Апеляційний суд міста Києва
Справа № 760/19467/15-ц Головуючий у суді першої інстанції: Оксюта Т.Г.
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/7455/16 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Волошина В.М.
15 серпня 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :
Головуючого Волошиної В.М.
Суддів Котули Л.Г., Слюсар Т.А.
при секретарі Крічфалуши С.С.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 06 квітня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Артем-Банк» про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя.
Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
27.10.2015 позивач ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_4 та з урахуванням уточнених позовних вимог, просила здійснити поділ майна, набутого під час шлюбу з відповідачем.
Визнати за нею право власності на 3/4 частини квартири АДРЕСА_1, яка складається з трьох кімнат і має жилу площу 64,20 кв.м., загальну площу 115,00 кв.м.
Стягнути з ОСОБА_4 на її користь компенсацію вартості 3/4 частин майнових прав на квартиру АДРЕСА_2 на суму 1 761 000,00 грн., компенсацію вартості 3/4 частин автомобіля легкового універсал-В, марки «Hyundai», модель «Santa Fe», номер кузова НОМЕР_2 в сумі 419 475,00 грн., компенсацію вартості 3/4 частин автомобіля вантажного малотоннажного тентового «ГАЗ 33023», номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3, держномер НОМЕР_4 в сумі 73750,72 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з 26.10.2007 вона з відповідачем перебуває у зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох синів ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. Оскільки в даний час сімейні відносини між ними є напруженими,тому у неї виникла потреба визначитись у майнових правах кожного з подружжя.
За час перебування у шлюбі, сторонами було придбано наступне майно та майнові права: квартира АДРЕСА_1, вартістю 1 191 908,25 грн., майнові права на АДРЕСА_3, вартістю 2348000,00 грн.; автомобіль легковий універсал-В, марки «Hyundai», модель «Santa Fe», номер кузова НОМЕР_2 д.н. НОМЕР_1, вартістю 559300,00 грн.; автомобіль вантажний малотоннажний тентовий «ГАЗ 33023», номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3, держномер НОМЕР_4.
Наприкінці грудня 2015 року, їй стало відомо про відчуження квартири АДРЕСА_2 та автомобіля легкового універсал-В, марки «Hyundai», модель «Santa Fe», без її згоди, кошти від їх продажу в сімейний бюджет не надходили.
Ухвалою Солом'янського районного суду м.Києва від 29 березня 2016 року залишено без розгляду позов ОСОБА_3 в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 вартості ѕ частин майнових прав на квартиру АДРЕСА_2 в сумі 1 761 000 грн.
Відповідач ОСОБА_4 заперечуючи проти позовних вимог позивача ОСОБА_3 пред'явив зустрічний позовом, в якому просив поділити майно, що є спільною сумісною власністю сторін, наступним чином:
Визнати за ним та ОСОБА_7 право власності по 1/2 частині за кожним на автомобіль марки «ГАЗ 33023»,
Стягнути з ОСОБА_3 на його користь компенсацію 1/2 частини спільних боргових зобов'язань подружжя в сумі 7614,36 грн.
Позовні вимоги мотивував тим, що у спільній сумісній власності подружжя перебуває квартира АДРЕСА_1 та автомобіль «ГАЗ 33023», які підлягають поділу в рівних частинах.
Крім того, зазначив, що у сторін існує заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг по квартирі АДРЕСА_1 в сумі 10236,92 грн., інфляційні нарахування в сумі 4782,77 грн. та 3% річних в сумі 209,03 грн., що також повинно враховуватись при поділі майна.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 06 квітня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_3 про поділ майна подружжя задоволено частково.
Зустрічний позов ОСОБА_4 про поділ майна подружжя - задоволено.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину квартири квартира АДРЕСА_1.
Визнано за ОСОБА_4, право власності на 1/2 частину квартири квартира АДРЕСА_1.
Визнано за ОСОБА_3, право власності на 1/2 частину автомобіля марки «ГАЗ 33023».
Визнано за ОСОБА_4, право власності на 1/2 частину автомобіля марки «ГАЗ 33023».
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 компенсацію 1/2 частки спільних боргових зобов'язань подружжя в сумі 7614,36 грн.
В решті позовних вимог ОСОБА_3до ОСОБА_4, третя особа ПАТ «АРТЕМ-БАНК» про поділ майна подружжя відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3судовий збір в сумі 3654,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судовий збір в сумі 567,86 грн.
Не погодившись із рішенням суду позивач ОСОБА_3 подала на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необгрутованість, порушення процесуальних норм та не застосування норм матеріального права при його ухваленні. Зокрема зазначала, що рішення суду не містить об'єктивного та повного аналізу всіх наданих доказів. Вказувала, що висновки суду частково суперечать наявним доказам, а частково зроблені взагалі за відсутності будь-яких доказів, в певній частині є взаємовиключними. Висновок суду про те, що автомобіль легковий універсал-В, марки «Hyundai», модель «Santa Fe», номер кузова НОМЕР_2 д.н. НОМЕР_1 придбаний за рахунок кредитних коштів не підтверджений доказами. Згоди на отримання позики 14.01 2014 ОСОБА_4 у свідка ОСОБА_8 вона не надавала, про її наявність їй стало відомо лише під час судового розгляду справи. До того ж, відчуження автомобіля відбулося відповідачем його батькові без її згоди, в період, коли в суді на розгляді перебував майновий спір та за ціною, яка не відповідає дійсній вартості. А отримані кошти від продажу автомобіля не були витрачені в інтересах сім'ї. Вважає безпідставним не застосування судом першої інстанції норм ч.2 ст. 70 СК України щодо збільшення її частки в майні виходячи з поведінки відповідача та відчуження майна без її згоди. На думку позивача, незаконне рішення суду і в частині стягнення з неї на користь відповідача витрат на комунальні послуги та відповідні санкції згідно судового наказу. Просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким здійснити поділ майна, нажитого під час її, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 шлюбу та визнати за нею ОСОБА_3 право власності на ѕ частини квартири АДРЕСА_4. Стягнути з ОСОБА_4, на її ОСОБА_3 користь компенсацію вартості ѕ частин автомобіля легкового універсал-В, марки «Hyundai», модель «Santa Fe», номер кузова НОМЕР_2 д.н. НОМЕР_1 в сумі 419475грн 00 коп. Стягнути з ОСОБА_4 на її ОСОБА_3 користь компенсації вартості ѕ частин автомобіля вантажного малотоннажного тентового ГАЗ 33023 в сумі 73750 грн 72 коп.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовити. Віднести на ОСОБА_4 всі судові витрати по даній справі.
Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи є їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.
Виходячи з вимог частини 3 статті 27 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 303-1 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги та статті 67 ЦПК щодо строків процесуальних дій, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку 3-ї особи Публічне акціонерне товариство «Артем-Банк» в судове засідання, яка належним чином про час та місце розгляду справи було повідомлене, про що свідчить зворотне поштове повідомлення, такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд, відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до п.п. 2,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішить справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону ухвалене рішення відповідає не повністю.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 про поділ майна подружжя та визнаючи за кожним із них право власності по Ѕ частині квартири АДРЕСА_1 та автомобіля марки «ГАЗ 33023» суд першої інстанції виходив з того, що подружжя має на нього рівні права і правові підстави до відступлення від часток подружжя до ѕ частин на все майно, яке включене в розподіл за основним позовом, на користь позивача, як того вона вимагала у позовній заяві та наполягала в ході судового розгляду, як і стягнення компенсації, відсутні. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 в частині стягнення з ОСОБА_3 на його користь 7614,36 грн. компенсацію Ѕ частини спільних боргових зобов'язань подружжя суд виходив з того, що стягнутий борг з ОСОБА_9 судовим наказом є спільним боргом подружжя, а тому і борг кожен з подружжя повинен відшкодовувати в рівних частках. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в частині стягнення з ОСОБА_4 компенсації вартості ѕ частин автомобіля легкового універсал-В, марки «Hyundai», модель «Santa Fe», номер кузова НОМЕР_2 д.н. НОМЕР_1 в сумі 419475грн 00 коп. у зв'язку з його відчуженням без її згоди, суд вважав доведеним, що ОСОБА_4 брав у борг у своєї знайомої кошти для придбання зазначеного автомобіля в інтересах сім'ї, а на першу вимогу позикодавця про повернення боргу, автомобіль був проданий його батькові, позика повернута.
