ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/12965/16 25.08.16 р.
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Грінем"
до Державної акціонерної холдингової компанії "Артем"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1) Публічного акціонерного товариства "Артем-Банк"
2) Публічного акціонерного товариства "Банк Січ"
про стягнення 42 900 387,87 грн.
Суддя Зеленіна Н.І.
При секретарі судового засідання Ліпіній В.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: Панич О.В. за довіреністю № б/н від 16.05.2016 р.;
Гуренко О.О. за довіреністю № б/н від 16.05.2016 р.;
від відповідача: Козаренко С.М. за довіреністю № 18-2812 від 30.10.2015 р.;
від третьої особи-1: не з'явився;
від третьої особи-2: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Грінем» звернулось до господарського суду м. Києва з позовною заявою до Державної акціонерної холдингової компанії «Артем», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Публічного акціонерного товариства "Артем-Банк" та Публічного акціонерного товариства "Банк Січ" про стягнення 42 900 387,87 грн., з яких 33 720 689,32 грн. заборгованості по кредиту, 1 134 955,17 грн. заборгованості по процентам, 6 184 281,98 грн. пені за прострочення повернення кредиту, 208 147,63 грн. пені за прострочення сплати процентів та 1 652 313,77 грн. інфляційних втрат.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.07.2016 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 02.08.2016 р.
29.07.2016 р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи та клопотання про відкладення розгляду справи.
02.08.2016 р. через відділ діловодства суду від третьої особи-1 надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника.
02.08.2016 р. через відділ діловодства суду від третьої особи-2 надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.
Ухвалою суду від 02.08.2016 р. розгляд справи відкладено на 19.08.2016 р.
15.08.2016 р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
19.08.2016 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшли пояснення по справі.
У судовому засіданні 19.08.2016 р. представник відповідача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 19.08.2016 р. розгляд справи відкладено на 25.08.2016 р.
У судовому засіданні 25.08.2016 р. представник позивача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи та заявив усне клопотання про розгляд справи у закритому засіданні.
Ухвалою від 25.08.2016 р. задоволено клопотання позивача про розгляд справи у закритому судовому засіданні.
Представник відповідача подав клопотання про витребування доказів від позивача та третіх осіб.
Представники позивача заперечили проти задоволення вказаного клопотання.
Статтею 38 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.
Розглянувши подане клопотання про витребування доказів, суд вважає його необґрунтованим та безпідставним, а зібрані у матеріалах справи докази - достатніми для прийняття законного і обґрунтованого рішення у даній справі.
За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні клопотання про витребування доказів.
У судовому засіданні 25.08.2016 р. представники позивача підтримали позовні вимоги.
Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві.
Представники третіх осіб -1, -2, у судове засідання не з'явились.
У судовому засіданні 25.08.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши наявні у справі матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
12.10.2012 р. між Публічним акціонерним товариством «Артем-Банк» (надалі - третя особа-1, Банк) та Державною акціонерною холдинговою компанією «Артем» (надалі - відповідач, Позичальник) укладено договір кредитної лінії № 19/12 (надалі - Договір № 19/12 від 12.10.2012 р.), відповідно до умов якого ПАТ «Артем-Банк» відкрило ДАХК «Артем» відновлювану відкличну кредитну лінію, яка надається в євро (надалі - кредитна лінія), та надало кредит за рахунок кредитної лінії, а ДАХК «Артем» зобов'язалось використати кредити на цілі, зазначені в пункті 1.5 цього договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати ПАТ «Артем-Банк» проценти за користування кредитами (згідно додаткової угоди № 3 від 22.11.2012р. до даного договору), виконувати інші умови цього договору і повернути ПАТ «Артем-Банк» заборгованість за кредитною лінією згідно графіку, передбаченого додатком № 1 до цього договору.
Відповідно до додаткової угоди № 3 від 22.11.2012 р. до Договору № 19/12 від 12.10.2012 р., розмір процентів за користування кредитами складає 13,5% річних.
Згідно з додатковою угодою № 19 від 30.09.2014 р. до Договору № 19/12 від 12.10.2012 р. Державна акціонерна холдингова компанія «Артем» взяла на себе зобов'язання сплатити до 28.11.2014 р. включно проценти за користування кредитними ресурсами за період з 01.08.2014 р. по 30.10.2014 р.
Також даною додатковою угодою Державна акціонерна холдингова компанія «Артем» підтвердила, що станом на 30.09.2014 р. (дата підписання додаткової угоди № 19 від 30.09.2014 р.) заборгованість Державної акціонерної холдингової компанія «Артем» по кредиту за Договором № 19/12 від 12.10.2012 р. складає 1 229 651,07 євро, по нарахованим процентам: за серпень 2014 р. - 14 098,88 євро; за вересень 2014 р. - 13 644,07 євро.
Зобов'язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. ст. 626-629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 1048 Цивільного кодексу України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Приписами статті 1049 Кодексу встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
29.10.2014 р. між Публічним акціонерним товариством «Артем-Банк» (Кредитор, Сторона-1) та Публічним акціонерним товариством «Банк Січ» (третя особа-2, Сторона-2, Новий кредитор) укладено договір № 252/14 про відступлення права вимоги.
Згідно з п. 1 вказаного Договору ПАТ «Артем-Банк» передало, а ПАТ «Банк Січ» прийняло всі права ПАТ «Артем-Банк», як кредитора, за зобов'язаннями ДАХК «Артем», що виникли на підставі Договору № 19/12 від 12.10.2012 р. в сумі 1 229 651,07 євро та в сумі нарахованих і несплачених процентів за період з 01.08.2014 р. по 28.10.2014 р. включно у розмірі 40 477,42 євро, тобто право вимоги щодо отримання коштів в повному обсязі відповідно до умов вказаного договору кредитної лінії.
28.11.2014 р. між ПАТ «Банк Січ» та ДАХК «Артем» укладено Договір №20 про внесення змін до кредитного договору №19/12 від 12.10.2012 р., відповідно до умов якого позивальником за Кредитним договором визначено ПАТ «Банк Січ».
Договором № 29 від 15.10.2015 р. до Договору № 19/12 від 12.10.2012 р. Публічне акціонерне товариство «Банк Січ» та Державна акціонерна холдингова компанія «Артем» погодили, що строк дії кредитної лінії за вказаним договором закінчується 30.11.2015 р., сума кредиту, яка підлягає погашенню Державною акціонерною холдинговою компанія «Артем» становить 1 229 651,07 євро.
29.10.2014 р. між Публічним акціонерним товариством «Банк Січ» та Публічним акціонерним товариством «Артем-Банк» укладено договір № 19/12 про заставу майнових прав, згідно умов якого ПАТ «Артем-Банк» було передано в заставу ПАТ «Банк Січ» право вимоги грошових коштів, яке виникло і належить ПАТ «Артем-Банк» у відповідності до SWIFT - підтвердження про надання міжбанківського депозиту № 113/14 від 29.10.2014 р. до Генеральної угоди про порядок здійснення міжбанківських операцій № 200412/GА/1 від 20.04.2012 р., укладеного між ПАТ «Банк Січ» та ПАТ «Артем-Банк».
Угодою про зміни і доповнення № 141015/1 від 15.10.2015 р. до договору застави майнових прав № 19/12 від 29.10.2014 р. Публічним акціонерним товариством «Банк Січ» та Публічним акціонерним товариством «Артем Банк» було погоджено, що заставою забезпечуються вимоги ПАТ «Банк Січ», що випливають з Договору № 19/12 від 12.10.2012 р., зі всіма змінами та доповненнями до нього, зокрема зобов'язання боржника - ДАХК «Артем» повернути до 30.11.2015 р. суму кредиту у розмірі 1 229 651,07 євро.
