донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
02.08.2016 справа №905/1028/16
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий: судді за участю представників сторін: від позивача: від відповідача:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 - за довіреністю №14-94 від 18.04.2014р. ОСОБА_5- за довіреністю №03-5/217 від 04.01.2016р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
на рішення господарського суду Донецької області
від25 квітня 2016 р. (повний текст складено та підписано 04.05.2016)
у справі№ 905/1028/16 (суддя Кротінова О.В.)
за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
доПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Маріупольгаз”, м.Маріуполь Донецької області
простягнення 6 794 694,71 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 25.04.2015р. у справі №905/1028/16 у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Маріупольгаз”, м.Маріуполь Донецької області про стягнення заборгованості в сумі 6 794 694,71 грн., яка складається з пені в сумі 3 218 137,54 грн., 3% річних в сумі 213 990,46 грн., інфляційних нарахуваннь в сумі 3 362 566,71грн. - відмовлено у повному обсязі.
Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ подана апеляційна скарга, в якій останнє просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Зокрема, скаржник вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки на думку позивача зміни, встановлені додатковою угодою № 10 від 22.12.14р., мають розповсюджуватись на відносини, які склались з моменту укладання додаткової угоди, у зв'язку з чим судом першої інстанції невірно визначено строки виконання зобов'язання за поставлений природний газ.
Скаржник підтримав доводи апеляційної скарги, просить рішення суду скасувати та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач проти апеляційної скарги заперечує та просить рішення суду залишити без змін, а скаргу - без задоволення, про що зазначив у відзиві на апеляційну скаргу.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і переглядає законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Маріупольгаз”, м.Маріуполь Донецької області про стягнення 6 794 694,71 грн., з яких: пеня - 3 218 137,54 грн., 3% річних - 213 990,46 грн., інфляційні нарахування - 3 362 566,71грн.
Позовні вимоги до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Маріупольгаз”, м.Маріуполь Донецької області мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на купівлю -продаж природного газу № 13-360-ВТВ від 04.01.2013р. в частині оплати у встановлені строки за поставлений газ.
Як зазначає позивач, за наведеним договором останній протягом січня, жовтня-грудня 2013р., березня, вересня-грудня 2014р., лютого, травня-червня, жовтня 2015р. поставив відповідачу природний газ на загальну суму 68711033,71грн., що підтверджує долученими до матеріалів справи актами приймання - передачі природного газу. При цьому, вартість поставленого газу відповідач сплатив з порушенням строків, встановлених договором, у зв'язку з чим позивачем нарахована пеня, 3% річних та інфляційні втрати.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що у позивача відсутні підставі для стягнення пені в сумі 3 218 137,54 грн., 3% річних в сумі 213 990,46 грн., інфляційних втрат в сумі 3 362 566,71грн., нарахованих на суму основної заборгованості з огляду на те, що відповідачем не було припущено прострочення виконання грошового зобов'язання за договором з урахуванням умов додаткової угоди № 10 від 22.12.2014р.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи заявника апеляційної скарги, повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, перевіривши повноту встановлених фактів, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду є законним і обґрунтованим з наступних підстав.
Як встановлено місцевим господарським судом, 04.01.2013р. між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (продавець та позивач у справі) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації “Маріупольгаз”(покупець та відповідач у справі) укладено договір № 13-360-ВТВ на купівлю-продаж природного газу, згідно якого продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2013 році природний газ (далі-газ), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору (п.1.1.).
Пунктом 2.1. договору визначено, що продавець передає покупцеві у період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. газ обсягом до 15 545,230 тис. куб.м. у тому числі по місяцях кварталів за наведеним переліком.
Згідно п.3.3. договору, приймання передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання-передачі газу.
Пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п.6.2. договору. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання-передачі.
В подальшому між сторонами підписувались додаткові угоди до договору, якими змінювалась ціна газу шляхом внесення змін до п.5.2 статті 5 Договору (Додаткові угоди № 1 від 10.07.2013р., № 2 від 08.08.2013р., № 4 від 28.04.2014р., № 5 від 14.05.2014р., № 6 від 20.06.2014р., № 7 від 05.09.2014р., № 9 від 08.12.2014р., №12 від 10.03.2015р. №13 від 03.04.2015р. №14 від 07.05.2015р. №15 від 03.06.2015р. №16 від 10.07.2015р. №19 від 28.10.2015р. №20 від 25.11.2015р.).
Додатковими угодами № 8 від 10.11.2014р. та №11 від 05.02.2015р., сторонами вносились зміни щодо обсягів та ціни газу шляхом внесення змін до п. 2.1 статті 2 та п. 5.2 статті 5 договору.
Додатковою угодою № 18 від 12.10.2015р. сторонами внесено зміни до розділу 5 Договору в п.5.1.,5.2.,.5.3.,5.4.
Додатковою угодою №3 від 31.12.2013р. сторонами погоджено зміни до п.1.1 статті 1, п.2.1 статті 2, п.4.1. статті 4, п.5.2. статті 5, п.6.1 та статті 11 договору.
22.12.2014р. сторони підписали додаткову угоду № 10 до договору купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013р. № 13-360-ВТВ, якою виклали п.1.1 статті 1 Предмет договору у наступній редакції:
За договором продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013-2015рр. природний газ, а покупець зобов'язується прийняти на оплатити газ на умовах договору.
Згідно пункт 2.1. договору, продавець передає покупцеві у період з 01.01.2013р. по 31.12.2015р. газ в обсязі до 18 595,442тис. куб.м. у тому числі:
- у 2013 р. - 5 011,185 тис. куб.м.
- у 2014 р. - до 5 184,257 тис. куб., у тому числі сторони визначили обсяги поставки помісячно,
- у 2015 році до 8 400 тис. куб.м., у тому числі сторони визначили обсяги поставки помісячно.
Пункт 6.1. статті 6 договору, сторони виклали у наступній редакції: “Оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки у урахуванням п.6.2. договору”.
Остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється Покупцем після отримання повних розрахунків за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими Продавцю в попередньому місяці, відповідно до договорів на розподіл природного газу, укладеними між Продавцем і Покупцем.
У разі, якщо до 20 числа місяця наступного за місяцем поставки природного газу за цим договором Продавець повністю розрахувався за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими Продавцю в попередньому місяці, остаточний розрахунок за використання природного газу здійснюється Покупцем на підставі акту приймання-передачі до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу.
У будь-якому випадку остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється покупцем не пізніше 20 числа місяця наступного за місяцем закінчення строку дії Договору в частині поставки газу.
Викладено статтю 11 Строк дії договору у наступній редакції:
«Договір набуває законної чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між Сторонами з 1 січня 2013року, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.»
Місцевим господарським судом встановлено, що на виконання умов договору купівлі-продажу газу № 13-360 ВТВ від 04.01.2013р. позивач передав протягом січня, жовтня-грудня 2013р., березня, вересня-грудня 2014р., лютого, травня-червня, жовтня 2015р., а відповідач прийняв за актами приймання - передачі природний газ на загальну суму 68 711 033,71грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2013р. на суму 7265456,81 грн.; від 31.10.2013р. на суму 2941631,22 грн.; від 30.11.2013р. на суму 4229961,44 грн.; від 31.12.2013р. на суму 7580899,47 грн.; від 31.03.2014р. на суму 1565560,95 грн.; від 30.09. 2014р. на суму 554021,54 грн.; від 31.10. 2014р. на суму 9407001,65 грн.; від 30.11. 2014р. на суму 12551669,58 грн.; від 31.12.2014р. на суму 6939660,63 грн.; від 28.02. 2015р. на суму 11434107,35 грн.; від 31.05.2015р. на суму 3114320,34 грн.; від 30.06. 2015р. на суму 46237,77 грн.; від 31.10.2015р. на суму 1080504,96 грн.
За твердженнями позивача, відповідач розрахувався за спірними зобов'язаннями у повному обсязі, але, в супереч статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, з порушенням строків, встановлених договором. У зв'язку з тим, що відповідач порушив умови договору в частині невчасного проведення розрахунків за поставлений природний газ, позивачем на суму заборгованості нараховано пеню на підставі п. 7.2 Договору за зобов'язаннями січня, жовтня-грудня 2013р., березня, вересня-грудня 2014р., лютого, травня-червня, жовтня 2015р. у сумі 3 218 137,54 грн., інфляційні витрати за зобов'язаннями жовтня-грудня 2014р., лютого, червня 2015р. у сумі 3 362 566,71 грн. та 3% річних - за зобов'язаннями січня, жовтня-грудня 2013р., березня, вересня-грудня 2014р., лютого, травня-червня, жовтня 2015р. у сумі 213 990,46 грн.
Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд погоджується з правильністю висновків місцевого господарського суду щодо необґрунтованості позовних вимог та відмови в їх задоволенні, з огляду на наступне:
Відповідно до ст.43 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного розгляду справи.
Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються, насамперед, його положеннями, Цивільним кодексом України та умовами договору купівлі - продажу.
Відповідно до ч. 1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно до приписів ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства (ст. 526 ЦК України).
Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, між сторонами виникли зобов'язання на підставі договору № 13-360-ВТВ на купівлю-продаж природного газу.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) та сплатити за нього грошову суму (ст.655 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли між сторонами у даній справі внаслідок прострочення відповідачем строків оплати за поставлений позивачем природний газ за договором на купівлю-продаж природного газу від 04.01.2013р. за № 13-360-ВТВ, що використовується покупцем виключно для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат покупця.
Також, з метою узгодження вартості природного газу, обсягів природного газу та інших умов до договору на купівлю-продаж природного газу від 04.01.2013р. за № 13-360-ВТВ укладено низку додаткових угод, якими врегульовано обсяг природного газу для покриття потреб відповідача у природному газі та порядок проведення розрахунків між сторонами.
Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов'язання мають виконуватися належним чином.
Приписами ст.530 ЦК України обумовлено, що якщо у зобов'язані встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цій строк.
Стаття 653 ЦК України встановлює, що у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.
У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюються або припиняються з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що уклавши додаткову угоду № 10 до договору купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013р. № 13-360-ВТВ, сторони фактично змінили порядок розрахунків та строк дії договору, зокрема, передбачивши, що тільки у випадку, якщо до 20 числа місяця наступного за місцем поставки газу за цим договором продавець повністю розрахувався за послуги транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими продавцю в попередньому місяці, остаточний розрахунок здійснюється за використаний природний газ здійснюється покупцем на підставі акту приймання передачі до 20 числа наступного за місцем поставки газу.
У будь-якому випадку остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється покупцем не пізніше 20 числа у місяці наступному за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу.
Як зазначалося вище, договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2013р. і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015р., а в частині розрахунків за газ - до повної її здійснення.
Таким чином, датою остаточного розрахунку за фактично використаний відповідачем газ є - не пізніше 20.01.2016 р.
За таких обставин, твердження позивача про те, що Додаткова угода від 22.12.2014 р. до договору купівлі-продажу природного газу № 13-360-ВТВ від 04.01.2013 р. діє з моменту його підписання та не розповсюджується на правовідносини, які існували до його прийняття, не має під собою законного підґрунтя.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України у справі № 913/401/15 від 04.04.2016р., № 921/835/15-г/8 від 23.02.2016р., №908/3664/15 від 20.01.2016р., № 904/6463/15 від 26.01.2016р., №903/743/15 від 23.02.2016р., №924/1069/15 від 01.03.2016р., №9021/835/15-г/8 від 04.04.2016р., №920/1780/15 від 25.05.2016р., №906/1636/15 від 29.06.2016р.
Одночасно, для застосування санкцій, передбачених підпунктом 7.2 договору купівлі-продажу природного газу, та наслідків за порушення грошового зобов'язання, встановлених частиною 2 статті 625 ЦК України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених договором.
В свою чергу, як встановлено господарським судом та не заперечується сторонами справи, відповідач за отриманий у період січня, жовтня-грудня 2013р., березня, вересня-грудня 2014р., лютого, травня-червня, жовтня 2015р. природний газ розрахувався в повному обсязі (остаточний розрахунок - 25.11.2015р.), що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками, банківськими виписками та платіжними дорученнями, а отже не прострочив виконання грошового зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 25.03.2015р. у справі № 924/1265/13, від 30.09.2014р. у справі № 5011-35/1534-2012-42/553-2012, від 23.09.2015р. у справі № 917/2519/14, від 07.10.2015р у справі № 924/406/14.
Виходячи з чого, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що підстави для застосування до відповідача відповідальності за неналежне виконання умов договору в частині проведення розрахунків відсутні, а відповідно, вимоги позивача про стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Маріупольгаз”, м.Маріуполь Донецької області, 6 794 694,71грн., у тому числі: пені у розмірі 3 218 137,54 грн., втрат від інфляційних процесів у розмірі 3 362 566,71грн. та трьох відсотків річних у розмірі 213 990,46грн., є безпідставними та таким, що не підлягають задоволенню.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог.
Таким чином, матеріали справи свідчать, що місцевим господарським судом в порядку ст.43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.
Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм законодавства при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Рішення господарського суду Донецької області з урахуванням мотивів, зазначених апеляційним судом, відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на заявника скарги по справі.
Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 25.04.2016р. у справі №905/1028/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий Марченко О.А.
Судді: Зубченко І.В.
ОСОБА_3