Справа: № 826/28262/15 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.В.
Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.
Іменем України
01 вересня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Пилипенко О.Є.
суддів - Межевич М.В. та Шелест С.Б.,
при секретарі - Грабовській Т.О.,
за участю:
представника позивача - Киселевича Ю.А.
представника відповідача - Глазун Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 березня 2016 року у справі за адміністративний позовом Товариства з обмеженою відповідальністю спільне українсько-англійське підприємство з іноземними інвестиціями «Соломія» до Київської міської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості,
У грудні 2015 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю спільне українсько-англійське підприємство з іноземними інвестиціями «Соломія», звернувся до суду з адміністративним позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості від 16.10.2015 №125110011/2015/010311/1.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 березня 2016 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби - задовольнити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 березня 2016 року - скасувати, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем були надані всі необхідні документи, які містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всі відомості щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, суд дійшов висновку, що при визначені митної вартості методом за ціною договору щодо ідентичних товарів, митниця не обґрунтувала у спірному рішенні із посиланням на подані декларантом документи неможливість застосування першого методу визначення митної вартості, заявленої позивачем. Ненадання ж декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Таким чином, з урахуванням зазначеного, на думку суду, подані декларантом позивача документи, в даному випадку, слід вважати належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, 07.09.2015 між «United Teas (Pvt) (Шрі Ланка) та Товариством з обмеженою відповідальністю спільне Українсько-Англійське підприємство з іноземними інвестиціями «Соломія» укладено контракт №33 щодо поставки чаю (далі - контракт від 07.09.2015).
Згідно п. 2 вказаного контракту сторони домовилися, що найменування, кількість і загальні характеристики товару визначаються в додатку до даного договору, який є його не від'ємною частиною.
У відповідності до умов контракту від 07.09.2015, сторонами підписано специфікацію №1 від 15.09.2015, якою визначено асортимент товару, умови поставки, загальна сума про специфікації, умови оплати.
З метою митного оформлення ввезеного на територію України товару згідно контракту від 07.09.2015 Товариством з обмеженою відповідальністю спільне Українсько-Англійське підприємство з іноземними інвестиціями «Соломія» подано в порядку електронного декларування вантажну митну декларацію №125110011/2015/015580.
До митного оформлення разом з митною декларацією подано наступні документи: карту обліку особи, яка здійснює операції з товарами №100/2012/0002897, контракт №33 від 07.09.2015, специфікацію №1 від 15.09.2015, проформа - інвойс 15 UTL/15/2015 від 08.06.2015, платіжне доручення в іноземній валюті №1647 від 24.09.2015 про перерахування авансу в розмірі 10% вартості товару відповідно до специфікації №1 до контракту, сертифікат про походження товару №А767777 CO/CIS/15/282 від 27.07.2015, фітосанітарний сертифікат №QC/1A 0724722 від 14.08.2015, коносамент (Bill of Lading) №s00281942 від 21.08.2015, митна декларація країни відправлення Е53528 від 11.08.2015.
Митна вартість поставленого товару була задекларована позивачем за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
За наслідком розгляду вказаних документів структурним підрозділом митного посту «Східний термінал» Київської митниці ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №125110011/2015/010311/1.
Зі змісту вбачається графи 33 оскаржуваного рішення підставою для його прийняття слугувало подання декларантом до митного оформлення документів, у яких не містяться всі відомості щодо підтвердження числових значень складових митної вартості. Зокрема, вказано, що митна вартість може бути визнана митним органом за умови надання додаткових документів передбачених ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, а саме: бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару, копію митної декларації країни відправлення, висновки про якісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
Водночас, декларант відмовився від надання додаткових документів на підтвердження митної вартості.
За таких обставин, митну вартість товарів визначено відповідачем із застосуванням резервного методу відповідно до ст. 64 Митного кодексу України.
Вважаючи зазначене рішення протиправним, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.
Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Згідно із положеннями статей 49 і 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Відповідно до ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
В ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України наведено перелік документами, які підтверджують митну вартість товарів.
Частиною 3 цієї статті обумовлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Згідно з ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) додатково визначені документи.
Вказані норми кореспондуються з п. 2 ч. 5 ст. 54 Митного кодекс України, яким передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Така правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 31.03.2015 у справах № 21-127а15 та № 21-53а15, яка підлягає обов'язковому врахуванню на підставі положень ч. 2 ст. 161 та ст. 244-2 КАС України.
Здійснивши аналіз наданих позивачем при розмитненні товару документів убачається, що вони викликали у митного органу сумнів в правильності обчислення позивачем митної вартості імпортованого товару.
Відповідно до пояснень відповідача, приводом для висновку про те, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною контракту (договору) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та витребування від декларанта додаткових документів і, як наслідок, прийняття рішення про коригування митної вартості стало те, що документально не підтверджено та не встановлено всіх складових митної вартості.
З матеріалів справи убачається, що ціна поставленого позивачу товару у відповідності до специфікації від 15.09.2015 становить 97 798,65 доларів США.
Згідно з п. 2 контракту від 07.09.2015 найменування, кількість і загальні характеристики товару визначаються в додатку до даного договору, який є його не від'ємною частиною.
Тобто, як встановлено судом першої інстанції, специфікація №1 від 15.09.2015 укладена як додаток до контракту від 07.09.2015 та на виконання останнього.
Водночас, за переконанням відповідача контракт від 07.09.2015 з додатками неможливо пов'язати зі спірною партією товару, оскільки останній вступив в силу з моменту його підписання (п. 10), тобто 07.09.2015, у той час, коли рахунок - фактура датована 08.06.2015, а товар відправлено з країни відправлення 11.08.2015.
Суд першої інстанції такі доводи відхилив, оскільки чинним законодавством не заборонено здійснення постачання товарів юридичній особі без контракту на власний ризик. Зазначив, що між «United Teas (Pvt) (Шрі Ланка) та Товариством з обмеженою відповідальністю спільне Українсько-Англійське підприємство з іноземними інвестиціями «Соломія» раніше вже було укладено контракт №32 від 21.05.2015 на поставку ідентичного товару; що станом на час подання документів до митного оформлення контракт від 07.09.2015 та специфікація від 15.09.2015 діяли.
Проте, колегія суддів вважає такі аргументи суду першої інстанції безпідставними.
Зокрема, за умовами параграфа 10 заборонено поширювати його вимоги на попередні домовленості, а отже, як акцентує увагу відповідач, самим договором заборонено його поширення на відносини щодо постачання товару за рахунком від 08.06.2015.
Щодо посилань суду на існування контракту №32 від 21.05.2015 між тими ж сторонами, за умовами якого могло бути здійснено спірну поставку товару, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що всупереч п.2 ч.2 ст. 53 Митного кодексу України, такий контракт до митного оформлення не подавався, натомість, подані до митного оформлення документи посилаються на контракт від 07.09.2015 та специфікацію від 15.09.2015
При цьому, твердження суду, що станом на час подання документів до митного оформлення контракт від 07.09.2015 та специфікація від 15.09.2015 діяли, жодним чином не створює підстави для застосування цього контракту до спірних правовідносин, оскільки до поставки застосовуються саме ті умови, які діяли на момент, коли сторони дійшли згоди щодо поставки, а в даному випадку відповідно до наданого рахунку - 08.06.2015.
Також суд апеляційної інстанції не погоджується із висновками суду першої інстанції щодо доводів митного органу на неможливість ідентифікувати характер наданого позивачем інвойсу, зокрема, чи є він комерційний інвойсом чи проформа-інвойс, оскільки у останньому зазначено дві назви.
Так, за умовами п.5.1, 5.4 контракту від 07.09.2015 як рахунок-проформа, так і комерційний інвойс мають стосуватися саме спірного контракту, однак спірний інвойс укладено до складання контракту, що свідчить про те, що поставка спірної партії не стосується умов наданого контракту та специфікації.
Крім того, судом встановлено, що відповідно до митної декларації №125110011/2015/015612 в переліку товарів, поставка якого здійснюється, серед іншого вказаного - чай чорний BP1 STD 22, у той час коли в специфікації №1 від 15.09.2015 зазначено - BOP STD 22. В свою чергу з прайс - листа від 14.09.2015, комерційного інвойса та пакувального листа убачається, що контрагентом позивача поставляється товар - BP1 STD 22. Такі розбіжності щодо відмінностей у назві окремо не можуть бути підставою для коригування митної вартості, водночас, можуть стати підставою для з'ясування, який саме товар ввозиться та, відповідно, перевірки такої вартості.
При цьому, як правильно звертає увагу відповідач, відповідно до п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, платникам податків забороняється формування митних декларацій на підставі даних, не підтверджених первинними документами, регістрами бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
В даному випадку специфікація є первинним документом, однак інформація, яка в ній зазначена, не відповідає відомостям, внесеним платником податків до митної декларації.
Факт допущення помилки не підтверджено документально, з урахуванням відсутності у матеріалах справи будь-яких додатків чи додаткових угод до контракту чи специфікації, підписаних обома сторонами, щодо її виправлення.
Наведені обставини в сукупності дійсно викликають сумніви щодо достовірності та об'єктивності заявленої митної вартості позивачем.
Як було встановлено судом та не заперечується сторонами, позивачем не було надано до митного оформлення додаткових матеріалів, які б спростували наведені вище сумніви, що виникли у митного органу та підтвердилися в ході апеляційного розгляду судом.
Крім того, судом встановлено, що згідно з інвойсом від 08.06.2015 оплата здійснюється в такому порядку: передоплата у 10% вартості товару здійснюється протягом 90 днів з дати коносаменту, а строк оплати всього платежу - 20.11.2015.
В Специфікації ж від 15.09.2015 до наданого контракту 10% передоплати здійснюється протягом 60 днів з дати підписання Специфікації, а 90% - протягом 100 днів з моменту повідомлення про відвантаження.
Оцінюючи наведену обставину, суд першої інстанції дійшов висновку, що умови оплати товару позивачем, тобто період (часовий проміжок) протягом якого він повинен сплатити кошти за поставлений товар по своїй суті не впливає на митну вартість товару.
Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до ч.ч. 4-6 ст. 58 Митного кодексу України ціна договору (вартість операції) - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Частиною 9 ст. 58 Митного кодексу України на декларанта покладено обов'язок здійснювати розрахунки за основним методом лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
Вищевикладене свідчить, що першочергового значення для визначення митної вартості за основним методом має розмір фактично здійснених платежів за договором, а не просто визначена у ньому вартість.
За таких умов, апеляційна інстанції погоджується із висновками відповідача, що оскільки умови оплати стосуються здійснення платежів, які і є складовою митної вартості, то в даному випадку розбіжності стосуються показників митної вартості товарів, а також обсягу обов'язків, що мають бути здійснені, а саме надання в обов'язковому порядку банківських/платіжних документів, що стосуються спірного товару відповідно до п.п. 4, 5 ч.2 ст. 53 Митного кодексу України.
Також колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що до митного оформлення надано платіжне доручення від 24.09.2015 (оплачене 29.09.2015) №1647, за яким здійснено оплату контрагенту у розмірі 9779,87 за специфікацією від 15.09.2015 №1 до контракту віл 07.09.2015 №33.
Однак, як уже було встановлено вище, специфікації та контракт були укладені вже після фактичної відправки товару на митну територію України, тоді як за правилами п.5 ч.2 ст. 53 Митного кодексу України до митного оформлення надаються банківські документи, які повинні підтверджувати вартість товару та містити реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
За таких умов, є помилковим висновок суду першої інстанції, що умови оплати товару позивачем, тобто період (часовий проміжок) протягом якого він повинен сплатити кошти за поставлений товар по своїй суті не впливає на митну вартість товару, оскільки такі умови в сукупності з іншими впливають на достовірність заявленої вартості товару.
