Справа № 2-А-347/2009 рік
19 червня 2009 року смт. Красногвардійське
Суддя Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим Шукальський В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Красногвардійської районі АР Крим (далі - УПФУ) про стягнення недоплаченої щомісячної державної допомоги,
Позивачка звернулася до суду з позовом до УПФ України в Красногвардійському районі про стягнення недоплаченої щомісячної державної допомоги за 2006-2008 роки в сумі 4471 грн. 20 коп., мотивуючи свої вимоги тим, що згідно із ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 01 січня 2006 року їй, як дитині війни, повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. У 2006 - 2008 роках відповідачем така допомога не виплачувалась, що вона вважає порушенням її прав та просила стягнути з УПФ за вказаний період 4471 грн. 20 коп. державної допомоги дітям війни.
У судове засідання позивачка не з'явилася, позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити в повному обсязі, а справу слухати за її відсутності в порядку письмового провадження, про що надала письмову заяву.
Представник відповідача ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, позовні вимоги не визнала, просила справу розглянути за її відсутності в порядку письмового провадження. Заперечення обґрунтовані тим, що відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” фінансове забезпечення державних соціальних гарантій цієї категорії громадян здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Водночас, даною нормою не передбачено, який саме орган, за рахунок яких коштів та джерел, в якому процедурному порядку здійснює призначення та виплату збільшеної пенсії. Законодавством не визначено поняття терміну “мінімальна пенсія за віком”, у зв'язку з чим відсутній механізм її практичної реалізації та застосування. Відповідно до п.9 Положення про Пенсійний фонд України визначено виключний перелік напрямків використання коштів ПФУ, крім того, кошти ПФУ використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають. Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. Будь яких змін щодо пенсійного забезпечення окремих категорій громадян, а також встановлення особливих умов для дітей війни Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” не внесено. Фінансування виплат по цьому Закону здійснюється з Державного бюджету України, у ПФУ відсутні зобов'язання по перерахунку пенсії і забезпеченню її виплати. Введенням у дію Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін у деякі законодавчі акти України” від 28.12.07 за № 107-VI була реалізована норма ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та внесені зміни в частині визначення розміру підвищення для дітей війни. З 01.01.08 дітям війни до пенсії чи щомісячного довічного грошового утримання або державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, було встановлено підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10% від прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян. Відповідно, розмір підвищення пенсії дітям війни з 01.01.08 становить 47,00 грн., з 01.04.08 - 48,10 грн., з 01.07.08 - 48,20 грн., з 01.10.08 - 49,80 грн. Також наполягала на застосуванні строку звернення до адміністративного суду, який, на її думку, позивачем було пропущено без поважних причин, що є підставою для відмови в позові. Просила в позові ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, як необґрунтованому.
Відповідно до ст. 122 ч. 3 КАС України якщо особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутністю, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Дослідивши письмові докази, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 народилася у 1939 році, має статус дитини війни відповідно до ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, згідно з якою дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (02.09.1945) було менше 18 років, що не заперечувалося представником відповідача в суді, у зв'язку з чим має право на всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом, у тому числі право на отримання державної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, що передбачено статтею 6 зазначеного Закону. З 01.01.08 отримує підвищення до пенсії в розмірі 10 відсотків від прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян, що відповідачем не заперечувалось.
Відповідно до статті 11 ч.1 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін, свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” № 2195-IV від 18.11.2004 року, в редакції, яка діяла в спірний період, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 12 ст. 71 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 року № 489-У зупинена на 2007 рік дія ст. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни”.
Статтею 111 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 року № 489-У встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Конституційний Суд України в своєму рішенні № 6-рп від 09.07.2007 року у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 29, 36, ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч.1 ст. 66, п.п. 7, 9, 12-14, 23, 29, 30, 39, 41, 43-46 ст. 71, ст. 98, 101, 103, 111 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” (справа про соціальні гарантії громадян) зазначив, що зупинення Законом України „Про Державний бюджет України” інших законів України, щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин ніж передбачено законами України, не відповідає ст. 1, 3, ч. 2 с. 6, ч. 2 ст. 8, ч. 2 ст. 19, ст. 21, 22, п. 1 ч. 2 ст. 92, ч. 1, 2, 3 ст. 95 Конституції України. Також зазначеним рішенням визнані неконституційними положення, зокрема: п. 12 ст. 71, ст.111 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Оскільки правові положення, які передбачають соціальні виплати, встановлені ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” № 2195-1У від 18.11.2004 року, є чинним, тобто не скасовані, не змінені, і позивачка є дитиною війни, тому має право на їх одержання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати ці виплати.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” викладений в такій редакції: “Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни”.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008 підпункт 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Таким чином, ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” діє у редакції, згідно з якою дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-1У від 09.07.2003 року мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до ст. 62 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 01.01.07 - 380,00 грн., з 01.04.07 - 406,00 грн., з 01.10.07 - 411,00 грн.; ст. 58 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” - з 01.01.08 - 470,00 грн., з 01.04.08 - 481,00 грн., з 01.07.08 - 482 грн., з 01.10.08 - 498,00 грн.
Таким чином, щомісячна державна соціальна допомога дітям війни за період з травня по грудень 2008 року, яка підлягає виплаті позивачці, складає 780,40 грн. відповідно до наступного розрахунку в межах заявлених позовних вимог:
з травня по червень 2008 року 288,60 грн. (481 грн х 30%);
з липня по вересень 2008 року 433,80 грн. (482 грн. х 30%);
з жовтня по грудень 2008 року 448,20 грн. (498 грн. х 30%), щомісячно;
Фактично за вказаний період ОСОБА_3 відповідачем було виплачено 390,20 грн. (10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність).
780,40 грн. = 1170,60 грн. - 390,20 грн.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальній захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, передбачена ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” допомога дітям війни є формою соціального збезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону мають статус дітей війни, а також формою реалізації ними конституційного права на соціальний захист.
Відповідно до ст. 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. Але головним розпорядником коштів для виплати до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, є Пенсійний фонд України.
Разом з тим, відповідно до ч.2 ст. 99 та ч.1 ст. 100 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАС України.
Рішення Конституційного Суду України у справі № 6-рп/2007 було прийняте 09 липня 2007 року, опубліковано у „Віснику Конституційного Суду України” за 2007р. № 4 та в інших офіційних видання України (Офіційному віснику України № 52 від 27.09.07). Відтак, з цього моменту позивач повинний був дізнатись про порушення свого права.
Строк звернення до суду про нарахування недоплаченої щомісячної соціальної допомоги за період з січня 2006р. по травень 2008р. позивачем пропущений, оскільки ОСОБА_1 з позовом до суду звернулася лише 26 травня 2009 року, тобто поза межами річного строку, встановленого статтею 99 КАС України.
Доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав позивач не надав.
Відповідач в запереченнях на позов наполягав на застосуванні положень статей 99, 100 КАС України в частині відмови в задоволенні позову, у тому числі, у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.
Оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1
На підставі ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 87, 89, 94, 98, 99, 122, 158, 160 - 163 КАС України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Управління Пенсійного Фонду України в Красногвардійської районі АР Крим на користь ОСОБА_1, недоплачену щомісячну державну допомогу, як дитині війни з травня по грудень 2008 року, у розмірі 780 грн. 40 коп.
В іншій частині позову відмовити.
Судові витрати компенсувати за рахунок держави.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку через Красногвардійський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.
Суддя: