АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
Апеляційне провадження №22-ц/796/9752/16 Головуючий в 1 інстанції - Остапчук Т.В. Доповідач - Желепа О.В.
16 серпня 2016 року, колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого Желепи О.В.
суддів: Рубан С.М., Іванченка М.М.
при секретарі Мившук В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами третьої особи : Печерської районної в м. Києві державної адміністрації та ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 03 червня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи: Печерська районна в м. Києві державна адміністрація, реєстраційна служба Головного управління юстиції м. Києва, ОСОБА_4 про припинення права на частку у спільному майні, шляхом виплати грошової компенсації,
Позивач звернувся з позовом до ОСОБА_2 про припинення права на частку в праві власності у спільному майні шляхом виплати грошової компенсації. В ході розгляду справи позивач ОСОБА_5 уточнив свої позовні вимоги та просив припинити право власності ОСОБА_2 на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 в м. Києві;стягнути з нього на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію в сумі 1184300 гривень за належну відповідачу 1/3 частину квартири АДРЕСА_1, зобов'язавши ОСОБА_2 зняти вказану суму з депозитного рахунку Печерського районного суду м. Києва; Визнати за ним право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1; стягнути з відповідача на його користь судові витрати.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 03 червня 2016 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи: Печерська районна в м. Києві державна адміністрація, Реєстраційна служба Головного управління юстиції м. Києва, ОСОБА_4 про припинення права на частку власності у спільному майні шляхом виплати грошової компенсації - задоволено.
Припиненоправо власності ОСОБА_2 на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1.
Суд присудив до виплати ОСОБА_2 внесені ОСОБА_3 на депозитний рахунок Печерського районного суду м. Києва, в рахунок компенсації за припинення права власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 грошові кошти в розмірі 1 184 300 гривень.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1, загальною площею 101,8 кв.м., житловою площею 54,7 кв.м.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 судові витрати в розмірі 6727 гривень.
Не погодившись з таким рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив про його скасування. Скаргу обґрунтовував тим, що ті обставини справи, які суд вважав встановленими є недоведеними, висновки суду не відповідають встановленим обставинам, а також суд ухвалив рішення з порушенням його прав та прав його неповнолітніх дітей.
Так висновок суду про те, що 1/3 частина спірної квартири є незначною часткою у праві власності є помилковим. Крім того посилання суду на те, що припинення його права на вказану частку не завдасть істотної шкоди його правам та інтересам, не відповідає дійсності. Посилання суду на те, що йому на праві власності належить будинок під Києвом не відповідає дійсності, оскільки названий судом будинок на праві власності належить не йому. Та обставина, що його дружині на праві власності належить ј квартири в м. Києві також не свідчить про його забезпеченість власністю в м. Києві, а крім того на частку дружини припадає менше житлової площі ніж йому в даній квартирі на його частку. Суд також припиняючи його право власності позбавив його дітей права на житло, чим порушив ст. 3 Конвенції «Про права дитини».
Не погодилась з рішенням суду також Печерська районна в м. Києві державна адміністрація, просила про його скасування з ухваленням нового рішення про відмову в позові.
В скарзі посилались на те, що рішення суду постановлено без врахування прав неповнолітніх дітей які проживають в спірній квартирі. Ухвалюючи рішення , суд позбавив фактично третю особу, яка надає дозвіл на відчуження власності в якій діти мають право на житло, контролювати ситуацію та забезпечувати інтереси неповнолітніх дітей. Присудження компенсації на користь батька дітей, не є гарантією, що останній придбає нове житло, в якому неповнолітні діти матимуть право проживати. Висновок суду про те, що припинення права власності відповідача не завдасть істотної шкоди неповнолітнім дітям, оскільки на кошти ,які є на депозиті суду можна придбати інше житло є лише припущенням суду, і не є безумовною гарантією дотримання прав та законних інтересів неповнолітніх дітей. Також скарга містить доводи про помилковість висновку суду, що відповідачу в справі належить незначна частка у праві власності на спірну квартиру.
В судовому засіданні апеляційного суду відповідач , третя особа ОСОБА_4, представник Печерської РДА, доводи поданих ними апеляційних скарг підтримали.
Позивач та його представник проти задоволення апеляційної скарги заперечували.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого судом рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов суд вважав встановленими такі обставини.
Предметом спору є трикімнатна ізольована квартира АДРЕСА_1, загальною площею 101,8 кв.м., житловою площею 54,7 кв.м. 2/3 частини цієї квартири належить позивачу - ОСОБА_3 згідно нотаріально посвідчених двох договорів міни від 1 серпня 2014 року, зареєстрованих в реєстрі за №1188 та №1189. Ці договори міни зареєстровані в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Відповідно до пунктів 3 цих договорів міни позивач має право користуватись житловими кімнатами 13,5 кв.м. та 14.4 кв.м., залишено в загальному користуванні кухню, санвузол, вбиральню, коридор, комору, вхід у квартиру. 1/3 частина квартири, що є предметом спору належить відповідачу ОСОБА_2 відповідносвідоцтва про право на житло, виданого органом приватизації державного житлового фонду Старокиївського району 7 липня 1994 року - 1/4 частина квартири та на підставі рішення Печерського районного суду м. Києва від 31 січня 2013 року - 1/12 частина квартири. Також наведеним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 31 січня 13 року, відповідачу виділено у користування житлову кімнату площею 26.8 кв.м. з балконом та залишено в загальному користуванні кухню, санвузол, вбиральню, коридор, комору, вхід у квартиру.
З довідки по формі-3 на спірну квартиру вбачається, що в цій квартирі зареєстровані: позивач, його дружина - ОСОБА_7, їх діти: ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_3; дружина відповідача - третя особа за позовом ОСОБА_4, діти відповідача та третьої особи: ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_6, відповідач ОСОБА_2 проживає в квартирі без реєстрації.
З відповіді, наданої на запит суду MBС України ГУ в м. Києві Печерського районного управління від 9.11.2015 року, вбачається що в черговій частині Печерського райуправління в період 2013-2015 року зареєстровано 9 викликів за адресою: АДРЕСА_1. Також з наданих копій матеріалів перевірок, заяв сторін, вбачається, що між позивачем та відповідачем і третьою особою ОСОБА_4 існує тривалий конфлікт щодо користування спірною квартирою.
Судом встановлено, що 12 вересня 2014 року позивач звертався до спеціалістів у галузі судово-медичної експертизи з метою зафіксувати та встановити ступінь тяжкості тілесних пошкоджень, які йому були нанесені, зі слів позивача, 10.09.2014 року відповідачем ОСОБА_2 під час конфлікту у спірній квартирі. Згідно висновку від 12 вересня 2014 року спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи №1652/Ж, згадані нанесені ушкодження у вигляді синця та саден утворились від дії тупого (тупих) предмета )едметів), за давністю утворення, враховуючи їх морфологічні властивості, можуть відповідати даті 10.09.2014 року та відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень (за критерієм тривалості розладу здоров'я).
З довідки ЖЕД «Хрещатик» від 16.10.2015 року вбачається, що у позивача відсутня забргованість по утриманні будинку та прибудинкової території за належну йому частину квартири.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався в різні інстанції та установи у зв' язку з неможливістю його та членів його сім'ї проживати у спірній квартирі, оскільки відповідач перешкоджає їм в цьому. Також в заявах про злочин за підписом відповідача татретьої особи ОСОБА_4 на ім'я Начальника національної поліції України від 19.11.2015 року та на ім'я Начальника управління поліції в Печерському районі від 24.11.1015 року, заявники зазначають, що в спірну квартиру було проникнення позивачем ОСОБА_5 14.09.2015 року та 03.03.2015 року та з квартири вкрадені гроші, зіпсовані речі, також позивач ОСОБА_5 регулярно порушує права заявників, проникає до квартири з невідомими особами та тероризує, ображає відповідача та його дружину і їх дітей.
Таким чином, з пояснень позивача та письмових доказів у справі, суд вважаввстановленим, що між позивачем та відповідачем існує тривалий конфлікт та спір з приводу користування приміщеннями квартири, що є предметом спору, та з приводу сплати житлово-комунальних платежів за квартиру. Судом встановлено, що позивач та члени його сім'ї, які зареєстровані вквартирі не проживають в ній та не користуються, квартирою у зв'язку з гостроконфліктною ситуацію, що склалась між співвласниками квартири.
Згідно ст. 365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:
- частка є незначною і не може бути виділена в натурі;
- річ є неподільною;
- спільне володіння і користування майном є неможливим;
- таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його
сім'ї.
Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Відповідно до сталої судової практики кожна з цих обставин є самостійною підставою для припинення права власності на частку в спільному майні.
Згідно висновку експертів за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи №9332/9333/15-43 від 18 серпня 2015 року, дійсна (ринкова) вартість трикімнатної житлової квартири АДРЕСА_1 складає 3 552 900 гривень; Поділ в натурі квартири, що є предметом спору, шляхом проведення реконструкції (перепланування і переобладнання) приміщень існуючої квартири і метою влаштування двох ізольованих квартир у відповідності до ідеальних часток співвласників 2/3 та 1/3, не вбачається можливим; Купити в межах міста Києва двокімнатну або трикімнатну квартиру за вартість 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 в Печерському адміністративному районі міста Києва, станом на момент проведення дослідження є можливим.
Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_14 підтримав свої висновки за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи N«9332/9333/15-43 від 18 серпень 2015 року.
Згідно платіжного доручення № 1287 від 16.11.2015р. позивачем внесено на депозитний рахунок Печерського районного суду м. Києва грошову суму у розмірі 1 184 300 гривень для відшкодування вартості за частку відповідача у квартирі, що є предметом спору.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що частка відповідача в спірній квартирі є незначною та не може бути виділена в натурі, тобто спірна квартира є річчю неподільною. У зв'язку з гостро конфліктною ситуацією, що склалась між сторонами, вони не можуть сумісно користуватись квартирою та разом зі своїми сім'ями проживати в ній, а також з того, що припинення права власності на частку відповідача не завдасть йому та членам його родини істотної шкоди, оскільки відповідач є власником житлового будинку який розташований за адресою: АДРЕСА_2, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого державним нотаріусом Переяслав-Хмельницької районної державної нотаріальної контори 14.09.2005 року за №2448, і в цьому житловому будинку зареєстровано постійне місце проживання відповідача. Згідно відповіді БТІ м. Києва від 23.01.2015 року на запит суду, третій особі ОСОБА_4 належить на праві власності 1/4 частина двокімнатної квартири АДРЕСА_4. Як вбачається з відповіді Печерського районного відділу в м. Києві Міграційної служби України від 07.11.2015 року, саме з адреси зазначеної квартири ОСОБА_4 була зареєстрована 06.03.2007 року за адресою спірної квартири.
Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції в повній мірі погодитись не може, оскільки суд не повно встановив обставини, які мають значення для справи , ті обставини справи, які суд вважав встановленими є недоведеними. Висновки суду не відповідають встановленим обставинам.
Так, колегія суддів не погоджується з висновком суду про те, що 1/3 частина квартири, що належить відповідачу є незначною.
Як вбачається з матеріалів справи спірна квартира складається з трьох ізольованих кімнат, площею 26,8 кв.м, 13,5 кв.м та 14,4 кв.м. Укладаючи договір міни, позивач розумів, що він матиме право користуватись двома кімнатами 13,5 кв.м та 14,4 кв.м. (п.3 договору міни) , а відповідач 26,8 кв.м. Такий порядок користування спірною квартирою був визначений на підставі рішення суду між попередніми співвласниками. На частку відповідача у спірній квартирі припадає житлової площі 18,2 кв.м. Йому судом виділено в користування кімнату, в якій фактично проживає вся його родина.
За таких обставин, вважати, що частка відповідача у спільній частковій власності є незначною підстави відсутні.
Суд , ухвалюючи рішення встановив що між сторонами по справі існує тривалий конфлікт, щодо порядку користування квартирою. При цьому суд не врахував такі обставини.
Позивач по справі набув право власності на спірну квартиру в серпні 2014 року. У вересні 2014 року позивач зареєстрував право на проживання в спірній квартирі за собою та членами своєї сім'ї в тому числі і за неповнолітніми дітьми, що підтверджується довідкою форми 3. Вже на початку грудня 2014 року позивачем був поданий позов про припинення права власності на частку відповідача. При цьому позивач в судовому засіданні апеляційного суду визнав і це вбачається з матеріалів справи, що він представляв інтереси попередніх власників спірної квартири, і придбаваючи їх частку розумів, що придбаває комунальну квартиру, власником іншої частини, якої є відповідач, який не бажає відмовлятись від своїх прав на проживання саме в спірній квартирі. Таким чином, суд першої інстанції не врахував, що вказані обставини свідчать про те, що позивач у справі придбав спірну квартиру з метою позбавити відповідача його права власності на неї, а конфлікт між співвласниками виник саме внаслідок дій позивача, який придбаваючи частку своїх клієнтів, лише посилив конфліктність ситуації. При цьому обмін, як пояснив позивач в судовому засіданні апеляційного суду, він робив окремої квартири, яка вже була збудована і в якій він міг проживати зі своєю родиною , на квартиру комунальну, інша частина в якій належала відповідачу.
З огляду на те, що з часу набуття позивачем у власність спірної квартири до моменту звернення його до суду з позовом про припинення права власності минуло лише чотири місяці , висновок суду про те, що між співвласниками на момент звернення позивача до суду з позовом існував тривалий конфлікт, щодо користування власністю є помилковим. При цьому, як вже зазначалось вище конфлікт виник, саме внаслідок придбання позивачем у власність частки спірної квартири та посилився в період судового слухання даної справи.
Висновок суду про те, що кожна підстава передбачена ст. 365 ЦК України, є самостійною підставою для припинення права власності є вірним, проте припинено право власності особи, може бути лише в тому разі, якщо воно не завдасть істотної шкоди інтересам власника та членам його сім'ї.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду, що припинення права власності в даній справі не завдасть істотної шкоди відповідачу та членам його сім'ї, виходячи з наступного.
Посилання суду на те, що позивачу на праві власності належить будинок в Київській області є недоведеним. Наявні в матеріалах справи письмові докази, свідчать про те, що зазначений судом будинок належить на праві власності іншій особі. В судовому засіданні апеляційного суду позивач не заперечував, що в матеріалах справи відсутнє свідоцтво про право власності на такий будинок на ім'я відповідача.
Посилання суду на те, що дружині відповідача на праві власності належить ј частина квартири АДРЕСА_4 не свідчить про забезпеченість іншим житлом відповідача. Також суд не врахував, що на частку дружини відповідача в цій квартирі припадає менше житлової площі, ніж на частку відповідача в спірній квартирі.
Посилання суду на те, що за кошти, які позивач вніс на депозит Печерського районного суду м. Києва , можливо придбати окрему квартиру в м. Києві не свідчить про те, що права іншого співвласника порушені не будуть, оскільки спірна квартира знаходиться в Печерському районі м. Києва, відповідач зі своїми неповнолітніми дітьми фактично проживає в цій квартирі тривалий час . Відповідач є власником спірної квартири з 1994 року. Неповнолітні діти відповідача відвідують шкільний та медичний заклад в цьому районі, що не заперечувалось сторонами, та підтверджено представником Печерської районної державної адміністрації, яка діяла в даному судовому спорі в інтересах неповнолітніх дітей. Зміна місця проживання неповнолітніх дітей , змусить останніх змінювати навчальний заклад, а також звичний для них спосіб життя, що може вплинути на їх психологічний стан.
Ухвалюючи рішення, суд не врахував вимоги ст. 3 ЦК України відповідно до якої загальними засадами цивільного законодавства є: неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини, неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків,встановлених Конституцією України та законом, справедливість, добросовісність та розумність. Відповідно до ст. 13 ЦК України при здійснені своїх прав особа зобов'язана утримуватись від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
З урахуванням обставин даної справи, та враховуючи, що частку відповідача не можна вважати не значною, а позивач по справі, набуваючи право власності на спірну комунальну квартиру в 2014 році діяв свідомо, не утримався від дій, які призвели до конфліктної ситуації між ним та відповідачем, а також враховуючи те, що спірна квартира є постійним місцем проживання для відповідача та його сім'ї вже тривалий час, колегія суддів прийшла до висновку, що припиняючи право власності відповідача за таких обставин, суд порушив ст. 3, 13 ЦК України.
Доводи апеляційної скарги відповідача знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.
Обґрунтованою також є і скарга Печерської районної державної адміністрації з приводу того, що внаслідок припинення права власності на спірну квартиру, припиняється право на користування спірною квартирою трьох неповнолітніх дітей відповідача.
Представник адміністрації вірно зазначає, що присудження відповідачу грошей замість права на конкретну квартиру, не є безумовною гарантією захисту прав неповнолітніх дітей на житло.
Обґрунтованими є доводи адміністрації з приводу того, що орган опіки та піклування надає згоду батькам на відчуження квартир, в яких проживають діти, тільки в разі забезпечення дітей іншим житлом, а тому присудження грошової компенсації власнику, за його частку, в якій проживають діти, позбавить їх можливості захистити права дітей на житло, в разі не придбання іншого житла.
Обставини даної справи , які встановлені судом відповідно до наявних у справі доказів, дають суду підстави для висновку про те, що припинення права власності відповідача на його частку у спірній квартирі може призвести також до істотного порушення прав трьох його неповнолітніх дітей.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що правові підстави для припинення права власності відповідача на спірну квартиру відсутні, через недоведеність позивачем, що таке припинення не завдасть істотної шкоди правам іншого співвласника та неповнолітнім дітям.
Враховуючи вимоги ст. 309 ЦПК України, та невідповідність висновків суду встановленим обставинам, недоведеність тих обставин, які суд вважав встановленим, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення районного суду та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, як органу опіки та піклування та ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 03 червня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення яким в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи: Печерська районна в м. Києві державна адміністрація, реєстраційна служба Головного управління юстиції м. Києва, ОСОБА_4 про припинення права на частку у спільному майні, шляхом виплати грошової компенсації,- відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий Судді: