ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
30 серпня 2016 року № 826/26393/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянув у порядку письмового провадження справу
за позовомПриватного підприємства «Льо Маж»
доКиївської міської митниці ДФС України
провизнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості товарів,
Приватне підприємство «Льо Маж» звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Київської міської митниці ДФС України, в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250001/2015/00129 Київської міської митниці ДФС;
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Київської міської митниці ДФС від 26.08.2015 р. № 100250001/2015/000051/2.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Київською міською митницею ДФС України на підставі необґрунтованих висновків посадової особи митного органу незаконно застосовано метод 2б та винесено рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх повністю. Вважає, що оскаржувані рішення прийняті відповідачем всупереч вимогам ст.ст. 54, 55, 57, 58 Митного кодексу України, оскільки позивач надав всі необхідні документи для визначення митної вартості товарів за основним методом, а відповідачем не було вказано обґрунтовані підстави, визначені Митним кодексом України для визначення митної вартості товарів за методом 2б за ціною договору щодо подібних товарів.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Про причини неявки в судове засідання не повідомив. Згідно наданих суду письмових заперечень проти позову заперечує та просить суд відмовити в їх задоволенні, оскільки обраний декларантом метод за ціною договору не відповідає вимогам, визначеним ст. 58 МК України, застосування методу за ціною договору неможливо.
Зважаючи на неявку в судове засідання 10.02.2016 р. представника відповідача, суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження, відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Між компанією «Highton Construction Limited», Кіпр (надалі - продавець) та ПП «Льо Маж» (надалі - покупець) укладено контракт купівлі-продажу, відповідно до якого на територію України для ПП «Льо Маж» було доставлено столовий посуд (виробництво Франції).
Для проведення митного оформлення товару (столовий посуд) ПП «Льо Маж» 25.08.2015 р. було подано до Київської митниці ДФС України (м/п «Західний») електронну митну декларацію (форма МД-2) № 100250001/2015/010093, в якій вказано митну вартість товару у розмірі 26 817,72 євро згідно основного методу визначення митної вартості - за ціною договору (контракту).
26.08.2015 р. Київська міська митниця ДФС прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № 100250001/2015/000051/2, яким збільшила вартість товару, вказану у митній декларації від 25.08.2015 р. № 100250001/2015/010093 та оформила картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250001/2015/00129.
Не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови, товар було випущено у вільний обіг за електронною митною декларацією № 100250001/2015/011082 із забезпеченням, шляхом надання гарантій, сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, згідно із рішенням про коригування митної вартості товарів від 26.08.2015 р. № 100250001/2015/000051/2.
Позивач вказує на те, що збільшення митної вартості товарів призвело до збільшення сплаченого ПП «Льо Маж» мита на суму 29 088,94 грн., суми ПДВ у розмірі 66 904,54 грн. та суми додатково сплаченого імпортного збору у розмірі 14 544,47 грн., всього на суму 110 537,95 грн.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду із позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.
Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.
Згідно з частиною першою статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Згідно із ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.
Відповідно до ч. 6 ст. 264 Митного кодексу України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.
Відповідно до частини першої статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 1 ст. 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч. 4 ст. 52 МК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. ч. 2-3 ст. 57 Митного кодексу України).
Відповідно до положень ч.4 та ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (ч. 9 ст. 58 МК України).
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч. 5 ст. 57 цього Кодексу).
З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Крім того, це узгоджується з визначеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності.
Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України передбачено обов'язок декларанта подавати додаткові документи (за наявності) до визначеного частиною другою цієї статті загального переліку. При цьому такий обов'язок виникає у декларанта виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У такому випадку декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності): 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частинами 4 та 5 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу (ч. 2 ст. 54 МК України).
Послідовність дій посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час здійснення їх митного контролю та митного оформлення визначено Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 13.07.2012 № 362 (далі - Методичні рекомендації).
Згідно з приписами пункту 6 Розділу ІІ вказаних Методичних рекомендацій, при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п'ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.
При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 Розділу ІІ Методичних рекомендацій).
Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.
Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у Главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Аналіз положень частини третьої статті 53, частин другої, четвертої - шостої статті 54, статті 58 Митного кодексу України та пунктів 6, 7 Методичних рекомендацій надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.
При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
Частиною 3 ст. 54 Митного кодексу України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування (частина друга статті 55 МК України).
