"30" серпня 2016 р.Справа № 916/2688/15
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Бєляновського В.В.,
суддів: Величко Т.А.,
ОСОБА_1
при секретарі - Альошиній Г.М.
за участю представників:
Від позивача: ОСОБА_2
Від відповідача: ОСОБА_3
Від органу ДВС: ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі
апеляційну скаргу Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси»
на ухвалу господарського суду Одеської області
від 29 липня 2016 року
за скаргою: Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» (вих.. № 02/01-01-241) на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
у справі № 916/2688/15
за позовом: Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”
до відповідача: Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси»
про стягнення 104470553,28 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.07.2016 року (суддя - Волков Р.В.) у задоволенні скарги КП «Теплопостачання міста Одеси» в порядку ст. 121-2 ГПК України у даній справі відмовлено.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою КП «Теплопостачання міста Одеси» звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його скаргу на дії державного виконавця, скасувати постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а також про розшук майна від 23.02.2016р. ВП № 49782337, винесені на виконання наказу господарського суду Одеської області від 17.11.2015р. № 916/2688/15. Апеляційна скарга обґрунтована порушенням норм матеріального і процесуального права.
Відзиви на апеляційну скаргу не надходили.
Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін та органу ДВС, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Одеської області від 30.10.2015 року у справі № 916/2688/15, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.01.2016р. та постановою Вищого господарського суду України від 17.05.2016р., позов задоволено частково, стягнуто з комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України 10 077 215,33 грн. основного боргу, 39 856 909,23 грн. інфляційних втрат, 5 980 000 грн. пені, 2 687 782,19 грн. 3% річних та 61490,54 грн. витрат зі сплати судового збору.
На виконання вищевказаного рішення господарським судом Одеської області 17.11.2015 року видано відповідний наказ.
13.01.2016 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову ВП № 49782337 про відкриття виконавчого провадження за наказом № 916/2688/15 від 17.11.2015р. господарського суду Одеської області про стягнення з КП „Теплопостачання міста Одеси на користь ПАТ «НАК» «Нафтогаз України» 10 077 215,33 грн. основного боргу, 39 856 909,23 грн. інфляційних втрат, 5 980 000 грн. пені, 2 687 782,19 грн. 3% річних, 61490,54 грн. витрат зі сплати судового збору та надано боржнику семиденний строк для самостійного виконання рішення суду.
04.02.2016 року постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України приєднано виконавче провадження ВП № 49782337 з примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 17.11.2015р. № 916/2688/15 до зведеного виконавчого провадження № 49692669, створеного 21.12.2015 року про стягнення з КП „Теплопостачання міста Одеси" на користь стягувачів ПАТ «ЕК» Одесаобленерго», ПАТ «Одеська ТЕЦ», ПАТ «НАК» «Нафтогаз України» боргу на загальну суму 356 657 045, 77 грн.
Того ж дня, старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_5 під час примусового виконання зведеного виконавчого провадження було винесено постанову про арешт коштів боржника від 04.02.2016р. ВП № 49782337, якою накладено арешт на кошти, що знаходяться на всіх рахунках і вкладах чи на зберіганні в:
Філія - Одеське обласне управління АТ "Ощадбанк" код фінансової установи 328845;
АБ "УКРГАЗБАНК" код фінансової установи 320478; ПАТ КБ "ЄВРОБАНК" код фінансової установи 380355;
ЮЖНЕ ГРУ ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", м. ОДЕСА код фінансової установи 328704;
ПАТ КБ "ПРАВЕКС-БАНК" код фінансової установи 380838, окрім рахунків захищених відповідно до Бюджетного кодексу України, Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік», Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованнями», а також окрім поточних рахунків із спеціальним режимом використання відкритих на виконання статей 19-1 та 26-1 Закону України "Про теплопостачання", 15-1 Закону України "Про електроенергетику" та спеціального рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки" та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, що належать боржнику: КП „Теплопостачання міста Одеси" у межах суми 113 614 678,94 грн.
23.02.2016 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_5 під час примусового виконання зведеного виконавчого провадження було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на майно КП «Теплопостачання міста Одеси», у межах суми 113 614 678,94 грн., та оголошено заборону на його відчуження, а також постанову про розшук майна боржника: всі транспорті засоби боржника згідно наданого додатку.
18.04.2016 року КП «Теплопостачання міста Одеси» звернулося до господарського суду Одеської області зі скаргою в порядку ст. 1212 ГПК України на дії державного виконавця, в якій просило скасувати постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а також про розшук майна від 23.02.2016р. ВП № 49782337, винесені на виконання наказу господарського суду Одеської області від 17.11.2015р. № 916/2688/15.
