Україна
Харківський апеляційний господарський суд
09 вересня 2009 року Справа № 9/179-09
Колегія суддів у складі:
Головуючого-судді - Пушай В.І., суддів - Такмакова Ю.В., Плужник О.В.
при секретарі - Голозубової О.І.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - Славгородська О.В.
розглянувши апеляційну скаргу позивача вх. № 2388С/3-7 на ухвалу господарського суду Сумської області від 09.07.09 по справі № 9/179-09
за позовом - ФО - підприємця ОСОБА_2, м. Суми
до - ТОВ "Комфорт-Сервіс", м. Суми
про визнання недійсним правочину, -
встановила:
Позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовом, згідно якого просить суд визнати недійсним правочин, підписаний між ним та товариством з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Сервіс» і оформлений актом приймання виконаних робіт за березень 2007 року та визнати недійсним правочин, підписаний між ним та товариством з обмеженою відповідальністю «Комфор -Сервіс» і оформлений актом приймання виконаних робіт за травень 2007 року.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 09.07.09 по справі № 9/179-09 (суддя Лущик М.С.) провадження у справі припинено.
Повернено позивачу державне мито в сумі 170 грн. 00 коп., сплачене згідно банківської квитанції №48901/з 132 від 16.06.2009 року та банківської квитанції № 4890І/з 134 від 16.06.2009 року оригінали яких міститься в матеріалах справи та 312 грн. 50 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, сплачених відповідно до банківської квитанції № 48901\з135 від 16.06.2009 року, оригінал якої міститься в матеріалах справи.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що згідно ст. 12 Господарського процесуального кодексу України Господарським судам підвідомчі:
1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:
спорів про приватизацію державного житлового фонду;
спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;
спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи, відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;
спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;
інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;
2) справи про банкрутство.
З) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.
4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
З матеріалів справи вбачається, що в березні та травні 2007 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю «Комфорт-сервіс»були підписані довідки про вартість підрядних робіт та акти приймання виконаних підрядних робіт.
Відповідно до підписаних актів, ТОВ «Комфорт-сервіс»виконало роботи по улаштуванню витяжної вентиляції на замовлення ФОП ОСОБА_2
Так, згідно підписаного акту приймання виконаних підрядних робіт за березень 2007 року загальна вартість робіт склала 400 065,60 гри, а за травень 2007 року - 45 534,00 гри. відповідно.
Загальна вартість виконаних робіт, згідно підписаних між сторонами актів склала 445 599,60 (чотириста сорок п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто дев'ять гривень 60 коп.) грн. в т.ч. ПДВ.
Таким чином, внаслідок підписання сторонами зазначених актів у ФОП ОСОБА_2 виникло зобов'язання оплатити виконані підрядні роботи, а у ТОВ «Комфорт-сервіс»- право вимагати їх повної оплати.
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним правочин, підписаний між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю «Комфорт -Сервіс»і оформлений актом приймання виконаних робіт за березень 2007 року та визнати недійсним правочин, підписаний між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю «Комфорт - сервіс»і оформлений актом приймання виконаних робіт за травень 2007 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає наступне:
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 4 ст. 202 Цивільного кодексу України, двостороннім правочином є погоджена дія двох сторін.
Враховуючи вищевикладене, факт підписання між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Комфорт-сервіс»актів приймання виконаних робіт є погодженими діями двох осіб, що спрямовані на набуття, зміну та припинення цивільних прав та обов'язків.
Таким чином, вважає вищевказані дії позивача та відповідача правочином осіб, що оформлений у вигляді актів приймання - передачі виконаних робіт.
Суд першої інстанції не погодився з даним твердженням позивача з наступних підстав:
Частиною другою статті 20 Господарського кодексу України, як спосіб захисту прав суб'єктів господарювання передбачено визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єктів господарювання або споживачів.
Отже, господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, у тому числі актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акта.
Оскаржувані акти приймання-передачі за своїми ознаками до таких актів не відноситься, оскільки засвідчують факт передачі однією стороною та прийняття іншою стороною робіт по улаштуванню витяжної вентиляції і може бути використаний як доказ у разі звернення будь-якої із сторін з позовом до суду та підлягатиме оцінці судом у відповідності з вимогами статті 43 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи, що оскаржуваний акт приймання-передачі не має характеру акта в розумінні статті 12 названого Кодексу, зазначений спір не підлягає вирішенню у господарських судах України.
