79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"23" серпня 2016 р. Справа № 914/334/16
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Костів Т.С.
суддів Марко Р.І.
Малех І.Б.
при секретарі Кобзар О.В.
розглянувши апеляційну скаргу Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго", м. Львів , вх. №01-05/2901/16 від 14.06.2016 року
на рішення господарського суду Львівської області від 24.05.2016 року
у справі № 914/334/16
за позовом: Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго", м. Львів
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Львів
про: стягнення 9 898,39 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: Бекерська О.І.-представник на підставі довіреості №б/н від 30.09.2013 року;
від відповідача: не з'явився;
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови
рішенням господарського суду Львівської області від 24.05.2016 року у справі №914/334/16 (суддя Долінська О.З.) провадження в частині стягнення з відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, на користь позивача Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго"- 1818,56 грн. основної заборгованості припинено. Позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_4 на користь Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" 4368,65 грн. основної заборгованості, 178,84 грн. - 3% річних, 1769,73 грн. інфляційних втрат та 879,45 грн. понесених витрат на сплату судового збору. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Львівської області від 24.05.2016 року у справі №914/334/16, позивач - Львівське міське комунальне підприємство "Львівтеплоенерго" - подав апеляційну скаргу.
Зокрема, скаржник у поданій апеляційній скарзі зазначає про те, що висновки суду першої інстанції щодо погашення боржником заборгованості в розмірі 1818,56 грн. за надані послуги за липень по листопад 2014 року, що вбачається із квитанції №ПН4513 від 29.02.2016 року є хибними оскільки в зазначеній квитанції в пункті призначення платежу зазначено період липень-листопад 2015 року, що не входить в позовний період.
Також апелянт зазначає про те, що згідно вищезазначеної квитанції про сплату за надане тепло, платником являється ФОП ОСОБА_4, що в свою чергу є невірним, оскільки договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №4378 від 04.02.2009 укладено з фізичною особою- підприємцем ОСОБА_4. Окрім того, апелянт зазначає про те, що оплату згідно квитанції № ПН4513 від 29.02.2016 року за надане тепло у розмірі 1818,56 грн. здійснено на рахунок банку ЛОДАТ ,,Райффайзен Банк Аваль'' при тому що у притензії ЛМКП ,,Львівтеплоенерго'' № 493 від 19.08.2015 року про виплату заборгованості та пені за прострочення термінів вказано розрахунковий рахунок філії ЛОУ АТ ,,Ощадбанк'' на який необхідно було внести кошти.
На підставі викладеного апелянт просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 24.05.2016 р. у справі № 914/334/16 та задоволити позов Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" в повному обсязі.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2016 року, справу №914/334/16 розподілили головуючому судді Костів Т.С. та іншим суддям, а саме: суддям Марко Р.І. та Желік М.Б..
Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 р., поновлено пропущений строк на оскарження рішення в апеляційному порядку, подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 05.07.2016 року.
Ухвалами суду від 05.07.2016 року та від 02.08.2016 року розгляд справи відкладався з підстав, викладених у них.
Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 15.08.2016 року № 495 справу №914/334/16 призначено до автоматизованої зміни складу колегії суддів у зв'язку із перебуванням у відпустці судді - члена колегії Желіка М.Б..
Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 15.08.2016р. справу №914/334/16 призначено судді-доповідачу ОСОБА_8 та іншим суддям, які входять до складу колегії, а саме суддям: Марко Р.І. та Малех І.Б..
Ухвалою суду від 15.08.2016 року розгляд справи відкладався з підстав, наведених у ній.
Представнику сторони роз'яснено його права та обов'язки згідно ст.22 ГПК України.
В судове засідання 23.08.2016 року з'явився представник апелянта, подану ним апеляційну скаргу підтримав з підстав, викладених у ній, надав усні пояснення по суті спору.
Відповідач в судове засідання 23.08.2016 року повторно не з'явився, причин неявки суду не повідомив.
Згідно із п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року ,,Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції'', у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Окрім того, враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги по суті та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків відповідно до вимог ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне:
як вбачається із матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, між ЛМКП "Львівтеплоенерго" (надалі -Позивач) та Фізичною особою-підприємецем ОСОБА_4 (надалі -Відповідач), 04.02.2009 року укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №4378/Ф із додатками до нього. (надалі - Договір).