Як встановлено судом, позивачем під час митного оформлення Київською міською митницею ДФС м/п «Західний», разом із митною декларацією № 100250001/2015/010093 від 25.08.2015 р., було подано наступні документи:
- картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами № 100/2012/0001725 від 12.05.2015 р.;
- міжнародну автомобільну накладну (CMR) № 380585-01 від 31.07.2015 р.;
- документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 162 від 03.08.2015 р.;
- прейскурант (прайс-лист) виробника товару № б/н від 01.01.2015 р.;
- рахунок-фактуру (інвойс) № 191192 від 31.07.2015 р.;
- страховий поліс 024.994067202.0086 від 31.07.2015 р.;
- зовнішньоекономічний договір-контракт НТ-12-10LM від 10.12.2014 р.;
- доповнення до зовнішньоекономічного контракту № 66 від 31.07.2015 р.;
- договір про надання послуг митного брокера № 0111-14/2 від 01.11.2014 р.;
- договір (контракт) про перевезення № 15122014-4 від 15.12.2014 р.;
- інформацію про позитивні результати здійснення санітарно - епідеміологічного контролю товару № 2730 від 31.07.2015 р.;
- інформацію про позитивні результати здійснення фітосанітарного та радіологічного контролю товару № 2730 від 31.07.2015 р.;
- декларацію про походження товару № 191192 від 31.07.2015 р.;
- інші документи: заявку від 22.07.2015 р., лист виробника № б/н від 27.07.2015 р., фактуру виробника № 7001250848 від 31.07.2015 р.;
- єдиний уніфікований документ на розміщення та тимчасове зберігання товарів № 24/166/426 від 07.08.2015 р.;
- копія митної декларації країни відправлення № 15FRD0063018114534 від 31.07.2015 р.
Однак, Київською міською митницею ДФС було винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250001/2015/0129, яким відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 100250001/2015/000051/2 від 26.08.2015 р.
Підставою для прийняття вищенаведеного рішення про коригування митної вартості товарів стало те, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару на підставі ч. 4 ст. 54 МК України митним органом встановлено, що подані декларантом документи до митного оформлення не підтверджують усі складові митної вартості, чим не дотримано п. 21 ст. 58 Митного кодексу України. Так, документи, що підтверджують вартість транспортних витрат, видані та завірені печаткою підприємства ПП «СКБ-1», натомість в транспортному документі № 380585-01 перевізником зазначено LTB TR Trans. Таким чином, відповідач вказує на неможливість ідентифікації особи, що здійснила перевезення з особою, яка видала документи щодо вартості перевезення.
Окрім того, декларанту запропоновано надати додаткові документи: документи, що містять вартість перевезення (відповідно до графи 20 Наказу Мінфіну № 599 від 23.05.2012 р.); висновки про вартісні характеристики товару підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; договір з третіми особами, пов'язаний із договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов контракту, інші документи для підтвердження заявленої митної вартості за бажанням декларанта.
З урахуванням наведеного, відповідач дійшов висновку, що використані декларантом відомості та обраний метод її визначення не підтверджено документально та не є об'єктивними. Декларантом не надані документи у повному обсязі на вимогу митниці, що підтверджують вартість складових митної вартості та про що повідомлено листом від 26.08.2015 р.
Наданий від виробника прайс товару стосується лише тих позицій, що в даний момент заявлені в ЕМД та митна вартість яких оцінюється, а отже, не містить повний асортимент, який виробник пропонує необмеженому колу покупців. Також в прайсі зазначено, що ціни діють від 01.01.2015 р., однак в прайсі вказана дата 03.08.2015 р., що є пізнішою датою від рахунку-фактури (31.07.2015 р.).
Окрім того, в рішенні зазначено, що за результатами перевірки в рамках проведеної консультації в порядку ст. 57 МК України встановлено, що декларантом не усунуто наявні обставини, визначені ч. 2 ст. 58 МК України. Обраний декларантом метод за ціною договору не відповідає умовам, визначеним ст. 58 МК України, застосування методу за ціною договору неможливо. Декларанту відмовлено у митному оформленні за заявленою митною вартістю товарів на підставі п. 6 ст. 54 МК України. Метод 2а не застосований у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні товари.
Відповідно до проведеної консультації в порядку ч. 5 ст. 55 та ч. 4 ст. 57 МК України декларанту запропоновано здійснити декларування митної вартості товару за митною вартістю за ціною договору щодо подібних товарів на підставі ст. 60 Кодексу (метод 2б) та інформації, наявної у митниці щодо вартості операції з товарами, які мають подібні характеристики та вироблені у тому ж географічному регіоні та продаються у максимально наближений період до ввезення оцінюваного товару. Як на джерело інформації, відповідач посилається на цінову інформацію ЄАІС ДФС МД № 100250001/2015/008943 від 05.08.2015 р., 100250002/2015/55656 від 07.05.2015 р.
Також зазначено, що процедура консультації між митницею та декларантом проведена шляхом надіслання електронного повідомлення.
Отже, за рішенням про коригування митної вартості товару від 26.08.2015 р. № 100250001/2015/000051/2 було скориговано митну вартість товару: посуд столовий, кухонний із зміцненого скла, набір посуди дитячий (з зображенням диснеївських персонажів (принцеса)): J3997-144 шт., салатник D7361- 1620 шт.; J8206 - 9072 шт.; тарілка: D6905 - 1152 шт.; D6907 - 1440 шт.; D7358 - 2160 шт.; Н4129 - 5376 шт.; J0587 - 912 В204 - 12096 шт.; J8205 - 12960 шт.; торгівельна марка - LUMINARC, загальною вартістю 27 453,69 євро скориговано до 39 364,92 євро.; посуд кухонний, столовий із безбарвного натрій-кальцій силікатного скла, крім виробленого із склокераміки, механічного виготовлення, блюдо: Е8007 - 516 шт. торгівельна марка - LUMINARC, загальною вартістю 861,79 євро скориговано до 951,50 євро.
При прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів від 26.08.2015 р. № 100250001/2015/000051/2, митна вартість товару була визначена за методом 2б-за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, відповідно до ст. 60 МК України.
ПП «Льо Маж» надало гарантії щодо сплати митних платежів по сумах, визначених митницею та випустило товар у вільний обіг відповідно до вимог статті 55 МК України згідно митної декларації № 100250001/2015/011082.
У відповідності до вимог ст. 55 МК України для підтвердження митної вартості товару, вказаного в митній декларації № 100250001/2015/010093 та для скасування рішення про коригування митної вартості товару від 26.08.2015 р. № 100250001/2015/000051/2 ПП «Льо Маж» листом від 13.10.2015 р. № 13-10-10 було подано додаткові документи, а саме: експертний висновок від 28.08.2015 р. № Ц-795; транспортний (перевізний) документ від 31.07.2015 р. № 380585-01; заявку від 29.07.2015 р. № 158/д про кінцеве узгодження перевезення; довідку від 24.09.2015 р. № 162/1 пояснення експедитора про організацію та виконання перевезення; рахунок експедитора від 07.08.2015 р. № 158/д; акт надання послуг експедитора від 07.08.2015 р. за № 000158; платіжне доручення № 730 від 04.09.2015 р.; доповнення № 2 до договору транспортного експедирування від 01.08.2015 р. про зміну реквізитів; виписку із бухгалтерської документації від 01.10.2015 р. № 0110-06; рахунок страхової від 04.08.2015 р. № 024.994067202.0086; платіжне доручення від 17.09.2015 р. № 748 про сплату страхової премії.
Проте, у відповіді від 21.10.2015 р. № 6378/10/26-70-25-02-03 «Щодо перегляду рішення про коригування митної вартості товарів від 26.08.2015 р. № 100250001/2015/000051/2» Київська міська митниця ДФС відмовила в перегляді рішення про коригування митної вартості.
Оцінюючі спірні правовідносини, суд не може погодитися із відповідачем з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, однією із підстав коригування заявленого позивачем до митного оформлення товару стало те, що в наданих декларантом документах, що підтверджують вартість транспортних витрат видані та завірені печаткою підприємства ПП «СКБ-1», натомість в транспортному документі № 380585-01 перевізником зазначений LTB TR Trans.
Відповідно до розділу 1 договору транспортного експедирування № 15122014-4 від 15.12.2014 р., укладеного між замовником ПП «Льо Маж» та транспортним експедитором ПП «СКБ-1», замовник доручив транспортному експедитору за рахунок замовника виконати та організувати або забезпечити виконання транспортно-експедиторських послуг, що пов'язані з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу. Вид та найменування згідно із розділом 3 даного договору вказується замовником в заявці на кожне перевезення. Замовник у заявці вказує повну точну та достовірну інформацію щодо найменування, кількості, включаючи вагу брутто, якості та інші характеристики вантажу його властивостей, а також умов його перевезення, перевалочних робіт, складування, в тому числі й відомості щодо пунктів навантаження та розвантаження, найменування та місцезнаходження вантажовідправника та вантажоотримувача, дату і час прибуття на завантаження, назву митного переходу на кордоні України, термін доставки, іншу інформацію, необхідну для виконання експедитором своїх обов'язків за договором.
