33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"29" серпня 2016 р. Справа № 924/554/16
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Гудак А.В.
судді Василишин А.Р. ,
судді Філіпова Т.Л.
секретар судовго засідання ОСОБА_1
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_2, представник, довіреність в справі;
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду позивача - ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Наталка" на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 01.08.16 р. у справі № 924/554/16
за позовом ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Наталка", м. Чернігів
до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг", м. Хмельницький
про зобов'язання вчинити дії
Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 01.08.2016 у справі № 924/554/16 провадження у справі № 924/554/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Наталка" м. Чернігів до товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" м. Хмельницький про зобов'язання відповідача виконати умови пункту 6.4., 9.5 договору фінансового лізингу №663 від 24.12.2007 шляхом визнання між ТОВ "Торговий дім "Наталка" та ТОВ "Євро Лізинг" договору купівлі-продажу предмету лізингу від 19.04.2016, припинено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Наталка" м. Чернігів вправі звернутися у межах справи № 924/1282/13 про банкрутство ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ЛІЗИНГ" з вимогою до товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" м. Хмельницький про зобов'язання виконати умови пункту 6.4, 9.5 договору фінансового лізингу №663 від 24.12.2007 шляхом визнання між ТОВ "Торговий дім "Наталка" та ТОВ "Євро Лізинг" договору купівлі-продажу предмету лізингу від 19.04.2016, враховуючи ті обставини, що були внесені зміни до Господарсько-процесуального кодексу України (частини 7 статті 12 та частини 9 статті 16) та виключну підсудність справ у спорах з майновими вимогами до боржника, щодо якого здійснюється провадження у справі про банкрутство, з 19.01.2013 виключно судам, у провадженні яких перебуває справа про банкрутство.
Не погоджуючись із винесеною ухвалою суду першої інстанції, позивач - ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Наталка" звернувся до суду апеляційної інстанції із скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Хмельницької області від 01.09.2016 у справі № 924/554/16 та передати справу № 924/554/16 на розгляд до господарського суду Хмельницької області.
Скаржник вважає винесену ухвалу суду першої інстанції необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України, а тому підлягає скасуванню.
Скаржник звертає увагу суду, що згідно частини 9 статті 16 Господарського процесуального кодексу України справи у майнових спорах передбачених пунктом 7 частини першої статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство. Звертає увагу, що позовні вимоги апелянта, а саме вимога визнати договір купівлі-продажу укладеним, є немайновими.
В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що позовні вимоги у даній справі полягають у зобов'язанні відповідача виконати умови пунктів 6.4, 9.5 договору фінансового лізингу № 663 від 24.12.2007 шляхом визнання між ТОВ «Торговий дім «Наталка» та ТОВ «Євро Лізинг» договору купівлі-продажу предмету лізингу від 19.04.2016 укладеним. Скаржник зазначає, що фактично транспортний засіб перебуває у володінні та розпорядження лізингоодержувача і ним виконані всі умови для набуття у власність транспортного засобу, сплачена повна їх вартість, тобто договір купівлі-продажу є підставою для реєстрації транспортного засобу за новим власником і пункт 9.5 Договору лізингу фактично зобов'язує лізингодавця вчинити дії щодо укладення договору купівлі-продажу, тобто виконати зобов'язання належним чином.
Скаржник зазначає, що оскільки, предметом позову ТОВ «Торговий дім «Наталка» в справі №924/554/16 є визнання договору купівлі-продажу укладеним (немайновий позов), а у справах №911/5237/14, №923/553/13, № 923/553/13 предметом позовів є визнання правочинів недійсними, господарський суд Хмельницької області при ухваленні ухвали від 01.08.2016 безпідставно послався на вищезазначену судову практику, що свідчить про те, що суд неналежним чином дослідив обставини справи та невірно застосував норми процесуального законодавства.
В апаляційні скарзі скаржник посилається на судову практику, зокрема, у справі №924/894/14 за позовом ПАТ «Рівнеазот» до ТОВ «Євро Лізинг» про визнання укладеним договору купівлі-продажу.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.08.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд на 29.08.2016.
