30 серпня 2016 року м. Київ К/800/9574/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Кошіля В.В.
Суддів Борисенко І.В.
Сіроша М.В.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області
на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015
у справі № 814/2701/13-а
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
до Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області
про скасування податкових повідомлень-рішень
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 04.06.2013 № 0000312200 та № 202.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.02.2014 в задоволенні позову відмовлено, з мотивів правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову про задоволення позовних вимог; скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як такі, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач є платником єдиного податку другої групи з 01.01.2012.
За результатами перевірки дотримання позивачем порядку проведення розрахунків за товари (послуги), наявності свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, складено акт № 0005/05/99/22/2056508999 від 19.02.2013, яким встановлено порушення позивачем п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, а саме: не ведення обліку товарних запасів у встановленому порядку за місцем реалізації товару на суму 292 034 грн.; несвоєчасне оприбуткування готівки в касі на суму 50 406 грн.
На підставі акту перевірки, 04.06.2013 податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:
- № 0000312200 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 584 068 грн.;
- № 202 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 252 030 грн.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, діяв у межах, спосіб та на підставі своїх повноважень та довів перед судом їх законність, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що фізичні особи-підприємці, що сплачують єдиний податок, здійснюють оприбуткування готівки наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день шляхом відображення у відповідній книзі обліку та звільняються від обов'язку ведення книги обліку товарних запасів.
Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.
Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно п. 296.1 ст. 296 зазначеного Кодексу платники єдиного податку ведуть облік у порядку, визначеному підпунктами 296.1.1 - 296.1.3 цього пункту.
Підпунктом 296.1.1 п. 296.1 ст. 296 Податкового кодексу України визначено, що платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої та п'ятої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів. Форма книги обліку доходів, порядок її ведення затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
Форма і порядок ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, що обрали спрощену систему оподаткування та є платниками єдиного податку першої і другої груп, а також платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2011 № 1637 «Про затвердження форм книги обліку доходів і книги обліку доходів і витрат та порядків їх ведення». Пунктом 1 цього Порядку, який розроблений відповідно до пп. 296.1.1 п. 296.1 ст. 296 Податкового кодексу України передбачено, що фізичні особи - підприємці, що обрали спрощену систему оподаткування та є платниками єдиного податку першої і другої груп, а також платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть книгу обліку доходів, у якій щоденно, за підсумками робочого дня, відображають отримані доходи.
У Книзі відображається фактично отримана сума доходу від провадження діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік. У разі необхідності реєстрації нової Книги протягом податкового (звітного) періоду записи в ній продовжуються наростаючим підсумком, а попередня Книга залишається у платника податку.
Дані Книги використовуються платником податку для заповнення податкової декларації платника єдиного податку.
Відповідно до п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.
Судом апеляційної інстанції було встановлено відсутність факту порушення позивачем положень п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, що підтверджується копією книги обліку доходів та витрат на 2011 рік (зареєстрована в податковому органі 20.06.2011), в якій відображена виручка за січень-лютий 2012 року, що свідчить про належне оприбуткування доходів за період з 01.01.2012 по 21.02.2012 на загальну суму 50 406 грн. та відповідно відсутність підстав для застосування штрафних санкцій.
Щодо порушення п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», яким визначено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку, слід зазначити наступне.
Пунктом 296.10 статті 296 Кодексу визначено, що платники єдиного податку першої - третьої груп не застосовують реєстратори розрахункових операцій.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку щодо відсутності порушення в діях позивача вимог п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» з огляду на те, що обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
Відповідно до встановлених обставин та за відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області відхилити.
Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий В.В. Кошіль
Судді І.В. Борисенко
М.В. Сірош