"10" вересня 2009 р.Справа № 16/65-09-1914
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Тофана В.М.,
суддів: Журавльова О.О., Михайлова М.В.,
при секретарі судового засідання Павленко Н.А.
за участю представників сторін:
від позивача -не з'явився, належним чином повідомлений,
від відповідача -не з'явився, належним чином повідомлений,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
на рішення господарського суду Одеської області від 22 червня 2009 року
у справі №16/65-09-1914
за позовом Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради, м. Ізмаїл
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Ізмаїл
про стягнення 14680,62 грн., -
встановив:
Сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, про що свідчать поштові повідомлення. Згідно довідки поштового відділення м. Ізмаїла ухвали суду апеляційної інстанції не отримані відповідачем (апелянтом) ОСОБА_1, оскільки вона не з'являлась за їх отриманням і вони повернуті до суду в зв'язку з закінченням строку зберігання, що згідно з роз'ясненнями ВГСУ в Інформаційних листах від 15.07.2007р. №01-8/123 і від 18.03.2008р. №01-8/164 сторони вважаються належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи.
Фонд комунального майна Ізмаїльської міської ради (далі-позивач-Фонд) звернувся у місцевий господарський суд Одеської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі-відповідач-підприємець) про стягнення з останньої 14680,62 грн. заборгованості за користування нежитловим приміщенням по укладеному з відповідачем договору оренди від 26.06.2008р., обґрунтовуючи свої вимоги невиконанням відповідачем умов цього договору по сплаті орендної плати за користування нежитловим приміщенням, що є порушенням чинного законодавства, яке регулює відносини з оренди комунального майна.
Відповідач відзиву на позов з обґрунтуванням своїх заперечень не надав і в судове засідання суду першої інстанції свого представника не забезпечив, не дивлячись на неодноразове відкладення судом розгляду справи в зв'язку з цим.
Відзив на позов, як вбачається із матеріалів справи, надійшов до канцелярії суду 23.06.2009р., тобто вже після розгляду справи і винесення судового рішення.
Рішенням місцевого господарського суду від 22 червня 2009 року (суддя Желєзна С.П.) позов задоволено з огляду на його обґрунтованість.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду, відповідач подала апеляційну скаргу, в якій просить зазначене рішення суду скасувати і прийняти постанову, якою у позові Фонду відмовити, посилаючись при цьому на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а також до апеляційної скарги надано окреме клопотання про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги (такий строк апелянту поновлено ухвалою від 24.07.2009р. при прийнятті апеляційної скарги до провадження).
Позивач не скористався своїм правом надання відзиву на апеляційну скаргу.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції приходить до наступного висновку.
26.06.2008р. між Фондом комунального майна Ізмаїльської міської ради Одеської області (Орендодавець) та ПП ОСОБА_1 (Орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна комунальної власності, відповідно до умов п.п.1.1, 1.2, 10.1 якого Орендодавець передав, а Орендар - прийняв у строкове платне володіння та користування нежитлове приміщення у житловому будинку під літ. „А”, загальною площею 89,8 кв.м, частину споруди під літ. „Б”, розташовані за адресою: м. Ізмаїл, вул. Комсомольська, 35, зі строком дії договору до 25.06.2018р.
Згідно ч.1 ст.2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” (з наступними змінами та доповненнями) орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до вимог ч.3 ст.18 названого Закону Орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі, що також передбачено пунктом 5.1 договору оренди від 26.06.2008р., згідно якому Орендар прийняв на себе зобов'язання своєчасно та повно вносити орендні платежі, а також відшкодування витрат Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради Одеської області, пов'язаних з виконанням ним функції Орендодавця, у розмірі 10% від суми орендної плати щомісячно з урахуванням ПДВ, розмір якої встановлений у п.3.1 цього договору оренди.
При цьому, як вбачається із змісту п.3.3 цього договору оренди, встановлену орендну плату Орендар зобов'язувався сплачувати щомісяця до 15-го числа місяця, наступного за звітним.
У відповідності до вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу (ЦК) України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вбачається із матеріалів справи, підприємець ОСОБА_1 не виконувала належним чином свої зобов'язання по сплаті орендної плати за користування нежитловим приміщенням, яке їй було передано згідно вказаного договору оренди і акту приймання-передачі від 03.09.2008р. Так, за весь період користування цим приміщенням з 03.09.2008р. (дати підписання акту приймання нежитлового приміщення в користування) і до подачі позову до господарського суду у квітні 2009р. відповідачем було сплачено тільки 2250 грн., що зазначено у пред'явленій претензії позивача, яка залишена відповідачем без відповіді і задоволення.
Зазначене вище відповідачем в апеляційній скарзі не спростовується.
Підставою для подання апеляційної скарги, в якій відповідач просить скасувати оскаржене рішення суду першої інстанції і прийняти постанову, якою відмовити Фонду у позові є, як вбачається із апеляційної скарги, відсутність нотаріального посвідчення договору оренди від 26.06.2008р. і його державної реєстрації у відповідності зі ст.ст. 793 і 794 ЦК України.
Згідно зі ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним.
При цьому слід зазначити, що пунктом 5.1 договору оренди від 26.06.2008р. сторони (позивач і відповідач) передбачили, що саме Орендар (відповідач) зобов'язаний забезпечити нотаріальне посвідчення цього договору оренди згідно чинного законодавства, чого підприємець (орендар) не виконав.
Відповідно до ст.797 ЦК України плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (її окремої частини), складається з плати за користування нею, тобто користування приміщенням є платним.
Підприємець (апелянт) не спростовує в апеляційній скарзі того, що вона користується нежитловим приміщенням, яке отримала по вказаному договору оренди і акту приймання-передачі від 03.09.2008р.
Нікчемний правочин відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України є недійсним, якщо його недійсність встановлена законом (ч.1. ст.220 цього Кодексу). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Як вбачається із договору оренди між сторонами від 26.06.2008р. він нотаріально не посвідчений, а тому цей договір оренди є нікчемний відповідно ч.2 ст.215 і ч.1 ст.220 ЦК України, а отже недійсним.
Правові наслідки недійсності правочину (у тому числі нікчемного правочину) передбачені статтею 216 ЦК України, частина перша якої зазначає, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Частиною 5 цієї статті встановлено, що вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.
Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
Таким чином, з відповідача підлягала стягненню плата за користування майном відповідно до абзацу 2 ч.1 ст.216 і ст.797 ЦК України.
При таких обставинах резолютивну частину оскарженого рішення суду слід залишити без змін, але з підстав, зазначених у цій постанові.
Враховуючи викладене і керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України,
апеляційний господарський суд, -
постановив :
Рішення господарського суду Одеської області від 22 червня 2009 року у справі №16/65-09-1914 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя В.М.Тофан
Судді О.О.Журавльов
М.В.Михайлов