79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"25" серпня 2016 р. Справа № 914/387/16
Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:
Головуючого-судді: Данко Л.С.,
Суддів: Галушко Н.А.,
ОСОБА_1,
При секретарі судового засідання: Марочканич І.О.,
Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго”, б/н від 27.05.2016 р. (вх. № ЛАГС 01-05/2769/16, № ЛАГС 01-05/2802/16 від 02.06.2016 р.),
на рішення Господарського суду Львівської області від 25.04.2016 року
у справі № 914/387/16 (суддя Щигельська О.І.),
порушеній за позовом
Позивача: Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго”, м. Львів,
До відповідача: Львівського комунального підприємства “Під Голоском-410”, м. Львів,
Про стягнення 7398,84 грн., в т.ч. 6008,95 грн. - основного боргу, 129,32 грн. - 3% річних, 1260,57 грн. - інфляційних втрат та покладення на відповідача судових витрат.
За участю представників сторін:
від апелянта/позивача: не прибув;
від відповідача: ОСОБА_2 - п/к за довіреністю б/н від 29.06.2016 р.
Права та обов'язки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України представнику роз'яснені і зрозумілі. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.
Представником подано письмове клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 червня 2016 року, справу № 914/387/16 Господарського суду Львівської області розподілено головуючому судді Данко Л.С. та суддям: Галушко Н.А., Орищин Г.В.(а.с. 180).
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 09.06.2016 року поновлено апелянту строк для апеляційного оскарження (а.с. 182) та ухвалою суду від 09.06.2016 р. (а.с. 183) прийнято апеляційну скаргу Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго”, б/н від 27.05.2016 р. (вх. № ЛАГС 01-05/2769/16, № ЛАГС 01-05/2802/16 від 02.06.2016 р.) до провадження та розгляд скарги призначено на 29.06.2016 року, про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою поштою (докази - оригінали повідомлень про вручення - знаходяться в матеріалах справи (а.с. 184, 185).
У судове засідання, яке відбулось 29.06.2016 р., представник апелянта/позивача прибув, апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеному в скарзі, подав: клопотання про долучення документів до матеріалів справи - витяг з ЄДРЮО,ФОП та ГФ (а.с. 198-212), додаткові пояснення (а.с. 213-214), оригінал рахунку № 1284Ш-1 за січень 2016 р. (а.с. 215), проти викладеного у запереченнях відповідача від 24.06.2016 р. вх. № 01-04/4611/16 - заперечив, просить апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 25.04.2016 р. в частині відмови в стягненні 6008,95 грн. - основного боргу, прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в частині стягнення 6008,95 грн. основного боргу, в частині стягнення 3% річних та індексу інфляції рішення від 25.04.2016 р. у справі № 914/387/16 залишити без змін.
В судове засідання, 29.06.2016 р., представник відповідача прибув, подав заперечення на апеляційну скаргу (а.с. 216), довідку з ЄДРПОУ, проти апеляційної скарги заперечив, викладене у запереченні на скаргу підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеному в запереченні на апеляційну скаргу, просить рішення місцевого суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
З підстав зазначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 р., за клопотанням апелянта та відповідача (а.с. 223) продовжено строк розгляду спору відповідно до ст. 69 ГПК України та розгляд справи відкладено на 25.08.2016 р., про що сторони були належним чином повідомлені, згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України (а.с. 227-228/зворот).
В судове засідання, яке відбулось 25.08.2016 р., представник апелянта/позивача не прибув, про причини не прибуття суд не повідомив, був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення 13.06.2016 р. за № 7904006742094 (а.с. 184) та про відкладення розгляду справи, згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України (а.с. 228/зворот).
Колегія суддів вважає за доцільне зазначити, що представник апелянта приймав участь у судовому засіданні, 29.06.2016 р., апеляційну скаргу підтримав, надавав пояснення по суті скарги, подав клопотання про долучення витягу з ЄДРЮО,ФОП та ГФ, додаткові пояснення та оригінал рахунку № 1284Ш-1 за січень 2016 р., копія якого знаходиться в матеріалах справи, заперечував проти доводів та міркувань представника відповідача, просив апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення місцевого суду в частині відмови в стягненні 6008,95 грн. основного боргу, постановити нове рішення, яким в цій частині вимог позов задовольнити, в іншій частині судове рішення першої інстанції - залишити без змін.
Як вбачається з апеляційної скарги (а. с. 186-188), скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 25.04.2016 р. в частині відмови в стягненні 6008,95 грн. - основного боргу, прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в частині стягнення 6008,95 грн. основного боргу, в частині стягнення 3% річних та індексу інфляції рішення від 25.04.2016 р. у справі № 914/387/16 залишити без змін.
В судове засідання, 25.08.2016 р., представник відповідача прибув, проти апеляційної скарги заперечив, викладене у запереченні на апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеному в запереченні на скаргу, просить рішення місцевого суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Враховуючи, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а також, що сторони своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду скарги за відсутності повноважного представника апелянта/позивача, виходячи з такого.
Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.
Частиною першою ст. 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.
Як уже було зазначено вище у цій постанові, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 09.06.2016 року поновлено апелянту строк для апеляційного оскарження (а.с. 182), ухвалою суду від 09.06.2016 р. прийнято апеляційну скаргу ЛМКП “Львівтеплоенерго” до провадження та розгляд скарги призначено на 29.06.2016 року (а.с. 183), про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою поштою (а.с. 184, 185), про відкладення розгляду справи, згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України (а.с. 228/зворот).
Однак, уповноважений представник апелянта в судове засідання не прибув.
Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість одного з представників сторін бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.
Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до приписів ст.ст. 67 та 77 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року по справі № 6/175(2010).
З огляду на наведене колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги по справі № 914/387/16 та прийшла до висновку розглядати справу без участі представника апелянта за наявними в матеріалах справи документами.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга скаржника підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.04.2016 року у справі № 914/387/16 (суддя Щигельська О.І.) позов задоволено частково. Провадження по справі в частині стягнення 6008,95 грн. основного боргу - припинено. Стягнуто з Львівського комунального підприємства “Під Голоском-410” на користь Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго” 49,85грн. 3% річних, 142,18 грн. індексу інфляції та 1154,90 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено (п.п. 1, 2, 4 та 5 резолютивної частини судового рішення) (а.с. 167, 168-173).
Не погоджуючись частково з рішенням місцевого господарського суду апелянт/позивач (Львівське міське комунальне підприємство “Львівтеплоенерго”) звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 25.04.2016 р. в частині відмови в стягненні 6008,95 грн. - основного боргу, прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в частині стягнення 6008,95 грн. основного боргу, а в частині стягнення 3% річних та індексу інфляції рішення від 25.04.2016 р. у справі № 914/387/16 - залишити без змін (а.с. 186-187).
Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення порушено норми матеріального права, з неповним з'ясуванням судом усіх обставин справи, а висновки суду, які викладені у рішенні не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до незаконного та необґрунтованого рішення в частині відмови у стягненні 6008,95 грн. - основного боргу, відтак вважає, що дане рішення в цій частині підлягає скасуванню.
Так, скаржник апеляційну скаргу, в основному, обгрунтовує тим, що місцевий суд, безпідставно, взяв до уваги пояснення відповідача, що заборгованість у розмірі 6008,95 грн. за теплову енергію за 2015 р. повністю погашена відповідачем платежем, здійсненим 15.02.2016 р., взяв до уваги дату звернення позивача до суду із даним позовом - 12.02.2016 р., та, на думку апелянта, прийшов до помилкового висновку, що у позовних вимогах в частині стягнення 6008,95грн. основного боргу провадження по справі слід припинити на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, оскільки вказаний платіж проведений відповідачем платіжним дорученням № 95 від 15.02.2016 р. в сумі 7990,45 грн. не стосується погашення боргу у розмірі 6008,95 грн. за 2015 р., а є поточним платежем за січень 2016 р., який відповідач оплатив частково, на підставі виставленого йому позивачем рахунку № 1284Ш-1 за теплову енергію на суму 9802,58 грн. за січень 2016 р., що підтверджується записом, вчиненим самим відповідачем у розділі «Призначення платежу», а саме: «Оплата за теплову енергію згідно угоди № 1284Ш від 01.10.2011 р. за січень 2016 р. у сумі 6658,71 грн., ПДВ - 20% - 1331,74 грн.». Зазначене твердження скаржник підтверджує рахунком № 1284-1 за січень 2016 р. та копією витягу з особового банківського рахунку (а.с. 193, 215), тому апелянт вважає, що заборгованість за постачання теплової енергії за 2015 р. в розмірі 6008,95 грн. відповідачем не погашена та підлягає стягненню.
