Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
м.Харків
29 серпня 2016 р. №820/4098/16
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Мар'єнко Л.М.,
при секретарі судового засідання - Принцевській Ю.В.,
розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Київського РВ ХМУ ГУМВС в Харківській області, третя особа: Головне управління національної поліції в Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії , -
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Ліквідаційної комісії Київського РВ ХМУ ГУМВС в Харківській області, третя особа: Головне управління національної поліції в Харківській області , в якому просив суд зобов'язати ліквідаційну комісію Київського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 50% грошового забезпечення.
В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що ОСОБА_1 в період з 14.08.2001 року по 06.11.2015 року проходила службу в органах внутрішніх справ України. 09.09.2014 року призначена на посаду начальника РСС Київського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області. Наказом ГУМВС України в Харківській області від 20.05.2015 № 220 о/с перебувала у відпустці без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею віку 5 років 6 місяців з 16.06.2015 по 16.12.2015. Наказом ГУМВС України в Харківській області від 06.11.2015 № 683 о/с позивача було звільнено згідно п. 64 «Г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (через скорочення штатів). Вислуга років на день звільнення для виплати надбавки за вислугу років та для виплати одноразової грошової допомоги складає 14 років 02 місяці 22 дні. При звільненні 06.11.2015 і на теперішній час відповідачем не була виплачена позивачу одноразова грошова допомога, чим порушені її права.
Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце судового засідання повідомлені належним чином, відповідно до поштових повідомлень про вручення (а.с. 16-18). Позивач в адміністративному позові зазначила про слухання справи за її відсутності.
Розглянувши відомості про належне повідомлення сторін про час, дату та місце розгляду справи, враховуючи положення ч. 4 ст. 128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини.
Наказом ГУМВС України в Харківській області від 06.11.2015 № 683 о/с згідно з пунктами 10 та 11 розділу XI Закону України „Про Національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, майора міліції ОСОБА_1 (М-193469), начальника РСС Київського РВХМУГУ, було звільнено за пунктом 64 «Г» (через скорочення штатів). Вислуга років на день звільнення для виплати надбавки за вислугу років та для виплати одноразової грошової допомоги складає 14 років 02 місяці 22 дні (а.с. 7).
Як зазначено в адміністративному позові, при звільненні 06.11.2015 і на теперішній час відповідачем не була виплачена позивачу одноразова грошова допомога.
ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2 управління Національної поліції в Харківській області 28.01.2016 року із заявою про виплату одноразової грошової допомоги при звільненні.
ОСОБА_2 управління Національної поліції в Харківській області від 10.02.2016 року №9/М-33, позивача повідомлено про те, що оскільки вона згідно наказу ГУМВС України в Харківській області від 23.06.2015 № 56 о/с знаходилась у відпустці без збереження грошового забезпечення по догляду за дитиною до досягнення нею віку 5 років 6 місяців з 16.06.2015 р. по 16.12.2015 р. та до виконання службових обов'язків ОСОБА_1 не приступила і на день звільнення 06.11.2015 грошового забезпечення не мала, зробити розрахунок одноразової допомоги при звільненні неможливо.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначені Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114 (далі-Положення № 114).
Відповідно до п. 64 Положення № 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас в т.ч. через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію, визначені Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII.
Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особам рядового, сержантського, старшинською та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Зазначена норма кореспондується з п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей", відповідно до якого військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, в т.ч. які звільняються із служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що для здійснення виплати необхідним є наявність двох обов'язкових достатніх елементів, що надають можливість здійснити позивачу виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення при звільненні зі служби через скорочення штатів. Такими елементами є: 1) наявність передбаченої другим реченням статті 9 Закону № 2262-XII підстави звільнення зі служби - через скорочення штатів при відсутності можливості подальшого використання на службі; 2) наявність вислуги 10 років і більше.
З наказу ГУМВС України в Харківській області від 06.11.2015 № 683 о/с, вбачається, що позивач мала обидві передумови для здійснення нарахування та виплати допомоги, встановленої ч.1 ст.9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Судом встановлено, що вислуга років на день звільнення ОСОБА_1 для виплати надбавки за вислугу років та для виплати одноразової грошової допомоги складає 14 років 02 місяці 22 дні, що в свою чергу достатньо для виплати у відповідності до Постанови КМ України № 393 одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Тобто, відповідач зобов'язаний сплатити грошову допомогу при звільненні за повні 14 років служби.
Щодо посилань ОСОБА_2 управління Національної поліції в Харківській області в листі від 10.02.2016 року №9/М-33, на те що на момент звільнення позивача, остання перебувала в соціальній відпустці по догляду за дитиною і не отримувала грошового забезпечення, що в свою чергу унеможливлює виплату їй одноразової грошової допомоги, оскільки відсутній механізм нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні через скорочення штатів працівникам, які перебували у відпустці по догляду за дитиною без збереження грошового забезпечення, суд зазначає.
Відповідно до вимог "Порядку обчислення середньої заробітної плати", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100, встановлено, що цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках зокрема і виплати вихідної допомоги.
Абзацом 3-4 ч. 2 Порядку № 100 визначено періоди, за яким обчислюється середня заробітна плата, а саме у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
Пунктом 4 Порядку встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю. В інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.
Однак п. 7 Порядку передбачено, що нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.
Крім того, п. 3.6.3 наказу МВС України «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» від 31.12.2007 № 499 визначено, що особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, яким відповідно до законодавства надано додаткові відпустки без збереження грошового забезпечення, за час перебування в цих додаткових відпустках грошове забезпечення не виплачується.
З аналізу викладених норм вбачається, що період перебування особи у відпустці не включається до розрахунку середньої заробітної плати (місячного грошового забезпечення) особи. При цьому, у цей розрахунок входять суми, які були отримані особою за останні дні фактичного її перебування на роботі (службі) та виконання нею посадових (службових) обов'язків. З матеріалів справи вбачається, що в період з 16.06.2015 року по 16.12.2016 року позивач перебувала у відпустці без збереження грошового забезпечення по догляду за дитиною до досягнення нею віку 5 років 6 місяців, а тому вказаний період не може враховуватись для визначення розміру місячного грошового забезпечення з метою виплати грошової допомоги при звільненні.
Тому суд дійшов висновку, що одноразова грошова допомога при звільненні, відповідно до абз. 3 п. 10 Постанови № 393 має обчислюватися, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення станом на 15.05.2015 року (день, що передує виходу позивача у відпустку).
Окремо суд зауважує, що реалізація права особи на отримання одноразової грошової допомоги при звільнені є безумовною та не може ставитись у залежність від відсутності механізму нарахування такої допомоги, якщо таке право гарантоване державою і закріплене у законодавчих актах.
Згідно із ст. 8 КАС України при вирішенні справи суд керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини"суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини у Рішенні від 08 лисопада 2005 року (заява № 63134/00) у справі "Кечко проти України" звернув увагу на те, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з бюджету. Держава може вводити, припиняти або закінчувати виплату цих надбавок. Проте, якщо правове положення, що діє, передбачає виплату певних надбавок, і дотримані всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, поки відповідне положення є таким, що діє (пункт 23 Рішення Суду).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не нарахована та не здійснена виплата позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 50% грошового забезпечення відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем доказів нарахування та виплати ОСОБА_1 при звільненні одноразової грошової допомоги до суду не подано.
Суд згідно ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Київського РВ ХМУ ГУМВС в Харківській області, третя особа: Головне управління національної поліції в Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Зобов'язати Ліквідаційну комісію Київського РВ ХМУ ГУМВС в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 50% грошового забезпечення відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлений 01 вересня 2016 року.
Суддя Мар'єнко Л.М.