Справа № 2а-3619/09
07 жовтня 2009 року
Овруцький районний суд Житомирської області в складі :
головуючого - судді Невмержицький С.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Овручі позовну заяву ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Овруцької РДА про стягнення невиплачених коштів передбачених ОСОБА_2 України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”(далі-Закон), суд
Позивач просить стягнути на його користь з управління праці та соціального захисту населення Овруцької РДА передбачену ст.37 ОСОБА_2 України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", - допомогу в зв»язку з обмеженням споживання продуктів харчування, громадянам які проживають на територіях радіоактивного забруднення і гарантованого добровільного відселення за період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року в сумі 1067.40 грн., мотивуючи тим, що він проживає в радіоактивно забрудненій зоні. За вищевказаний період роботи йому виплачувалась допомога, що встановлена в ОСОБА_2, не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати, а згідно постанови КМ України №836 від 26.07.1996 року, в конкретних розмірах, а зокрема за ст.37 - 2.10 грн, що призвело до порушення його прав.
Позивач в судове засідання не з'явився.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав .
Встановлено, що позивач проживає ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Овруцької РДА, має статус потерпілого від аварії на ЧАЕС 3 категорії, що підтверджується відповідним посвідченням..
Згідно із ст.37 ОСОБА_2 України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", він має право на відповідну допомогу, яку отримував згідно постанови КМ України №836 від 26.07.1996 року в конкретних розмірах, а зокрема за ст.37 - 2,10 грн.
Вказані обставини підтверджуються наданими копіями документів: паспорту, довідками про проведені виплати вказаних доплат.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов”язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
Згідно ОСОБА_2 України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” на час виникнення правовідносин була передбачена серед інших виплат і доплата по:
- ст. 37 ОСОБА_2 - громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення у зоні гарантованого добровільного відселення - 40% від мінімальної заробітної плати;
Зазначеною вище постановою №836 усупереч ОСОБА_2 №796-ХІІ, який визначив кратність одноразової компенсації в залежності від розміру мінімальної заробітної плати, яка визначається ОСОБА_2, встановлено конкретні розміри компенсацій і доплат, зокрема:
- допомога в зв»язку з обмеженням споживання продуктів харчування, громадянам які проживають на територіях радіоактивного у зоні гарантованого добровільного відселення - 210 тис. крб. (2,10 грн. за гр..реф.).
Відповідно до ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Частиною 2 ст.9 КАС України визначено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов”язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
ОСОБА_2 України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” визначено вказані виплати в конкретному розмірі від мінімальної заробітної плати в Україні. ОСОБА_2 (статті 62 та 67) Кабінету Міністрів надано право проводити лише роз”яснення порядку застосування цього ОСОБА_2, якими є постанови КМ №987 від 20.06.00 та №936 від 20.09.05 та підвищувати розміри доплат, пенсій і компенсацій, передбачених цим ОСОБА_2, відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати, але не зменшення їх та встановлення їх у твердій сумі, яка не відповідає ОСОБА_2.
Виходячи з викладеного суд вважає, що заборони відповідачам щодо нарахування компенсацій і допомог в розмірах, передбачених ОСОБА_2, не було.
Викладена вище думка суду також грунтується на аналізі рішень Конституційного Суду України від 20.03.02 та 01.12.04, рішень Європейського Суду з прав людини.
Так, Конституційний Суд України зазначає, що відповідно до ст.16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов”язком держави. Одним із тяжких наслідків аварії на ЧАЕС стала втрата здоров”я громадянами. Законами України таких громадян віднесено до відповідних категорій, вони потребують відновлення втраченого здоров”я, постійної медичної допомоги та соціального захисту з боку держави.
Конституційний Суд вважає, що для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачено чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня (ст.48 Конституції України), тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст.22 Конституції України не допускається.
Зупинення його дії можливе за умови введення відповідного до пункту 31 ч.1 ст.85, п.19 ч.1 ст.92 Конституції України надзвичайного стану.
Зважаючи на суми компенсацій та допомог, що визначені постановою КМ №836, остання фактично призупинила дію окремих статей ОСОБА_2, де виплати провадяться виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, що є неприпустимим.
Відповідно до ст.73 ОСОБА_2 України „Про Конституційний Суд України” та п.3 резолютивної частини даного Рішення Суду вищевказаний п.30 ст.71 ОСОБА_2, що стосується неможливості застосування мінімальної заробітної плати, оголошений нечинним і втратив чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про його неконституційність. За таких обставин, коли підзаконний нормативний акт суперечить ОСОБА_2, обмежуючи права громадян визначені останнім, застосування зазначеної постанови неможливе.
Переліком населенних пунктів Житомирської і Київської областей, віднесених до зони радіоактивного забруднення внаслідок катастрофи, затвердженого постановою КМ України №106 від 23.07.91 та розпорядженням КМ України №17 від 12.01.93, с. М.Чернігвка Овруцького району Житомирської області відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
Розмір мінімальної заробітної плати в Україні становив:
-з 01.07.2007 р.-440 грн, з 01.10.2007 року - 460 грн.
В зв'язку з викладеним, розмір недовиплачених коштів за ст.37 ОСОБА_2 становить:
у розмірі 40% від мінімальної заробітної плати щомісяця за період з 01.10.2007 року по 31.12.2007 року за мінусом одержаних коштів по 2.10 грн.( 3 міс.х 2.10 грн.=6.30 грн).
Сума по ОСОБА_2 по періодах часу відповідно до росту мінімального розміру заробітної плати повинна складати:
-за 2007 рік жовтень-грудень 440х40%х3=552, всього за мінусом отриманих коштів 552 - 6.30 =545.70 грн.
Пунктом 4 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов”язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою КМ України №936 від 20.09.05, визначено, що виплата компенсацій та допомог за ст.37 ОСОБА_2 провадиться центрами по нарахуванню і виплаті соціальних допомог, управліннями праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних рад у містах. Розпорядником коштів нижчого рівня визначено районні управління праці та соціального захисту населення. Тобто, виплата зазначених коштів передана останнім і вони провадять вказані виплати.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову в частині задоволення позовних вимог за ст.37 ЗУ „Про статус...”, суд керувався ст.99 ч.2 КАС України, з якої слідує, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк , який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, оскільки в даному випадку йдеться про виплати, які відповідно до ст.2 ОСОБА_2 України „Про оплату праці” не є складовою структури заробітної плати.
Оскільки розпорядником цих коштів і в спірний період часу і тепер по ст. 37 ОСОБА_2 - є управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації, суд стягує заборгованість з нього.
Позивача від сплати судового збору звільнено на підставі п.18 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”, а відповідач - на підставі ст. 5 цього Декрету та рішення Овруцької міської ради.
На підставі ст.19 ч.2 Конституції України, ст.37 ОСОБА_2 України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та керуючись ст.ст. 8-11, 18, 71, 160, 161, 162 КАС України, суд-
Позов задовольнити частково.
Дії управління праці і соціального захисту населення Овруцької РДА, щодо виплати ОСОБА_1 коштів у розмірах менших ніж це передбачено ОСОБА_2 України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” визнати неправомірними.
Стягнути на користь ОСОБА_1 з управління праці і соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації, передбачену ст.37 ОСОБА_2 України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” допомогу у зв”язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва за період з 01.10.2007 року по 31.12.2007 року, в сумі 545.70 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю .
На постанову суду до Київського апеляційного адміністративного суду через Овруцький районний суд може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня її проголошення, а апеляційна скарга у такому ж порядку на протязі 10 днів з дня проголошення постанови або 20 днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження, з направленням копії скарги до Київського апеляційного адміністративного суду.
Суддя: