"23" серпня 2016 р. Справа № 922/869/16
Колегія суддів у складі: головуючого судді Бородіної Л.І., судді Здоровко Л.М., судді Шутенко І.А.,
при секретарі Марченко В.А.,
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - ОСОБА_1 - за довіреністю №33-4055/391 від 27.10.2010р.;
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
на рішення господарського суду Харківської області від 07.06.2016р.
у справі №922/869/16
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до відповідно Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків
про стягнення коштів
Рішенням господарського суду Харківської області від 07.06.2016р. у справі №922/869/16 (суддя Присяжнюк О.О.) позов задоволено частково; стягнуто з КП "Харківські теплові мережі" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 3851676,43 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 709811,57 грн., інфляційних втрат в розмірі 1369068,66 грн., 658765,72 грн. пені, штраф в сумі 510677,52 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 41614,20 грн.; відмовлено в задоволенні позову в іншій частині позовних вимог по сумі основного боргу; припинено провадження у справі щодо стягнення 5880973,66 грн. на підставі п.1-1 ст.80ГПК України.
Рішення місцевого господарського суду в частині задоволених позовних вимог з посиланням на статті 173, 174, 179, 193 ГК України, статті 11, 525,526, 530,625,629 ЦК України мотивоване доведеністю матеріалами справи факту наявності заборгованості у розмірі 3851676,43грн. відповідача перед позивачем по оплаті за газ, яка виникла на підставі договору купівлі-продажу природного газу від 27.02.2015р. №84/15-ПР, та обґрунтованістю нарахування 709811,57грн. 3% річних, 1369068,66грн. інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання.
В частині припинення провадження у справі щодо стягнення 5880973,66грн. основної суми боргу рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ця сума коштів була сплачена відповідачем в процесі розгляду справи, що відповідно до п.1-1. ст.80 ГПК України є підставою для припинення провадження у справі в цій частині.
Крім того, судом першої інстанції з посиланням на статтю 83 ГПК України, статтю 551 ЦК України, 233 ГК України зменшено розмір пені до 658765,72грн. та 510677,52грн. штрафу у зв'язку зі значним погашенням основної суми боргу у добровільному порядку, важким фінансовим становищем відповідача, яке виникло у зв'язку з несвоєчасним виконанням населенням та бюджетними установами своїх зобов'язань за отриманий природний газ (а.с.171-180).
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 07.06.2016р. у справі №922/869/16 в частині відмови щодо стягнення пені у розмірі 4428369,53грн., 7% штрафу у розмірі 3542318,66 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з КП" Харківські теплові мережі" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пеню у розмірі 4428369,53грн., 3542318,66 грн. - 7% штрафу; в іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 07.06.2016р. у справі №922/869/16 залишити без змін.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що рішення місцевого господарського суду прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки за приписами Господарського кодексу України учасник господарських відносин, у разі порушення ним грошових зобов'язань не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції. Крім того, скаржник зазначає, що ПАТ «НАК «Нафтогаз України» забезпечує галузь економіки і населеня природним газом і є об'єктом стратегічного значення для безпеки держав. Внаслідок недоотримання коштів та несвоєчасного проведення розрахунків за спожитий природний газ позивач змушений залучати комерційні кредити за ринковими відсотковими ставками, що складають 20-24% річних. Єдиним джерелом часткової компенсації понесених втрат є стягнення з боржника пені та штрафу у розмірі, передбаченому умовами договору. Також вказує на те, що заявлена сума пені та штрафу не компенсує повністю збитків, яких зазнає позивач (а.с.189-199).
Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» відзивом від 09.08.2016р. заперечує проти доводів апеляційної скарги відповідача та просить рішення місцевого господарського суду від 07.06.2016р. у справі №922/869/16 залишити без змін, а апеляційному скаргу - без задоволення. Зокрема, зазначає, що: по-перше, ступінь виконання зобов'язань відповідача становить 98%; по-друге, КП «Харківські теплові мережі» не є організацією, метою створення якої є отримання прибутку, фінансування якого здійснюється за рахунок платежів від надання послуг населенню з централізованого теплопостачання та постачання гарячої води в житловому фонді м. Харкова; по-третє, загальна сума заборгованості за теплову енергію становить 2,1 млрд. грн., з якої відповідно до Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію» становить 93,4 млн. грн., що свідчить про збитковість підприємства і підтверджується, балансом станом на 31.12.2015р. (а.с.208-210).
Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів Харківського апеляційного господарського суду від 17.08.2016р. у зв'язку з відпусткою судді Плахова О.В. та судді Лакізи В.В. для розгляду справи №922/869/16 сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Бородіної Л.І., судді Здоровко Л.М., судді Шутенко І.А.
В судовому засіданні апеляційної інстанції, 18.08.2016р., представник позивача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив скасувати рішення господарського суду від 07.06.2016р. у справі №922/869/16 в частині відмови щодо стягнення пені у розмірі 4428369,53грн., 7% штрафу у розмірі 3542318,66 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з КП" Харківські теплові мережі" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пеню у розмірі 4428369,53грн., 3542318,66 грн. - 7% штрафу; в іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 07.06.2016р. у справі №922/869/16 залишити без змін з підстав, наведених в апеляційній скарзі. При цьому зазначив, що судом першої інстанції правильно визначено суму боргу, яка підлягає до стягнення, проте необґрунтовано зменшення пені на 84,70% від заявленої суми та не прийнято до уваги доводи позивача з цього приводу.
Представник відповідача заперечив проти вимог апеляційної скарги та просив рішення господарського суду Харківської області від 07.06.2016р. у справі №922/869/16 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.
Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні апеляційної інстанції, 18.08.2016р., оголошена перерва до 23.08.2016р. з метою проведення звірки щодо періодів здійснення оплати за поставлений природний газ за договором від 27.02.2015р. №84/15-ПР.
В судовому засіданні, 23.08.2016р. представник відповідача надав реєстр оплат, проведених КП «Харківські теплові мережі» за період з 28.01.2016р. по 31.05.2016р., та заперечив проти вимог апеляційної скарги.
Позивач у справі належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить підпис його представника на повідомленні про оголошення перерви (а.с.217).
Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, а також те, що явка представників сторін не була визнана судом обов'язковою, та відсутність правових підстав для відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника позивача.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
27.02.2015р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавцем) та Комунальним підприємством “Харківські теплові мережі” (покупцем), укладений договір купівлі-продажу природного газу від №84/15-ПР, п.1.1 якого встановлено, що продавець зобов'язується передати у власність покупця у 2015році природний газ, ввезений на митну територію України НАК «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД НОМЕР_1, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ, на умовах цього договору (а.с.15-20).
Відповідно до п.1.2 цього договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва електричної енергії. Покупець є кінцевим споживачем.
Згідно з п.2.1 цього договору подавець передає покупцеві з 01.02.2015р. по 31.12.2015р. газ в обсязі до 34450тис. куб м.
Відповідно до п.5.2 цього договору ціна за 1000куб. м природного газу становить 5700грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу. До сплати за 1000куб. м природного газу -6180,70грн., крім того, ПДВ-20% -1236,14грн., всього з ПДВ-7416,84грн.
У п.6.1 даного договору встановлено, що оплата за газ з врахуванням вартості транспортування територією України проводиться покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку: оплата в розмірі 30% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 (п'ять) банківських днів до початку місяця поставки газу; оплата в розмірі по 35% (тридцять п'ять відсотків) від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15-го числа поточного місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно), наступного за місяцем поставки газу.
Пунктом 7.2 даного договору встановлено, що у разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п.6.1 договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити подавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.