Проте, з таким висновком суду погодитися в повній мірі не можна, оскільки суд дійшов його без повного та всебічного з'ясування дійсних обставин справи та прав сторін.
Судом встановлено, що сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 27 жовтня 2007 року, від якого мають 2-х неповнолітніх синів : ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4. 27 жовтня 2015 року позивач ОСОБА_3 пред'явила до суду позов до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя. ОСОБА_4 подав зустрічний позов. Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 28.03.2016 шлюб між сторонами було розірвано.
Встановлено, що за час спільного проживання у зареєстрованому шлюбі подружжя спільно набули наступне майно:
-автомобіль «ГАЗ 33023», «ГАЗ 33023», номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3, держномер НОМЕР_4, що підтверджується біржовим договором (угодою) купівлі-продажу транспортного засобу від 07.10.2009;
- квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно та реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 25.01.2016;
- автомобіль легковий універсал-В, марки «Hyundai», модель «Santa Fe , номер кузова НОМЕР_2 д.н. НОМЕР_1.
Також, встановлено, що автомобіль легковий універсал-В, марки «Hyundai», модель «Santa Fe , номер кузова НОМЕР_2 д.н. НОМЕР_1 був проданий відповідачем за первісним позовом, позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу від 22.09.2015 своєму батьку. При цьому ОСОБА_4 стверджував, що зазначений автомобіль був ним придбаний за згодою ОСОБА_3 на кошти, які ним були отримані в борг від знайомої ОСОБА_8, але за першою вимогою щодо повернення боргу, він автомобіль продав своєму батьку, а позику повернув. Позивач ОСОБА_3 стверджувала протилежне, що вказаний автомобіль придбавався на спільні кошти подружжя, оскільки чоловік займається будівельним бізнесом, для сім'ї. Про боргові зобов'язання їй стало відомо в процесі розгляду справи, своєї згоди, як на отримання позики, так і на відчуження автомобіля у неї ніхто не питав і вона його не надавала.
Відповідно до частин 3, 4 статті 368 ЦК України та ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено Договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
За правилами ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Тобто, законодавець визначив, що поділ, нажитого в період шлюбу подружжям майна, може бути проведений як під час шлюбу, так і після його розірвання. Зовсім не обов'язково розривати шлюб для того, щоб поділити майно.
В п. 30 п.п.2 Пленум Верховного Суду України в постанові від 21 грудня 2007 р. №11 « Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», роз'яснив, що у випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Із наданих ОСОБА_4, як доказ безвідсоткової поворотної позики від 14.01.2014 та розписки про отримання коштів у борг від ОСОБА_8 (а.с.84-86 т.1) вбачається, що ОСОБА_3 не є стороною договору позики від 14.01.2014, також вона не надавала згоду у письмовій чи будь-якій іншій формі на укладення договору позики. І як пояснила в суді про існування розписки дізналася лише тоді, коли виник судовий спір. Не надавала вона і згоди на відчуження автомобіля.
Відповідно до змісту ст. 65 СК України при укладенні договору одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення одним із подружжя договорів стосовно цінного майна згода другого з подружжя має бути подана письмово. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Саме по собі зазначення у розписці, що кошти призначено для придбання автомобіля не свідчить про витрату цих грошей на купівлю автомобіля, оскільки згода на отримання таких коштів ОСОБА_3 відсутня.
Відповідно до змісту ст. ст. 10,11,58-60 ЦПК України суд слухає цивільні справи на засадах змагальності сторін, в межах заявлених вимог і на підставі доказів наданих сторонами та їх представниками, докази повинні подаватись належні, тобто містити інформацію щодо предмета доказування, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, доказування не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
Всупереч вимог процесуального закону ОСОБА_4 не надав належних і допустимих доказів того, що отримані ним від ОСОБА_8 за розпискою грошові кошти були витрачені в інтересах сім'ї позичальника.
Порушене право позивача ОСОБА_3, як співвласника автомобіля, що перебував у спільній сумісній власності подружжя та був відчужений без її згоди, може бути захищене шляхом стягнення з ОСОБА_4 в порядку поділу майна подружжя компенсації вартості її частки в спільному майні подружжя, як вона і просила, але просила збільшення частки до ѕ частин з урахуванням того, що автомобіль був відчужений без її згоди.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що автомобіль легковий універсал-В, марки «Hyundai», модель «Santa Fe , номер кузова НОМЕР_2 д.н. НОМЕР_1 придбавався сторонами у шлюбі, за спільні кошти подружжя, а тому сторони мають на нього рівні права. Вартість автомобіля згідно висновку (а.с.110) оцінювача дорівнює 559 300 грн., натомість доля кожного із сторін становить по Ѕ частині, а у грошовому еквіваленті по 279 650 грн. Оскільки автомобіль ОСОБА_4 відчужив своєму батьку без згоди ОСОБА_3, а кошти були витрачені не в інтересах сім'ї, то з нього на її користь слід стягнути Ѕ частину його вартості - 279 650 грн. Правових підстав до збільшення частки вартості автомобіля до ѕ частин на користь ОСОБА_3 колегія суддів не вбачає, оскільки незважаючи на розлучення сторін, ОСОБА_4 продовжує утримувати сім'ю і стороною позивача ці твердження не були спростовані, як і не зазначено про наявність таких доказів.
За таких обставин, рішення суду в частині відмови у стягненні компенсації за відчужений автомобіль не можна визнати законним та обгрутованим.
Доводи позивача ОСОБА_3 в апеляційній скарзі та заявлені позовні вимоги щодо збільшення її долі в майні до ѕ частин на квартиру АДРЕСА_1 та автомобіль «ГАЗ 33023», «ГАЗ 33023», номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3, держномер НОМЕР_4 та стягнення на її користь за них компенсації з ОСОБА_4 не заслуговують на увагу і не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.
Будь-яких позовних вимог з приводу неподільності спірної квартири, автомобіля ГАЗ компенсації її вартості сторонами не заявлялось, а у відповідності до вимог ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
До того ж, звертаючись до суду з позовом про стягнення компенсації за ѕ квартири та автомобіля ГАЗ ОСОБА_3 не просила припинити своє право власності на належну їй частку рухомого і нерухомого майна подружжя, але просила стягнути за нього грошову компенсацію з відповідача.
Вирішуючи спір в цій частині, суд першої інстанції у відповідності до вимог закону правильно прийшов до висновку і не погодився із позовними вимогами та доводами позивача, оскільки присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 не погоджується на компенсацію за належну ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності частини квартири та автомобіля ГАЗ.
Згідно із частиною п'ятою статті 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Сторонами не було внесено на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.
СК України визначає розмір часток при поділі майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно ч.1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 70 СК України при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засад рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема, якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду і інтересам сім'ї.
За наявності певних обставин суд може відступити від цього принципу. Однією з підстав для такого відступлення - наявність дитини (дітей) та ін.., за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування ( ч.3 ст. 70 СК України).
Задовольняючи позов ОСОБА_4 про поділ майна подружжя та визнаючи за кожним із них право власності по Ѕ частині квартири АДРЕСА_1 та автомобіля марки «ГАЗ 33023» суд першої інстанції виходив з того, що спірна квартира та автомобіль ГАЗ є спільним майном подружжя і сторони спору мають на нього рівні права і правові підстави до відступлення від часток подружжя до ѕ частин на все майно, яке включене в розподіл за основним позовом, на користь позивача, як того вона вимагала у позовній заяві та наполягала в ході судового розгляду, відсутні. З такими висновками суду слід погодитись, оскільки вони відповідають вимогам закону та дійсним обставинам справи.
Доводи позивача щодо неправомірності рішення суду першої інстанції в частині відмови у позовних вимогах щодо відступлення від часток подружжя до ѕ частин усього майна, яке вона просила поділити з урахуванням 2-х неповнолітніх дітей, які проживають із нею, то вони не можуть бути прийняті до уваги дивлячись на таке.
