15 серпня 2016 року (09 год. 45 хв.)Справа № 808/1591/16 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ларан-07» про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені,-
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі іменується - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ларан-07» (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить стягнути з відповідача суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2015 році у розмірі 17 257 грн. 67 коп.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали у відповідача, за рік склала 298 осіб, таким чином, середньооблікова кількість інвалідів, відповідно до нормативу, встановленого ч.1 ст.19 ОСОБА_1 України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (надалі іменується - Закон) на підприємстві відповідача повинна складати 1 особу. ОСОБА_2 відомостей, наданих відповідачем у звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів, середньооблікова кількість інвалідів на підприємстві за 2015 рік склала 0 осіб. На підставі викладеного, позивач просить стягнути з ТОВ Товариства з обмеженою відповідальністю «Ларан-07» 17 257 грн. 67 коп. санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2015 році.
Ухвалою судді від 11 липня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі №808/1591/16, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 02 серпня 2016 року.
Ухвалою суду від 02 серпня 2016 року за обґрунтованим клопотанням позивача провадження по справі зупинено, наступне судове засідання призначене на 15 серпня 2016 року.
У судове засідання прибув представник відповідача ОСОБА_3
Позивач у судове засідання не прибув. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою долученою до матеріалів справи.
Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника в порядку письмового провадження. Позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін на підставі наявних доказів.
Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч.6 ст.12, ч.1 ст.41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши позовну заяву, заперечення відповідача, дослідивши подані сторонами письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що в задоволені позову слід відмовити повністю.
ОСОБА_2 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб,фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАРАН-07" (код ЄДРПОУ 35037406) зареєстроване як юридична особа 29 березня 2007 року.
Судом встановлено, що відповідачем до Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 27 січня 2016 року було надано Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за Формою № 10-ПІ за 2015 рік, згідно якого вбачається наступне:
- середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить - 298;
- середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність становить - 11;
- кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 ОСОБА_1 України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 12;
- фонд оплати праці штатних працівників становить - 5 045,9грн.;
- середньорічна заробітна плата штатного працівника - 16 933 грн.
Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює та визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантії їх рівності з усіма іншими громадянами для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 № 875-ХІІ (зі змінами та доповненнями, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон України № 875-ХІІ).
Відповідно до приписів ст. 19 ОСОБА_1 України № 875-ХІІ, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31.01.2007 "Про реалізацію статей 19 та 20 ОСОБА_1 України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Порядок № 70).
ОСОБА_2 з пунктом 2 Порядку № 70, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом, а інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Статтею 18 ОСОБА_1 України № 875-ХІІ встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 ОСОБА_1 України № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
ОСОБА_2 положень ч. 3 ст. 18-1 ОСОБА_1 України № 875-ХІІ, Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
З аналізу положень вказаного ОСОБА_1 вбачається, що на суб'єктів господарювання покладено обов'язок виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів і надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів. При цьому, обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком самостійно підбирати інвалідів на створені робочі місця. Водночас, законодавець зобов'язує підприємства надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.
У зв'язку із набуттям чинності ОСОБА_1 України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 № 5067-VI, Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за № 988/23520 (який набрав чинності з 12.07.2013) затверджено Форму звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".
Зазначена Форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
Тобто, на підприємство покладається обов'язок створювати та належним чином атестувати робочі місця для працевлаштування інвалідів та інформувати про таку кількість створених робочих місць (вакансій) органи працевлаштування інваліда. Обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.
Як вбачається з поданих сторонами документів, на виконання нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідачем у 2015 році вживалися всі можливі і залежні від нього заходи для працевлаштування інвалідів, а саме:
- в зазначений період відповідач звітував перед Державною службою зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів;
- відповідач звертався до Державної служби зайнятості з листами про направлення для працевлаштування громадян, які є інвалідами;
- повідомив позивача та Державну службу зайнятості про створені робочі місця для інвалідів в кількості 12 осіб.
Крім того, із наданих представником відповідача документів судом з'ясовано, що ТОВ «Ларан-07» було розроблено низку заходів з метою виконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, зокрема наказом по підприємству №2 від 05 січня 2015 року відповідач виділив (зі складу створених робочих місць, згідно штатного розкладу) необхідну кількість робочих місць для можливого працевлаштування інвалідів в 2015 році.
Щодо подання до Державної служби зайнятості звітності про попит на робочу силу (вакансії), то суд зазначає наступне. Як уже зазначалося, відповідно до п. 2.1 Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316, форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
Відповідач у своїх письмових запереченнях від 02 серпня 2016 року зазначає, що у 2015 році на підприємстві працювало 11 інвалідів, в той час як норматив склав 12 робочих місць. Діючим законодавством передбачено, що підприємства де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менш, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 ОСОБА_1 України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції. Адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності. Однак відповідач наголошує, що всі вимоги до підприємств встановлені діючим законодавством в сфері захисту інвалідів, і всі вимоги виконані Товариством з обмеженою відповідальністю «Ларан-7» у 2015 році.
Позивачем не надано доказів, що протягом 2015 року відповідач відмовив без поважних причин інвалідам у працевлаштуванні.
Разом з тим, відповідно до ст. 12 ОСОБА_1 України "Про охорону праці" підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.
Відповідно до п. 24 Положення про медико-соціальну експертизу, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року № 1317 комісія видає особі, яку визнано інвалідом або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації, яка надсилається лікувально-профілактичному закладові і органові праці та соціального захисту населення за місцем проживання інваліда.
За змістом вищевказаних норм чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, створення підприємством для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації неможливе без наявності інваліда, пошуком якого зобов'язані займатися органи працевлаштування, визначені у ст. 18 ОСОБА_1 України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", а на підприємства покладений обов'язок із забезпечення певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 ОСОБА_1 України № 875-ХІІ, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього ОСОБА_1, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (ч. 2 ст. 20 ОСОБА_1 України № 875-ХІІ).
Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та іншими законами України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Враховуючи обставини справи, що підтверджується долученими до справи доказами, суд дійшов висновку, що відповідачем було вжито всі залежні від нього заходи для недопущення господарського правопорушення, а тому відсутні правові підстави (склад господарського правопорушення) для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 20.06.2011 у справі № 21-60а11, від 26.06.2012 у справі № 21-105а12 та від 16.04.2013 у справі № 21-81а13.
Відповідно до ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Позивач не надав суду належних доказів порушення відповідачем вимог ОСОБА_1 України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" відповідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи викладені обставини, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено обґрунтованості та відповідності законодавству своїх висновків та доводів щодо порушення відповідачем ОСОБА_1 України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", а відтак законних підстав для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій у суду немає.
Відповідно до ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя М.С.Лазаренко