На виконання умов договору купівлі-продажу природного газу від 27.02.2015р. №84/15-ПР позивачем поставлено відповідачеві протягом лютого - грудня 2015 року природного газу на загальну суму 193800296,85грн., що підтверджується актами приймання-передачі та не заперечується сторонами спору (а.с.32-37).
Відповідач оплату за одержаний природний газ здійснив частково, з простроченням прийнятих на себе грошових зобов'язань, що стало підставою для звернення ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» з позовом до господарського суду про стягнення з Комунального підприємства “Харківські теплові мережі” 104769203,80грн. основної суми боргу, 1369068,66грн. інфляційних втрат, 709811,57грн. 3% річних, 4052996,18грн. штрафу та 5228299,33грн. пені (а.с.4-6).
У відзиві від 15.04.2016р. відповідач зазначив про часткове погашення суми боргу, у розмірі 96608115,23грн., та визначив, що сума боргу становить 9732650,09грн. Крім того, просив зменшити розмір штрафних санкцій (пені та штрафу) на 87,4% у зв'язку з важким фінансовим становищем, спричиненим заборгованістю споживачів за теплову енергію, що підтверджується балансом підприємства станом на 31.12.2015р.; наявністю заборгованості ДП «Енергоринок» за електричну енергію, вироблену за договором від 27.02.2015р. №84/15-ПР, кошти від реалізації якої, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2015р. №670-р «Про порядок розрахунків за спожитий природний газ виробниками електричної енергії, які використовують природний газ для її виробництва» мають бути спрямовані виключно на погашення заборгованості ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (а.с.49-51).
У додаткових поясненнях до відзиву на апеляційну скаргу від 05.05.2016р. та від 24.05.2016р. (а.с.113,116) позивач зазначає про часткове погашення суми боргу та надає відповідні докази. При цьому визначає, що станом на 23.05.2016р. ступінь виконання зобов'язань за договором від 27.02.2015р. №84/15-ПР становить 98%; розмір заборгованості складає 3935200,14грн.
07.06.2016р. місцевим господарським судом прийнято оскаржуване рішення з підстав, зазначених вище (а.с.173-180).
Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга ПАТ «НАК «Нафтогаз України» не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу від 27.02.2015р. №84/15-ПР, штрафу і пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, 3% річних та інфляційних нарахувань.
Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З матеріалів справи вбачається, що КП «Харківські теплові мережі» несвоєчасно виконувало прийняті на себе грошові зобов'язання по оплаті за поставлений природний газ за договором від 27.02.2015р. №84/15-ПР, у зв'язку з чим станом на 01.01.2016р. за відповідачем утворився борг у сумі 106340765,32грн., що підтверджується наданим позивачем сальдо по підприємству КП «Харківські теплові мережі» (а.с.38) та зазначено у відзиві на апеляційну скаргу від 14.04.2016р. (а.с.49), а також підтверджено представниками сторін у судовому засіданні апеляційної інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем з 01.01.2016р. по 22.03.2016р. (моменту звернення з позовом до суду -а.с.46) здійснено оплату поставленого газу на загальну суму 75835989грн., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.54-78), у зв'язку з чим станом на 22.03.2016р. за відповідачем утворився борг у сумі 30504776,56грн.
Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся з позовом до місцевого господарського суду про стягнення, зокрема, 93409028,06грн. боргу, наявність якого, як стверджує ПАТ «НАК «Нафтогаз України», підтверджується сальдо підприємства та випискою по операціях
Проте, з наданих позивачем довідки «сальдо, КП «Харківські теплові мережі» та виписки по рахунку (а.с.38-41) вбачається, що вони складені станом на 31.12.2015р. та розмір заборгованості на цю дату становив не 93409028,06грн., а 106340765,32грн., що також підтверджується відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу та позивачем у судовому засіданні апеляційної інстанції (а.с.49-51).
Відповідно до частини 1 статті 35 ГПК України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
У пункті 2.51 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. N18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що частиною першою статті 35 ГПК передбачено можливість звільнення від доказування перед судом обставин, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. У застосуванні відповідної норми господарським судам необхідно враховувати таке. Визнання обставин може здійснюватися учасниками судового процесу: в письмовій формі шляхом зазначення про таке визнання у позовній заяві, відзиві на позовну заяву, поданих суду заяві, клопотанні, листі тощо; в усній формі під час надання суду усних заяв, клопотань і пояснень; у такому разі про визнання обставин зазначається у протоколі судового засідання. За необхідності суд може зажадати від учасника судового процесу подання відповідної заяви, клопотання, пояснення в письмовій формі. Про визнання обставин може свідчити й зміст поданих суду письмових документів: претензій та відповідей на них, листів та інших письмових звернень учасників судового процесу один до одного (наприклад, лист, надісланий у відповідь на претензію, в якому зазначається про повне або часткове визнання заявленої до стягнення заборгованості).
З урахуванням викладеного, обставини щодо розміру заборгованості відповідача за поставлений природний газ на підставі договору від 27.02.2015р. №84/15-ПР станом на 31.12.2015р., яка становила 106340765,32грн., є преюдиціальними, а отже такими, що не підлягають доказуванню.
Проте, відповідачем з 05.01.2016р. по 21.03.2016р. (до звернення ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» з відповідним позовом) сплачено 75835989грн., що підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи (а.с.53-79), а отже сума боргу на момент звернення до суду становила 30504776,56грн.
У п.4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що якщо спір був відсутній до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне відмову у позові, а не припинення провадження у справі.
За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення 62904251,50грн. основного боргу (із заявлених до стягнення 93409028,06грн. основного боргу) є необґрунтованими, оскільки вказана сума була сплачена КП «Харківські теплові мережі» до звернення позивача з позовом, а отже спір в цій частині вимог не існував на момент звернення ПАТ «НАК «Нафтогаз України» з позовом до суду.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачем сплачена сума боргу у розмірі 26653100,13грн., про що свідчать платіжні доручення від 22.03.2016р. №129910667, від 23.03.2016р. №130056164, від 24.03.2016р. №130179117, від 25.03.2016р. №130295612, від 28.03.2016р. №130376904, від 29.03.2016р. №131051196, від 30.05.2016р. №131157665, від 30.03.2016р. №131176407, від 31.03.2016р. №131288997, №131291787, від 01.04.2016р. №131434331, від 04.04.2016р. №131591678, від 05.04.2016р. №131798109, від 06.04.2016р. №132005515, від 07.04.2016р. №132171291, від 08.04.2016р. №132357750, від 11.04.2016р. №132589262, від 12.04.2016р. №132509245, від 13.04.2016р. на суму 20772126,34грн. (а.с. 79-88), меморіальні ордери від 14.04.2016р. №133061033, від 15.04.2016р. №133249682, від 15.04.2016р. №133217926, від 28.04.2016р. №135279765., від 29.04.2016 р. №135420079, платіжні доручення від 04.05.2016р. №135644983 від 31.05.2016р. №139692939, від 30.05.2016р. №139506119, від 27.05.2016 р. №139316388 на суму 5880973,66грн. (а.с.116-120,130,165,166), і не заперечується сторонами спору .
Відповідно до вимог пункту 1-1 частини 1 статті 80ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо, зокрема, відсутній предмет спору.
За приписами пунктів 4.3, 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору (п.1-1 ч.1 ст.80ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмету спору (наприклад сплати суми боргу, знищення спірного майна тощо), якщо у зв'язку з цим не залишилось неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існувати в процесі розгляду справи.
За таких обставин суд першої інстанції при прийнятті рішення помилково не застосував приписи пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України та не припинив провадження у справі в частині стягнення 20772126,47грн. основної суми боргу, який був сплачений відповідачем під час розгляду справи (а.с. 79-88), що помилково не врахована місцевим господарським судом під час прийняття рішення.
