Справа №2-329/08 p.
23 грудня 2008 року Галицький районний суд м. Львова у складі:
головуючої - судді - ОЛЕКСІЄНКО М. Ю.
при секретарі - БЕСПАЛЬОК О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Львова цивільну справу за позовом
Військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави - військової частини 214 4 до КОВЦУНА ОСОБА_1 з участю третьої особи - ОСОБА_2 про відшкодування заподіяної шкоди,
встановив:
Військовий прокурор Дудич Ярослав Миколайович в інтересах держави -військової частини 2144 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди.
В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що 30 серпня 2006 року близько 22 год. 40 хв. відповідач, керуючи автомобілем марки „Деу Ланос", р/н ВС 427 8 АЕ на перехресті вул. вул. Левицького-Тершаківців у м. Львові, проїхав таке на заборонений сигнал світлофора, внаслідок чого скоїв зіткнення з належним в/ч 2144 автомобілем марки „Мазда-323", р/н 0008 Ю2 під керуванням ОСОБА_2, завдавши транспортному засобу технічних ушкоджень, відновна вартість яких, згідно експертного висновку, становить 22913 грн. 48 коп. Враховуючи те, що відповідач не реагує на пропозицію залагодити спір у позасудовому порядку, відшкодувавши завдану йому матеріальну шкоду, просить суд стягнути таку з нього у примусовому порядку, а також понесені судові витрати.
У судовому засіданні представники прокурора та в/ч 2144 підтримали позовні вимоги, покликаючись на мотиви, наведені у фабулі позовної заяви, дали аналогічні пояснення. Просять позов задоволити.
Відповідач у судове засідання не з"явився, хоча про день, час та місце судового розгляду був повідомлений судом належно та вчасно, у зв"язку з чим суд вважає можливим розгляд справи у його відсутності за наявними у справі доказами з постановлениям заочного рішення, відповідно до вимог ст. 224 ЦПК України, проти чого не заперечують інші учасники судового розгляду.
3-я особа ОСОБА_2 позов підтримав, просить такий задоволити.
Заслухавши пояснення представників позивача, третьої особи, дослідивши матеріали цивільної та адміністративної справи №3-5083/07 p.,
2
суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Згідно довідки Західного регіонального управління Прикордонної служби України №41/5887 від 26 жовтня 2006 року, автомобіль марки „Мазда-323", р/н 0008 Ю2 знаходиться на балансі в/ч 2144 і є державним майном.
У ході судового розгляду встановлено, що 30 серпня 2006 року близько 22 год. 40 хв. на перехресті вул. вул. Левицького-Тершаківців у м. Львові відбулось зіткення автомобіля НОМЕР_1 під керуванням відповідача та належного позивачеві автомобіля марки „Мазда-323", р/н 0008 Ю2 під керуванням третьої особи по справі ОСОБА_2
Як вбачається з постанови судді Галицького районного суду м. Львова від 23 жовтня 2007 року, у процесі розгляду справи встановлено неможливість вирішення питання про те, дії кого з водіїв не відповідали ПДР України і спричинили виникнення ДТП, у зв"язку з чим суд прийшов до висновку, що у вчиненні ДТП є вина обидвох водіїв.
Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", особи, які спільно заподіяли шкоду взаємопов"язаними, сукупними діями або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими. У такому ж порядку відповідають володільці джерел підвищеної небезпеки за шкоду, заподіяну при зіткненні джерел підвищеної небезпеки іншим особам. Питання про відповідальність за шкоду, заподіяну при цьому самим джерелам підвищеної небезпеки, кожного із володільців перед іншим за наявності вини обох володільців визначається відповідно до ступеня вини кожного.
Враховуючи те, що вина відповідача та третьої особи у вчиненні ДТП є взаємною, і у процесі розгляду судом адміністративної справи її ступінь між ними диференціювати не вдалось, суд вважає, що на відповідача слід покласти обов"язок відшкодувати половину вартості заподіяних позивачу збитків.
Відповідно до абз.2 п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" №6 від 27 березня 1992 року, потерпілому відшкодовуються у повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.
Як вбачається з висновку спеціаліста експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку №204 від 15 вересня 2006 року, вартість заподіяного позивачу матеріального збитку становить 11314 грн. 04 коп., і, виходячи з вищезазначеного положення Постанови Пленуму, саме ця сума підлягає до стягнення, а не вартість відновлювального ремонту автомобіля, як цього просить позивач, тобто, позов підлягає частковому задоволенню.
Згідно ч.1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові
3
витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Крім того, з відповідача слід стягнути на користь позивача 15 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а також 180 грн. витрат за проведення судової експертизи.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 218, 224-226 ЦПК України, ст. ст. 1166, 1187 ЦК України, суд
вирішив:
Позов військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави - військової частини 2144 - задовольнити частково.
Стягнути з КОВЦУНА ОСОБА_1 в користь військової частини 2144 5.657 грн. 02 коп.3аподіяної матеріальної шкоди, 180 грн. вартості висновку спеціаліста експертного автотоварознавчого дослідження, 15 грн. витрат з інформаційно-технічного розгляду справи, а всього - 5.852 грн. 02 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.