Справа № 569/16419/15-ц
26 серпня 2016 року
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
судді Сидорука Є.І.
при секретарі Патій Н.А.
з участю:позивача-відповідача ОСОБА_1
представника ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
представника третьої особи ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання членом сім"ї та встановлення факту проживання однією сім"єю та позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_5 , третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про встановлення факту родинних відносин, факту проживання однією сім"єю і зміну черговості одержання права на спадкування, -
ОСОБА_1 звернулася до Рівненського міського суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання її членом сім'ї ОСОБА_7 та встановлення факту проживання однією сім'єю з нею протягом п'яти років перед смертю останньої.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що 02 серпня 2015 року померла ОСОБА_7 Після її смерті відкрилася спадщина у виді квартири розташованої за адресою м.Рівне, вул.Директорії № 5. Стверджує, що на момент смерті ОСОБА_7 вони з нею проживали однією сім'єю протягом останніх семи років, вона доглядала за нею, готувала їсти, прала, прибирала, забезпечувала побут, займалася лікуванням. На підставі цього вважає себе членом сім'ї ОСОБА_7
04 березня 2016 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 подали позов в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про встановлення факту родинних відносин, факту проживання однією сім'єю і зміну черговості одержання права на спадкування.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_5, стверджує, що він є рідним племінником ОСОБА_8, чоловіка покійної ОСОБА_7, так як його батько був рідним братом ОСОБА_8 В зв'язку з тим, що їхні прізвища пишуться по різному, а саме «Гуленок» та «Гулєнок», то виникла необхідність встановити факт родинних відносин між ним та померлим дядьком, який помер 24 листопада 2013 року. Після його смерті всю спадщину переоформила на себе дружина дядька ОСОБА_7, він же ж в свою чергу разом зі своїм братом надавав кошти для переоформлення спадщини на ім'я тітки. Окрім того, тітка перебувала в хворобливому стані, потребувала сторонньої допомоги, і з весни 2010 року він переїхав проживати до тітки, щоб допомагати їй по господарству, намагався знайти роботу в місті Рівному, адже ніс витрати на лікування та оплату комунальних послуг. Не знайшовши роботи в місті був змушений час від часу їздити за кордон на заробітки. На час відсутності до ОСОБА_7 приходив соціальний працівник.
Представник позивач-відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 свої позовні вимоги підтримали та просили задоволити. Позовні вимоги третьої особи ОСОБА_5 вважають безпідставними і просять в задоволенні позову відмовити. Крім того пояснили, що ОСОБА_5 з тіткою не проживав однією сім'єю, не доглядав за нею, а цим всім займалася лише вона та ОСОБА_3
Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги ОСОБА_1 визнала в повному обсязі, не заперечувала того факту, що ОСОБА_1 дійсно доглядала за покійною ОСОБА_7 В задоволені позову третьої особи ОСОБА_5 просила відмовити.
Представник третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 просив відмовити за недоведеністю позовних вимог. Позов ОСОБА_5 підтримав з обставин , наведених у позовній заяві.
Суд, заслухавши учасників судового процесу, допитавши свідків, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх в сукупності, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.ст. 10,60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_9 бу виданий ордер № 81 від 29 липня 1975 року на проживання в складі дружини та тещі за адресою м. Рівне, вул. Короленка 2\39.
Згідно витягу з реєстрації права власності на нерухоме майно від 05.12.2008 року, вищевказана квартира приватизована по 1\2 частці на ОСОБА_7 та ОСОБА_8
Відповідно до свідоцтва про смерть серія І-ГЮ № 151793 від 26 листопада 2013 року, ОСОБА_8 помер 24 листопада 2013 року.
Як вбачається з свідоцтва про право на спадщину за законом від 21 липня 2014 року, ОСОБА_7 після смерті чоловіка ОСОБА_8 прийняла спадщину , що складається з 1\2 частки квартири АДРЕСА_1.
02 серпня 2015 року померла ОСОБА_7, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії І-ГЮ 177064, актовий запис №1263, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції.
Після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина, яка складається з квартири АДРЕСА_2.
Факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення, оскільки один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.
Факт родинних відносин між фізичними особами (п. 1 ч. 1 ст. 256 ЦПК) встановлюється у судовому порядку, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки для заявника: право на спадщину, право на пенсію у зв'язку із втратою годувальника, одержання компенсації тощо.
Заявниками у справі про встановлення факту родинних відносин можуть бути:
- спадкоємці померлої особи, які мають право на спадщину як за законом, так і за заповітом і для яких у зв'язку із встановленням факту родинних відносин мають настати певні юридичні наслідки;
- особи, які мають право на пенсію у зв'язку із втратою годувальника і яким органи пенсійного фонду відмовили в її призначенні через відсутність доказів, що підтверджують родинні відносини;
- інші особи, якщо встановлення такого факту тягне виникнення юридичних наслідків для цих осіб.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Згідно ст. 58 ЦПК України - належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають обгрунтувати належність конкретного доказу, для підтвердження їхніх вимог або заперечень . Суд не бере до розгляду докази, які не сутосуються предмета дкоазування.
Обставини, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 179 ЦПК України) у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про право спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, довідок житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.
10 вересня 2015 ркоу ОСОБА_5 подав заяву до другої Рівненської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті тітки ОСОБА_7
Відповідно до повідомлення другої Рівненської державної нотаріальної контори від 10.09.2015 року ОСОБА_5 було відмовлено в прийнятті спадщини, оскільки було не встановлено родинних зв"язків між померлої ОСОБА_7 та ОСОБА_5
В свою чергу, ОСОБА_1 також звернулась до другої Рівненської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7, як спадкоємиця четвертої черги.
Главою 86 ЦК, а також спеціальним законодавством, зокрема Законом України «Про нотаріат», підзаконними нормативними актами, визначено нотаріальний порядок оформлення права на спадщину, що відповідає встановленій законодавством сукупності функцій, притаманній юрисдикційній діяльності судів та нотаріусів. Це знайшло також підтвердження у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику в справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7.
Допитані зі сторони позивача ОСОБА_1 свідки, а саме: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_12, та інші показали, що вони знали сім"ю померлих ОСОБА_7, і бували в них в гостях, три-чотири рази на рік, а можливо і частіше. Також вони знають ОСОБА_1, сусідку померлих ОСОБА_7 , яка проживає неподалік останніх. Часто бачили, що ОСОБА_1 надавала допомогу ОСОБА_7, мила вікна, бувала у неї в гостях, вони разом гуляли по вулиці, надавала допомогу по оплаті житлово-комунальних послуг. Вона також також за свої кошти похоронила ОСОБА_7 Крім того, до останньої також приходила соціальний працівник. Племінників у померлої вони не бачили. Крім того, під час перебування померлої ОСОБА_7, позивач надавала їй необхідні медичні препарати, відвідувала в медичному закладі. Свідок ОСОБА_16 також пояснив, що померлу ОСОБА_7 доглядали інші сусіди, а пізніше приїзжали племінники.
Враховуючи покази вказаних свідків, суд приходить до переконання, що вони не конкретизовані, не містять предмет доказування, жоден із свідків не вказали чи вели спільне господарство позивачка та померла, чи купували вони необхідне майно для проживання, речі домашнього вжитку та інше.
Суд вважає, що зазначені показання свідків вказують тільки на факт добросусідських стосунків між сторонами.
Суд також приходить до переконання, що в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження твердження позивачки про те, що вона проживала з ОСОБА_7 однією сім'єю і була членом її сім'ї, належних і допустимих доказів позивачка до суду не надала. Позивачка є зовсім чужою людиною для ОСОБА_7, з позовом вона звернулась до ОСОБА_3, яка ніколи не була членом сім'ї чи родичкою ОСОБА_7, тобто до зовсім сторонньої особи, яка не може бути відповідачем у цій справі, і судом не встановлено які ж права порушуються ОСОБА_3 при розгляді вказаної справи.
Визнання позову ОСОБА_3 суперечить вимогам ЦПК України, не підтверджено відповідними доказами, тому не може бути підставою для задоволення позову.
Відповідно до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1220 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлої.
Згідно ст.1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.
Відповідно до ст.1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця.
За час свого життя ОСОБА_7 заповіту не залишила, а у відповідності до ст.1262 ЦК України спадкоємцями другої черги є брат померлого ОСОБА_8. Отож спадкоємцем мав би бути ОСОБА_17, батько ОСОБА_18 А так як син успадковує після смерті батька то спадкоємцем в кінцевому результаті є ОСОБА_5
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги третьої особи ОСОБА_18 обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню. Доводи ОСОБА_18 знайшли своє підтвердження в судовому засіданні і доводяться вони відповідними письмовими доказами, долученими до матеріалів справи, та показами свідків.
Так допитані свідки зі сторони третьої особи -позивача ОСОБА_5, ОСОБА_19, ОСОБА_6, ОСОБА_20, ОСОБА_21, які ствердили, що дійсно ОСОБА_18 є рідним племінником ОСОБА_8, чоловіка ОСОБА_7, він проживав разом з тіткою ОСОБА_7, в будинку тітки по вул.Директорії № 5 в м.Рівному перебували особисті речі ОСОБА_5, допомагав купувати речі для тітки (холодильник, телевізор, газову плитку). Вони вели між собою спільне господарство, купували речі домашнього вжитку, продукти харчування, медичні препарати. Разом з тим померла не могла самостійно про себе піклуватись, оскільки тяжко хворіла. За відсутності ОСОБА_5, соціальний працівник навідував ОСОБА_7, а відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в квартирі не бачили. Сім"я ОСОБА_5 систематично здійснювали догляд за померлою, надавали їй необхідну допомогу.
Свідки також показали, що племінник опікувався, матеріально забеспечував, надавав іншу допомогу померлій тітці.
Згідно роз"яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних и кримінальних справ, викладених у листи від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" є доведення та встановлення в судовому порядку сукупності юридичних фактів:1) здійснення опіки над спадкодавцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження, - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1 - 3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. Для задоволення позову необхідна наявність всіх п'яти вищезазначених обставин.
Отже на думку суду, є законні підстави встановити факт родинних відносин ОСОБА_18 і його дядька ОСОБА_22, чоловіка померлої ОСОБА_7, також встановити факт проживання ОСОБА_18 з тіткою ОСОБА_7 протягом протягом останніх п'яти років перед її смертю. При цьому є можливим змінити черговість одержання права на спадкування і визнати ОСОБА_18 спадкоємцем другої черги.
. Судом також встановлено, що ОСОБА_5 надавав кошти на поховання своєї тітки ОСОБА_7, здійснення поминального обіду та інші необхідні платежі щодо обряду поховання.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України - суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
При задоволенні позову, суд виходить з загальних засад цивільного законодавства, а саме вимог добросовісності та розумності а також вважає, що задоволення позову ОСОБА_5 буде виходити з вимог справедливості.
При цьому суд виходить з вимог Конституційного суду України у рішенні від 2 листопада 2004 року, де вказано, що справедливість є одним із загальнолюдських вимірів права.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,11,58, 60, 82, 88, 212-215, 218,294,296,297 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання членом сім"ї та встановлення факту проживання однією сім"єю - відмовити за недоведеністю позовних вимог.
Позовні вимоги ОСОБА_5 задовольнити .
Встановити факт родинних відносин між ОСОБА_5 та ОСОБА_8, а саме, що померлий 24 листопада 2013 року ОСОБА_8 є дядьком ОСОБА_5.
Встановити факт проживання однією сім"єю на протязі останніх п"яти років, з весни 2010 року, ОСОБА_5 та ОСОБА_7.
Змінити черговість одержання права на спадкування і визнати ОСОБА_5 спадкоємцем другої черги.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд з поданням в десятиденний строк апеляційної скарги з дня проголошення рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: СидорукЄ.І.
Повний текст рішення виготовлено 31 серпня 2016 року.
Суддя: Сидорук Є.І.