Враховуючи наведене в апеляційній скарзі скаржник стверджує, що місцевий суд, безпідставно припинив провадження у справі на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України в частині стягнення 6008,95грн. основного боргу.
Позов заявлено Львівським міським комунальним підприємством “Львівтеплоенерго” до Львівського комунального підприємства “Під Голоском-410” про стягнення 7398,84 грн., в т.ч. 6008,95 грн. - основного боргу, 129,32 грн. - 3% річних, 1260,57 грн. - індексу інфляції (а.с. 6-7).
Місцевим судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що між Львівським міським комунальним підприємством “Львівтеплоенерго” (Теплопостачальна організація - за договором, позивач - по справі) та Львівським комунальним підприємством “Під Голоском-410” (Споживач - за договором, відповідач - по справі) було укладено Договір №1284/Ш про постачання теплої енергії в гарячій воді від 01.10.2011р. (а.с. 10-13) з додатками до нього: № 1 «Обсяги постачання теплової енергії»(а.с. 14), № 2 «Схема розмежування балансової належності теплових мереж та експлуатаційної відповідальності між Теплопостачальною організацією та Споживачем» (а.с. 15), № 3 «Умови припинення постачання теплової енергії»(а.с. 16). 28.12.2011 р. між тими самими сторонами була укладена Додаткова угода до Договору №1284/Ш про постачання теплої енергії в гарячій воді від 01.10.2011р.(а.с. 17) з додатками до цієї Додаткової угоди від 28.12.2011 р.: № 1 «Обсяги постачання теплової енергії»(а.с. 18), № 2 «Схема розмежування балансової належності теплових мереж та експлуатаційної відповідальності між Теплопостачальною організацією та Споживачем (а.с. 19), Додатки до договору № 1284Ш від 01.10.2011 р. під найменуванням «Акт про включення системи теплопостачання» (а.с. 20, 21, 22)(далі за текстом - Договір).
Вказаний вище правочин з додатками та додаткова угода до нього з додатками укладені між тими самими сторонами у письмовій формі, підписані представниками двох сторін договору, їх підписи посвідчено печатками сторін, що відповідає приписам ст. 181 ГК України, 207, 208 ЦК України, є правомірним правочином в силу ст. 204 ЦК України, оскільки перед судом не доведено зворотнього.
За своїми основними та неосновними (другорядними) ознаками зазначений вище правочин є договором енергопостачання.
Згідно із ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Згідно умов вищезазначеного Договору, теплопостачальна організація взяла на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію для опалення та здійснювати гаряче водопостачання в потрібних йому обсягах, а покупець - отримувати та оплачувати одержану теплову енергію для опалення та гаряче водопостачання за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (п.1).
У пунктах 2.1. - 2.3. Договору сторони погодили умови і порядок постачання теплової енергії, у розділі 3 Договору передбачили права та обов'язки Споживача, у розділі 4 - права та обов'язки Теплопостачальної організації.
Порядок обліку теплової енергії передбачено у розділі 5 Договору.
Так згідно з п. 5.1. Договору визначено, що облік споживання гарячого водопостачання і теплової енергії для опалення проводиться за приладами обліку при їх наявності, а при відсутності - розрахунковим способом,
Актами про включення системи теплопостачання, які є додатками до Договору № 1284Ш від 01.10.2011 р. (а.с. 20, 21, 22 та а.с. 47, 48), які складені комісійно, підтверджується факт включення системи ДКП ЖЕК-410 за адресою: пр. Чорновола, буд. 99 та опорний пункт за адресою вул. Ю. Липи, буд. 18 на опалення в опалювані сезони 2014/2015 р.р. та 2015/2-016 р.р. Вказані акти підписано представниками як зі сторони Енергопостачальної організації, так і зі сторони Споживача - без будь-яких застережень, зауважень, тощо.
Порядок розрахунків сторони передбачили у розділі 6 Договору.
Так, у п. 6.3.Договору сторони погодили, що споживач до 25-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує теплопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії для опалення та щомісячну величину плати за приєднане теплове навантаження. У п.6.2. Договору визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.
У розділі 7 Договору передбачено «Відповідальність сторін», порядок вирішення спорів - у розділі 8 Договору, форс-мажорні обставини - у розділі 9 Договору.
У п. 10.1. розділу 10 Договору визначено, що Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01 жовтня 2012 року. Пунктом 10.2. Договору сторони передбачили випадки припинення дії цього Договору, у п. 10.3. Договору сторонами погоджено, що припинення дії договору не звільняє Споживача від обов'язку повної сплати вартості спожитої теплової енергії.
Зазначений Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо не менше ніж за 60-ть календарних днів до закінчення строку його дії про його припинення не буде заявлено однією із сторін (п. 10.4. Договору).
Доказів про те, що сторони в порядку та строки визначеному п. 10.4 Договору врегулювали дію договору не має, отже, зазначений договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік.
Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, що за період з лютого 2015 р. по 31.12.2015 р. включно, позивачем відповідачу було надано послуги з постачання теплової енергії на загальну суму 38218,34 грн., та на оплату вказаних послуг ЛМКП “Львівтеплоенерго” виставлено відповідачу рахунки: № 1284Ш-2 за теплову енергію згідно угоди № 1284Ш від 01.10.2011 р. за лютий 2015 р. на суму 6466,51 грн. з урахуванням ПДВ (а.с. 133), № 1284Ш-3 за теплову енергію згідно угоди № 1284Ш від 01.10.2011 р. за березень 2015 р. на суму 7189,23 грн. з урахуванням ПДВ (а.с. 134), № 1284Ш-4 за теплову енергію згідно угоди № 1284Ш від 01.10.2011 р. за квітень 2015 р. на суму 3596,69 грн. з урахуванням ПДВ (а.с. 135), № 1284Ш-5 за теплову енергію згідно угоди № 1284Ш від 01.10.2011 р. за травень 2015 р. на суму 423,48 грн. з урахуванням ПДВ (а.с. 136), № 1284Ш-6 за теплову енергію згідно угоди № 1284Ш від 01.10.2011 р. за червень 2015 р. на суму 423,48 грн. з урахуванням ПДВ (а.с. 137), № 1284Ш-7 за теплову енергію згідно угоди № 1284Ш від 01.10.2011 р. за липень 2015 р. на суму 423,48 грн. з урахуванням ПДВ (а.с. 138), № 1284Ш-8 за теплову енергію згідно угоди № 1284Ш від 01.10.2011 р. за серпень 2015 р. на суму 423,48 грн. з урахуванням ПДВ (а.с. 139), № 1284Ш-9 за теплову енергію згідно угоди № 1284Ш від 01.10.2011 р. за вересень 2015 р. на суму 423,48 грн. з урахуванням ПДВ (а.с. 140), № 1284Ш-10 за теплову енергію згідно угоди № 1284Ш від 01.10.2011 р. за жовтень 2015 р. на суму до оплати 4477,48 грн. з урахуванням ПДВ (а.с. 141), № 1284Ш-11 за теплову енергію згідно угоди № 1284Ш від 01.10.2011 р. за листопад 2015 р. на суму до оплати 5975,50 грн. з урахуванням ПДВ (а.с. 142) та № 1284Ш-12 за теплову енергію згідно угоди № 1284Ш від 01.10.2011 р. за грудень 2015 р. на суму 8395,53грн.з урахуванням ПДВ (а.с. 143).
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем у 2016 р. відповідачу було виставлено рахунок № 1284Ш-1 за теплову енергію згідно угоди № 1284Ш від 01.10.2011 р. за Січень 2016 р. на суму до оплати 9802,58 грн. з урахуванням ПДВ (а.с. 144).
Враховуючи зазначені вище фактичні обставини справи (а.с. 133-143), колегія суддів вважає помилковими висновок місцевого суду про те, що: «Протягом лютого-грудня 2014 року позивачем відповідачу реалізовано теплової енергії на суму 38218,34грн., на оплату вказаних послуг ЛМКП “Львівтеплоенерго” виставлено рахунки №1284Ш-2 на суму 6466,51грн., №1284Ш-3 на суму 7189,23грн., №1284Ш-4 на суму 3596,69грн., №1284Ш-5 на суму 423,48грн., №1284Ш-6 на суму 423,48грн., №1284Ш-7 на суму 423,48грн., №1284Ш-8 на суму 423,48грн., №1284Ш-9 на суму 423,48грн., №1284Ш-10 на суму 4477,48грн., №1284Ш-11 на суму 5975,50грн. та №1284Ш-12 на суму 8395,53грн.», оскільки стягнення платежів за постачання теплової енергії позивачем відповідачу протягом лютого - грудня 2014 р. - не є предметом спору у справі № 914/387/16.
Відповідач, за поставлену йому теплову енергію протягом лютого 2015 р. - грудня 2015 р. включно, на підставі вищенаведеного Договору та відповідно до виставлених позивачем рахунків, провів частково, а саме: 15.03.2015 р. за поставлену теплову енергію за лютий 2015 р. розрахувався повністю в сумі 6466,51 грн.; 15.04.2015 р. за поставлену теплову енергію за березень 2015 р., сплатив 5911,63 грн., заборгованість за цей місяць - 1277,60 грн.; 15.05.2015 р. за поставлену теплову енергію за квітень 2015 р. відповідач сплатив 2989,29 грн., борг за цей місяць - 607,40 коп., сумарно з боргом за попередній місяць, борг - 1885,00 грн.; 15.06.2015 р. за поставлену теплову енергію за травень 2015 р. відповідач сплатив 287,08 грн., заборгованість за цей місяць - 136,72 грн., сумарно з боргом за попередні місяці, борг - 2021,40 грн.; 15.07.2015 р. відповідач за поставлену теплову енергію за червень 2015 р. сплатив 264,09 грн., борг за місяць - 159,39 грн., сумарно з боргом за попередні місяці, борг - 2180,79 грн.; 15.08.2015 р. відповідач сплатив позивачу за поставлену теплову енергію за липень 2015 р. - 253,59 грн., борг за вказаний місяць - 169,89 грн., сумарно з боргом за попередні місяці, борг - 2350,68 грн.; 15.09.2015 р. відповідач сплатив за поставлену теплову енергію у серпні 2015 р. - 246,91 грн., борг за цей місяць - 176,57 грн., сумарно з боргом за попередні місяці, борг - 2527,25 грн.; 15.10.2015 р. відповідач сплатив за теплову енергію поставлену за вересень 2015 р. - 256,64 грн., борг за цей місяць - 166,84 грн., сумарно з боргом за попередні місяці, борг - 2694,09 грн.; 15.11.2015 р. відповідач сплатив за поставлену теплову енергію поставлену за жовтень 2015 р. - 3458,60 грн., борг за цей місяць - 1019,20 грн., сумарно з боргом за попередні місяці, борг - 3712,97 грн.; 15.12.2015 р. відповідач сплатив позивачу за поставлену йому теплову енергію у листопаді 2015 р. - 4897,62 грн., борг за вказаний місяць - 1077,88 грн., сумарно з боргом за попередні місяці, борг - 4790,85 грн.; 15.01.2016 р. відповідач сплатив 7177,44 грн. за поставлену йому теплову енергію позивачем за грудень 2015 р., борг за вказаний місяць - 1218,09 грн., сумарно з боргом за попередні місяці, борг за вищевказаний період складає 6008,95 грн.
Факт проведення оплати відповідачем позивачу коштів за поставлену у вищезгаданий період теплову енергію за договором № 1284/Ш про постачання теплової енергії в гарячій воді (а.с. 20-22) підтверджується Банківською випискою з особового рахунку (а. с. 149-164).
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.
Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Колегія суддів в повному обсязі погоджується з висновками місцевого суду в частині заперечень відповідача, на яких представник відповідача наголошував у судових засіданнях суду апеляційної інстанції, про те, що оскільки приміщення, в які здійснено постачання теплової енергії, використовуються Шевченківським районним відділом МВС України ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області на підставі договору оренди, то обов'язок ЛКП “Під Голоском-410” оплачувати надані позивачем послуги за постачання теплової енергії відсутні, то місцевий господарський суд та суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.
Дійсно, між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (орендодавець) та Шевченківським районним відділом Львівського міського управління ГУ МВС України у Львівській області (орендар) укладено договір оренди №Ш-7462-10 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 12.03.2010 р. (а.с. 40-41), за яким останньому передано в строкове платне користування приміщення по вул. Ю.Липи, 18, у місті Львові, загальною площею 43,0 кв.м. (п.1. Договору оренди), для використання Орендарем для дільничного пункту міліції (п.2.1 Договору оренди).
Водночас, Договір із теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії в гарячій воді до об'єкта “Опорний пункт” за адресою вул.Ю. Липи, 18, у м. Львові, загальною площею 34,55 кв.м., укладено Теплопостачальною організацією /позивачем/ саме з ЛКП “Під Голоском-410”, про що, зокрема, свідчить додаткова угода від 28.12.2011 р. до договору №1284/Ш від 01.10.2011р. (а.с. 17) «Про постачання теплової енергії в гарячій воді», підписана повноважними представниками ЛМКП “Львівтеплоенерго” та ЛКП “Під Голоском-410” 28.11.2011р. й додатки (а.с. 18, 19) та Акти про включення системи теплопостачання (а.с. 20-22).
Твердження відповідача про те, що ЛКП “Під голоском-410”, неодноразово, зверталось до позивача із листами, які знаходяться в матеріалах справи (а.с. 42, 43, 44, 45), в яких просило вилучити вказану опалювальну площу зважаючи на її фактичне використання орендарем й безпідставність проведення нарахування за теплопостачання за рахунок коштів підприємства, а відтак договір про постачання теплової енергії в гарячій воді в цій частині є припиненим або розірваним, спростовується матеріалами справи, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази в розумінні статей 33 та 34 ГПК України на підтвердження того, що Договір №1284/Ш від 01.10.2011р. про постачання теплової енергії в гарячій воді, підписана повноважними представниками ЛМКП “Львівтеплоенерго” та ЛКП “Під Голоском-410” припинив свою дію, є розірваним чи зміненим сторонами в порядку, встановленому цим договором та чинним законодавством України.
Відтак, місцевий господарський суд пришов до правомірного висновку, що ЛКП “Під Голоском-410” на даний час зобов'язане здійснювати оплату за поставлену згідно Договору №1284/Ш від 01.10.2011р. теплову енергію, в тому числі й в нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Ю. Липи, 18, й використовуються згідно Договору оренди - Шевченківським районним відділом Львівського міського управління ГУ МВС України у Львівській області.
Проаналізувавши долучені до матеріалів справи виставлені позивачем рахунки для оплати за поставлену ним відповідачу теплову енергію протягом лютого - грудня 2015 р. включно, копії банківських виписок про рух коштів по рахунку ЛМКП “Львівтеплоенерго” за вказаний період, колегія суддів приходить до висновку, що станом на дату подання позивачем позову до місцевого суду - 12.02.2016 р. за вх. № 410 (а.с. 6), заборгованість відповідача перед позивачем складала 6008 грн. 95 коп.
Як зазначено вище у цій постанові та вбачається з матеріалів справи, позивачем у 2016 р. відповідачу було виставлено рахунок № 1284Ш-1 за теплову енергію згідно угоди № 1284Ш від 01.10.2011 р. за поставлену теплову енергію за Січень 2016 р. на суму до оплати 9802,58 грн. з урахуванням ПДВ (а.с. 144, 215), відповідач за поставлену йому теплову енергію за Січень 2016 р. розрахувався частково, в сумі 7990, 45 грн., що підтверджується Банківською випискою від 15.02.2016 р. з зазначенням відповідачем у розділі «Призначення платежу: Оплата за теплову енергію згідно угоди № 1284Ш від 01.10.2011 р. за січень 2016 р. у сумі 6658,71 грн., ПДВ - 20% - 1331,74 грн.» (а.с. 163, 193).
Разом з тим, колегією суддів встановлено, що 17.03.2016 р. відповідач за поставлену йому теплову енергію за лютий 2016 р. сплатив позивачу 6024,28 грн., що підтверджується банківською випискою від 17.03.2016 р. з зазначенням відповідачем у розділі Призначення платежу: «Оплата за теплову енергію згідно угоди № 1284Ш від 01.10.2011 р. за лютий 2016 р. у сумі 5020,23 грн., ПДВ 0 20% - 1004,05 грн.» (а.с. 164). Зазначений доказ був наявним у справі на дату постановлення судового рішення по даній справі.
Доказів про те, що відповідач погасив перед позивачем заборгованість в сумі 6008,95 грн., яка виникла за період з лютого 2015 р. - грудень 2015 р. включно за поставлену у зазначений період теплову енергію, в матеріалах справи відсутні, не були такі докази подані суду першої інстанції на дату постановлення судового рішення у даній справі.
З огляду на все вищенаведене, колегія суддів вважає передчасним висновок місцевого суду про те, що заборгованість в розмірі 6008,95грн. ЛКП “Під Голоском-410” повністю погашена платежем, здійсненим 15.02.2016 р., так 15.02.2016 р. відповідач сплатив позивачу частково 7990, 45 грн. згідно угоди № 1284Ш від 01.10.2011 р. за поставлену йому теплову енергію за січень 2016 р. (а.с. 163, 193), при цьому борг за січень 2016 р. складає 1812,13 грн., а тому вказана проплата не може бути врахована в погашення боргу у сумі 6008,95 грн. за період з лютого 2015 р. - грудень 2015 р. включно.
Не може вважатися також погашенням боргу за спірний період проплата проведена відповідачем 17.03.2016 р. у розмірі 6024,28 грн., оскільки відповідач чітко визначив «Призначення платежу: Оплата за теплову енергію згідно угоди № 1284Ш від 01.10.2011 р. за лютий 2016 р. у сумі 5020,23 грн., ПДВ 0 20% - 1004,05 грн.» (а.с. 164).
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем, на дату постановлення судового рішення у даній справі (25.04.2016 р.) в сумі 6008,95 р. була непогашеною та підлягала стягненню.
Доказів про погашення боргу в сумі 6008,95 грн. за поставлену позивачем теплову енергію за період з лютого 2015 р. по грудень 2015 р. включно відповідач не представив суду апеляційної інстанції, а твердження представника відповідача у судовому засіданні про те, що ЛКП “Під голоском-410”, неодноразово, зверталось до позивача із листами до позивача, в яких просило вилучити вказану опалювальну площу зважаючи на її фактичне використання орендарем й безпідставність проведення нарахування за теплопостачання за рахунок коштів підприємства, та про те, що, на переконання представника, договір про постачання теплової енергії в гарячій воді в цій частині є припиненим або розірваним, не заслуговують на увагу, оскільки зазначені доводи відповідача досліджувалися судом першої інстанції, спростовується матеріалами даної справи, про що зазначено вище у цій постанові.
Відповідач суду апеляційної інстанції не надав жодних доказів в розумінні статей 33 та 34 ГПК України на підтвердження того, що Договір №1284/Ш від 01.10.2011р. про постачання теплової енергії в гарячій воді, підписана повноважними представниками ЛМКП “Львівтеплоенерго” та ЛКП “Під Голоском-410” припинив свою дію, є розірваним чи зміненим сторонами в порядку, встановленому цим договором та чинним законодавством України.
Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий господарський суд дійшов посилкового висновку про припинення на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, за відсутністю предмета спору, провадження у справі в частині стягнення 6008,95 грн. основного боргу.
Рішення місцевого суду в частині перерахунку та визначення розміру 3% річних в сумі 49,85 грн. та 142,18 грн. - інфляційних втрат, скаржником не оспорюється.
Однак, колегія суддів, перевіривши правильність розрахунку проведеного позивачем в частині позовних вимог про стягнення 129,32 грн. - 3% річних та 1260,57 грн. - інфляційних втрат, погоджується з висновком місцевого суду про те, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові, про що зазначено у п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. Окрім цього, а в п.5.1 цієї Постанови зазначено, що кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.
Відповідно до ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим кодексом та іншими законами.
Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно зі ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання, або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Суд також звертає увагу на роз'яснення, надані Пленумом Вищого господарського суду України у Постанові №14 від 17.12.2013р. Так, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.3.2). Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання (п.3.1). День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені (п.1.9).
На підставі проведеного перерахунку за визначені позивачем періоди, суд, з врахуванням вищенаведеного, беручи до уваги момент виникнення прострочення боржника по кожному із фактів поставки теплової енергії за визначені періоди 2015 року, зважаючи на встановлений договором порядок здійснення розрахунків, дати фактично здійснених відповідачем оплат та суми коштів, зарахованих позивачем на оплату поставленої теплової енергії, а також те, що кількість днів у 2016 році - 366, а не 365, як звично, приходить до висновку, що в цій частині позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, в розмірі 49,85 грн. - 3% річних та 142,18грн. - індексу інфляції.
У задоволенні решти позовних вимог місцевий господарський відмовив правомірно з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість.
Так як скаржник в апеляційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 25.04.2016 р. в частині відмови в стягненні 6008,95 грн. - основного боргу, в той час, коли місцевий господарський суд в цій частині вимог позивача - припинив провадження у справі відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, а не відмовив у стягненні основного боргу, апеляційна скарга позивача підлягає до задоволення частково.
Колегія суддів заслухала пояснення представників сторін, оглянула та дослідила подані сторонами та зібрані місцевим судом докази у справу в їх сукупності, приходить до висновку, апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Львівської області від 25.04.2016 р. у справі № 914/387/16 в частині припинення провадження про стягнення 6008,95 грн. основного боргу (п. 2 резолютивної частини судового рішення) - скасувати, і в цій частині постановити нове рішення. Стягнути з Львівського комунального підприємства “Під Голоском-410” (м. Львів, пр-т. ОСОБА_3, буд. 99; код ЄДРПОУ 22333498) на користь Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго” (м. Львів, вул. Д.Апостола, буд.1; код ЄДРПОУ 05506460) 6008 грн. 95 коп. - основного боргу.
В іншій частині судове рішення залишити без змін.
Судові витрати за перегляд рішення місцевого суду в апеляційному порядку покласти відповідача.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 25.04.2016 р. у справі № 914/387/16 в частині припинення провадження про стягнення 6008,95 грн. основного боргу (п. 2 резолютивної частини судового рішення) - скасувати, і в цій частині постановити нове рішення.
3. Стягнути з Львівського комунального підприємства “Під Голоском-410” (м. Львів, пр-т. ОСОБА_3, буд. 99; код ЄДРПОУ 22333498) на користь Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго” (м. Львів, вул. Д.Апостола, буд.1; код ЄДРПОУ 05506460) 6008 грн. 95 коп. основного боргу.
4. В іншій частині судове рішення - залишити без змін.
5. Витрати зі сплати судового збору за перегляд рішення суду в апеляційному порядку покласти на відповідача.
6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
7. Матеріали справи повернути в Господарський суд Львівської області.
Головуючий суддя Данко Л.С.
Суддя Галушко Н.А.
Суддя Орищин Г.В.
25.08.2016 р. оголошено вступну і резолютивну часини постанови. Повний текст постанови складено та підписано - 29.08.2016 р.