Згідно укладеного між сторонами договору теплопостачальна організація (позивач у справі) взяла на себе зобов'язання постачати споживачу (відповідач у справі) теплову енергію для опалення та здійснювати гаряче водопостачання в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію для опалення та гаряче водопостачання за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором. (п. 1 Договору)
Відповідно до п. 2.1. Договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком №1 до цього Договору у вигляді гарячої води на такі потреби: -опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; -гаряче водопостачання - протягом року відповідно до графіка, затвердженого органами місцевої влади.
Зобов'язання відповідача щодо своєчасного та повного внесення плати за спожиту теплову енергію, відповідно до встановлених тарифів, є істотними умовами укладеного між сторонами договору на постачання теплової енергії в гарячій воді.
Відповідно до п. 3.2.2. цього Договору, споживач зобов'язаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, передбачені Договором.
Згідно пункту 4.2.1 Договору, забезпечувати постачання теплової енергії Споживачу в обсягах, зазначених в
додатку №1 до даного договору.
Відповідно до пункту 4.2.3 Договору, повідомляти Споживача письмово або в засобах масової інформації про зміну тарифів.
Пунктом 5.1. Договору, сторони передбачили що, облік споживання гарячого водопостачання і теплової енергії для опалення проводиться за
приладами обліку при їх наявності, а при відсутності - розрахунковим способом.
Пунктом 6.3. вказаного Договору споживач (відповідач у справі) до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує теплопостачальній організації (позивач у справі) вартість гарячого водопостачання, фактично спожитої теплової енергії для опалення та щомісячну величину плати за приєднане теплонавантаження.
Відповідно до п. 5.5 Договору, у випадку відсутності у споживача приладів теплової енергії кількість спожитої теплової енергії для опалення визначається виходячи з теплового навантаження, зазначеного в додатку 1 до Договору з врахуванням середньомісячної фактичної температури зовнішнього повітря та кількості діб (годин) роботи обладнання споживача - рахунковому періоді. Отже, суму до сплати за надані послуги відповідно до умов Договору позивач щомісяця визначав сам та надавав Відповідачу (споживачу за Договором) рахунки із вказаною сумою до оплати.
Рішенням Львівської міської ради №930 від 02.09.2008 року у місті Львові встановлено двохставковий тариф на гаряче водопостачання та теплову енергію для опалення.Постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, встановлюється умовно-постійна частина двохставкового тарифу на теплову енергію (місячна плата за одиницю приєднаного теплового навантаження). А в Додатку №1 до Договору максимальне теплове навантаження для даного об'єкту.
У зв'язку із вищенаведеним, та згідно з Розпорядженням №365 Львівської міської ради Опалювальний сезон 2014-2015 року розпочався 22 жовтня 2014 року, за липень, серпень та вересень 2014 року нараховувалась плата за приєднане теплове навантаження.
Згідно п. 10.4 Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо не менше ніж за шістдесят календарних днів до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією особою із сторін. Відповідно до п. 10.2 Договору, такий припиняє свою дію у випадках:-закінчення строку на який він був укладений;- взаємної згоди сторін про його припинення;-прийняття рішення судом; -ліквідації сторін.
Як вбачається із матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, листом від 16.03.2015 року Позивачем повідомлено Відповідача про те, що з 01.02.2015 року Договір №4378/Ф від 04.02.2009 року про постачання теплової енергії в гарячій воді до нежитлового приміщення магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 буде розірвано та звернуто увагу на те, що згідно п. 10.3 даного договору припинення договору не звільняє Споживача від обов'язку сплати вартості спожитої теплової енергії.
Таким чином, позивачем було надано відповідачу послуги згідно Договору за період з липня 2014 року по січень 2015 року включно на загальну суму 6617,46 грн., а з 01.02.2015 року сторони вказаний Договір розірвали.
Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої договірні зобов'язання по оплаті теплової енергії належним чином не виконав, у зв'язку із чим у останнього виникла перед позивачем заборгованість, за надані відповідачу позивачем послуги в розмірі 6 617,46 грн. за період з липня 2014 року по січень 2015 року включно.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції підставно керувався статтею 509 ЦК України, згідно якої зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Виходячи з норм ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Відповідно до п. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Згідно ч. 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Стаття 525 ЦК України вказує на те, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Керуючись ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції, взявши до уваги визнання відповідачем основної заборгованості в розмірі 1818,56 грн. за надані останньому послуги а також беручи до уваги наявну у матеріалах справи квитанцію №ПН4513 від 29.02.2016 року що підтверджує її сплату, припинив провадження в частині стягнення основної заборгованості за період з липня 2014 року до грудня 2014 року на підставі п.1-.1 ч..1 ст.80 ГПК України.
Однак колегія суддів, не погоджується із вищезазначеним висновком суду першої інстанції, з наступних підстав:
як вбачається із наявної в матеріалах справи квитанції №ПН4513 від 29.02.2016 року, яку суд першої інстанції визнав доказом в підтвердження часткової сплати суми заборгованості в розмірі 1818,56 грн., банком отримувача зазначених коштів відповідач зазначив ЛОДАТ ,,Райффайзен Банк Аваль''. Однак, скаржник заявив, що дані кошти не поступили на рахунок Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго", оскільки останній не має відкритих рахунків у зазначеному банку, а користується послугами ЛОУ АТ ,,Ощадбанк'' , розрахунковий рахунок філії якого вказав при направленні відповідачу претензії №493 від 19.08.2015 року. Окрім того, в матерілах справи міститься довідка №04-9663 від 29.08.2016 року підписана заступником директора з економічних питань Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго"- Б.Камінським з якої вбачається що позивачу в 2010 році було закрито поточний банківський рахунок у АТ ,,Райффайзен Банк Аваль'' та на даний час у підприємства відсутні діючі рахунки у ньому. Беручи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів зарахування суми основної заборгованості за період з липня 2014 року до грудня 2014 року в розмірі 1818,56 грн. сплаченої Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 на розрахунковий рахунок філії ЛОУ АТ ,,Ощадбанк'', колегія суддів вважає безпідставним висновок суду першої інстанції щодо припинення провадження у даній справі на підставі п.1-.1 ч..1 ст.80 ГПК України.
Твердження апелянта, про неправильність зазначення у квитанції №ПН4513 від 29.02.2016 року періоду за який відповідач сплачував кошти, а саме вказано замість ,,за послуги надані за липень по листопад 2014 року'', зазначено ,,за послуги надані за липень листопад 2015 року'', колегія суддів не приймає до уваги оскільки договір укладений між стронами розірвано 01.02.2015 року, що виключає можливість проплати за послуги які на цей момет не надавались.
Отже беручи до уваги вищенаведене, сума основної заборгованості відповідача перед позивачем за надані послуги за Договором укладеним між стронами у справі складає 6 617,46 грн. та підлягає до стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4.
Крім цього в зв'язку із порушенням грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача 944,97 грн. пені, 178,84 грн. - 3% річних та 2157,83 грн. - інфляційні втрати.
Суд першої інстанції підставно керувався п. 2 ст. 530 ЦК України, згідно якого якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до частин другої і третьої статті 653 ЦК України в разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Зі змісту цих норм випливає, що домовленість сторін про розірвання договору не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до розірвання договору, в тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) грошових зобов'язань.
Беручи до уваги вищенаведене, здійснивши перерахунок, колегія суддів вважає підставним висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача: 178,84 грн. - 3% річних та 1769,73 грн. інфляційних втрат.
Згідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" і відповідно до п. 7.2.3 зазначеного вище Договору за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: 1) про стягнення неустойки (штрафу, пені); 2) про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 944,97 грн. Місцевий господарський суд підставно зазначив про те, що звернувшись 08.02.2016 р. із позовною заявою, нарахувавши до стягнення з відповідача пеню, останній пропустив строк позовної давності .
У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Однак, у встановленому законом порядку підстави, передбачені у ст. 104 ГПК України для скасування або зміни судового рішення були доведені суду належними доказами.
Відтак, беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Львівської області від 24.05.16 р. у справі № 914/334/16 прийняте без врахування усіх обставин справи із помилковим застосуванням норм матеріального права, що є підставою для його часткового скасування.
Керуючись ст.ст. 1, 21, 33, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго", м. Львів , вх. №01-05/2901/16 від 14.06.2016 року-задоволити.
2.Рішення господарського суду Львівської області від 24.05.2016 року у справі № 914/334/16 - скасувати. Прийняти нове рішення яким позов задоволити частково.
3.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" (79040, м.Львів, вул. Д.Апостола,1, код ЄДРПОУ 05506460)-6187,21 грн. основної заборгованості, 178,84 грн. - 3% річних, 1769,73 грн. інфляційних втрат.
4.В решті рішення господарського суду Львівської області від 24.05.2016 року у справі № 914/334/16 залишити без змін.
5.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
6.Матеріали справи скеровуються до господарського суду Львівської області.
Повний текст постанови суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 105 ГПК України 29.08.2016 року.
Головуючий-суддя Костів Т.С.
Суддя Марко Р.І.
Суддя Малех І.Б.