"23" серпня 2016 р.Справа № 5016/23/2012(4/6)
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: В.В. Лашина
Суддів: О.Л. Воронюк
ОСОБА_1
При секретарі І.М. Станковій
Склад колегії суддів змінено на підставі розпорядження в.о. керівника апарату суду №610 від 19.08.2016 та протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 19.08..2016.
Представники сторін в судове засідання не з'явилися.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Миколаївський комбінат хлібопродуктів”
на ухвалу господарського суду Миколаївської області
від 18 липня 2016 р.
по справі №5016/23/2012 (4/6)
Стягувач Товариство з обмеженою відповідальністю “Саноіл Торг”,
Боржник ОСОБА_2 акціонерне товариство “Миколаївський комбінат хлібопродуктів”,
Орган, дії якого оскаржуються:
Заводський відділ ДВС міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Миколаївській області,
про визнання незаконними дій органу ДВС в частині примусового стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 60 517,72 грн.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 06 березня 2012 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.04.2012 р., позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Саноіл Торг» (у наступному за текстом - ТОВ «Саноіл Торг») задоволено в повному обсязі та з публічного акціонерного товариства «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» (далі - ПАТ МКХ) було стягнуто 1 489 692,72 грн. заборгованості за договором поставки та 29 793,85 грн. судового збору.
В ході примусового виконання згаданого судового рішення органом державної виконавчої служби винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору.
Не погоджуючись із розміром виконавчого збору, у червні 2016 року ПАТ МКХ звернувся до господарського суду зі скаргою на неправомірні дії Заводського відділу Державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Миколаївській області (в подальшому - Заводський ВДВС м. Миколаєва) в частині примусового стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 60 517,72 грн.
Свої вимоги заявник обґрунтував тим, що 29.03.2012 р. між ним та стягувачем було укладено угоду про припинення зобов'язань, відповідно до якої сторони провели зарахування зустрічних однорідних вимог, внаслідок чого розмір погашених взаємних вимог склав 605 177,21 грн., а заборгованість боржника перед стягувачем - 827 880,29 грн. Боржник вважає, що станом на день відкриття виконавчого провадження (18 травня 2012 року) його заборгованість перед стягувачем становила 914 309,36 грн., а тому виконавчий збір на суму 151 948,66 грн. слід перерахувати та в частині примусового стягнення на суму 60 517,72 грн. визнати дії органу ДВС незаконними.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 18 липня 2016 року (суддя Дубова Т.М.) скаргу ПАТ МКХ відхилено.
ПАТ МКХ в апеляційній скарзі просить її скасувати та постановити нове судове рішення, яким його скаргу задовольнити та визнати незаконними дії Заводського ВДВС м. Миколаєва в частині примусового стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 60 517,72 грн.
Усі учасники цього процесу були належним чином повідомлені про час, дату і місце судового розгляду, однак останні своїми процесуальними правами не скористалися, своїх представників у судове засідання апеляційної інстанції не направили
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали та перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав..
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Зазначена правова позиція чітко втілена у господарському процесуальному законодавстві.
Статтею 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом (ч. 1 ст. 116 ГПК України).
У відповідності до ч. 1, 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції Закону від 12.04.2012 р., тобто станом на момент виникнення спірних правовідносин) державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Частинами 1, 3 статті 27 названого Закону передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення. У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.
Згідно до приписів частини 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Право на оскарження дій чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби передбачено статтею 121-2 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена (ч. 1 ст. 121-2 ГПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, за рішенням господарського суду Миколаївської області від 06.03.2012 р. на користь ТОВ «Саноіл Торг» з ПАТ МКХ було стягнуто заборгованість за договором поставки на загальну суму 1 489 692,72 грн.
На виконання рішення суду стягувачу 14.05.2012 року було видано наказ.
18 травня 2012 року Заводським ВДВС м. Миколаєва винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 32651646, якою було відкрито виконавче провадження на суму 1 519 486,57 грн., боржника зобов'язано добровільно виконати рішення суду у строк до 25.05.2012 року.
В зв'язку з невиконанням позивачем судового рішення у визначений строк, органом ДВС 28.05.2012 року на підставі ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанови про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 151 948,66 грн. та про стягнення витрат на проведення виконавчих дій у сумі 48,00 грн.
Постановою від 28.05.2012 року Заводським ВДВС на підставі ст.ст. 11, 52 Закону України «Про виконавче провадження» накладено арешт на кошти боржника.
