донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
16.08.2016 справа №905/527/16
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: суддівМарченко О.А. Радіонової О.О., Попкова Д.О.
Представники сторін:
від позивача:Єрьоменко М.В. - за довіреністю вих. №174 від 14.03.16р.;
від відповідача: Не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", м. Київ
на рішення господарського суду Донецької області
від14.04.2016р. (повний текст складено та підписано 19.04.2016р.)
у справі№ 905/527/16 (суддя Мальцев М.Ю.)
за позовомПублічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", м. Київ
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Донецьк
пророзірвання договору оренди та звільнення від сплати орендної плати
Рішенням господарського суду Донецької області від 14.04.2016р. у справі №905/527/16 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", м. Київ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Донецьк про розірвання договору оренди та звільнення від сплати орендної плати - задоволені частково: розірвано договір оренди б/н від 01.08.2008 р. частини нежитлового приміщення, укладеного між ПАТ "ВТБ Банк" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, що посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотарільного округу Задорожньою І.Г., яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1, в решті позову відмовлено.
Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк", м. Київ подана апеляційна скарга, в якій останнє просить скасувати судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про звільнення від орендної плати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі у зв'язку з тим, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи; висновки, викладенні у рішенні суду, не відповідають обставинам справи; судом порушені та неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що суд першої інстанції помилково не застосував до спірних правовідносин приписи частини шостої статті 762 ЦК України, у зв'язку з чим дійшов неправильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у частині звільнення позивача від орендної плати.
Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просить рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог.
Відповідач наданими йому правом не скористався, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і переглядає законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду, переглянувши в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи № 905/527/16; розглянувши доводи апеляційної скарги; перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", м. Київ та скасування рішення господарського суду Донецької області від 14.04.2016р. у справі №905/527/16 з огляду на наступне.
Так, 01.08.2008 року між Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк", м. Київ (Орендар) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5, м. Донецьк (Орендодавець) був укладений договір оренди нежилого приміщення.
Відповідно до п.1.1 договору Орендодавець зобов'язується передати, а Орендар прийняти у строкове платне користування частини вбудованого нежилового приміщення на першому поверсі будівлі блоку адміністративних приміщень, загальною площею 93,3 кв.м., яке знаходиться за адресою: Донецька область, АДРЕСА_1.
Пунктом.1.3 договору об'єкт оренди передається в оренду для розміщення відділення (філї) ПАТ "ВТБ БАНК".
Згідно з п. 2.1 Договору факт передачі Об'єкта оренди Орендареві підтверджується актом прийому-передачі в оренду Об'єкта оренди, який підписується Сторонами.
Умовами п.4.2.1 договору визначено обовязок Орендодавця передати об'єкт оренди Орендареві за актом прийому-передачі відповідно до умов цього договору у строк, не пізніше п'яти робочих днів з дня укладання цього договору.
Відповідно до п. 5.1 Договору за оренду Об'єкта оренди Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату в національній валюті України у розмірі, встановленому цим Договором.
У п. 5.5 Договору сторони узгодили, що орендна плата вноситься Орендарем щомісячно в строк не пізніше десятого числа поточного місяця за який вноситься орендна плата, шляхом переказу відповідної суми коштів у безготівковій формі на банківський рахунок Орендодавця.
Цей Договір укладено строком на 7 років. Обчислення строку Договору оренди починається з моменту підписання Акту прийому-передачі в оренду (п. 9.1 Договору).
Відповідно до п. 9.2 Договору за відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов цього Договору протягом одного місяця після закінчення строку дії Договору він вважається продовженим на такий самий строк і на таких самих умовах, які були передбачені Договором.
Актом приймання-передачі нерухомого майна від 01.08.2008 р. об'єкт оренди переданий Орендарю.
В подальшому між сторонами укладались договори про внесення змін та доповнень №1 від 06.02.09р., №2 від 15.05.2009р., №3 від 03.08.2009р., №4 від 06.08.2010р., №5 від 02.07.2010р., №6 від 21.12.2010р., №7 від 11.04.2011р., №9 від 18.04.2014р., якими сторони змінювали розмір орендної плати.
Також договорами про внесення змін та доповнень №7 від 11.04.2011р. №8 від 22.01.2013р. сторонами внесено зміни в преамбулу договору та зазначено, що Орендодавцем є Фізична особа- підприємець ОСОБА_5, а Орендарем Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк".
За твердженням позивача, внаслідок загострення суспільно-політичної ситуації на території м. Донецька, проведення в м. Донецьку бойових дій, блокування міста Донецька незаконними збройними формуваннями, обстрілу території, на якій розташоване орендоване приміщення- настали істотні зміни обставин, якими сторони керувалися під час укладання розглядуваних договорів оренди, що, на його думку, є підставою для розірвання договору оренди та застосування наслідків такого розірвання у вигляді звільнення від сплати орендної плати.
Відповідно до ст.43 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного розгляду справи.
Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються, насамперед, його положеннями, Цивільним кодексом України та умовами договору оренди.
Договір оренди частини вбудованого приміщення б/н від 01.08.2008р. за своєю правовою природою є договором майнового найму (оренди) і підпадає під правове регулювання норм статей 759-786 ЦК України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст.ст.173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст.629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні норми містяться в положеннях п.1 ст.283 Господарського кодексу України
Згідно із положеннями статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
За приписами статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, що виражає узгоджену волю сторін, яка спрямована на досягнення конкретної мети, тобто договір - це юридичний факт, на підставі якого виникають цивільні права та обов'язки.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст.652 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Одночасно, ч.2 ст.652 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Отже, закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин.
Поняття "істотна зміна обставин" є оціночною категорією та саме на суд покладено обов'язок щодо встановлення чи спростування існування таких обставин. При цьому, суд має керуватися нормативним тлумаченням цього поняття, наведеним у абзаці 2 частини 1 статті 652 Цивільного кодексу України, що передбачає, що зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
За твердженням позивача, істотною обставиною для розірвання договору оренди є неможливість безперешкодного використання позивачем об'єкту оренди внаслідок проведення антитерористичної операції на території Донецької області та унеможливлення роботи банківської системи у звичайному порядку.
Проведення антитерористичної операції в межах території Донецької та Луганської областей, зокрема у м.Донецьку, підтверджується Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року, яким введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України № 405/2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції". Положеннями вказаних законодавчих актів визначено тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.
Факт проведення на території міста Донецька активних бойових дій, що супроводжується численними руйнуваннями, загибеллю та пораненням людей, порушенням звичайного порядку життєдіяльності та здійснення господарської діяльності - є загальновідомим та таким, що не підлягає доказуванню в силу приписів ст. ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.
Між тим, відповідно до ст.42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладання на цю особу тягара несприятливих наслідків такої діяльності.
Під ризиками, в контексті цієї норми треба розуміти таку зміну обставин, яку можна передбачити, це ризики, які є звичайними, зрозумілими та притаманними для здійснення господарської діяльності.
Як зазначає позивач та вбачається зі змісту укладеного між сторонами Договору, при вчиненні спірного правочину сторони розраховували на його належне виконання: ПАТ "ВТБ Банк" мало на меті користуватись нежитловим приміщенням, а Фізична особа- підприємець ОСОБА_5 - отримувати плату за надання права такого користування.
Починаючи з 24.07.2014, Національним банком України запроваджено надзвичайний режим роботи банківської системи в Донецькій, Луганській областях та Автономній Республіці Крим. Особливості організації роботи банківської системи в надзвичайному режимі визначено постановою Правління Національного банку України від 22.07.2014 № 435.
У зв'язку з проведенням бойових дій на території міста Донецька наказом директора відділення "Донецька регіональна дирекція ПАТ "ВТБ Банк" № 386-ад від 29.07.2014р. з 30.07.2014р. призупинена робота відділення "Юзівське" ПАТ "ВТБ Банк" до окремого розпорядження.
Одночасно, зазначене відділення виключене з Державного реєстру банків 25.03.2015р., про що свідчить електронне повідомлення Національного банку України від 27.03.2015р. № 24-00011/20637.
Постановою Правління Національного банку України від 06.08.2014р. № 466 призупинено здійснення усіх видів фінансових операцій у населених пунктах, які не контролюються українською владою, зокрема у м. Донецьк.
З наведеного вбачається, що зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути, а ризик неможливості використання приміщення за таких обставин ані умовами Договору, ані звичаями ділового обороту на орендаря не покладено.
Крім того, внаслідок продовження строку дії Договору оренди та неможливості використовувати спірне приміщення обидві сторони будуть позбавлені того, на що вони розраховували при укладенні правочину.
В свою чергу, неможливість виконання зобов'язань ПАТ "ВТБ Банк" за спірним Договором внаслідок актів тероризму на території Донецької області та видання обмежуючих актів органами державної влади, починаючи з 30.07.2014р., посвідчено Сертифікатом Торгово-промислової палати України №4541 від 30.06.2015, який в силу приписів статті 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" є єдиним належним та достатнім доказом настання обставин непереборної сили.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що військові дії, які відбуваються зокрема в місті Донецьку, припинення нормального звичайного порядку здійснення господарської діяльності не можна віднести до передбачуваних ризиків, ризиків, які сторони мають та/чи можуть передбачити на час укладання відповідних договорів, здійснюючи підприємницьку діяльність.
Виходячи з чого, обставини, якими сторони керувалися під час укладання договору оренди, є такими, що істотно змінилися, передбачити таку зміну сторони не мали можливості, отже обставини змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
З огляду на викладене колегія суддів, погоджується із висновками господарського суду про настання істотної зміни обставин, якими сторони керувалися на час укладання договорів оренди.
Отже, колегія суддів вважає доведеним той факт, що якби позивач знав, що на території м. Донецьк розпочнеться антитерористична операція, яка буде супроводжуватися активними бойовими діями, припиненням функціонування органів державної влади, правоохоронних органів, встановлення обмеженого порядку перетину зони розмежування, встановлення на території, на неконтрольованій державними органами України, правил ведення господарської діяльності, що не ґрунтуються на законодавстві України, неможливість гарантування своїм працівникам безпечних умов праці, як одного із головних соціальних обов'язків роботодавця, який через це зобов'язаний призупинити здійснення виробничої діяльності на своїх підприємствах, розглядувані договори оренди не були б укладені, чи були б укладені на зовсім інших умовах, що і є ознакою істотної зміни обставин, як передумови для розірвання договорів оренди.
Як зазначено вище, закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не тільки з наявністю істотної зміни обставин, а і з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України при істотній зміні обставин.
Позивачем у позові викладено певне обґрунтування існування кожної з чотирьох умов, що за приписами ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України мають бути наявними для вирішення питання про розірвання договору.
За твердженням позивача, в момент укладення договорів оренди сторони виходили з того, що така (істотна) зміна обставин не настане. Про існування такої умови можна казати коли події, що викликали ускладнення у виконанні договору у звичайному, передбаченому порядку, мають місце, виникли або стали відомими сторонам (заінтересованій стороні) вже після укладення договорів оренди.
Як встановлено господарським судом, істотна зміна обставин, якими сторони керувалися під час укладання договорів оренди, полягає у початку проведення на території м. Донецька антитерористичної операції, що супроводжується активними бойовими діями, що призвело до припинення роботи усіх державних органів на території м. Донецька, зміни звичайного порядку ведення господарської діяльності, істотної зміни в організації виробничого процесу позивача, що не охоплюється поняттям звичайних комерційних ризиків, що притаманні підприємницькій діяльності.
З огляду на непередбачуваність настання зазначених подій на момент укладання договорів оренди, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, приходить до висновків, що в момент їх укладання сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане.
Із суті обставин, які змінилися суд приходить до висновку, що причини, що зумовили настання їх зміни не могли бути усунені після їх виникнення, адже перебували поза межами волі сторін та жодним чином не пов'язані з їх діями, отже при всій турботливості та обачності, які вимагаються від сторін, вони не могли усунути причини зміни обставин після їх настання, що є свідченням наявності, в розглядуваному випадку, і другої умови для розірвання договору, визначеної п. 2 ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України.
Щодо наявності третьої умови для розірвання договору, передбаченої п.3 ч.2 ст. 652 Цивільного кодексу України, господарським судом встановлено, що позивач, укладаючи договори оренди, справедливо розраховував на отримання певного господарського результату, який полягає у виникненні у нього права на вільне володіння та користування орендованим майном з метою здійснення підприємницької діяльності.
Події, що відбуваються в місті Донецьку, принаймні з серпня 2014 року, є свідченням наявності об'єктивних перешкод у користуванні орендованим майном у тому режимі, що дозволяв розраховувати на ефективні результати від такого користування, отже продовження виконання позивачем умов договору призвело б до порушення співвідношення майнових інтересів сторін та позбавило б позивача того, на що він розраховував при укладанні договорів оренди.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що продовження виконання позивачем умов договору оренди, яке полягає у продовженні користування орендованим майном, потреба у якому в значній мірі змінилася через обмеження у веденні господарської діяльності на території м. Донецька та зупинення роботи банківської системи у звичайному режимі, порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б позивача того, на що він розраховував при укладенні договору.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, четвертою умовою, необхідною для розірвання договору оренди, визначено, що договір може бути розірвано, якщо із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
В момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане: так, укладаючи договір, сторони передбачали, що приміщення будуть надаватись позивачу в оренду для здійснення його господарської діяльності, а відповідач отримуватиме орендну плату за ці приміщення. Зміна обставин зумовлена незалежними від позивача причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення.
Виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору, адже укладаючи договір, сторони не передбачали і не могли передбачити проведення бойових дій на території м.Донецька, внаслідок яких позивач фактично позбавлений права на ведення господарської діяльності.
З огляду на викладене, судом першої інсанції встановлено існування усіх чотирьох умов, передбачених ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, наявність яких є обов'язковою для вирішення спору про розірвання договору, що зумовлює висновки суду про задоволення позову в цій частині.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк", м. Київ доведено, що обставини, які за його переконанням, є підставою для розірвання договору оренди, містять ознаки "істотності", як того вимагає ст.652 ЦК України. При цьому, за змістом даної статті, однією із необхідних умов є те, що виконання договору після зміни обставин, які є істотними, порушило б співвідношення майнових інтересів обох сторін. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем доведено можливе порушення його інтересів виконанням договору, водночас таке порушення інтересів має місце і для відповідача.
Відповідно до частини третьої статті 653 ЦК України якщо договір розривається у судовому порядку, зобов'язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили.
При цьому, згідно з частиною першою статті 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Щодо позовних вимог про звільнення позивача від сплати орендної плати на підставі частини шостої статті 762 ЦК України у зв'язку з неможливістю використовувати спірне приміщення з 30.07.2014р. через настання обставин непереборної сили колегія суддів зазначає наступне.
Частина перша статті 55 Конституції України, відповідно до якої права і свободи людини і громадянина захищаються судом, містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав і свобод (рішення Конституційного Суду України № 9-зп від 25.12.1997).
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Аналогічні положення закріплені у статті 1 ГПК України, відповідно до якої підприємства мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Зміст зазначених у статті 15 ЦК України підстав для захисту не розкривається, але він відображений у відповідних нормах статей, що регулюють ту чи іншу категорію правовідносин.
Колегія суддів зауважує, що відповідно до частини шостої статті 762 ЦК України наймач звільняється від орендної плати безпосередньо в силу закону, а у разі порушення, оспорення чи невизнання свого права може звернутися до суду для його захисту та відновлення.
Наразі, в матеріалах справи відсутні докази виставлення Орендодавцем рахунків на сплату орендної плати, а також звернення Орендодавця до ПАТ "ВТБ Банк" з вимогою про внесення такої плати або з відповідним позовом до господарського суду, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність порушення, оспорення чи невизнання прав або охоронюваних законом інтересів позивача, а тому вважає, що позовні вимоги про звільнення від орендної плати не підлягають задоволенню.
При цьому, колегією суддів не приймаються доводи скаржника про те, що суд першої інстанції неправомірно відмовив у задоволенні цієї частини позовних вимог, посилаючись на обрання позивачем невірного способу захисту, оскільки зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що місцевий господарський суд залишив позовні вимоги без задоволення у зв'язку з відсутністю порушення права ПАТ "ВТБ Банк", з чим погоджується суд апеляційної інстанції.
Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та спростовані вищевикладеними висновками судової колегії, оскільки, вимоги, викладені у апеляційній скарзі, аналогічні доводам позовної заяви, ретельно досліджувались під час винесення оскаржуваного рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", м. Київ підлягає залишенню без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 14.04.2016р. у справі №905/527/16 підлягає залишенню без змін.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на заявника скарги по справі.
Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", м. Київ - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 14.04.2016р. у справі №905/527/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий Марченко О.А.
Судді: Радіонова О.О.
Попков Д.О.