 3 ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - відхилити.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.07.2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2015 року у справі № 804/5529/15 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:підпис (підпис) І.О. Бухтіярова
Судді:підпис (підпис) І.В. Приходько
підпис (підпис) В.П. Юрченко