Разом з тим, листом № 1801 від 31.07.2012 року ПАТ МКХ повідомив орган ДВС про фактичне погашення ним боргу на суму 605 177,21 грн. та просив, у зв'язку з тим, що його заборгованість перед стягувачем становить 827 880,29 грн., а не 1 433 057,50 грн., здійснити перерахунок виконавчого збору, що підлягав стягненню.
Крім того, боржником було сплачено суму 827 880,29 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 286 від 27.07.2012 року
01 серпня 2012 року органом ДВС було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, якою встановлено, що 30.07.12 року до відділу надійшла заява представника стягувача про повернення виконавчого документу без виконання у зв'язку із частковим виконанням, оскільки, боржником сплачено в рахунок погашення заборгованості 827 880,29 грн.
Одночасно з цим, 02.08.2012 року орган ДВС відкрив окреме виконавче провадження ВП № 33695208 та виніс постанову про стягнення з боржника виконавчого збору на суму 151 948,66 грн. на підставі ст.ст. 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження», який було сплачено ПАТ МКХ 03 серпня 2012 року.
Постановою органу ДВС від 05.09.2012 року провадження ВП № 33695208 з примусового виконання постанови № 32651646 від 28.05.2012 року було закінчено на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Відмовляючи у задоволені скарги ПАТ МКХ, місцевий господарський суд виходив з того, що скаржником не було доведено, що на час відкриття виконавчого провадження орган ДВС був повідомлений про часткове виконання наказу суду, а винесені постанови про стягнення виконавчого збору та арешт коштів боржника не оскаржувалися.
Аналізуючи матеріали справи, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції цілком вірно встановлені обставини справи та ним дана належна юридична оцінка.
Посилання ПАТ МКХ на те, що сума боргу в розмірі 605 177,21 грн. була погашена на підставі угоди про припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог до відкриття виконавчого провадження, судова колегія вважає неспроможними.
З матеріалів справи вбачається, що вказана угода про припинення зобов'язання укладена між стягувачем та боржником датована 29 березня 2012 року.
Натомість, згідно з пунктом 12 даної угоди вона набирає чинності з моменту її підписання.
Водночас, як зазначає саме ПАТ МКХ в апеляційній скарзі, підписаний з боку ТОВ «Саноіл Торг» примірник даної угоди стягувач направив ПАТ МКХ лише у липні 2012 року після виконання боржником пункту 7 угоди та перерахування ТОВ «Саноіл Торг» 827 880,29 грн. Такимч чином, угода набула чинності не 29 березня 2012 року, як стверджує скаржник, а тільки 27 липня 2012 року після перерахування ПАТ МКХ залишку заборгованості в сумі 827 880,29 грн.
Відтак, на дату відкриття виконавчого провадження 18 травня 2012 року у органу ДВС були відсутні дані щодо часткового погашення заборгованості ПАТ МКХ.
Більш того, ТОВ «Саноіл Торг» звернулося до органу ДВС 16 травня 2012 року, тобто після укладання угоди 29 березня 2012 року, але не вказувало про часткове погашення заборгованості з боку ПАТ МКХ.
ПАТ МКХ надало органу ДВС копію угоди лише 30 липня 2012 року, тобто вже після відкриття виконавчого провадження та вчинення певних виконавчих дій з примусового виконання наказу господарського суду.
Згідно із правовою позицією Верховного Суду України, що відображена у постанові від 28 січня 2015 року у справі № 3-217гс14, сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання.
Так, відповідно до ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішення є звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника, вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.
При цьому, 28 травня 2012 року держвиконавцем Заводського ВДВС м. Миколаєва винесена постанова ВП № 32651646 про арешт коштів боржника, що містяться на всіх рахунках у АТ «Місто Банк», тобто здійснені заходи, направлені на звернення стягнення на майно ПАТ МКХ.
Враховуючи, що боржником не доведено, що на момент винесення постанов про відкриття виконавчого провадження від 18.05.12 року, про стягнення з боржника виконавчого збору від 28.05.2012 року орган ДВС був повідомлений про часткове погашення боржником боргу, тоді як державним виконавцем вчинено заходи для примусового виконання рішення, зокрема накладено арешт на майно боржника, колегія суддів погоджується з висновками господарського суду щодо відсутності підстав для задоволення скарги.
За таких обставин, судова колегія вважає, що оскаржувана ухвала господарського суду Миколаївської області відповідає обставинам справи та вимогам закону, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 101-106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Миколаївської області від 18.07.2016 р. по справі № 5016/23/2012 (4/6)- без змін.
Головуючий суддя В.В. Лашин
Суддя О.Л. Воронюк
Суддя Т.А. Величко