Справа № 22ц-141/07 Головуючий у 1 інстанції Івасюта Л.В.
Категорія 30 Доповідач Подолюк В.А.
7 лютого 2007 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого Шевчук Л.Я.
суддів Свистун О.В., Подолюка В.А.
при секретарі Матюхіній О.Г.
з участю позивача ОСОБА_1
представника позивача адвоката ОСОБА_5
відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду від 20 листопада 2006 року,
З травня 2006 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення з житлового будинку.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що відповідно до нотаріально посвідченого договору дарування від 25.11.2005 року вона стала власником житлового будинку та надвірних споруд по АДРЕСА_2, де зареєстровані і проживають члени сім'ї колишнього власника будинку ОСОБА_2, її син ОСОБА_3 та колишній чоловік позивача ОСОБА_4, який проживає з відповідачами однією сім'єю і зареєстрований за іншою адресою. Вона не бажає, щоб відповідачі проживали разом з нею оскільки вони забезпечені житловими приміщеннями по АДРЕСА_1. Просила виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 без надання їм іншого житлового приміщення
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 20 листопада 2006 року позов ОСОБА_1 задоволений. Ухвалено виселити відповідачів з житлового будинку АДРЕСА_2, стягнути з них на користь позивача по 500 грн. витрат за надання правової допомоги та витрати по справі.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій покликаючись на порушення судом норм матеріального права, невідповідності висновків суду обставинам справи просила
2
скасувати оскаржуване нею рішення і ухвалити нове про відмову позивачці у задоволенні позову.
В судовому засіданні відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримали з підстав, наведених в ній, просять задовольнити її.
Позивач ОСОБА_1 та її адвокат ОСОБА_5 апеляційну скаргу вважають безпідставною, просять відхилити.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає до задоволення виходячи з таких підстав.
Судом з пояснень сторін, письмових матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 вселилася і проживала з лютого 1974 року як член сім'ї попереднього власника житлового будинку по АДРЕСА_2, де також з дня народження, з ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає і її син ОСОБА_3 Однією сім'єю з відповідачами в спірному житловому будинку проживає бувший чоловік позивачки ОСОБА_4
Згідно нотаріально посвідченого договору дарування від 25.11.2005 року попередній власник будинку ОСОБА_6 подарувала цей будинок позивачу ОСОБА_1 /а.с. 7-13/, яка відповідно до ст.84 Закону України "Про нотаріат" повідомила відповідачів про необхідність звільнити належний їй будинок та знятися з реєстрації до 15.04.2006 року, а пізніше звернулася в суд з позовом про виселення всіх відповідачів у судовому порядку з підстав, передбачених ст. 48 Закону України "Про власність" без надання їм іншого житлового приміщення.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 виходив з того, що оскільки права членів сім'ї колишнього власника є похідними від прав власника то з припиненням, для власника права власності на жиле приміщення, члени його сім'ї також втрачають право користування цим приміщенням, а також з того, що відповідачу ОСОБА_2 належить на праві власності інше житло в зазначеному населеному пункті і в змозі забезпечити ним своїх членів сім'ї.
Такі висновки суду грунтуються на повно та всебічно з'ясованих обставинах справи, їм дано правильну юридичну оцінку.
Посилання відповідача ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на ту обставину, що припинення сімейних стосунків з колишнім власником житлового будинку і їх відсутність з нинішнім власником - позивачем по справі, відповідно до вимог ст.ст. 150, 156 та ч.2 ст. 64 ЖК України не може бути підставою для позбавлення їх права користування спірним житлом, є власним тлумаченням вимог закону і встановлених обставин справи, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо того, що власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права користування належним йому житлом. З цих підстав є безпідставними доводи про необхідність застосування до зазначених правовідносин положень ст.ст. 116, 157 ЖК України.
Отже рішення суду постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його зміни чи скасування колегія судців не вбачає.
Керуючись ст.ст. 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Луцького міськрайонного суду від 20 листопада 2006 року в даній справі залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.