Справа № 11 - 29/07 Головуючий у 1 інстанції Миронюк М.Г.
ст.296 ч.2 КК України Доповідач Силка Г.І.
9 лютого 2007 р.
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Силки Г.І.
суддів Матата О.В., Матвієнко Н.В.
з участю прокурора Смолюка Б.С
захисника ОСОБА_2
засудженого ОСОБА_1
законного представника засудженого ОСОБА_3
потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5
представника потерпілої ОСОБА_4 - ОСОБА_6, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку кримінальну справу за апеляцією потерпілої ОСОБА_4 на вирок Ковельського міськрайонного суду від 16 листопада 2006 року, яким ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Ковеля Волинської області, українця, громадянина України, учня ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя АДРЕСА_1, не судимого;
засудженого за ч.2 ст.296 КК України на 2 (два) роки позбавлення волі..
На підставі ст. 104 КК України постановлено звільнити ОСОБА_1 від призначеного покарання, якщо він протягом 2 (двохрічного) іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ст.76 КК України:
- не виїжджатиме за межі України на постійне місце проживання без
дозволу органу кримінально-виконавчої системи;
- повідомлятиме ці органи про зміну місця проживання і навчання;
- періодично з'являтиметься для реєстрації в органи кримінально-
виконавчої системи.
Постановлено стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 1500 (одну тисячу п'ятсот) грн. у відшкодування моральної шкоди. А у разі відсутності у неповнолітнього ОСОБА_1 майна, достатнього для відшкодування завданої ним шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі його матір'ю ОСОБА_3, -
2
Цим вироком ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 24 квітня 2006 року о 13 годині в с.Грив'ятки Ковельського району в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на вулиці неподалік приміщення будинку культури в присутності сторонніх громадян, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, ігноруючи елементарні правила поведінки, безпричинно пристав до ОСОБА_5 і його сина ОСОБА_7 висловлюючись в їх адресу нецензурною лайкою та з особливою зухвалістю наніс ОСОБА_5 удар ногою в груди від якого останній впав на землю та удар ногою в правий бік, спричинивши фізичний біль. Після цього ОСОБА_1 з хуліганських спонукань наніс три удари ногами в лівий бік, живіт та ліву частину обличчя ОСОБА_4, спричинивши їй легкі тілесні ушкодження, яка припиняла хуліганські дії відтягуючи ОСОБА_1 від свого батька.
В апеляції на вирок суду потерпіла ОСОБА_4 вказує, що враховуючи те, що ОСОБА_1 у вчиненому не розкаявся і винуватим себе не визнає, а також його хуліганські дії, які він вчинив, суд безпідставно застосував ст. 104 КК України, звільнивши його від відбування покарання.
Крім того, судом безпідставно виключено з обвинувачення ОСОБА_1 вчинення ним злочину щодо жінки, яка завідомо для нього прибувала в стані вагітності та зменшив розмір моральної шкоди і відмовив у відшкодуванні матеріальних збитків.
Просить вирок скасувати за м'ягкістю призначеного покарання і невірного вирішення позовних вимог, а справу направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку суду першої інстанції, виклав основні доводи апеляції, пояснення потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5, представника потерпілої ОСОБА_4 - ОСОБА_6, які підтримали апеляцію, засудженого, законного представника засудженого та захисника, які заперечили проти апеляції, просять вирок залишити без зміни, міркування прокурора про залишення апеляції без задоволення, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ст. 103 КК України, при призначенні покарання неповнолітньому суд, крім обставин, передбачених у ст.65-67 цього Кодексу, враховує також умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього.
Призначаючи покарання неповнолітньому ОСОБА_1 за ч.З ст.296 КК України у виді 2 років позбавлення волі і звільняючи його від відбування покарання з випробуванням, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про його особу та обставини, що пом'якшують покарання, а саме те, що злочин вчинений засудженим відноситься до категорії середньої тяжкості. Раніше ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується за місцем проживання і навчання, виховується неповнолітній в неповній сім'ї, злочин вчинив у неповнолітньому віці, що є пом'якшуючою покарання обставиною.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно застосовано ст. 104 КК України звільнивши ОСОБА_1 від відбування призначеного йому покарання.
Не підлягає задоволенню апеляція потерпілої і в частині відшкодування їй матеріальних збитків так як судом правильно встановлено, що для лікування тілесних ушкоджень, які заподіяні ОСОБА_4 ОСОБА_1 під час хуліганських дій, медичні препарати не призначались.
Разом з тим зменшуючи розмір відшкодування моральної шкоди до 1500 грн. суд не в повній мірі врахував глибину душевних страждань і переживань потерпілої так як тілесні ушкодження їй були заподіяні коли вона була вагітна.
Тому, колегія суддів вважає, що вирок в частині цивільного позову слід змінити збільшивши розмір грошового відшкодування моральної шкоди до 3000 грн. Даний розмір грошового відшкодування підлягає стягненню з неповнолітнього ОСОБА_1, а в разі відсутності у нього майна, ця шкода підлягає відшкодуванню в частці, якої не вистачає або в повному обсязі його матір'ю ОСОБА_3.
Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області, -
Апеляцію потерпілої ОСОБА_4 задовольнити частково.
Вирок Ковельського міськрайонного суду від 16 листопада 2006 року щодо ОСОБА_1 в частині кваліфікації його дій і призначеного покарання залишити без зміни.
Цей же вирок в частині цивільного позову змінити: збільшити розмір грошового відшкодування моральної шкоди до 3000 (трьох) тисяч грн., стягнувши на користь ОСОБА_4 з неповнолітнього ОСОБА_1, а в разі відсутності у нього майна достатнього для відшкодування, ця шкода підлягає стягненню з його матері ОСОБА_3.