ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
29.08.2016Справа №910/14870/16
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська
страхова група»
До Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Страховий
капітал»
Про стягнення 14 532,31 грн.
Суддя Сівакова В.В.
Представники сторін:
від позивача не з'явився
від відповідача не з'явився
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Страховий капітал» суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 14 532,31 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0101-15-00002 від 05.01.2015 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування автомобіля марки Suzuki Grand Vitara, державний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки ВАЗ 21091, державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1, яким скоєно ДТП, застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АІ/2010876), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2016 порушено провадження у справі № 910/14870/16 та призначено справу до розгляду на 29.08.2016.
Позивач в судове засідання 29.08.2016 не з'явився.
Позивач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, що підтверджується розпискою представника позивача ОСОБА_2 згідно довіреності № 0115-336 від 13.12.2015 про отримання 17.08.2016 ухвали про порушення провадження у справі від 16.08.2016.
Відповідач в судове засідання 29.08.2016 не з'явився, письмовий відзив на позов не надав.
Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).
Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвалу від 16.08.2016 було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : м. Київ, бул. Т.Шевченка, 33-Б, оф. 36, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.
Відповідач ухвалу суду від 16.08.2016, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 19.08.2016, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 01030 3883418 9.
Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.
Про поважні причини неявки в судове засідання повноважних представників сторін суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від сторін не надходило.
Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представників сторін.
В судовому засіданні 29.08.2016, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, прийнято рішення.
Розглянувши матеріали справи, Господарський суд міста Києва
З постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 02.02.2016 у справі № 761/1058/16-п вбачається, що ОСОБА_1 04.12.2015 о 23 год. 40 хв. керуючи автомобілем ВАЗ 21091, державний номер НОМЕР_2 по пров. Чеховський, 4 в м. Києві, під час руху заднім ходом створив небезпеку та перешкоду іншому автомобілю марки Suzuki Grand Vitara, державний номер НОМЕР_1, внаслідок чого обидва автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушив п. 10.9 Правил дорожнього руху України.
Даною постановою суду ОСОБА_1 визнано винним за вчинене правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення в розмірі 340,00 грн.
Пошкоджений автомобіль застрахований у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0101-15-00002 від 05.01.2015.
Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно п. 3 статті 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Внаслідок вказаної ДТП пошкоджено автомобіль марки Suzuki Grand Vitara, державний номер НОМЕР_1 та власнику автомобіля завдано шкоду, визначену на підставі рахунку № АМ-0003111 від 14.12.2015 виставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто Метрополіс» в сумі 14 532,31 грн.
Позивачем було складено страховий акт № ДККА-48148 від 16.12.2015 згідно якого подію визнано страховою та вирішено виплатити страхове відшкодування в розмірі 14 532,31 грн.
Кошти в розмірі 14 532,31 грн. були перераховані позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю «Авто Метрополіс» згідно платіжного доручення № 22771 від 16.12.2015.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 14 532,31 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Цивільна відповідальність транспортного засобу марки ВАЗ 21091, державний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, застрахована у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Страховий капітал» згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/2010876.
Відповідно до умов договору (полісу) № АІ/2010876 страховик зобов'язався відшкодовувати шкоду заподіяну страхувальником життю здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, а саме автомобіля марки ВАЗ 21091, державний номер НОМЕР_2.
Зокрема ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну визначено в розмірі 50 000,00 грн., розмір франшизи встановлено в розмірі 0,00 грн.
У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право регресу до винної у ДТП особи, оскільки відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Оскільки, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ВАЗ 21091, державний номер НОМЕР_2, застрахована у відповідача згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/2010876, то відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП вищевказаним водієм власнику автотранспортного засобу покладається на відповідача.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина особи, яка керувала автомобілем марки ВАЗ 21091, державний номер НОМЕР_2, встановлена у судовому порядку.
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з статтею 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Згідно ст. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування» франшиза це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Оскільки, умовами полісу № АІ/2010876 розмір франшизи не встановлено, тому страхове відшкодування не підлягає зменшено.
В матеріалах справи наявна вимога № 11/14128 від 21.03.2016 на виплату страхового відшкодування, в якій позивач просив перерахувати на його рахунок відшкодування в сумі 14 532,31 грн., яка отримана відповідачем 28.04.2016.
Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідач отримавши вимогу суму страхового відшкодування не виплатив.
Розглядаючи спір по суті, суд також зазначає, що частиною п'ятою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду транспортному засобу Suzuki Grand Vitara, державний номер НОМЕР_1 було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, а також те, що відшкодуванню підлягає розмір саме виплаченого відшкодування, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування підлягають задоволенню повністю в розмірі 14 532,31 грн.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
З огляду на вищевикладене, позові вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Страховий капітал» (01032, м. Київ, бул. Т.Шевченка, 33-Б, оф. 36, код ЄДРПОУ 32206908) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м. Київ, вул. І.Федорова, 32-А, код ЄДРПОУ 30859524) суму страхового відшкодування в розмірі 14 532 (чотирнадцять тисяч п'ятсот тридцять дві) грн. 31 коп., 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
Повне рішення складено 30.08.2016.
Суддя В.В.Сівакова