25.08.2016 на адресу суду від позивача надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 01.08.2016 у справі № 924/554/16.
29.08.2016 на адресу суду від позивача надійшла заява про виконання ухвали суду від 16.08.2016, якою долучено копія ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Представник відповідача в судове засідання 29.08.2016 не з'явився, про місце, час і дату судового засідання повідомлявся належним чином, що підтверджуться реєстром на відправку рекомендованої кореспонденції від 18.08.2016 (а.с.153) та витягом з відстежння пересилання поштових відправалень з офіційного сайту УДППЗ - http://services.ukrposhta.ua/bardcodesingle (а.с. 154).
Згідно п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, відповідач належним чином повідомлений про час, день та місце слухання, причини неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи суду не подав.
Представник позивача в судовому засіданні 29.08.2016 підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Вважає, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, такою, що прийнята з порушенням норм чинного законодавства, а тому просить її скасувати, а апеляційну скаргу - задоволити.
Відповідно до статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, ст. 102 ГПК України про строки розгляду апеляційної скарги та той факт, що неявка в засідання суду представника відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженої ухвали, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача та за наявними в матеріалах справи доказами.
Відповідно до ч. 5 ст. 106 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що ухвалу господарського суду Хмельницької області від 01.08.16 р. у справі № 924/554/16 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з огляду на наступне.
Розглядом наявних матеріалів справи встановлено, що позивач звернувся до суду першої інстанцїі із позовом про зобов'язання відповідача виконати умови пункту 6.4, 9.5 договору фінансового лізингу №663 від 24.12.2007 шляхом визнання між ТОВ "Торговий дім "Наталка" та ТОВ "Євро Лізинг" договору купівлі-продажу предмету лізингу від 19.04.2016.
Обґрунтовуючи свою позовну вимогу про зобов'язання вчинити дії, скаржник відзначає. що 24.12.2007 між ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Наталка" та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" укладено договір фінансового лізингу № 633. 3гідно актів прийому-передачі №633/001 та № 633/002, відповідачем передано позивачу транспортні засоби, а саме (а.с. 43-44):
-Тоуоtа Саmrу 2,4 АТ, шасі № JTNBE40K303106018, реєстраційний №АА1371ЕХ, за актом прийому-передачі №633/001;
- Mitsubishi Lanser X 2.0, шасі № JMBSTCY4A8U006018 , Реєстраційний № НОМЕР_1.
На виконання умов укладеного договору фінансового лізингу №633 від 24.12.2007 позивач, як лізингоодержувач, в повному обсязі виконав умови договору щодо сплати лізингових та інших платежів. На підставі рахунку-фактури ТОВ "Євро Лізинг" №С-00172285 від 12.08.2013 (а.с. 45) Лізингоодержувачем була у повному обсязі сплачена залишкова (викупна) вартість транспортних засобів, отриманих у фінансовий лізинг.
В позовній заяві скаржник зазначає, що за своєю правовою природою укладений між сторонами 26.12.2007 договір №633 є договором фінансового лізингу, а тому правове регулювання спірних правовідносин здійснюється в т.ч. положеннями § 1 глави 58 Цивільного кодексу України, ст. 292 Господарського кодексу України та Закону України "Про фінансовий лізинг". Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частина 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, а пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з п. 6.4 договору лізингу, Лізингоодержувач має пріоритетне право набути право власності на ттанспортні засоби за умови повного виконання зобов'язань по сплаті лізингових платежів та сплаті залишкової вартості транспортних засобів і тільки за договором його купівлі-продажу. Пунктом 9.5 договору сторони обумовили, що по закінченню терміну дії договору та виконання за цим договором всіх зобов'язань лізингоодержувачем, лізингодавець зобов'язаний передати транспортний засіб у власність лізингоодержувачу у відповідності до п. 6.4 даного договору - тобто шляхом укладення договору купівлі-продажу транспортних засобів.
Однак, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору застави майнових прав №11/1-2557 від 05.09.2008, який укладений між ТОВ "Євро Лізинг" (заставодавець) та ПАТ «ОСОБА_4 Аваль» (затаводержатель), заставодавець (ТОВ "Євро Лізинг") передає у заставу заставодержавтелю - ПАТ «ОСОБА_4 Аваль» майнові права на отримання лізингових платежів за договорами лізингу, які зазначені у додатку №1 до цього договору та в яких заставодавець (ТОВ "Євро Лізинг") виступає кредитором. У вказаному додатку за порядковим номером № 116 зазначено, зокрема, ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Наталка" (за договором фінансового лізингу № 633 від 24.12.2007 в межах плану лізингу № 633/002) (а.с. 81)
У відповідності до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про заставу": "заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя".
З доказів, наявних в матеріалах справи, вбачається, що ухвалою господарського суду Хмельницької області від 28.10.2013 порушено провадження у справі №924/1282/13 за заявою: ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "АВТОЦЕНТР КИЇВ" м.Київ до: ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" про визнання банкрутом ТОВ "Євро Лізинг", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, введено процедуру розпорядження майном, призначено розпорядником майна арбітражного керуючого ОСОБА_5 та призначено попереднє засідання суду (а.с. 155-158).
Ухвалою суду від 25.02.2014 повноваження арбітражного керуючого ОСОБА_5 як розпорядника майна у справі №924/1282/13 припинено, розпорядником майна ТОВ "Євро Лізинг" у справі №924/1282/13 призначено арбітражного керуючого ОСОБА_6 (а.с. 159-166).
Ухвалою суду від 21.05.2015 затверджено реєстр вимог кредиторів до боржника, визначено дату проведення перших зборів кредиторів та призначено підсумкове судове засідання (а.с. 167-174).
Постановою суду від 23.07.2015 у справі №924/1282/13 визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено арбітражного керуючого ОСОБА_6 ліквідатором ТОВ "ЄВРО ЛІЗИНГ" (а.с. 175-178).
23.07.2015 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України було оприлюднене повідомлення №20558 про визнання боржника - ТОВ "ЄВРО ЛІЗИНГ" банкрутом (а.с. 179-180).
Ухвалою суду від 06.10.2015 повноваження арбітражного керуючого ОСОБА_6 як ліквідатора у справі №924/1282/13 припинено; ліквідатором ТОВ "Євро Лізинг" у справі №924/1282/13 призначено арбітражного керуючого ОСОБА_7 (а.с. 181-186).
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.11.2015 ухвалу від 16.10.2015 скасовано в частині призначення ліквідатором ТОВ "Євро Лізинг" ОСОБА_7, прийнято рішення призначити ліквідатором ОСОБА_8 (а.с. 187-193).
Відповідно до частини 2 статті 4-1 ГПК України справи про банкрутство розглядаються в порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.
Згідно ч. 7 статті 12 ГПК України справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України підвідомчі господарським судам.
Абзацом 9 ст. 16 ГПК України встановлено виключну підсудність справ господарським судам і зазначено, що справи у майнових спорах, передбачених пунктом 7 частини першої статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство
Відповідно до ч. 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.
Частина четверта статті 10 Закону відносить до підвідомчості господарських судів справи зі спорів, пов'язаних з майновими вимогами до боржника, до яких, крім названих у зазначеній статті Закону, слід відносити також й інші спори з майновими вимогами до боржника, як-от: спори про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, спори, пов'язані з майновими вимогами учасників (акціонерів) до боржника. Дана норма кореспондується з положеннями пункту 7 частини першої статті 12 ГПК (у редакції Закону) та застосовується незалежно від суб'єктного складу сторін.
Враховуючи особливості процедури банкрутства, господарський суд вирішує у межах розгляду справи про банкрутство спори, безпосередньо пов'язані із здійсненням провадження в такій справі, в тому числі про: визнання недійсними (дійсними) правочинів; визнання права власності на майно боржника; оскарження результатів аукціону з продажу майна боржника тощо.