Згідно п.З ст. 8 Декрету «Про державне мито», сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку припинення провадження у справі або залишення позову без розгляду, якщо справа не підлягає розгляду в суді чи в господарському суді, а також коли позов подано недієздатною особою.
Відповідно до п. 13 «Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ»повернення зазначених коштів здійснюється у порядку, передбаченому для повернення державного мита (судового збору).
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції визнав за доцільне повернути позивачу державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, які були сплачені при подачі даного позову.
Позивач з ухвалою суду першої інстанції не погоджується, просить її скасувати та передати справу на розгляд до господарського суду Сумської області, посилаючись на те, що ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права та без належного дослідження фактичних обставин справи, а тому є незаконною та підлягає скасуванню.
В обґрунтування своєї скарги позивач зазначає, що предметом судового розгляду є визнання недійсним правочинів, укладених між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Комфорт-сервіс»у формі актів приймання виконаних робіт за березень та травень 2007 року, а не безпосередньо такі акти, як зазначає суд в оскаржуваній ухвалі.
Тобто, ФОП ОСОБА_2 не зверталася до суду з вимогою визнати недійсним акт приймання виконаних робіт.
Можливість звернення до суду з вказаною вище вимогою обґрунтовується наступним.
Відповідно до статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією продовжують цивільні права та обов'язки, а п. 2 даної статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Правочином у відповідності до ч. 1 ст. 202 ЦК України є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а ч. 4 ст. 202 ЦК України передбачено, що двостороннім правочином є погоджена дія двох сторін.
Як зазначає позивач у своїй скарзі, під час розгляду справи по суті, господарським судом Сумської області були встановлені наступні обставини.
В березні та травні 2007 року між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Комфорт-сервіс»були підписані довідки про вартість підрядних робіт та акти приймання виконаних підрядних робіт, відповідно яких ТОВ «Комфорт-сервіс»виконало роботи по улаштуванню витяжної вентиляції на замовлення ФОП ОСОБА_2
Згідно підписаного акту приймання виконаних підрядних робіт за березень 2007 року загальна вартість робіт склала 400 065,60 грн., а за травень 2007 року - 45 534,00 грн. відповідно.
Загальна вартість виконаних робіт, згідно підписаних між сторонами актів склала 445 599,60 грн. в т.ч. ПДВ.
Внаслідок підписання сторонами зазначених актів у ФОП ОСОБА_2 виник обов'язок сплатити вартість підрядних робіт в сумі 445 599,60 грн., а у ТОВ «Комфорт-сервіс»- право вимагати їх повної оплати.
Таким чином, ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Комфорт-Cервіс», підписавши акти приймання виконаних підрядних робіт за березень та травень 2007 року вчинили дію, спрямовану на набуття цивільних прав та обов'язків, яка є правочином.
Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а засобами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
Чинним законодавством України кожній особі надано право захищати порушені права та інтереси шляхом визнання правочину недійсним.
Крім того, ч. 4 ст. 882 ЦК України передбачено можливість визнання недійсним акту передання та прийняття робіт.
Тому, як вважає позивач, з підстав неповного дослідження обставин справи, судом помилково зроблений висновок щодо не підвідомчості даного спору і відповідно оскаржувана ухвала є незаконною і підлягає скасуванню.
Свого представника в судове засідання позивач не направив, хоча ухвала про прийняття до провадження апеляційної скарги була надіслана, згідно поштового повідомлення на адресу зазначену позивачем у апеляційній скарзі та позові.
Відповідач у своєму відзиві на скаргу зазначає, що ухвала суду першої інстанції винесена без порушень норм матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про залишення ухвали суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і зазначено в позовній заяві позивача, на його замовлення в 2005 році творчо-виробничою майстернею архітектурного планування «БББ»на підставі договору № 33-05, СНІП П-35-76 «Котельні установки», рекомендацій по проектуванню дахових, вмонтованих котельних установок розроблений робочий проект дахової котельні.
Вказаний вище проект отримав позитивний висновок комплексної державної експертизи № 7/06, затвердженою начальником обласної служби Укрінвестекспертизи від 10 серпня 2006 року.
Так, проектом дахової котельної передбачена установка 4 модулів типу «Бернард»виробництва СП «Укрінтрем»для опалення, вентиляції та теплового водообладнання побутових приміщень и торгівельних залів в осях 1-4.
Окрім іншого, для системи вентиляції та повітряного опалення торгівельних залів осях 4-17 проектом передбачений монтаж в приміщенні дахової котельні 2-х повітряних обігрівачів серії GЕО 375 виробництва Італії.
Таким чином, вимогами робочого проекту, затвердженого державною комплексною експертизою передбачений обов'язок підрядних організації встановити повітряні обігрівачі серії GЕО 375 виробництва Італії.
Вказані вище роботи зобов'язувалось виконати ТОВ «Комфорт-сервіс»з котрим на підставі затвердженого проекту ФОП ОСОБА_2 підписала договір підряду № К-15-12-02 від 15 грудня 2006 року і за яким підрядник зобов'язувався поставити, виконати монтаж та пусконаладку повітряного нагрівача серії GЕО 375 з автоматикою.
Відповідно до п. 3.4 підписаного між сторонами договору проміжні платежі за виконані роботи кожний місяць виконуються на підставі актів виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт. Замовник зобов'язаний підписати надані підрядником акти, що підтверджують належність виконання робіт.
Так, належним чином виконуючи зобов'язання за договором позивач - ФОП ОСОБА_2 підписала надані ТОВ «Комфорт-сервіс»акти виконаних підрядних робіт за березень та травень місяці 2007 року, що нібито свідчили про повне виконання робіт за вказаним вище договором.
Однак, після підписання актів виконаних робіт, ТОВ «Комфорт-сервіс»зробивши монтаж газових генераторів не виконало їх пусконаладку. що було обов'язковою умовою підписаного договору підряду.
Як обґрунтовано зазначає позивач у своїй скарзі відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією продовжують цивільні права та обов'язки, а п. 2 даної статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Однак, позивач безпідставно вважає підписані з його боку акти приймання робіт окремим правочином, оскільки зазначені акти підписані відповідно до вимог укладеного договору (правочину), тому, зазначені документи є лише підтвердженням виконання (невиконання) умов укладеного договору (правочину) і не можуть відокремлюватись від нього.
Як правомірно зазначає відповідач у своєму відзиві на скаргу акти приймання виконаних підрядних робіт за березень та травень 2007 року, що складені по формі КБ-2в у відповідності до Наказу Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002 року №237/5 Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві; є документом первинного обліку в будівництві.
В оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції обґрунтовано було зазначено, що оскаржувані акти приймання-передачі робіт засвідчують факт передачі однією стороною та прийняття іншою стороною робіт по улаштуванню витяжної вентиляції і можуть бути використані як докази у разі звернення будь-якої із сторін з позовом до суду та підлягатимуть оцінці судом у відповідності з вимогами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України. Отже, слід зазначити, що вищевказані акти приймання виконаних підрядних робіт використовувались в якості доказів, що підтверджують виконання підрядних робіт згідно умов договору підряду № К-15-12-02 від 15 грудня 2006 року, який був укладений між позивачем та відповідачем.
Більш того, по справі №14/245-08, по якій надавались акти виконаних підрядних робіт за березень та травень 2007 року в якості доказів загальною вартістю 445 599,60 грн., було винесено постанову Харківським апеляційним господарським судом від 27 липня 2009 року про залишення рішення господарського суду Сумської області від 31.03.2009 року без змін. Вказаним рішенням було задоволено позовні вимоги ТОВ «Комфорт-сервіс»щодо стягнення заборгованості, яка виникла за вищевказаними актами виконаних робіт.
За таких обставин? суд першої інстанції правомірно та відповідно до вимог ст.ст. 1, 12, 20, п.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України припинив провадження у праві за поданим позовом.
Посилання позивача на ч.4 ст. 882 Цивільного кодексу України, також безпідставне, оскільки відповідно до вимог зазначеної статті передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Як вбачається з матеріалів справи, акти приймання робіт підписані сторонами без будь-яких заперечень щодо якості та кількості виконаних робіт і у разі виявлення фактичних недоліків у виконаних відповідачем робіт позивач мав (має) право скористатись вимогами ст.ст. 849, 852, 858 Цивільного кодексу України.
На підставі вищевикладеного, ухвала господарського суду Сумської області від 09.07.2009 р. прийнята з урахуванням фактичних обставин справи та діючого законодавства, без порушень норм матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ч.4 ст. 882 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 12, 20, п.1 ст.80, ст. ст.104-105, 106 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -
постановила:
Ухвалу господарського суду Сумської області від 09.07.2009 року по справі № 9/179-09 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Головуючий суддя Пушай В.І.
судді Такмаков Ю.В.
Плужник О.В.
Повний текст постанови підписаний 10.09.2009 року