З урахуванням наведеного, на думку відповідача, з наданих позивачем документів не можливо ідентифікувати особу, що здійснила перевезення з особою, яка видала документи щодо вартості перевезення.
Судом встановлено, що між ПП «Льо Маж» (надалі - замовник) та ПП «СКБ-1» (надалі - транспортний експедитор) укладено договір транспортного експедирування № 15122014-4 від 15.12.2014 р., умовами якого передбачено надання послуг з виконання та організації або забезпечення виконання транспортно-експедиторських послуг, що пов'язані з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу.
На виконання умов договору сторони підписали заявку про надання транспорту від 29.07.2015 р. № 158/д до договору № 15122014-4 від 15.12.2014 р., в якій погоджено перевізника вантажу ТОВ «ТР-Транс». Адреса: 81500, Львівська область, Городицький район, с. Черлянське Передмістя, вул. Угрівська, 72; автомобіль НОМЕР_2/НОМЕР_3.
Надаючи послуги у сфері транспортного експедирування, транспортний експедитор керується, зокрема, Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 1 липня 2004 року N 1955-IV.
Згідно із ч. 2 ст. 4 названого Закону експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.
Наведене положення узгоджується із положеннями договору від 15.12.2014 р. № 15122014-4, зокрема, із п. 2, п. 3 п. 4.4.1, згідно яких транспортний експедитор має право обирати або змінювати вид транспорту або маршрут перевезення, обирати або змінювати порядок перевезення вантажу, а також порядок виконання транспортно-експедиторських послуг, діючи в інтересах замовника, організовувати перевезення вантажів.
Виходячи із наведеного слід дійти висновку, що транспортний експедитор має право також залучати інших перевізників для надання транспортно-експедиторських послуг.
Суд також враховує, що залучення перевізником ТОВ «ТР-Транс» було погоджено із позивачем, що підтверджується заявкою про надання транспорту від 29.07.2015 р. № 158/д до договору № 15122014-4 від 15.12.2014 р. Окрім того, ТОВ «ТР-Транс» зазначено в якості перевізника, залученого ПП «СКБ-1», в міжнародній автомобільній накладній (CMR) від 31.07.2015 р. № 380585-01.
Листом від 24.09.2015 р. за № 162/1 експедитор підтвердив факт перевезення товару через іншого перевізника. В транспортній накладній № 380585-01 від 31.07.2015 р. у графі «відправник» вказано компанію «ARC International France», а у графі «перевізник» вказано перевізника LTB TR Trance. У відповідній графі також і вказано номер автомобіля НОМЕР_2/НОМЕР_3. Номер автомобіля та маршрут співпадає із заявкою на перевезення від 22.07.2015 р.
З пояснень позивача вбачається, що перед завантаженням транспорту була підписана кінцева заявка № 158/д від 29.07.2015 р., яка виступала в якості доповнення до експедиційного договору. У вказаній заявці сторонами було узгоджено умови перевезення, зокрема, назву перевізника, вартість та умови перевезення. Таким чином, наведена заявка виступила в якості кінцевої домовленості між сторонами.
Довідка ПП «СКБ-1» (експедитора) від 03.08.2015 р. № 162 повністю підтверджує вартість транспортних витрат на перевезення вантажу по маршруту м. Аргус (Франція) - п/п Ягодин у розмірі 36 130,03 грн. та вартість страхування вантажу у розмірі 1 203,18 грн.
Таким чином, наведені документи свідчать про те, що перевізником виступала компанія LTB TR Trance на виконання договору транспортного експедирування, укладеного з ПП «СКБ-1».
Відповідач зазначає, що наданий позивачем прайс від виробника товару стосується лише тих позицій, що заявлені в ЕМД та митна вартість яких оцінюється, а тому не містить повний асортимент, який виробник пропонує необмеженому колу покупців. Також в прайсі зазначено, що ціни діють від 01.01.2015 р., однак в прайсі вказана дата 03.08.2015 р., що є пізнішою датою від рахунку-фактури (31.07.2015 р.).
Однак, суд критично оцінює наведені вище посилання відповідача, оскільки прайс-лист не являється обов'язковим документом, що підтверджує заявлену митну вартість товару. При цьому, законодавством України не встановлено вимог до змісту прайс-листів та їх необхідних реквізитів. Отже, пропонуючи товар для продажу виробник не обмежений в своєму праві заповнювати прайс - лист, виходячи з загальноприйнятих звичаїв міжнародної комерційної практики.
Як встановлено судом, прайс - лист виробника товару діє в період з 01.01.2015 по 31.12.2015 р., а тому на переконання суду, дата його підписання (03.08.2015 р.) жодним чином не може впливати на заявлену позивачем митну вартість товарів, оскільки вказані у прайс-листі ціни є діючими протягом року.
Також суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на те, що у прайс-листі виробника зазначено лише ті товари, які було придбано позивачем та не зазначено інших товарів, оскільки зазначати перелік тих чи інших товарів це виключно право виробника. Окрім того, на переконання суду, зазначення інших товарів, які не були придбані позивачем, ніяким чином не впливає на вартість оцінюваного товару.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що контракт від 10.12.2014 р. не містить положень щодо моменту набуття позивачем права власності на товар, оскільки в такому випадку право власності на товар виникає у набувача в силу закону, тобто з моменту передання придбаного майна. Наведене узгоджується із положеннями ст. 332 Цивільного кодексу України.
Також суд відхиляє посилання відповідача на те, що всупереч пункту 5.12 контракту купівлі-продажу № НТ-12-10LM від 10.12.2014 р., в наданих позивачем документах окремо не визначено вартість упаковки, тари і пакувальних матеріалів і робіт, пов'язаних з упаковкою, оскільки їх вартість уже є включеною у вартість товарів, а тому не потребує окремого визначення.
Беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку, що визначення митної вартості товару, що імпортується, за методом 2б - за ціною договору щодо подібних товарів на підставі ст. 60 Митного кодексу України, яке було здійснено відповідачем, не відповідає вимогам ч. 4 та ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України, відповідно до яких митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Суд приймає до уваги те, що заявлена позивачем митна вартість товару додатково підтверджується такими документами як рахунок експедитора від 07.08.2015 № 158/д згідно умов транспортно-експедиційного договору, який був наданий експедитором після виконання перевезення; платіжним дорученням № 730 від 04.09.2015 р. про сплату за послуги експедитора; актом надання послуг експедитора від 07.08.2015 р. № 000158; рахунком страхової компанії від 04.08.2015 р. № 024.994067202.0086, платіжним дорученням № 748 від 17.09.2015 р. на сплату за страхування; експертним висновком № Ц-795 від 28.08.2015 р.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.04.2015 р. по справі № К/800/12159/15 визначено, що «…з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише такими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом».
Таким чином, матеріалами справи спростовуються твердження митного органу про неможливість визначити митну вартість товарів згідно документів, поданих ПП «Льо Маж» за основним методом.
Отже, слід дійти висновку, що переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, подані декларантом позивача основні та додаткові документи необхідно вважати належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару.
Отже, подані позивачем основні та додаткові документи, що підтверджують митну вартість товару містять усю необхідну інформацію про вартість товару та транспортних послуг, а також реквізити, необхідні для ідентифікації товару.
Разом з тим, відповідачем не доведено та не надано жодних переконливих доказів того, що документи, подані позивачем до митного оформлення є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
За таких обставин, висновок митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), суд вважає необґрунтованим, а застосування методу 2б за ціною договору щодо подібних товарів на підставі ст. 60 Митного кодексу України, неправомірним.
Дослідивши матеріали справи, в межах заявлених позовних вимог, вислухавши доводи сторін, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ПП «Льо Маж» про визнання протиправним та скасування рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № 100250001/2015/010093 від 25.08.2015 р.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи з того, що твердження митного органу про неможливість застосування обраного позивачем методу визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), є необґрунтованим та безпідставним, а документи, подані позивачем до митного органу, відповідають вимогам чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а, отже, і підтверджують заявлені позивачем відомості про митну вартість товарів, суд приходить до висновку, що визначення відповідачем митної вартості товару та коригування її у сторону збільшення за методом 2б здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваних рішень.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати підлягають відшкодуванню повністю.
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов Приватного підприємства «Льо Маж» задовольнити.
2. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250001/2015/00129 Київської міської митниці ДФС.
3. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Київської міської митниці ДФС від 26.08.2015 р. № 100250001/2015/000051/2.
4. Судові витрати в сумі 2 436,00 грн. присудити на користь Приватного підприємства «Льо Маж» за рахунок асигнувань Київської міської митниці ДФС.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.О. Іщук