Враховуючи викладене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає за необхідне змінити рішення господарського суду Харківської області в частині припинення провадження у справі, виклавши абзац 5 резолютивної частини рішення в наступній редакції: «Припинити провадження у справі в частині позову щодо стягнення боргу у сумі 26653100,13грн.»
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України)
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр".
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). При розрахунку інфляційних втрат слід враховувати рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р.
Враховуючи викладене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних у сумі 709811,57грн. за період прострочення з 09.10.2015р. по 06.01.2016р. та інфляційних втрат у розмірі 1369068,66грн. за період прострочення з жовтня 2015року по грудень 2015року.
Крім того, судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення розміру пені та штрафу на 87,4% до 658765,72грн. та 510677,52 відповідно, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з вимогами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, пунктом 7.2 даного договору встановлено, що у разі невиконання покупцем п.6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п.6.1 договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити подавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.
За порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 5228299,33грн. та штраф у розмірі 4052996,18грн.
Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
З договору купівлі-продажу природного газу від 27.02.2015р. №84/15-ПР вбачається, що газ, який постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20.05.2015р. N 670-р «Про порядок розрахунків за спожитий природний газ виробниками електричної енергії, які використовують природний газ для її виробництва» визначено погодитися з пропозицією Міністерства енергетики та вугільної промисловості щодо проведення енергогенеруючими компаніями, які використовують природний газ для виробництва електричної енергії, розрахунків за спожитий природний газ виключно через окремі поточні рахунки із спеціальним режимом використання у такому порядку:енергогенеруючі компанії, які використовують природний газ для виробництва електричної енергії, відкривають в п'ятиденний строк з дня набрання чинності цим розпорядженням в установах уповноваженого банку окремі поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за електричну енергію від її оптового постачальника (ДП «Енергоринок»), для проведення розрахунків з Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за природний газ, використаний для виробництва електричної енергії; оптовий постачальник електричної енергії перераховує кошти з поточного рахунка із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії на окремі поточні рахунки із спеціальним режимом використання енергогенеруючих компаній, які використовують природний газ для виробництва електричної енергії, згідно з алгоритмом розподілу коштів, затвердженим Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у розмірі вартості спожитого природного газу для виробництва електричної енергії з урахуванням заборгованості попередніх періодів.
З урахуванням тієї обставини, що відповідач має право продавати електричну енергію виключно оптовому постачальнику електричної енергії - ДП «Енергоринок» та у визначеному порядку розрахунків, рівень розрахунків КП «Харківські теплові мережі» з ПАТ «НАК «Нафтогаз України безпосередньо залежить від належного виконання своїх зобов'язань ДП «Енергоринок».
Проте, згідно довідки відповідача від 15.04.2016р. сума заборгованості ДП «Енергоринок» перед відповідачем станом на 01.04.2016р. становить 79672572,50грн. (а.с.94).
Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що КП «Харківські теплові мережі» є виконавцем послуг з централізованого теплопостачання та підігріву гарячої води в житловому фонді комунальної власності територіальної громади м. Харкова та його основним видом діяльності є виробництво, транспортування, розподіл та реалізація теплової енергії усім групам споживачів за тарифами, що регулюються відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до частини 2 статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.
Підприємство не уповноважене чинним законодавством самостійно встановлювати тарифи, які відповідають витратам за надання послуг.
Пунктом 16 статті 14 Закону України «Про державний бюджет на 2015 рік» установлено, що у 2015 році кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з відповідними пунктами частини третьої статті 15, частини третьої статті 29 і частини третьої статті 30 Бюджетного кодексу України, спрямовуються на реалізацію програм та заходів, визначених частиною четвертою статті 30 Бюджетного кодексу України, а кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з відповідними пунктами статей 11, 12 і 13 цього Закону, спрямовуються відповідно на: субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (за рахунок джерел, визначених пунктами 8 і 9 статті 11 цього Закону).
Обсяг заборгованості перед КП «Харківські теплові мережі» з різниці в тарифах на теплову енергію, що надана населенню, становить 282,1млн.грн., що підтверджується довідкою від 15.04.2016р.
З балансу (звіту про фінансовий стан) на 31.12.2015р. вбачається, що непокритий збиток КП «Харківські теплові мережі» становить 234098тис.грн. (а.с.95).
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції КП «Харківські теплові мережі» сплачено суму боргу у розмірі 26653100,13грн., та загальне виконання зобов'язань за договором від 27.02.2015р. №84/15-ПР на момент прийняття оскаржуваного рішення становило 98% .
З урахуванням викладеного колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що господарським судом першої інстанції обґрунтовано прийнято до уваги ті обставини, що підприємство відповідача знаходиться у скрутному фінансовому становищі, що також підтверджується балансом станом на 31.12.2015р., наявністю заборгованості покупця електричної енергії перед відповідачем за придбану електричну енергію у розмірі 79672572,50грн. та населення і бюджетних організацій за спожиту теплову енергію становить 1,3млрд. грн. та 410,1млн.грн., відповідно, також враховано статус відповідача, який здійснює свою діяльність, спрямовану на повне та якісне задоволення потреб населення, бюджетних установ та організацій.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає даний випадок винятковим, зобов'язання відповідачем не виконувались з об'єктивних причин, а саме: у зв'язку з важким фінансовим становищем КП «Харківські теплові мережі», яке виникло з причин, які не залежали від відповідача, у зв'язку з наявністю заборгованості єдиного покупця електричної енергії, різницею у тарифах на теплову енергію та у зв'язку з невиконанням населенням зобов'язань за надані послуги.
Враховуючи викладене, місцевий господарський суд правильно застосував правові норми та дійшов обґрунтованого висновку щодо зменшення пені лише на 87,7%, відповідно, до 658765,72грн. пені і 510677,52грн. штрафу.
Посилання НАК «Нафтогаз України» на ненадання судом першої інстанції оцінки негативним наслідкам, які спричинені позивачу, та необхідністю залучення НАК «Нафтогаз України» комерційних кредитів для погашення заборгованості за поставлений імпортований газ не приймається судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки позивачем не надано ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанції доказів, які б підтверджували факт укладення комерційних кредитів для проведення розрахунків за придбаний імпортований газ або будь-яких інших доказів, які б підтверджували спричинення негативних наслідків для позивача. Також позивачем не доведено завдання йому збитків у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі продажу природного газу від 27.02.2015р. №84/15-ПР.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для справи.
Відповідно до статті 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Пунктом 4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. N 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» встановлено, що у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді рішення господарського суду Харківської області та спростовуються наведеними вище висновками суду, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Рішення місцевого господарського суду слід змінити, виклавши абзаци 2,5 резолютивної частини рішення в наступній редакції: «Стягнути з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Доброхотова, 11, код ЄДРПОУ 31557119) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720)-3 851 676,43 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 709 811,57 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1369068,66грн., пеню у розмірі 658 765,72 грн. та штраф в сумі 510 677,52грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 29992,17грн."; "Припинити провадження у справі в частині позову щодо стягнення боргу у сумі 26653100,13грн.".
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на заявника апеляційної скарги - Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», Київ.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, ч.4 ст.103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Харківський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Харківської області від 07.06.2016р. у справі №922/869/16 змінити, виклавши абзаци 2,5 резолютивної частини рішення в наступній редакції:
"Стягнути з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Доброхотова, 11, код ЄДРПОУ 31557119) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720)- 3851676,43 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 709 811,57 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1369068,66грн., пеню у розмірі 658 765,72 грн. та штраф в сумі 510 677,52грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 29992,17грн.".
"Припинити провадження у справі в частині позову щодо стягнення боргу у сумі 26653100,13грн.".
3. В решті рішення господарського суду Харківської області залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складений 29.08.2016р.
Головуючий суддя Бородіна Л.І.
Суддя Здоровко Л.М.
Суддя Шутенко І.А.