Скарга обґрунтована тим, що арешт майна порушує конституційні права власника - територіальної громади міста Одеси, оскільки комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеси» не є власником майна, на яке накладено арешт, на закріплене за ним на праві господарського відання майно не може бути звернено стягнення. Враховуючи, що боржник є теплопостачальною організацією і відповідно до статуту метою його створення є здійснення виробничо - технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів міста Одеси тепловою енергією, вилучення транспортних засобів (екскаватори, вантажні, легкові автомобілі, крани, тощо) тягне за собою повне припинення ремонтної кампанії в міжопалювальний сезон і як наслідок - зрив підготовки до майбутнього опалювального сезону.
При винесенні ухвали про відмову у задоволенні скарги КП «Теплопостачання міста Одеси» в порядку ст. 121-2 ГПК України у даній справі, місцевий господарський суд керувався приписами ст. ст. 11, 25, 40, 52, 57, 66 Закону України "Про виконавче провадження" та послався на те, що відповідачем не доведено факту порушення державним виконавцем вимог зазначеного Закону, у зв'язку з чим дійшов висновку про необґрунтованість скарги та відсутність підстав для її задоволення.
Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками місцевого суду, з огляду на таке.
Згідно з ст. 115 ГПК України рішення господарського суду, що набрало законної сили, є обов'язковим на всій території України і виконується у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Виконавче провадження, згідно з ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", як завершальна стадія судового провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів, посадових осіб, які здійснюються на підставах, у спосіб і в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу.
Статтею 121-2 ГПК України передбачено, що скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
В своїй скарзі заявник зазначає, що про винесення державним виконавцем оскаржуваних постанов від 23.02.2016р. йому стало відомо 14.04.2016р. під час отримання інформації з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень і доказів зворотного в справі не міститься, а тому встановлений процесуальним законом строк подання скарги слід вважати дотриманим.
Положеннями ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема державний виконавець має право накладати арешт на майно боржника, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ, боржником - юридична особа, визначена виконавчим документом.
За приписами ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" визначений порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження.
Статтею 57 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети.
Частиною 1 ст. 66 вказаного Закону передбачено, що у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.
Водночас, частиною першою статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Згідно зі статтею 219 ГК України за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами. Засновники суб'єкта господарювання не відповідають за зобов'язаннями цього суб'єкта, крім випадків, передбачених законом або установчими документами про створення даного суб'єкта.
Разом з тим, частинами 1, 8 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить, зокрема, право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
Частиною 1 ст. 176 ЦК України унормовано, що держава, ОСОБА_6 Крим, територіальні громади не відповідають за зобов'язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом.
Як вбачається з матеріалів справи, комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеси» діє на підставі статуту, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 22.11.2011р. № 1535-V.
Згідно з пунктами 1.3 статуту, засновником підприємства є Одеська міська рада.
У пункті 2.1. статуту зазначено, що основною метою діяльності підприємства є здійснення виробничо - технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою та електричною енергією.
Відповідно до пунктів 5.2, 5.4 статуту майно підприємства перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Одеси і закріплюється за ним на праві господарського відання. Вилучення державою у підприємства майна, що ним використовується, здійснюється лише у випадках і порядку, передбачених законодавством.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що звернення стягнення на комунальне майно повинно відбуватися з урахуванням норм частини 8 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Крім того, звернення стягнення на майно, що належить на праві власності територіальній громаді міста Одеси, може поставити під загрозу підготовку до майбутнього опалювального сезону.
Таким чином, виходячи із встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи, з урахуванням змісту статті 176 ЦК України, а також того, що майно на яке накладено арешт, не є приватною власністю КП «Теплопостачання міста Одеси», колегія суддів приходить до висновку, що на нього не може бути звернуте стягнення для погашення боргу підприємства.
Враховуючи вищевикладене, державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не мав законних підстав для накладення арешту на майно КП «Теплопостачання міста Одеси» та оголошення заборони на його відчуження, а також винесення постанови про розшук майна боржника: всіх транспортних засобів боржника згідно наданого додатку, а тому оскаржувані постанови органу державної виконавчої служби про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а також про розшук майна боржника підлягають скасуванню.
Вказана правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 02.04.2015р. у справі № 31/216.
З урахуванням наведеного, оскаржувану ухвалу місцевого суду визнати законною та обґрунтованою не можна, у зв'язку з чим вона підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення скарги.
Керуючись ст.ст. 99, 101-106, 1212 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» задовольнити.
Ухвалу господарського суду Одеської області від 29 липня 2016 року у справі № 916/2688/15 скасувати.
Скаргу Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» на дії органу державної виконавчої служби задовольнити.
Скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 23.02.2016р. ВП № 49782337.
Скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про розшук майна від 23.02.2016р. ВП № 49782337.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя: Бєляновський В.В.
Судді: Величко Т.А.
ОСОБА_1