22.08.2016 р. Справа№ 914/4125/15
За заявою: Малого приватного підприємства “Центр нетрадиційних і народних методів лікування “Мольфар”, м. Дрогобич, Львівська область,
про відстрочку виконання рішення суду від 02.03.2016 р.
у справі №914/4125/15
за позовом: Стебницької міської лікарні, м. Стебник, Львівська область,
до відповідача: Малого приватного підприємства “Центр нетрадиційних і народних методів лікування “Мольфар”, м. Дрогобич, Львівська область,
про стягнення неустойки в розмірі 35 030,74 грн.
Суддя Яворський Б.І.
при секретарі Никитюк І.
Представники:
від позивача (стягувача): не з'явився,
від відповідача (заявника): ОСОБА_1
Рішенням господарського суду Львівської області від 02.03.2016 року у справі №914/4125/15 стягнуто з Малого приватного підприємства “Центр нетрадиційних і народних методів лікування “Мольфар” на користь Стебницької міської лікарні 35' 030,74 грн. неустойки та 1' 218,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
29.03.2016р. видано наказ на виконання рішення суду від 02.03.2016 р.
09.08.2016р. до господарського суду Львівської області надійшла заява Малого приватного підприємства “Центр нетрадиційних і народних методів лікування “Мольфар” в порядку ст.121 ГПК України, в якій відповідач просить відстрочити виконання рішення господарського суду Львівської області від 02.03.2016р. у справі 914/4125/15. У зв'язку з відпусткою ОСОБА_2, на підставі повторного автоматизованого розподілу заяву для розгляду передано судді Яворському Б.І.
Ухвалою суду від 10.08.2016р. розгляд заяви про відстрочку виконання рішення призначено на 22.08.2016р.
У судове засідання 22.08.2016р. боржник з'явився, заяву про відстрочку підтримав, просив відстрочити виконання рішення суду на 18 місяців. Заяву обґрунтовує неможливістю виконати рішення суду череж важке матеріальне становище підприємства, арештом коштів на рахунку боржника. Крім того, зазначив, що відповідачем погашено суму основного боргу і залишилася непогашеною сума неустойки.
Представник позивача (стягувача) у судове засідання 22.08.2016р. не з'явився, причин неприбуття не повідомив, вимог ухвали суду від 10.08.2016р. не виконав.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши представника заявника, суд вважає подану заяву такою, що не підлягає задоволенню. При цьому суд виходив з наступного.
У статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства передбачено і «обов'язковість рішень суду».
Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. За ст.1 Першого протоколу до Конвенції кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном і не може бути його позбавлена інакше як в інтересах суспільства. За ст.13 Конвенції кожен, чиї права і свободи, викладені в цій Конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі.
Невід'ємною частиною справедливого судового розгляду та ефективного захист права на мирне володіння майном є забезпечення державою примусового виконання судового рішення, яке в Україні покладається на державну виконавчу службу та державних виконавців. У своїх рішеннях, в тому числі і щодо України, Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що неможливість отримати виконання рішення становить втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном, як це передбачено у першому реченні першого пункту статті 1 Першого протоколу (див. напр. рішення у справі «Заїченко проти України», «Ромашов проти України», «Войтенко проти України», «Рисовський проти України»). У рішенні по справі «ОСОБА_3 проти України» ЄСПЛ зазначив: «Заявниця може вважати себе жертвою порушення її прав, гарантованих Конвенцією, щодо тривалості невиконання рішення, винесеного на її користь».
Згідно ст.115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно ст.121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Відповідно до п.7.1.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення (п.7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»).
Суд звертає увагу заявника, що дана заява про відстрочку виконання рішення суду є ідентичною до тієї, що ним подавалася 05.07.2016р. і у задоволенні якої суд (суддя Коссак С.М.) відмовив ухвалою від 18.07.2016р., зазначивши, що «заявником не подано належних та допустимих доказів в обґрунтування необхідності відстрочки судового рішення. Також, боржником не надано доказів щодо обсягу очікуваних коштів та про реальні заходи, які протягом певного часу дозволять йому виконувати погашення заборгованості за вказаним судовим рішенням». Боржник не оскаржував дану ухвалу, а подав нову заяву такого ж змісту. Таким чином, боржником не доведено наявності обставин виняткового характеру, передбачених ст.121 ГПК України, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим - сама лише відсутність коштів на рахунках не може бути підставою для відстрочки виконання судового рішення. Відповідачем не подано жодних доказів, які б підтверджували, що ним з моменту набрання рішенням суду законної сили вчинялися якісь дії щодо його виконання. Крім того, боржником не доведено, що 18 місячний строк - це той необхідний і достатній строк для відстрочки рішення суду.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд
у задоволенні заяви Малого приватного підприємства “Центр нетрадиційних і народних методів лікування “Мольфар” про відстрочку виконання рішення господарського суду Львівської області від 02.03.2016р. у справі №914/4125/15 відмовити.
Суддя Яворський Б.І.