Поряд з цим, відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" "з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань, продаж майна банкрута допускається в порядку передбаченому цим Законом та вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури".
Частиною 1 статті 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" "усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси".
Таким чином, враховуючи вищевикладене, даний спір про зобов'язання відповідача виконати умови пункту 6.4, 9.5 договору фінансового лізингу №663 від 24.12.2007 шляхом визнання між ТОВ "Торговий дім "Наталка" та ТОВ "Євро Лізинг" договору купівлі-продажу предмету лізингу від 19.04.2016, зокрема транспортного засобів: Тоуоtа Саmrу 2,4 АТ, шасі № JTNBE40K303106018, реєстраційний №АА1371ЕХ, за актом прийому-передачі №633/001; Mitsubishi Lanser X 2.0, шасі № JMBSTCY4A8U006018 , Реєстраційний № НОМЕР_1, має певний матеріальний наслідок відносно боржника-банкрута - ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг", зокрема щодо оформлення права власності на вказані транспортні засоби за позивачем ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Наталка". Такий матеріальний наслідок беззаперечно впливає на розгляд справи № 924/1282/13 про банкрутство ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг", в якій формується реєстр кредиторських вимог боржника, визначається ліквідаційна маса (актив, пасив) тощо.
Тобто, в даному випадку, матеріали справи № 924/544/16 свідчать, що в межах спору щодо зобов'язання відповідача виконати умови пункту 6.4., 9.5 договору фінансового лізингу №663 від 24.12.2007 шляхом визнання між ТОВ "Торговий дім "Наталка" та ТОВ "Євро Лізинг" договору купівлі-продажу предмету лізингу від 19.04.2016, наявний матеріальний наслідок майнового характеру, про що також зазначає позивач в абз. 14, стр. 2 позовної заяви, таким чином, спростовуючи доводи, що спір немає матеріального наслідку майнового характеру (а.с. 3).
З огляду на викладене, зважаючи на внесення змін до Господарсько-процесуального кодексу України (частини 7 статті 12 та частини 9 статті 16) та виключну підсудність справ у спорах з майновими вимогами до боржника, щодо якого здійснюється провадження у справі про банкрутство, з 19.01.2013 року виключно судам, у провадженні яких перебуває справа про банкрутство, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Наталка" м. Чернігів з вимогою до товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" м.Хмельницький про зобов'язання виконати умови пункту 6.4., 9.5 договору фінансового лізингу №663 від 24.12.2007 шляхом визнання між ТОВ "Торговий дім "Наталка" та ТОВ "Євро Лізинг" договору купівлі-продажу предмету лізингу від 19.04.2016 вправі звернутися у межах справи № 924/1282/13 про банкрутство ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ЛІЗИНГ". Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 908/4804/14.
Таким чином, виходячи із системного аналізу положень Закону про банкрутство та Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку, що даний спір не підлягає вирішенню господарським судом в порядку окремого позовного провадження, а повинен розглядатися в межах справи про банкрутство.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Враховуючи викладене та зважаючи на наявні матеріали справи, докази, колегія суддів прийшла до висновку, що ухвалу господарського суду Хмельницької області від 01.08.2016 у справі № 924/554/16 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення
При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу, що передача справ з позовного провадження для розгляду у справу про банкрутство та в зворотному порядку нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та Господарського процесуального кодексу України не передбачена.
З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, оскільки є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами, обставинами справи.
Враховуючи вищевикладене, доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали, тому суд апеляційної інстанції вважає, що ухвала місцевого господарського суду прийнята у відповідності до норм матеріального та процесуального права і її необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Ухвалу господарського суду Хмельницької області від 01.08.16 р. у справі № 924/554/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Наталка" - без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
3. Справу № 924/554/16 повернути до господарського суду Хмельницької області.
Головуючий суддя Гудак А.В.
Суддя Василишин А.Р.
Суддя Філіпова Т.Л.