29.10.2014 р. між Публічним акціонерним товариством «Банк Січ» та Публічним акціонерним товариством «Артем-Банк» укладено договір цесії (відступлення права вимоги), у відповідності до умов якого ПАТ «Артем-Банк» передало, а ПАТ «Банк Січ» прийняло право вимоги отримання міжбанківського вкладу (депозиту) в сумі 1 275 000,00 євро, що належать ПАТ «Артем-Банк» за SWIFT - підтвердженням про надання міжбанківського депозиту № 113/14 від 29.10.2014 р. до Генеральної угоди про порядок здійснення міжбанківських операцій № 200412/GА/1 від 20.04.2012 р. про надання міжбанківського депозиту, укладеним між ПАТ «Банк Січ» та ПАТ «Артем-Банк». Цей договір укладено на підставі договору № 19/12 застави майнових прав від 29.10.2014 р.
Пунктом 2.1 даного договору було погоджено, що при отриманні ПАТ «Банк Січ» права вимоги отримання суми міжбанківського депозиту, що передбачене у пункті 1.1 цього договору, ПАТ «Банк Січ» має право грошові кошти, які належать йому в результаті переведення на ПАТ «Банк Січ» заставлених майнових прав, направити в рахунок погашення заборгованості ДАХК «Артем» за Договором № 19/12 від 12.10.2012 р.
29.10.2014 р. між Публічним акціонерним товариством «Банк Січ» та Публічним акціонерним товариством «Артем-Банк» укладено договір поруки № 252-1/14 у відповідності до умов якого поручитель - ПАТ «Артем-Банк» взяв на себе зобов'язання відповідати перед кредитором - ПАТ «Банк Січ» по зобов'язаннях позичальника - ДАХК «Артем» по Договору № 19/12 від 12.10.2012 р., а також договорами про внесення змін та доповнень до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому (в тому числі, але не виключно, стосовно збільшення розміру процентів за користування кредитом, збільшення строку повернення кредиту, збільшення розміру (суми) кредиту).
Договором № 8 від 15.10.2015 р. про внесення змін до договору поруки № 252-1/14 від 29.10.2014 р. Публічне акціонерне товариство «Банк Січ» та Публічне акціонерне товариство «Артем-Банк» абзац 5 розділу «Визначення та тлумачення термінів», пункт 1.1 даного договору, виклали в наступній редакції: зобов'язанням, є зобов'язання ДАХК «Артем» перед ПАТ «Банк Січ», що випливає з Договору № 19/12 від 12.10.2012 р. та договорів про внесення змін та доповнень до цього договору, які можуть бути укладені в майбутньому, а саме: здійснити погашення кредиту у розмірі 1 229 651,07 євро та сплачувати проценти у розмірі 13,5% річних за Договором № 19/12 від 12.10.2012 р. Кінцевий строк виконання відповідно до Договору № 19/12 від 12.10.2012 р. не пізніше 30.11.2015 р.; сплатити ПАТ «Банк Січ» штраф, пеню, комісійні винагороди у розмірі та в строки, визначені Договором № 19/12 від 12.10.2012 р. (з урахуванням змін і доповнень до нього), та інші платежі у розмірі, порядку та на умовах зазначених у Договорі № 19/12 від 12.10.2012 р. (з урахуванням змін і доповнень до нього).
Банківською випискою по особовому рахунку за 29.10.2014 р. підтверджується, що на виконання п. 3 договору № 252/14 про відступлення права вимоги від 29.10.2014 р. було здійснено відступлення права вимоги у валюті виданого кредиту шляхом безготівкового перерахування в день підписання договору Публічним акціонерним товариством «Банк Січ» суми коштів у розмірі 1 270 128,49 євро Публічному акціонерному товариству «Артем-Банк» на рахунок № 373939781 в ПАТ «Артем-Банк».
Листом від 01.12.2015 р., у зв'язку з невиконанням станом на 30.11.2015 р. ДАХК «Артем» своїх зобов'язань щодо погашення заборгованості у розмірі 1 229 651,07 євро за Договором № 19/12 від 12.10.2012 р. (з урахуванням змін та доповнень до нього), ПАТ «Банк Січ» зверталось до ПАТ «Артем-Банк» з вимогою сплатити дану заборгованість, а також сплатити проценти у розмірі 41 387,02 євро.
Даним листом ПАТ «Банк Січ» також повідомило ПАТ «Артем-Банк» про те, що у випадку несплати суми загальної заборгованості у розмірі 1 271 038,09 євро, ПАТ «Банк Січ» на підставі договору № 19/12 про заставу майнових прав від 29.10.2014 р. набуває право договірного списання грошових коштів в сумі 1 271 038,09 євро за рахунок коштів, розміщених ПАТ «Артем-Банк» в ПАТ «Банк Січ» у відповідності до Генеральної угоди про порядок здійснення міжбанківських операцій № 200412/GА/1 від 20.04.2012 р. та SWIFT - підтвердження про надання міжбанківського депозиту № 113/14 від 29.10.2014 р., до Генеральної угоди про порядок здійснення міжбанківських операцій № 200412/GА/1 від 20.04.2012 р., укладених між ПАТ «Банк Січ» та ПАТ «Артем-Банк».
Відповідно до договору поруки № 252-1/14 від 29.10.2014 р., вимоги ПАТ «Банк Січ», які випливають з Договору № 19/12 від 12.10.2012 р. (з урахуванням змін та доповнень до нього) підлягають задоволенню (виконанню) ПАТ «Артем-Банк», як поручителем, в день отримання цієї вимоги.
01.12.2015 р. між ПАТ «Банк Січ» та ПАТ «Артем-Банк» укладено акт звірки зобов'язань до договору цесії від 29.10.2014 р., яким визначено, що станом на 01.12.2015 р. заборгованість ДАХК «Артем» за Договором № 19/12 від 12.10.2012 р. становить 1 229 651,07 євро, заборгованість за процентами становить 41 387,02 євро. Загальна сума заборгованості становить 1 271 038,09 євро.
Згідно з договором цесії від 29.10.2014 р. ПАТ «Банк Січ» направляє кошти міжбанківського депозиту в сумі 1 275 000,00 євро, отримані від ПАТ «Артем-Банк» на погашення загальної заборгованості ДАХК «Артем» перед ПАТ «Банк Січ» за Договором № 19/12 від 12.10.2012 р. за кредитом та нарахованими, несплаченими процентами в сумі 1 271 038,09 євро. Залишок депозиту в сумі 3 961,91 євро та проценти, нараховані за міжбанківським депозитом в сумі 41 092,19 євро ПАТ «Банк Січ» перераховує в ПАТ «Артем-Банк» згідно договору міжбанківського депозиту.
Як вбачається з банківської виписки по особовому рахунку за 01.12.2015 р., з рахунку ПАТ «Артем-Банк» було списано на користь ПАТ «Банк Січ» 1 271 038,09 євро, з призначенням платежу - списання коштів на підставі договору № 19/12 про заставу майнових прав від 29.10.2014 р. та договору цесії від 29.10.2014 р.
Вказане свідчить про виконання ПАТ «Артем-Банк» зобов'язань ДАХК «Артем» за Договором № 19/12 від 12.10.2012 р. щодо погашення основної суми заборгованості у розмірі 1 229 651,07 євро, а також заборгованості по простроченим процентам у розмірі 41 387,02 євро.
29.01.2016 р. між Публічним акціонерним товариством «Артем-Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Грінем» укладено договір № 29/01/16-1 про відступлення права вимоги.
Пунктом 1 зазначеного Договору встановлено, що він спрямований на регламентацію цивільних правовідносин, що виникають з приводу відступлення, в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України, кредитором - ПАТ «Артем-Банк» новому кредитору - ТОВ «ФК «Грінем» права вимоги до боржника - ДАХК «Артем», отриманого ПАТ «Артем-Банк» в порядку регресу, у зв'язку з виконанням ним, як майновим поручителем, зобов'язань перед ПАТ «Банк Січ» за договором про заставу майнових прав № 19/12 від 29.10.2014 р. та укладеного на його виконання договору цесії від 29.10.2014 р., відповідно до якого ПАТ «Артем-Банк» зобов'язалось виконати зобов'язання ДАХК «Артем» перед ПАТ «Банк Січ», які випливають із Договору № 19/12 від 12.10.2012 р.
При цьому, виконання кредитором зобов'язань боржника перед ПАТ «Банк Січ» та виникнення у кредитора права вимоги до боржника підтверджується здійсненим 01.12.2015 р. ПАТ «Банк Січ» списанням коштів в сумі 1 275 000,00 євро, які були розміщені кредитором у ПАТ «Банк Січ» на умовах міжбанківського вкладу (депозиту) згідно SWIFT - підтвердження про надання міжбанківського депозиту № 113/14 від 29.10.2014 р., до Генеральної угоди про порядок здійснення міжбанківських операцій № 200412/GА/1 від 20.04.2012 р. і майнові права на ці кошти були обтяжені заставою.
Право вимоги, яке уступається на дату укладення Договору № 29/01/16-1 про відступлення права вимоги складає 1 271 038,09 євро, що є еквівалентом 34 855 644,50 грн. по курсу НБУ на дату складання цього договору.
Згідно з п. 3 Договору № 29/01/16-1 про відступлення права вимоги, ТОВ «ФК «Грінем» одержує право замість ПАТ «Артем-Банк» вимагати від ДАХК «Артем» виконання зобов'язань за Договором № 19/12 від 12.10.2012 р., а саме, сплати суми заборгованості по кредиту у розмірі 1 229 651,07 євро та суми нарахованих і несплачених процентів у розмірі 41 387,02 євро, а всього 1 271 038,09 євро, що є еквівалентом 34 855 644,50 грн. по курсу НБУ на дату складання цього договору.
Моментом переходу права вимоги кредитора - ПАТ «Артем-Банк» за Договором № 19/12 від 12.10.2012 р., до нового кредитора - ТОВ «ФК «Грінем» є підписання цього договору (п. 4 договору № 29/01/16-1 про відступлення права вимоги від 29.01.2016 р.).
З банківської виписки по особовому рахунку за 29.01.2016 р. вбачається, що на виконання п. 7.1 договору № 29/01/16-1 про відступлення права вимоги від 29.01.2016 р. ТОВ «ФК «Грінем» було сплачено ПАТ «Артем-Банк» винагороду у розмірі 5 000 000,00 грн.
Таким чином, зібраними у матеріалах справи доказами належним чином підтверджується фактичне виконання сторонами договору № 29/01/16-1 про відступлення права вимоги від 29.01.2016 р., та, відповідно, факт набуття позивачем належним чином і у встановленому законом порядку права вимоги до відповідача за кредитним договором № 19/12 від 12.10.2012 р.
За правилами ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 1050 Кодексу, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.
В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
За приписами ст. 199 Господарського кодексу України, виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Так, судом встановлено, що у відповідності до умов договору поруки № 25-1/14 від 29.10.2014 р. ПАТ «Артем-Банк», як поручитель, взяв на себе зобов'язання відповідати перед кредитором - ПАТ «Банк Січ» по зобов'язаннях позичальника - ДАХК «Артем» по Договору № 19/12 від 12.10.2012 р. (з урахуванням змін та доповнень до нього), а саме здійснити погашення кредиту у розмірі 1 229 651,07 євро та сплачувати проценти у розмірі 13,5% річних за Договором № 19/12 від 12.10.2012 р.
Статтею 553 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника та кредитором боржника. Таким чином, обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника забезпечення виконання яких здійснює поручитель.
До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, у тому числі й ті, що забезпечували його виконання (ст. 556 Цивільного кодексу України).
Пунктом 3.3.1 договору поруки № 252-1/14 від 29.10.2014 р. сторони погодили, що ПАТ «Артем-Банк», як поручитель, має право зворотної вимоги до ДАХК «Артем», як позичальника за Договором № 19/12 від 12.10.2012 р., в межах суми виконаних ПАТ «Артем-Банк» зобов'язань за вказаним кредитним Договором .
Крім того, положеннями договору застави майнових прав від 29.10.2014 р. та укладеного на його виконання договору цесії (відступлення права вимоги) від 29.10.2014 р. визначено, що заставою забезпечуються вимоги ПАТ «Банк Січ», що випливають з Договору № 19/12 від 12.10.2012 р., а саме, зобов'язання ДАХК «Артем» щодо повернення у строк до 30.11.2015 р. суми кредиту у розмірі 1 229 651,07 євро.
Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Згідно з ч. 1 ст. 574 ЦК України, застава виникає, зокрема, на підставі договору.
Предметом застави, згідно з ч. 1 ст. 576 ЦК України, може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.
Статтею 583 Цивільного кодексу України встановлено, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель). Заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.
У відповідності до приписів ст. 585 ЦК України, право застави виникає з моменту укладення договору застави.
За правилами ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Пунктом п. 3 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор у зобов'язані може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).
Частиною 1 ст. 528 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов цього договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або по суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.
Наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, актом звірки зобов'язань від 01.12.2015 р. до договору цесії від 29.10.2014 р. та банківською випискою по особовому рахунку за 01.12.2015 р. належним чином підтверджується факт виконання ПАТ «Артем-Банк» зобов'язань ДАХК «Артем» перед ПАТ «Банк Січ» за Договором № 19/12 від 12.10.2012 р. шляхом списання (у відповідності до договору застави майнових прав від 29.10.2014 р. та договору цесії (відступлення права вимоги) від 29.10.2014 р.), грошових коштів у розмірі 1 275 000,00 євро, розміщених на умовах міжбанківського вкладу (депозиту) згідно SWIFT - підтвердження про надання міжбанківського депозиту № 113/14 від 29.10.2014 р. до Генеральної угоди про порядок здійснення міжбанківських операцій № 200412/GА/1 від 20.04.2012 р.
Таким чином, належними і допустимими доказами підтверджується отримання ПАТ «Артем-Банк» усіх прав кредитора за Договором № 19/12 від 12.10.2012 р., в обсязі задоволених вимог ПАТ «Банк Січ» (1 271 038,09 євро, з яких 1 229 651,07 євро заборгованості за кредитом та 41 387,02 євро сума заборгованості по процентах).
Статтею 510 Цивільного кодексу України встановлено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ст.ст. 513, 514 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, у зв'язку з відступленням права вимоги відбувається заміна кредитора у зобов'язанні, внаслідок чого первісний кредитор повністю або у визначеній частині вибуває із зобов'язання, а на його місце приходить новий кредитор. При цьому, зміст зобов'язання, тобто обсяг прав та обов'язків його сторін залишається незмінним, а отже до нового кредитора переходять весь обсяг прав первісного кредитора, якщо інше не передбачено договором або законом. Обсяг прав, які передаються у випадку відступлення (сума заборгованості, право на стягнення штрафних санкцій тощо) визначаються на момент переходу цих прав до нового кредитора.
За таких обставин, належним чином підтверджується отримання ТОВ «ФК «Грінем» від ПАТ «Артем-Банк», згідно договору № 29/01/16-1 про відступлення права вимоги від 29.01.2016 р., право вимоги до відповідача за Договором № 19/12 від 12.10.2012 р. на суму 1 271 038,09 євро (гривневий еквівалент по курсу НБУ на дату складання договору про відступлення права вимоги - 34 855 644,50 грн.), у відповідності до ст. ст. 512-519 ЦК України.
Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на фіктивність договору № 252/14 про відступлення права вимоги від 29.10.2014 р.
З даного приводу суд зазначає, що з наявної в матеріалах справи банківської виписки за 29.10.2014р. вбачається, що на його виконання ПАТ «Банк Січ» було перераховано на рахунок ПАТ «Артем-Банк» 1 270 128,49 євро, що, відповідно спростовує доводи відповідача про фіктивність вказаного Договору.
Аналогічна правова позиція з даного питання викладена у п. 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 р. № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, та у постанові Верховного Суду України від 21.01.2015 р. №6-197цс14, відповідно до яких правочин не може розцінюватись як фіктивний, у тому разі, коли на його виконання було передано якесь майно, або вчинено відповідні дії.
Доводи відповідача про те, що перерахування коштів було здійснено 01.12.2015 р. замість 30.10.2014 р., не приймаються судом до уваги, оскільки прострочення виконання договору № 252/14 про відступлення права вимоги від 29.10.2014 р. являється підставою для відповідальності винної особи та жодним чином не може свідчити про фіктивність такого договору.
Стосовно тверджень відповідача про передчасність позовних вимог у зв'язку з наявністю договору застави майнових прав № 19/12 від 12.10.2012 р., суд зазначає, що така наявність жодним чином не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки застава, у відповідності до ст. 572 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про заставу», є способом забезпечення виконання зобов'язання, яким кредитор (заставодержатель) може скористатись, у разі невиконання боржником (заставодавцем) свого зобов'язання, забезпеченого заставою.
Таким чином, одержання задоволення саме за рахунок заставленого майна являється правом, а не обов'язком кредитора, та може бути здійснено виключно за його волевиявленням.
Також, не підтверджується і доводи відповідача про те, що відступлення права вимоги позивачу від ПАТ «Артем-Банк» відбулось з порушенням закону, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 34 Кодексу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Суд відзначає, що питання дійсності договору про відступлення права вимоги та відповідності його положень вимогам закону не являється предметом розгляду даної справи та не досліджується судом при вирішенні спору.
При цьому, жодних доказів визнання такого договору недійсним суду не надано, у зв'язку з чим суд вважає вказаний договір чинним та таким, що підлягає виконанню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Судом встановлено, що будь-яких доказів погашення відповідачем суми заборгованості по кредиту у розмірі 1 229 651,07 євро, та заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 41 387,02 євро, як позивачу, так і ПАТ «Артем-Банк», до матеріалів справи надано не було.
Крім того, відповідачем жодним чином не заперечується факт наявності заборгованості за Договором № 19/12 від 12.10.2012 р., а також обов'язок відповідача щодо повернення такої заборгованості у строк до 30.11.2015 р.
Таким чином, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 33 720 689,32 грн., що еквівалентно1 229 651,07 євро, та суми заборгованості по простроченим процентам у розмірі 1 134 955,17 грн., що еквівалентно 41 387,02 євро (по курсу НБУ на дату складання договору про відступлення права вимоги від 29.01.2016 р.).
Крім того, пунктом 11.1 Договору № 19/12 від 12.10.2012 р. сторони погодили, що за повне або часткове прострочення повернення загальної заборгованості за кредитною лінією ДАХК «Артем» зобов'язується сплатити банку пеню від простроченої суми за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який стягується пеня.
Відповідно до п. 11.2. даного Договору, за повне або часткове прострочення сплати процентів за користування кредитами ДАХК «Артем» зобов'язаний сплатити банку пеню від простроченої суми за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який стягується пеня.
За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунки сум пені за прострочення повернення заборгованості по кредиту та за прострочення сплати процентів, а також розрахунок втрат від інфляції, судом встановлено їх правильність та арифметичну вірність, у зв'язку з чим стягненню з відповідача підлягає сума пені за прострочення повернення кредиту у розмірі 6 184 281,98 грн., пеня за прострочення сплати процентів у розмірі 208 147,63 грн. та 1 652 313,77 грн. інфляційних втрат.
Як встановлено ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином та у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державної акціонерної холдингової компанії «Артем» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 2/10, код ЄДРПОУ 14307699) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Грінем» (49006, м. Дніпро, вул. Робоча, буд. 20, оф. 100, код ЄДРПОУ 38949515) 33 720 689 (тридцять три мільйони сімсот двадцять тисяч шістсот вісімдесят дев'ять) грн. 32 коп. заборгованості по кредиту, 1 134 955 (один мільйон сто тридцять чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 17 коп. заборгованості по процентах, 6 184 281 (шість мільйонів сто вісімдесят чотири тисячі двісті вісімдесят одну) грн. 98 коп. пені за прострочення повернення кредиту, 208 147 (двісті вісім тисяч сто сорок сім) грн. 63 коп. пені за прострочення сплати процентів, 1 652 313 (один мільйон шістсот п'ятдесят дві тисячі триста тринадцять) грн. 77 коп. інфляційних втрат та 206 700 (двісті шість тисяч сімсот) грн. 00 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено 30.08.2016 р.
Суддя Н.І. Зеленіна