23 серпня 2016 року Справа № 915/918/16
Суддя Смородінова О.Г., розглянувши матеріали позовної заяви
за позовом: ОСОБА_1,
54050, м.Миколаїв, пр. Жовтневий, буд. 308
до відповідача: Публічного акціонерного товариства Банк «Київська Русь»
04071, м.Київ, вул. Хорива, 11-А
про: зобов'язання внести вимоги позивача до реєстру акцептованих вимог кредиторів та стягнення коштів в сумі 29 970,48 грн.
Гр. ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом б/н від 20.08.2016р. (вх. №14483/16 від 22.08.2016р.) про зобов'язання ПАТ Банк «Київська Русь» внести вимоги позивача до реєстру акцептованих вимог кредиторів та стягнення з відповідача коштів в сумі 29 970,48 грн. і судових витрат.
Розглянувши матеріали позовної заяви, господарський суд встановив наступне.
Вимоги позивача обумовлені неповерненням банківською установою-відповідачем коштів, які обліковувались на банківському рахунку позивача в сумі 29 970,48 грн. та відмовою банку включити ці вимоги до реєстру вимог кредиторів ПАТ «Банк «Київська Русь» згідно з нормами ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
З матеріалів справи вбачається, що позивачем був укладений договір банківського рахунку, як фізичною особою-підприємцем, отже, в даному випадку мають місце правовідносини між фізичною особою-підприємцем та юридичною особою - банком.
Також, судом встановлено, що відносно відповідача - ПАТ «Банк «Київська Русь» розпочато процедуру ліквідації згідно з прийнятим виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішенням від 17.07.2015р. №138.
Ухвалою Корабельного районного суду м.Миколаєва від 13.06.2016р. у справі №488/289/16-ц було закрито провадження у справі за позовом гр. ОСОБА_1 до ПАТ «Банк «Київська Русь» про стягнення коштів за договором банківського рахунку у зв'язку з тим, що позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (по-перше, згідно з п.7 ч.1 ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, по-друге, позивач є фізичною особою підприємцем).
Згідно зі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, місцеві господарські суди розглядають у першій інстанції усі справи, підвідомчі господарським судам. При цьому, компетенція господарського суду щодо розгляду певної справи визначається за правилами підсудності, вказаними в ст.ст. 15, 16 ГПК України.
Пункт 9 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013р. №01-06/606/2013 "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI)" передбачає, що частина четверта статті 10 Закону відносить до підвідомчості господарських судів усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника. Винятком є спори, пов'язані із визначенням та сплатою (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України. Дана норма кореспондується з положеннями пункту 7 частини першої статті 12 ГПК та застосовується незалежно від суб'єктного складу сторін.
У абзаці 4 вказаного пункту зазначено, що справи у відповідних спорах відносяться до виключної підсудності того господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (частина дев'ята статті 16 ГПК).
Відповідно до норм ч. 4 статті 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури.
При цьому, господарський суд вважає за необхідне зазначити, що частиною третьою статті 2 Закону України від 14 травня 1992 року N 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.
У свою чергу, статтею 1 Закону N 2121-III передбачено, що цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.
У пункті шостому статті 2 Закону України від 23 лютого 2012 року N 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" зазначено, що ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Виходячи із системного аналізу вказаних норм законодавства та враховуючи положення статті 12 Господарського процесуального кодексу України, можна дійти висновку, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.
За таких обставин, спір, що виник між сторонами, повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.
Така позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 16.02.2016р. (справа №21-4846а15) та від 15.06.2016р. (справа №21-286а16).
Відповідно ж до частин 1 та 2 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо. Справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.
З документальних доказів доданих до позову вбачається, що відповідачем (зобов'язаною стороною по справі) виступає юридична особа - Публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь» (код 24214088) місцезнаходження якої, виходячи, як з тексту позовної заяви, так і витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є м. Київ. Отже, згідно умов ст. 15 ГПК України даний спір підлягає розгляду в Господарському суді м. Києва.
Статтею 17 ГПК України передбачено, якщо справа не підсудна даному господарському суду, матеріали справи надсилаються господарським судом за встановленою підсудністю не пізніше п'яти днів з дня надходження позовної заяви або винесення ухвали про передачу справи.
Таким чином, беручи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що дана справа не підсудна Господарському суду Миколаївської області, тому за встановленими процесуальним законом правилами підсудності підлягає передачі до Господарського суду м. Києва.
Отже, на підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 15, 17, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Передати матеріали позовної заяви гр. ОСОБА_1 вх. №14483/16 від 22.08.2016р. з доданими до неї документами за підсудністю до Господарського суду м. Києва (01030 м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 44-в).
2. Копію ухвали направити сторонам.
Суддя О.Г. Смородінова