З огляду на суперечність поданих декларантом документів та у митного органу були підстави для сумніву в правильності визначення митної вартості товару. За таких обставин митний орган провів процедуру консультацій та проінформував позивача, які з наданих товариством документів не дозволяють визначити митну вартість за ціною договору, що останнім в ході апеляційного розгляду справи спростовано не було.
Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
В даному випадку, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовано, оскільки митним органом встановлено невідповідність ціни товару, у зв'язку із відсутністю документально підтвердженої інформації щодо внутрішньої структури ціни, наданням неповних відомостей про митну вартість товару та належних додаткових документів.
На підставі ч.4 ст. 57 Митного кодексу України з декларантом позивача проведено процедуру консультації, що передує застосуванню другорядних методів та проводиться з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 та 60 Митного кодексу України.
Враховуючи, що відповідно до ч. 6 ст. 55 Митного кодексу України консультація у письмовому вигляді проводиться лише на вимогу декларанта, а такої вимоги не було заявлено, то як запевняє відповідач та не спростовує позивач, консультацію було здійснено в усному порядку.
Щодо застосування другорядних методів визначення митної вартості, з урахуванням їх послідовності, судом апеляційної інстанції встановлено наступне.
Метод 2а щодо визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не було застосовано відповідачем, оскільки у митного органу та декларанта була відсутня інформація щодо митного оформлення ідентичних товарів за ціною договору, що не давало змогу застосувати другорядний метод.
Другорядний метод 26 за ціною договору (контракту) щодо подібних (аналогічних) товарів не було застосовано оскілки в даному випадку у митного органу та декларанта відсутня інформація щодо митних оформлень за ціною договору (контракту) щодо подібних (аналогічних) товарів.
Також не було застосовано другорядний метод 2в на основі віднімання вартості, згідно з яким за основу береться ціна одиниці товару, за якою оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортовані товари продаються на території України у найбільших загальних кількостях покупцю, який не є пов'язаною з продавцем особою, одночасно або у час, наближений до дати ввезення оцінюваних товарів. Зокрема, у митного органу і декларанта відсутня вищезазначена інформація, відсутні документально підтверджені складові митної вартості, до митного оформлення не надано калькуляції всіх витрат, які включаються до ціни товару відповідно до заявлених умов поставки.
Не було застосовано другорядний метод 2г на основі додавання вартості (обчислена вартість), оскільки, необхідна для визначення за таким методом ціна товару, інформація декларантом не надана, та у митного орган відсутня.
За приписами статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT/FAIT).
Митна вартість, визначена згідно з положениями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів та зборів митних вартостях.
За таких умов, відповідачем прийнято Рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару від 16.10.2015 №125110011/2015/010311/1, яким визначено митну вартість товару за другорядним методом відповідно до ст. 64 Митного кодексу України з урахуванням наявної у митного органу інформації щодо вартості подібних товарів.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів є правомірними, а тому скасуванню не підлягають, оскільки відповідачем на законних підставах було застосовано шостий резервний метод визначення митної вартості товару, за встановленого факту, що надані при декларуванні товару відомості щодо складових митної вартості товару.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було не правильно встановлено фактичні обставини справи, надано оцінку дослідженим доказам, що призвело до ухвалення неправомірного рішення. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби - задовольнити, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 березня 2016 року - скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби - задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 березня 2016 року - скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю спільне українсько-англійське підприємство з іноземними інвестиціями «Соломія» до Київської міської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко
Суддя: М.В.Межевич
С.Б. Шелест
Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 01.09.2016 року.
Головуючий суддя Пилипенко О.Є.
Судді: Межевич М.В.
Шелест С.Б.