2-522/2007р.
"27" липня 2001'року Гайсинський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого - судці Панасюка О.С.
при секретарі Отрошко Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Гайсині справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -
Встановив:
25.04.2005 р. до суду подано цей позов.
В позовній заяві вказано, що в липні 1996р. відповідач позичив у позивача суму еквівалентну 2000 дол. США під зобов'язання повернути позику до 1.01.1997р., проте до теперішнього часу не виконав свого зобов'язання.
В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги і вимагав стягнути з відповідача 22669 грн. 39к. боргу за договором позики з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення розрахунку, та 3% річних за кожен рік прострочення боргу в сумі 6800 грн. 80к.
Відповідач позову не визнав, оскільки вважав, що позивачем пропущено строк позовної давності, а також пояснював, що він раніше неодноразово позичав гроші у позивача під проценти і сума сплачених процентів за попередніми договорами позики повністю перекрила борг за цим договором, розписку від 12.06.2005р. про визнання цього боргу він написав під впливом обману з боку позивача, який обіцяв не використовувати її для примусового стягнення боргу, а показати, як доказ своєї платоспроможності щодо відшкодування шкоди, завданої ним внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких міркувань.,...
Поясненнями сторін та матеріалами справи, зокрема власноручно написаною відповідачем розпискою (а.с.5) беззаперечно доведено, що в липні 1996 року між сторонами було укладено договір позики, згідно з яким ОСОБА_2. позичив у ОСОБА_1 гроші в сумі еквівалентній 2000 дол. США на невизначений термін. 12.06.2005р. визнаючи зазначений борг він зобов'язався повернути його частинами до 1.01.2007р., проте на час розгляду справи в суді позичальник зобов'язання не виконав зовсім.
Оскільки дані правовідносини виникли до 1.01.2004р., але права і обов'язки сторін продовжують існувати до тепер, то відповідно до абзацу 2 п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в редакції 2003 року, вони регулюються:
ч.ч.1,2 ст.1049 цього Кодексу, за змістом яких позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором, а якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернута позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором;
2
ч.2 ст.625 ЦК України, згідно з якою боржник, який
прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом;
ч.1 ст.264 ЦК України, відповідно до якої перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Оскільки беззаперечно доведено, що між сторонами було укладено договір позики на невизначений строк, боржник на вимогу кредитора не повернув суму боргу у встановлений строк, то з метою захисту майнових прав позивача з відповідача необхідно стягнути суму боргу в розмірі 10100 грн., з урахуванням індексу інфляції з 1.01.2006р. по час пред'явлення позову (в межах позовних вимог) всього в розмірі 10183 грн. 49к. ((110100/100X101,2+110100/100X101,8+110100/100X99,7+110100/100X99,6+110100/100X1 00,5+110100/100X100,1+110100/100X100,9+110100/100X100+110100/100X102+110100/100 Х102,6+110100/100X101,8+110100/100X100,9+110100/100X100,5+110100/100X100,6+1101 00/100X100,2)/15 місяців) та 3% річних за цей самий строк в розмірі 378 грн. 75к. (10100ХЗ%+10100Х0,25%)
Висновки суду підтверджуються такими доказами:
поясненними свідка ОСОБА_3, який розповів, що влітку 2005 року його запросив ОСОБА_1 бути присутнім під час написання розписки ОСОБА_2, який в його присутності власноручно написав розписку про те, що визнає борг перед позивачем за договором позики від 1996 року в сумі еквівалентній 2000 дол. США та зобов'язався повернути цей борг до 1.01.2007р.; при цьому будь-якого тиску з боку позивача на відповідача не чинилось;
власноручною розпискою ОСОБА_2 від 12.06.2005р., відповідно до якої він визнавав борг за договором позики від 1996 року і зобов'язувався його повернути протягом 6 місяців (а.с.7,16);
довідкою управління статистики у Гайсинському районі про індекс інфляції, встановлений на 1996 - 2007 роки (а.с.5);
довідкою Гайсинського відділення № 2967 ВАТ «Державний ощадний
банку України» про те, що офіційний курс долара США до української
гривні складає 5,05 грн. за 1 дол. США.
Враховуючи те, що належних доказів укладення договору позики на визначений
шестимісячний строк позивачем не надано, то його вимоги про стягнення боргу з
урахуванням індексу інфляції та річних з часу передачі грошей в липні 1996 року є
безпідставними і задоволенню не підлягають.
Оскільки відповідач 12.06.2005р. написав власноручну розписку, відповідно до якої визнав факт наявності боргу перед позивачем за договором позики від 1996 року в сумі еквівалентній 2000 дол. США та зобов'язався повернути цю суму до 1.01.2007р., тобто вчинив дії, які беззаперечно свідчать про визнання ним боргу, то його заява про застосування строку позовної давності є безпідставною, тому що згідно з абзацом 2*ч.З ст.264 ЦК України час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Так само суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що він повернув суму боргу за рахунок процентів за попередніми договорами позики, а розписка від 12.06.2007р. написана ним під впливом обману, оскільки жодних доказів цього суду він не надав, свідок ОСОБА_3в судовому засіданні пояснював, що розписка була написана в його присутності добровільно, про будь-яку ДТП, скоєну позивачем, той не говорив. Крім того сплата відсотків за попередніми договорами позики не позбавляє обов'язку боржника повернути борг за цим договором.
3
Суду також не надано належних доказів щодо шахрайських дій позивача відносно відповідача, а подані ним заяви до прокуратури Гайсинського району і Вінницької області не містять даних, які б вказували на ознаки злочину.
Керуючись ст.ст. 10,11,213,214,215 ЦПК України, -
Вирішив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10183 грн. 49к. боргу за договором позики з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення розрахунку; 3% річних в розмірі 378 грн. 75к. за прострочення виконання грошового зобов'язання; 295 грн. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з часу оголошення рішення, а апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження; апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Вінницької області через Гайсинський районний суд.