Судом встановлено і стороною позивача не спростовано, що ОСОБА_4 утримує, як сім'ю, так і дітей. Таким чином, в разі поділу майна подружжя з відступленням часток на ј частину на все майно на користь позивача, діти отримають у власність ј частину майна батька. За таких обставин, при поділі майна подружжя та відступлення від часток на ј частину, суд поділить його не між сторонами спору, а між позивачем, відповідачем та їх дітьми, визнавши право власності на майно батька за їх дітьми.
В даному випадку суд першої інстанції не відступив від засад рівності часток подружжя, вказуючи при цьому істотні обставини, які стали підґрунтям для ухвалення такого рішення.
Окрім того, ст. 173 СК України закріплює роздільність майна батьків та дітей.
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу) ст.60 ч.1 СК України.
Натомість, інші особи, навіть діти, не мають права на майно подружжя.
Разом з тим, колегія суддів не може погодитись із рішенням суду в частині стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 7614,36 грн. компенсації Ѕ спільних боргових зобов'язань подружжя, які були стягнуті з ОСОБА_4 судовим наказом враховуючи наступне.
Положенням ч.1 ст. 95 ЦПК України визначено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 96 цього Кодексу.
Рішення суду, які набрали законної сили є обов'язковими до виконання.
Судовий наказ від 19 жовтня 2015 року був постановлений Солом'янським районним судом м.Києва відносно ОСОБА_4 про стягнення на користь ТОВ «Перший український експертний центр» 15234,72 грн.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 за судовим наказом сплатив лише 7614,36 грн., що він підтвердив в суді апеляційної інстанції. Таким чином, рішення суду ним в повному обсязі не виконано.
Суд першої інстанції на ці обставини не звернув уваги та задовольнив позовні вимоги в цій частині, незважаючи на те, що боргові зобов'язання виникли по відношенню до ТОВ «Перший український експертний центр» у ОСОБА_4, а не ОСОБА_3, яка не є боржником у справі. Суд стягнув з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 витрати, які ОСОБА_4 не поніс і на які він не має будь-якого права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 компенсації 1/2 частини спільних боргових зобов'язань подружжя в сумі 7614,36 грн. та відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 компенсації вартості ѕ частин автомобіля легкового універсал-В, марки «Hyundai», модель «Santa Fe», номер кузова НОМЕР_2 д.н. НОМЕР_1 не можна визнати законним та обгрутованим, в цій частині воно підлягає скасуванню з ухваленням в цих частинах позовних вимог за основним та зустрічним позовами нового рішення, яким слід відмовити ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_3 7614,36 грн. та стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 компенсацію Ѕ частини автомобіля легкового універсал-В, марки «Hyundai», модель «Santa Fe», номер кузова НОМЕР_2 д.н. НОМЕР_1 у розмірі 279 650 грн. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 по автомобілю марки «Hyundai» необхідно відмовити.
В іншій частині рішення суду є законним та обгрутованим і правових підстав до його скасування не вбачається.
Відповідно до ч.5 ст.88 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справ на новий розгляд, змінює або ухвалює нове рішення, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, то відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України та слід зменшити розмір судового збору стягнутого з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 з 567,86 грн. до 491,72 грн.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317,319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 06 квітня 2016 року в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 компенсації 1/2 частини спільних боргових зобов'язань подружжя в сумі 7614,36 грн. та відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 компенсації вартості ѕ частин автомобіля легкового універсал-В, марки «Hyundai», модель «Santa Fe», номер кузова НОМЕР_2 д.н. НОМЕР_1 скасувати та ухвалити в цих частинах позовних вимог за основним та зустрічним позовами нове рішення наступного змісту. Відмовити ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_3 7614,36 грн. та зменшити розмір судового збору стягнутого з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 з 567,86 грн. до 491,72 грн. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 компенсацію Ѕ частини автомобіля легкового універсал-В, марки «Hyundai», модель «Santa Fe», номер кузова НОМЕР_2 д.н. НОМЕР_1 у розмірі 279 650 грн. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 по автомобілю марки «Hyundai» відмовити.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: