Справа № 815/7092/15
23 серпня 2016 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши у приміщенні суду в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Одеській області, Малиновського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області про скасування наказу начальника ГУМВС України в Одеській області №1267 о/с від 04.11.2015 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади оперуповноваженого сектора боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області з 06.11.2015 року, поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектора боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області та стягнути грошове забезпечення за час вимушеного прогулу,-
З позовом до суду звернувся ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Одеській області, Малиновського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області про скасування наказу начальника ГУМВС України в Одеській області №1267 о/с від 04.11.2015 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади оперуповноваженого сектора боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області з 06.11.2015 року, поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектора боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області та стягнути грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.
В судовому засіданні 22.08.2016 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та подав клопотання про розгляд справи за його відсутності. Представники відповідачів - Головного управління МВС України в Одеській області та Малиновського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області були сповіщені належним чином про день час та місце слухання справи (а.с.207), але не прибули в судове засідання без поважних причин, в зв'язку із чим, суд на підставі положень ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 КАС України, суд ухвалив рішення розглянути справу в порядку письмового провадження 23.08.2016 року за наявними в справі письмовими доказами та запереченнями.
Дослідивши наявні в справі письмові докази, суд встановлює наступні факти та обставини:
Позивач проходив службу в органах Міністерства внутрішніх справ України, що згідно положень п.15 ч.1 ст.3 КАС України відноситься до поняття публічної служби, спори щодо проходження якої, у тому числі й спори щодо прийняття, звільнення з неї, отримання відповідних компенсацій, пов'язаних з її проходженням згідно п.2 ч.2 ст.17 КАС України віднесені до компетенції адміністративних судів та повинні розглядатись за правилами адміністративного судочинства.
Позивач з 14.08.2000 року проходив службу в ОВС та з 11.08.2015 року проходив службу на посаді оперуповноваженого сектора боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми Малиновського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області.
03.11.2015 року, у зв'язку із виявлення бажання проходити службу в поліції, позивачем на ім'я начальника ГУМВС України в Одеській області був поданий рапорт (а.с.176) про звільнення з органів внутрішніх справ за пунктом 64 “з” у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) згідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
27.11.2015 року з отриманого позивачем витягу з наказу начальника ГУ МВС України в Одеській області №1267 о/с від 04.11.2015 року (а.с.10) стало відомо про його звільнення з 06.11.2015 року з посади оперуповноваженого сектора боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми Малиновського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області згідно з пунктами 10 та 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у запас Збройних Сил за пунктом 64 “г” (через скорочення штатів).
Позивач не погоджується із таким противоправним звільненням та просить визнати протиправним та скасувати вищенаведений наказ № 1509 о/с від 04.11.2015 року у частині його звільнення за пунктом 64 “г” (через скорочення штатів), оскільки його таким, що прийнятим з порушенням вимог чинного законодавства.
Представник відповідачів надав до суду письмові заперечення в яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки звільнення позивача зі служби в міліції відбулось відповідно до вимог Закону України «Про міліцію» та прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію».
Дослідивши наявні в справі письмові докази, суд приходить до висновку про протиправність оскарженого наказу про звільнення позивача з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 10 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII від 02.07.2015 року працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.
Вказані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Відповідно до пункту 11 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення зазначеного Закону перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до "Прикінцевих та перехідних положень" цього Закону.
Пунктом 64 “г” Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №885 від 28.10.2015 року чинної на день звільнення) передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.
Таким чином, вищезаначені норми Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України “Про національну поліцію” та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, на які йдеться посилання у спірному наказі містять три підстави для звільнення особи зі служби через скорочення штатів, а саме: при відмові працівника міліції від проходження служби в поліції; не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення; при відсутності можливості подальшого використання на службі.
Отже, при вирішенні питання щодо звільнення за скороченням штату, начальник органу прямо зобов'язаний розглянути можливість подальшого використання на службі особи, що звільняється.
Однак, відповідач не тільки жодним чином не обґрунтував відсутність можливості подальшого використання позивача на службі та не врахував відсутність відмови позивача від проходження служби в поліції та не перевірив взагалі можливість реалізації його права на прийняття на службу до поліції, а самедо Головного управління Національної поліції в Одеській області.
При цьому, поза увагою залишився рапорт позивача від 03.11.2015 року (а.с.176) поданий ним на ім'я начальника ГУ МВС України в Одеській області про звільнення за пунктом 64 “з” у зв'язку з висловлюванням бажання проходити службу в Головному управлінні Національної поліції в Одеській області.
Під час судового засідання 26.07.2016 року свідок ОСОБА_2 підтвердив факт написання позивача цього рапорту, факт передачі його свідку, як безпосереднього начальника позивача та подальшу його передачу на Малиновського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області.
Відповідно до пункту 9 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII від 02.07.2015 року працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.
Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.
Відповідно до пункту 8 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення зазначеного Закону, з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.
Відповідно до пункту 1 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про Національну поліцію», цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім: 1) пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування (перше опублікування 06.08.2015 року), таким чином пункт 9 набрав чинності з 07.08.2015 року.
В порушення вимог пункту 9 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII від 02.07.2015 року, з моменту опублікування Закону України “Про національну поліцію” (з 06.08.2015 року) та до прийняття спірного наказу (04.11.2015 року) про звільнення позивача за пунктом 64 “з” (через скорочення штату) йому не було запропоновано жодної посади (рівнозначної, вищої чи нижчої) в органах поліції, взагалі не було перевірено можливості його подальшого використання на службі та відповідності вимогам поліцейського у порушення пункту 9 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII від 02.07.2015 та Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ за наявності виявленого у рапорті від 04.11.2015 року бажання продовжити службу в органах Національної поліції не вирішено питання про перевод позивача до Головного управління Національної поліції в Одеськії області.
Вимоги до кандидатів на службу в поліції, пердбачені статтєю 49 Закону України “Про національну поліцію”, відповідно до якої, на службу в поліції можуть бути прийняті громадяни України віком від 18 років, які мають повну загальну середню освіту, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, які володіють українською мовою.
Незалежно від професійних та особистих якостей, рівня фізичної підготовки та стану здоров'я на службу в поліції не можуть бути прийняті особи у випадках, визначених частиною другою статті 61 цього Закону, а також особи які: 1) відмовляються від взяття на себе зобов'язань дотримуватися обмежень та/або від складання Присяги поліцейського, визначених законом; 2) особи, які звільнені або мали бути звільнені з посад на підставі Закону України "Про очищення влади".
Відповідно до ст.50 зазначеного Закону громадяни України, які виявили бажання вступити на службу в поліції, з метою визначення стану їхнього здоров'я зобов'язані пройти медичні обстеження, а також перевірку рівня фізичної підготовки, психофізіологічне обстеження, обстеження на предмет виявлення алкогольної, наркотичної та токсичної залежності в порядку, визначеному Міністерством внутрішніх справ України. Громадяни України, які виявили бажання вступити на службу в поліції, за їхньою згодою проходять тестування на поліграфі. Відповідно до порядку, встановленого законом, щодо осіб, які претендують на службу в поліції, проводиться спеціальна перевірка, порядок проведення якої визначається законом та іншими нормативно-правовими актами.
Обмеження, пов'язані зі службою в поліції визначені статтєю 61 Закону України “Про національну поліцію”.
Позивач з 14.08.2000 року проходить службу в ОВС та з 11.08.2015 року проходив службу на посаді оперуповноваженого сектора боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми Малиновського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області.
Отже, позивач має достатній досвід у роботі, знання, відповідну кваліфікацію, бажання працювати в поліції та віповідає вимогам поліцейського, що передбачені діючим законодаством України. Разом з тим, начальником ГУМВС України в Одеській області залишено поза увагою та взагалі не розглянуто рапорт на його ім'я поданого 04.11.2015 року в якому було висловлено бажання проходити службу в Головному управлінні Національної поліції в Одеській області, як це передбачено пунктом 9 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію».
Окрім того, на момент прийняття 04.11.2015 року спірного наказу в частині звільнення позивача за пунктом 64 “г” (через скорочення штату) з 06.11.2015 року, Головного Управління Національної поліції в Одеській області, в якому він висловив бажання проходити службу, ще не було утворено, що зумовило порушення його права на подання заяви особисто до такого органу поліції з висловленням бажанням проходити службу саме у такому органі поліції та взагалі, розгляду його кандидатури на посаду в поліції, бажання про перехід до якої було висловлено у рапорті позивача від 03.11.2015 року.
Як загально відомо, державна реєстрація Головного Управління Національної поліції в Одеській області проведена 07.11.2015 року, номер запису: 15561020000056462, тобто на наступний день після звільнення позивача.
За таких обставин, суд вважає, що оскаржений позивачем наказ про його звільнення прийнятий передчасно, за відсутності всіх необхідних наведених вище правових підстав, що згідно положень ч.3 ст.2 КАС України надає суду змоги прийти до висновку про його протиправність, в зв'язку із чим, позовна вимога щодо визнання його протиправним та скасування відносно позивача підлягає задоволенню на підставі положень ч.2 ст.162 КАС України.
Порядок та підстави проходження і припинення служби в органах внутрішніх справ регулюються Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року №114 (надалі - Положення).
Відповідно до п.24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.
Окрім того, відповідно до положень ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняті за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права та для всіх судів України.
Відповідно до положень ч.4 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Постановою Верховного Суду України від 05.03.2012 року по справі №21-42а-12 (номер рішення у ЄДРСР - 24068075) встановлено, що питання, пов'язані із прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням із неї (її припиненням), урегульовані спеціальним законодавством, зокрема, Законом України від 20.12.1990 року №565-ХІІ «Про міліцію», Законом України від 02.12.1990 року №509-XII «Про державну податкову службу», Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР. Тому, за загальним правилом, під час вирішення справ цієї категорії пріоритетними є норми спеціальних законів. Трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин, або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у своїй постанові від 17.02.2015 року по справі №21-8а15 (номер рішення у ЄДРСР - 42946756).
Виходячи з наведеного, враховуючи, що нормами Закону України «Про Національну поліцію» не врегульовані питання процедури поновлення на посаді поліцейських, звільнення яких визнано судом незаконним, суд згідно положень ст.9 КАС України застосовує до спірних правовідносин положення КЗпП України, якими вказані питання врегульовані.
Відповідно до вимог ч.1 ст.235 КЗпП України при встановлені незаконності звільнення особи із займаною посади, ця особа поновлюється судом на попередній посаді. Оскільки, судом вище встановлено, що проходження позивачем служби в поліції було припинено неправомірно, відповідно до вищенаведеної норми права він підлягає поновленню на попередній посаді слідчого відділення розслідування злочинів карного розшуку слідчого відділу Приморського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області з дати його звільнення - з 20.11.2015 року, в зв'язку із чим, ця позовна вимога також підлягає задоволення у такий формі на підставі положень ч.2 ст.162 КАС України.
Статтею 236 КЗпП України встановлена відповідальність роботодавця щодо виплати працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку із незаконним звільненням працівника за період з часу звільнення до дати фактичного поновлення працівника на роботі. Раніше суд визнав, що наявні правові підстави вважати позивача протиправно звільненим та є усі необхідні підстави для його поновлення на попередній посаді, в зв'язку з чим, існує обов'язок відповідача (ГУ НП України в Одеській області) щодо компенсації позивачу грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, пов'язаного із незаконним звільненням, з 07.11.2015 року (оскільки грошове забезпечення за період з 07.11.2015 року по день звільнення 20.11.2015 року не нарахована та не виплачена) по день фактичного поновлення на посаді, а тому, позовна вимога щодо стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу підлягає задоволенню саме у цієї редакції на підставі положень ч.2 ст.162 КАС України.
Відповідно до положень ч.1 ст.236 КАС України суд допускає до негайного виконання судове рішення щодо поновлення особи на публічній службі та виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць, а тому суд вважає за необхідне допустити негайне виконання судового рішення щодо поновлення позивача на попередній посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць.
З урахуванням вищенаведеного суд вважає, що позивач підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якого він був протиправно звільнений, а саме на посаді оперуповноваженого сектора боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми Малиновського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області з дати його звільнення з 06.11.2015 року та позивачу повинно бути виплачено грошове утримання за час вимушеного прогулу згідно наведених вище правових норм виходячи з середньо місячного розміру згідно довідки Малиновського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області (а.с.56) 3262,50 грн. за період з дати звільнення 06.11.2015 року по день фактичного поновлення на посаді.
Відповідно до положень ст.256 КАС України у разі задоволення позовних вимог щодо поновлення на публічній службі суд повинен звернути в цій частині постанову суду до негайного виконання.
Представником відповідача ГУ МВС України в Одеській області подане клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду від 14.07.2016 року №40/1178 (а.с.186-188) у зв'язку із пропуском строку звернення до суду, посилаючись на те, що позивачем оскаржений наказ про звільнення від 04.11.2015 року, тоді як до суду позивач звернувся лише 18.12.2015 року з пропущенням встановленого ч.3 ст.99 КАС України місячного строку.
Розглянувши вказане клопотання суд вважає, що воно не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Частиною 3 ст.99 КАС України встановлений місячний строк звернення до суду по спорах з питань проходження публічної служби.
Згідно положень ч.2 ст.99 КАС України цей строк повинен обраховуватись з дати коли особа дізналась, або повинна була дізнатись про порушення свого права чи охоронюваного законом інтересу.
Відповідно до надпису позивача під титульним листом особової справи позивача (а.с.182) позивач 27.11.2015 року отримав його копію та оригінал трудової книжки.
Саме з цієї дати повинен обраховуватись строк звернення до суду за захистом порушеного права, оскільки лише з 27.11.2015 року позивачу сталі відомі підстави свого звільнення та отриманий відповідний наказ, що надавало йому змоги звернутись до суду з питань його оскарження.
Адміністративний позов по цій справі надійшов до Одеського окружного адміністративного суду 18.12.2015 року за вхідним №7021/15 (а.с.3), тобто в межах строку звернення до суду, встановленого ч.3 ст.99 КАС України.
За таких обставин, позивач не пропустив строк звернення до суду, а тому у суду відсутні підстави для застосування до заявлених ним позовних вимог наслідків, передбачених ст.100 КАС України.
Судові витрати розподілити за правилами ст.94 КАС України.
Керуючись ст.ст.94,158-163,256 КАС України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області №1267о/с від 04.11.2015 року в частині звільнення ОСОБА_1 з 06.11.2015 року з посади на посаді оперуповноваженого сектора боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми Малиновського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області у запас Збройних Сил за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів).
3. Поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектора боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми Малиновського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області з 06.11.2015 року.
4. Стягнути з Малиновського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 06.11.2015 року по день фактичного поновлення на посаді, виходячи з середньомісячного розміру 3262,50 грн.
5. Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектора боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми Малиновського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області з 06.11.2015 року та грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 3262,50 грн.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання повного тексту постанови.
Суддя Єфіменко К.С.