ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
29 серпня 2016 року № 826/355/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Федорчука А.Б., суддів Кобилянського К.М., Мазур А.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Державної архітектурно-будівельної інспекції України
про визнання протиправними та скасування протоколу, припису та постанови,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві, в якій просить суд:
- визнати незаконним Протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 14.12.2015р. та Припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт від 14.12.2015р.;
- визнати незаконною та скасувати постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 79/15/10/26-42/2212/02/3 від 22.12.2015р.
Протокольною ухвалою суду від 14.12.2015 замінено неналежного відповідача Департамент державної архітектурно-будівельної інспекцію у місті Києві на процесуального правонаступника - Державну архітектурно-будівельну інспекцію України.
Під час розгляду справи позивач та його представник підтримали заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначили, що не погоджуються з висновками акта перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень містобудівного законодавства, оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.
Представник відповідача проти позову заперечував, при цьому посилаючись на те, що під час проведення перевірки встановлено виконання будівельних робіт із реконструкції нежитлових приміщень без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.
Справа розглянута в порядку письмового провадження, у відповідності до положень ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, за поданими сторонами письмовими клопотаннями про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.
14 грудня 2015 року Головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю органу державного архітектурного-будівельного контролю та ринкового нагляду Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві Лук'яновим Андрієм Олександровичем (надалі-Відповідач) на підставі звернення Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) вих. № 15167/0/07/27-15 від 04.11.2015р. було проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, за адресою: АДРЕСА_1 в Голосіївському районі м. Києві.
За результатами перевірки Департаментом складено Акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 14.12.2015р.
Як вбачається зі змісту акта перевірки, під час проведення контрольного заходу встановлено, що нежитлове приміщення для розміщення ресторану, яке розташоване на 1 (першому) поверсі будівлі на АДРЕСА_1, загальною площею 299,2 кв.м. (далі - Приміщення) займається ФОП ОСОБА_1, на підставі договору суборенди нежитлового приміщення від 01.09.2015, укладеного між ФОП ОСОБА_7 (далі - Орендар) та ФОП ОСОБА_1 (далі - Суборендар). Згідно п. 4.2.5 Договору, Суборендар має право будь-яким чином здійснювати поліпшення Приміщення: модернізацію, модифікацію, добудову, перебудову, перепланування, дообладнання, реконструкцію тощо (далі - поліпшення) за умови отримання попередньої згоди Орендаря та за умови, що Суборендар одержить необхідні державні дозволи, якщо такі дозволи вимагаються нормами чинного законодавства для здійснення такого поліпшення.
В ході перевірки, беручи до уваги надані та пред'явлені документи, посадовими особами контролюючого органу встановлено, що ФОП ОСОБА_1 самочинно без документів, які надають право на виконання будівельних робіт, розпочато будівельні роботи із реконструкції нежитлових приміщень на 1 (першому) поверсі будівлі по АДРЕСА_1 чим порушено ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Згідно таблиці А.1 Додатку А ДСТУ-Н Б В. 1.2-16:2013 «Визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об'єктів будівництва», об'єкт будівництва віднесено посадовими особами контролюючого органу до II (другої) категорії складності.
14 грудня 2015 року Відповідачем було складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та припис про зупинення про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельним нормам, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.
22 грудня 2015 відповідачем, на підставі протоколу про порушення у сфері містобудівної діяльності, припису про усунення порушень та акту перевірки, прийнято постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 79/15/10/26-42/2212/02/3, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз. 3 п.4 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф в сумі 49 608 грн.
Не погоджуючись з правомірністю припису, протоколу та постанов, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що замовник має право виконувати будівельні роботи після: 1) подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України; 2) реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I - III категорій складності.
Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах, що належать до I - III категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.
Правовий аналіз зазначених вище норм чинного законодавства, порушення який встановлено під час проведення перевірки, дає змогу дійти висновку, що вирішальною ознакою наявності/відсутності в діях позивача ознак правопорушення у сфері містобудівної діяльності, в даному випадку, є виконання позивачем будівельних робіт без дотримання погоджувальної процедури, передбаченої ч. 1 ст. 34, ч. 1 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Поняття «Будівельні роботи» визначено в Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 № 466.
Зокрема, відповідно до п. 2 зазначеного Порядку під будівельними роботами розуміються роботи з нового будівництва, реконструкції, технічного переоснащення діючих підприємств, реставрації, капітального ремонту.
З акта перевірки, оскаржуваних протоколу, припису та постанови, суд встановив, що роботи, виконувані позивачем, ідентифіковані суб'єктом владних повноважень як реконструкція.
Додатком Б до ДБН А.2.2-3-2004 «Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва» визначено, що реконструкція - перебудова існуючих об'єктів виробничого та цивільного призначення, пов'язана з удосконаленням виробництва, підвищенням його техніко-економічного рівня та якості вироблюваної продукції, поліпшенням експлуатації та проживання, якості послуг, зміною основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність, функціональне призначення, показників (кількість продукції, потужність, функціональне призначення, геометричні розміри).
Згідно з приміткою до Додатку Б ДБН А.2.2-3-2004 в поняття «існуюче» входить наявність конструктивної схеми з несучими і огороджувальними конструкціями та фундаментами.
Суд приймає до уваги те, що під час перевірки позивачем надано «Проект реконструкції вбудованого нежитлового приміщення адресою: АДРЕСА_1», яка розроблена Проектно-будівельною компанією «Оксі-К».
При цьому в проекті є відмітка «Дана проектна документація не дає права на початок виконання будівельних робіт. Право на початок виконання будівельних робіт настає після отримання всіх необхідних погоджень, згідно чинного законодавства України».
Крім того, з матеріалів фото фіксації, що надані відповідачем, чітко вбачається, що Позивачем майже на всю висоту житлового будинку встановлено вентиляційну трубу, що також підтверджує проведення Позивачем будівельних робіт із реконструкції.
За таких обставин, кваліфікація вчинюваних позивачем робіт, як реконструкція, є обґрунтованою, внаслідок чого притягнення позивача до відповідальності у формі штрафу є цілком правомірним, внаслідок чого постанова від 22.12.2015 № 79/15/10/26-42/212/02/3 є правомірною та такою, що скасуванню не підлягає.
Стосовно позовних вимог в частині скасування припису, суд зазначає наступне.
Зі змісту резолютивної частини припису від 14.12.2015 суд встановив, що термін дії припису - до 15.01.2016.
В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп в справі № 3/35-313 вказано, що «…за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.»
В пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 № 9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акту індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.
Таким чином, право позивача не може бути відновлено шляхом визнання протиправним акта індивідуальної дії - припису від 14.12.15, який вичерпав свою дію 15.01.2016, з урахуванням чого, на думку Окружного адміністративного суду м. Києва, в позові в цій частині також слід відмовити.
Позовні вимоги в частині скасування протоколу, задоволенню не підлягають, з урахуванням наступного.
Пунктом 16 Порядку № 553 передбачено, що за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.
Згідно з п.17 Порядку № 553, у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.
Протокол, складений за результатами перевірки, є документом, у якому фіксується суть порушення законодавства у сфері містобудівної діяльності та який є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства суб'єктом містобудування і не є остаточним рішенням суб'єкта влади, зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій.
Права та обов'язки для суб'єкта господарювання, перевірку якого проведено, породжує безпосередньо рішення, прийняте на підставі складених за результатами перевірки акта та протоколу про правопорушення.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскаржуваний протокол не порушує охоронюваних законом прав та інтересів позивача, внаслідок чого в цій частині позовних вимог слід відмовити.
Частиною 2 ст. 9 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 2-7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.Б. Федорчук
Судді К.М. Кобилянський
А.С. Мазур