донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
23.08.2016 справа №905/1414/16
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий: суддіОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3
Представники сторін: від позивача: від відповідача: розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу на рішення господарського суду не з'явився; ОСОБА_4 - за довіреністю б/н від 16.07.15р.; ОСОБА_5 - за довіреністю б/н від 09.02.2016р.; Комунального підприємства Миколаївської міської ради “Сервіскомуненерго”, м.Миколаївка Донецької області Донецької області
від у справі09 червня 2016 р. (повний текст складено та підписано 14.06.2016р.) № 905/1414/16 (суддя Кротінова О.В.)
за позовом до Комунального підприємства Миколаївської міської ради “Сервіскомуненерго”, м.Миколаївка Донецької області Товариства з обмеженою відповідальністю “Славтрейд Браво”, м.Слов'янськ Донецької області
простягнення 258 923,99 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 09.06.2016р. у справі №905/1414/16 у задоволені позовних вимог Комунального підприємства Миколаївської міської ради “Сервіскомуненерго”, м.Миколаївка Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Славтрейд Браво”, м.Слов'янськ Донецької області про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 168 442,93 грн., пені у розмірі 52 523,84грн., 3% річних у розмірі 3 676,01грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 34 281,21грн.- відмовлено у повному обсязі.
Комунальним підприємством Миколаївської міської ради “Сервіскомуненерго”, м.Миколаївка Донецької області подана апеляційна скарга, в якій останнє просить скасувати судове рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі у зв'язку з тим, що судом порушено та неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права. Зокрема, скаржник вважає хибним висновок місцевого суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки м. Миколаївка Донецької області не входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України №478-р від 05.05.2015р.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, через канцелярію суду надіслав заяву, відповідно до якої просив суд розглянути справу без його участі. Одночасно, у вказаній заяві зазначив про підтримання доводів в апеляційної скарги та просив суд задовольнити вимоги, викладені в останній.
Представники відповідача проти апеляційної скарги заперечили та просили рішення суду залишити без змін, а скаргу - без задоволення, з підстав, викладених у відзиві.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду про порушення апеляційного провадження у даній справі сторони були попереджені про те, що у разі нез'явлення в судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами.
Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і переглядає законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду, переглянувши в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи №905/1414/16; розглянувши доводи апеляційної скарги; заслухавши пояснення представників відповідача; перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги Комунального підприємства Миколаївської міської ради “Сервіскомуненерго”, м.Миколаївка Донецької області та скасування рішення господарського суду Донецької області від 09.06.2016р. у справі №905/1414/16 з огляду на наступне.
Матеріалами справи підтверджено та судом встановлено, що 01.07.2013р. між Комунальним підприємством Миколаївської міської ради “Сервіскомуненерго” (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Славтрейд Браво” (Орендар) укладено договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади м.Миколаївка №07/07/13, згідно з яким Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду нежитлові вбудовані приміщення, розташовані на першому поверсі та у підвалі житлового будинку, далі - об'єкт оренди, за адресою: м.Миколаївка, вул.Горького, 11 для розміщення магазину: 80 м2 - під торгівлю продовольчими товарами підакцизної групи; 365 м2 - під торгівлю продовольчими товарами без акцизу. Підвальне приміщення магазину: 395,5 м2 - під складські приміщення (п.1.1. договору).
Нежитлове приміщення прийнято у комунальну власність Миколаївської міської ради на підставі рішення Миколаївської міської ради №06-ХХІХ-5 від 30.12.2009р. “Про прийняття вбудованих нежитлових приміщень, що знаходяться на балансі СЕ “Енерготорг” ВАТ “Донбасенерго” у комунальну власність територіальної громади м.Миколаївка, договору №171 від 17.12.2008р. про передачу у комунальну власність Миколаївської міської ради житлового фонду, об'єктів соціальної інфраструктури права державної власності та власних основних фондів ВАТ “Донбасенерго”, що знаходяться на балансі СЕ “Слов'янськкомуненерго” ВАТ “Донбасенерго” та про відшкодування витрат на проведення капітального ремонту та утримання об'єктів, що передаються з додатковою угодою №3 від 28.12.2009р. до нього та відповідно до акта приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 29.12.2009р. передано Комунальному підприємству Миколаївської міської ради “Сервіскомуненерго”.
Згідно умов п.2.1. договору, об'єкт оренди відноситься до комунальної власності територіальної громади м.Миколаївка, закріплений за КП “Сервіскомуненерго” на праві господарського відання.
Приписами п.3.1. договору встановлено, що за користування об'єктом оренди Орендар вносить Орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна комунальної власності територіальної громади, затвердженої рішенням Миколаївської міської ради від 06.03.2012р. №01-ХХ-6. Розрахунок місячного розміру орендної плати є невід'ємною частиною цього договору (додаток №1) та на дату його підписання орендна плата складає 4632 грн. 36 коп. без ПДВ. ПДВ нараховується згідно діючого законодавства України.
Орендна плата вноситься Орендарем самостійно, починаючи з моменту підписання акту приймання-передачі. Останнім днем оплати оренди є момент підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди Орендодавцю (п.3.2 договору).
Орендна плата у грошовому вигляді перераховується Орендарем незалежно від результату господарської діяльності Орендодавцю щомісяця, але не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітнім (п.3.5 договору).
Згідно з положеннями п.7.2. договору, за несвоєчасну оплату орендних платежів Орендар сплачує на користь Орендодавця пеню у розмірі встановленого законодавством України.
Договір оренди набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє з 01.07.2013р. до 25.06.2016р. (п.10.1, п.10.2 договору).
Доказів припинення або розірвання договору сторонами не надано, тобто на момент виникнення заборгованості сторони перебували у договірних відносинах.
Актом приймання-передачі майна від 01.07.2013р., Орендодавець передав, а Орендар прийняв нежитлові вбудовані приміщення, загальною площею 840,5 кв.м., розташовані на першому поверсі та у підвалі житлового будинку за адресою: вул. Горького, 11, м. Миколаївка Донецької області, які закріплені за КП “Сервіскомуненерго” на праві повного господарського відання для розміщення крамниці: 80 кв.м. - під торгівлю продовольчими товарами підакцизної групи, 365 кв. м. - під торгівлю продовольчими товарами без акциза, 395,5 кв. м. - під складські приміщення.
Як встановлено господарським судом, відповідач у період з травня 2014р. по січень 2016р. свої зобов'язання по оплаті орендної плати за договором нежитлового приміщення №07/07/13 від 01.07.2013р. не виконував належним чином, у зв'язку з чим за останнім утворилась заборгованість у розмірі 168 442,93 грн. На суму заборгованості позивачем нараховано пеню у розмірі 52 523,84 грн., інфляційні нарахування у розмірі 34 281,21 грн. та 3% річних у розмірі 3676,01 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про їх безпідставність з огляду на набрання чинності з 14.10.2014р. Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, положеннями якого визначено скасування на період проведення антитерористичної операції орендної плати за користування державним та комунальним майном суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції (стаття 7 вказаного Закону).
Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд погоджується з правильністю висновків місцевого господарського суду щодо необґрунтованості позовних вимог та необхідності відмови в їх задоволенні у повному обсязі, з огляду на наступне:
Відповідно до ст.43 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного розгляду справи.
Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст. ст. 1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду державного та комунального майна" та умовами договору оренди.
Договір оренди нежитлового приміщення, яке знаходиться у комунальній власності №07/07/13 від 01.07.2013р. за своєю правовою природою є договором майнового найму (оренди) і підпадає під правове регулювання норм статей 759-786 ЦК України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст.ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст.629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні норми містяться в положеннях п.1 ст.283 Господарського кодексу України
Згідно з ч.1 ст.763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Відповідно до вимог, передбачених статтями 2, 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", правовою підставою користування майном є договір оренди.
Статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що істотною умовою договору є - орендна плата.
Відповідно до приписів ст.12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.
Приписами частини 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено обов'язки орендаря, де зазначено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.
Разом із тим, Указом Президента України № 405/2014 від 14.04.2014р. введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України".
Законом України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” №1669-VII від 02.09.2014р. визначено тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.
Згідно ст. 1 цього Закону, період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
Відповідно до ст. 7 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” скасовано на період проведення антитерористичної операції орендну плату за користування державним та комунальним майном суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.
Пунктом 5 ст. 11 “Прикінцеві та перехідні положення” цього Закону Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону доручено затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року N 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014р. затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого включено м. Миколаївка, де здійснює господарську діяльність відповідач, що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
05.11.2014р. Кабінетом Міністрів України прийнято нове розпорядження № 1079-р, яким зупинено дію розпорядження КМУ від 30.10.2014р. № 1053-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція”.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015р. у справі №826/18327/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Тар Альянс” до Кабінету Міністрів України визнано нечинним розпорядження Кабінету Міністрів України № 1079-р від 05.11.2014р. “Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України” від 30.10.2014р. № 1053-р”. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015р. постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 26.01.2015р. у зазначеній адміністративній справі залишена без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України К/800/19383/15 від 28.07.2015р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
В свою чергу, дія розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014р. №1053р зупинена на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України №1079-р від 05.11.2014р.
Одночасно, відповідно до ст. 1 Закону України “Про боротьбу з тероризмом” антитерористична операція включає комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності. Райони проведення антитерористичної операції визначаються у тому числі керівництвом антитерористичної операції.
Керівником Антитерористичного центру при СБУ виданий Наказ від 07.10.2014р. №33/6/а “Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення”, відповідно до якого районами проведення АТО визначені Донецька та Луганська області з терміном дії з 07.04.2014 року.
Таким чином, проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей з 07.04.2014р. визначено компетентним органом у сфері боротьби з тероризмом.
Відповідно до ст. 2 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією та Законами України. Закріплене в ст. 7 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” право суб'єкта господарювання, який проводив та/або проводить свою господарську діяльність на території, де проводилась або проводиться антитерористична операція не може бути ілюзорним та носити декларативний характер. У розумінні положень ст. 58 Конституції України приписи ст. 7 означеного закону відносно скасування нарахування орендної плати за користування майном, що належить до комунальної власності з 14 квітня 2014 року мають ретроспективну дію для розглядуваних правовідносин та не містять жодних виключень щодо їх незастосування.
На підставі вказаного, враховуючи приписи Закону України “Про боротьбу з тероризмом”, прийнятий на його виконання та виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” наказ керівника Антитерористичного центру при СБУ від 07.10.2014 № 33/6/а “Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення”, колегія суддів дійшла висновку про правильність застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин положень ст. 7 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”.
Крім того, у відповідності до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затверджено новий перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, до якого включено м. Маріуполь, де здійснює свою господарську діяльність відповідач. Визнано такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053 “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція”; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014р. №1079 “Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. №1053”.
За таких обставин, враховуючи дії спеціальної норми ст. 7 Закону України №1669-VI від 02.09.2014р. господарський суд, в силу ч. 1 ст. 19 Конституції України та ч.ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України не може примушувати відповідача до виконання необов'язкових для нього дій і застосовувати негативні наслідки невиконання цих дій.
Таким чином, стосовно позовних вимог в частині стягнення 52 523,84грн. пені, 3676,01грн. 3% річних та 34281,21грн. інфляційних нарахувань, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо необхідності відмови у їх задоволенні у зв'язку з тим, що зазначені позовні вимоги є похідними від суми основної заборгованості, у задоволенні стягнення якої відмовлено.
Одночасно, посилання заявника апеляційної скарги на відсутність у переліку м.Миколаївка, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 травня 2015 р. №428-р «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 р. N 1085» є безпідставним, оскільки означеним розпорядженням затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, а не перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі щодо невірно застосованих норм діючого законодавства судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, тому колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області з урахуванням мотивів, зазначених апеляційним судом, відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству.
Враховуючи викладене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 09.06.2016р. у справі №905/1414/16 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, тому залишає зазначене рішення без змін, а апеляційну скаргу за наведеними в ній мотивами - без задоволення.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на заявника скарги по справі.
Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства Миколаївської міської ради “Сервіскомуненерго”, м.Миколаївка Донецької області - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 09.06.2016 р. у справі №905/1414/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий Марченко О.А.
Судді: Зубченко І.В.
ОСОБА_3