18 серпня 2016 року Справа № 5/191/10-13
Миколаїв
Банкрут: Приватне акціонерне товариство “МИКОЛАЇВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД”, 54011, м.Миколаїв, вул.Індустріальна, 1/6
Кредитор: ОСОБА_1, 54029, м.Миколаїв, вул.Красногвардійська, 18
Ліквідатор: ОСОБА_2, 54001, АДРЕСА_1
Прокуратура Миколаївської області, 54001, м.Миколаїв, вул.Спаська, 28
Суддя Міщенко В.І.
При секретарі: Щипець А.А.
За участю представників:
від кредитора: ОСОБА_1
від банкрута: ліквідатор ОСОБА_2
від прокуратури: ОСОБА_3
Суть справи: про визнання кредиторських вимог у сумі 103120,70 грн. у справі про банкрутство ПрАТ “МИКОЛАЇВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД”
16.08.2016 р. в судовому засіданні оголошено перерву.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши присутніх представників учасників провадження у справі, суд встановив:
Справу про банкрутство боржника порушено 19.10.2010 р. за заявою Державної акціонерної холдингової компанії “Чорноморський суднобудівний завод”.
Постановою Господарського суду Миколаївської області від 23.04.2014 р. боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого ОСОБА_2
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.04.2014 р. визнані грошові вимоги кредитора щодо заборгованості по заробітній платі у сумі 16290,30 грн. (1-а черга).
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.07.2014 р. визнані грошові вимоги кредитора у сумі 23813,40 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (1-а черга) на підставі рішення Господарського суду Миколаївської області від 24.06.2014 р. у справі № 915/790/14.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 05.08.2014 р. визнані грошові вимоги кредитора у сумі 47759,59 грн. матеріальних збитків недоотриманої допомоги по безробіттю (4-а черга) на підставі рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.07.2014 р. у справі № 915/897/14.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 12.11.2014 р. визнані грошові вимоги кредитора у сумі 26014,65 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.06.2014 р. по 15.10.2014 р. (1-а черга).
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 22.04.2015 р. визнані грошові вимоги кредитора у сумі 29416,56 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 15.10.2014 р. по 12.03.2015 р. (1-а черга).
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 18.08.2016 р. визнані вимоги кредитора до банкрута у сумі 7364,54 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі з 01.02.2014 р. по 12.03.2015 р. та зобов'язано ліквідатора ОСОБА_2 включити ці вимоги до 1-ї черги реєстру вимог кредиторів.
Кредитор, 15.07.2016 р. подав заяву від 15.07.2016 р. б/н в якій він просить визнати та стягнути кредиторську заборгованість у сумі 3139,98 грн. індексації невиплаченої заробітної плати за період з 01.02.2014 р. по 12.03.2015 р. (1-а черга), 78305,72 грн. компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати за період з 01.02.2014р. по 29.06.2016 р. (1-а черга), 21675,00 грн. моральної шкоди (2-а черга) та зобов'язати ліквідатора банкрута включити ці вимоги до реєстру вимог кредиторів банкрута.
Кредитор ґрунтує свої вимоги на підставі ст.ст. 116, 117, 237-1 Кодексу законів про працю України, Законів України «Про оплату праці» «Про індексацію грошових доходів населення» «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078, Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. № 159, ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України та вказує, що за час затримки виплати заробітної плати з 01.02.2014 р. по 12.03.2015 р. інфляційні процеси зменшили значну частку купівельної спроможності невиплаченої кредитору суми боржником. Крім того, у зв'язку з протиправною поведінкою банкрута, невиплатою заробітної плати, недоотриманої допомоги по безробіттю, кредитору заподіяно моральну шкоду, яка полягає у душевному хвилюванні за його матеріальний стан. Моральну шкоду він оцінив у сумі 25,00 грн. на день, з дня звільнення 31.01.2014 р. по день проведення аукціону з продажу майна банкрута 17.06.2016 р. (867 днів), що у сумі складає 21675,00 грн.
Ліквідатор банкрута надала 19.07.2016 р. відзив б/н та без дати в якому не визнала кредиторські вимоги у повному обсязі, оскільки вони є безпідставними так як на заборгованість, із зазначеної кредитором виплати, не здійснюється нарахування компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати та її індексація; норми законодавства, на які посилається кредитор, регулюють трудові відносини підприємства та незвільненого працівника та стосуються щомісячного нарахування заробітної плати та її індексації у зв'язку з затримкою її виплати; у справі вже існує судова практика стосовно питання стягнення індексації невиплаченої заробітної плати та компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати (ухвала Господарського суду Миколаївської області від 03.06.2015 р., постанова Одеського апеляційного господарського суду від 15.07.2015 р., постанова Вищого господарського суду України від 17.11.2015 р.); кредитором не зазначено, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір моральної шкоди, якими доказами підтверджується та на чому ґрунтується розрахунок шкоди.
Враховуючи, що:
Згідно зі ст.41 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) .
Провадження у справах про банкрутство регулюється ГПК у випадках, коли його норми безпосередньо визначають правила даного провадження (статті 2, 41, 12 та 15) або мають універсальний характер для будь-якої стадії судового процесу, або процесуальної дії (статті, вміщені в розділах I, V, VI, VII, XII, XIII), з урахуванням встановлених Законом особливостей.
В даному випадку, відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.2011 року, застосовуються приписи Закону в редакції з 19.01.2013 року.
За приписами ч. 1 ст. 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Кредитор з 05.01.2005 р. по 31.01.2014 р. знаходився з банкрутом у трудових правовідносинах, 31.01.2014 р. був звільнений з роботи за скороченням штату на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
Обґрунтовуючи свої вимоги в частині визнання та стягнення 3139,98 грн. індексації невиплаченої заробітної плати за період з 01.02.2014 р. по 12.03.2015 р. та 78305,72 грн. компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати за період з 01.02.2014 р. по 29.06.2016 р. кредитор посилається на норми Законів України «Про індексацію грошових доходів населення», «Про оплату праці», «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів в зв'язку з порушенням строків їх виплати», також на «Порядок проведення індексації грошових доходів населення», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 р. № 1078, «Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001р. № 159.
В преамбулі Закону України «Про оплату праці» вказано, що Закон визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання (далі - підприємства), а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати.
Індексація заробітної плати здійснюється на підставі Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року N 1078. Індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення"). Об'єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру (частина перша статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", пункт 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. N 1078).
Відповідно до п. 2 Положення про порядок компенсації працівникам втрат частини заробітної плати через порушення строків її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 1427 від 20 грудня 1997 р., така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівнику за період роботи, починаючи з 1 січня 1998 р., якщо індекс цін на споживчі товари і тарифи на послуги зріс більше ніж на 1%.
Виходячи з вимог Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 р., з 1 січня 2001 р. така компенсація провадиться на підставі цього Закону в порядку,
затвердженому постановою Кабінету Міністрів України N 159 від 21 лютого 2001 р. Згідно із п. 3 зазначеного Порядку компенсації підлягають грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни на території України в гривнях і не мають разового характеру, зокрема заробітна плата.
Всі вищенаведені норми законодавства України регулюють трудові відносини підприємства та незвільненого працівника та стосуються щомісячного нарахування заробітної плати та її індексації у зв'язку із затримкою її виплати. Крім того, на виконання вищенаведених норм законодавства, при нарахуванні заробітної плати та затримці її виплати на підприємстві ПрАТ «ММЗ» також нараховувалась компенсація працівникам втрат частини заробітної плати через порушення строків її виплати, отже ці суми вже були враховані при нарахуванні заробітної плати.
Крім того, кредитор розраховує компенсацію втрати частини доходів на кредиторські вимоги при цьому посилаючись на порушення строків їх виплати, але виплата кредиторських вимог має разовий характер та в жодній статті Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не встановлено будь-яких чітких строків для погашення кредиторських вимог. Кредиторські вимоги погашаються банкрутом лише за наявності грошових коштів на рахунку або отриманих від продажу майна, в порядку та черговості, встановлених зазначеним законом.
Таким чином, суд погоджується з ліквідатором про необґрунтованість заявлених кредитором грошових вимог інфляційних нарахувань на заборгованість по заробітній платі.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 р. визначено, що відповідно до ст. 137 ЦПК у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Позивачем не зазначено, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, якими доказами підтверджується та на чому ґрунтується розрахунок шкоди. Кредитором не зазначено, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, якими доказами підтверджується та на чому ґрунтується розрахунок шкоди.
Статтею 117 КЗпП України, на яку посилається кредитор в своїй заяві, передбачено виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з роботи. Саме ця виплата забезпечує звільненому працівнику відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу, викликаного затримкою розрахунку при звільненні з роботи та компенсує його втрати.
Крім того, стягнення заборгованості передбачено в позовному провадженні, а у справі про банкрутство суд визнає кредиторські вимоги, які підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів.
Враховуючи обставини справи, банкрутство боржника, норми закону, засади розумності та справедливості, суд вважає, що заяву кредитора від 15.07.2016 р. б/н, яка надійшла до суду 15.07.2016 р. за вх. № 12550/16, слід залишити без задоволення, а кредиторські вимоги у сумі 103120,70 грн. - відхилити через їх недоведеність.
Керуючись розділом ІІІ Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 116, 117, 237-1 КЗпП України, ст. 86 ГПК України, - господарський суд
Заяву ОСОБА_1 від 15.07.2016 р. б/н, яка надійшла до суду 15.07.2016 р. за вх. № 12550/16, - залишити без задоволення.
Відхилити кредиторські вимоги ОСОБА_1 до банкрута - Приватного акціонерного товариства “МИКОЛАЇВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД” у сумі 3139,98 грн. індексації невиплаченої заробітної плати за період з 01.02.2014 р. по 12.03.2015р., 78305,72 грн. компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати за період з 01.02.2014 р. по 29.06.2016 р. та 21675,00 грн. моральної шкоди.
Суддя _________________ В.І. Міщенко