79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
15.08.2016р. Справа№ 914/1589/16
За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Львів,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Овація», м. Львів,
про: зобов'язання вчинити дії.
Суддя М. Синчук
при секретарі О. Гринчишин
За участю представників:
позивача: ОСОБА_2 - договір № 07/07 від 07.07.16р.;
відповідача: Жига Р. Р. - довіреність б/н від 01.07.16р.
Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.
На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Овація» про зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем допущено несплату орендної плати на строк більше трьох місяців підряд, що стало, на думку позивача, підставою для розірвання договору оренди №1101 від 29.07.2014 р., та підставою для звернення позивача до суду з вимогою зобов'язати відповідача повернути шляхом виселення з нежитлового приміщення (павільйон) площею 30,00 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
Ухвалою суду від 10.06.2016 р. справу прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 21.06.2016 р. Ухвалою суду від 21.06.2016р. розгляд справи відкладено на 08.08.2016р.
В судове засідання 08.08.2016 р. представник позивача з'явився, через канцелярію суду надав докази отримання відповідачем повідомлення про припинення договору оренди №1101 від 29.07.2014р. і звільнення орендованого приміщення.
В судове засідання 08.08.2016 р. представник відповідача з'явився, щодо позову заперечує з підстав наведених у відзиві на позовну заяву, через канцелярію суду подав клопотання про продовження строку розгляду справи.
Ухвалою суду від 08.08.2016 р. в судовому засіданні розгляд справи відкладено на 15.08.2016 р. Строк розгляду справи продовжено.
В судове засідання 15.08.2016 р. представник позивача з'явився, через канцелярію суду 12.08.2016 р. подав заперечення на відзив, позовні вимоги підтримав.
В судове засідання 15.08.2016 р. представник відповідача з'явився, щодо позову заперечив з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.
Згідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.
29 липня 2014 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - Орендодавець, Позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Овація» (надалі - Орендар, Відповідач у справі) був укладений договір №1101 оренди нежитлових приміщень (далі - Договір). За умовами п.1. Договору орендодавець зобов'язується передати за плату орендарю в строкове користування, а орендар зобов'язується прийняти в строкове користування нежитлове приміщення та сплачувати орендодавцю орендну плату. (а.с. 15-16)
Відповідно до п. 1.3 Договору об'єктом оренди є нежитлове приміщення (павільйон), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, площею 30,00 кв.м.
Згідно п. 3.1. Договору строк оренди становить 35 місяців і закінчується 29.06.2017 року включно.
Відповідно до п. 4.1. та п. 4.2. Договору загальна сума місячної плати становить 4 500,00 грн без ПДВ. Орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця за весь поточний місяць не пізніше 15 числа наступного місяця згідно угоди, а оплата першого та останнього місяця оренди нежитлового приміщення здійснюється протягом п'яти банківських днів з дня підписання даного Договору.
Згідно п. 5.2.3. Договору цей договір може бути розірваним орендодавцем в односторонньому порядку при несплаті в повному обсязі орендарем орендної плати, та або комунальних послуг протягом десяти днів з моменту настання чергового терміну платежу і відмови ліквідовувати заборгованість в 15-денний термін від дати отримання орендарем відповідного рекомендованого листа з вимогою на адресу орендаря, зазначену в реквізитах сторін цього Договору.
13 травня 2015 року за вих.№37 ФОП ОСОБА_1
направив відповідачу повідомлення-пропозицію про продаж орендованого нежитлового приміщення (павільйон) - за адресою: АДРЕСА_1 з пропозицією придбати павільйон за ціною в 22 000.00 (двадцять дві тисячі) доларів США. (а.с. 44)
20 травня 2015 року відповідач надав ФОП ОСОБА_1 відповідь-відмову
щодо придбання павільйону за ціною в 22 000.00 (двадцять дві тисячі) доларів США, оскільки вважав таку ціну значно вищою аніж ринкова ціна на такого роду приміщення. (а.с. 45)
Підставою для звернення з позовною вимогою про відмову від Договору найму і вимогою про повернення речі є не внесення наймачем (відповідачем) плати за користування річчю протягом трьох місяців, за період, а саме: січень, лютий, березень 2016 року.
04.03.2016 року Апеляційний суд Львівської області задоволив апеляційну скаргу ТзОВ «ОВАЦІЯ», та у задоволенні позову про визнання договору оренди №1101 від 29.07.2014 р. недійсним відмовив. Судом встановлено факт продажу нежитлового приміщення - павільйону за адресою: АДРЕСА_1, шляхом укладення « 10» липни 2015 року нотаріального договору купівлі-продажу. Нежитлове приміщення було продане ОСОБА_5, що було підтверджено витребуваним судом нотаріально посвідченим Договором купівлі-продажу від 10.07.2015 року нотаріусом Урумовою Ж.М. за р.№2119. (а.с. 48-49)
Відповідач не сплачував орендну плату в період коли орендоване приміщення за договором купівлі-продажу належало ОСОБА_5, а саме: січень, лютий, березень 2016 р.
Договір купівлі-продажу кіоску від 10.07.2015 р. укладений між ОСОБА_1 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було розірвано на підставі укладеного Договору про розірвання договору - 24.03.2016 р.
Протягом дії Договору оренди відповідачем було належним чином виконано всі зобов'язання по сплаті орендної плати Орендодавцю - ФОП ОСОБА_1, про що свідчать Картка рахунку за номером 63.13 по контрагенту ФОН ОСОБА_1 та копії платіжних доручень. (а.с. 50, 51-63)
25.03.2016 року ФОП ОСОБА_1 направив відповідачу пропозицію придбати павільйон, про що свідчить лист від 25.03.2016 року за вих.№22-03 16. (а.с. 64)
Відповідач, в свою чергу, листом за вих.№2516 від 31.03.2016 року зазначив факт продажу павільйону і факт наявності нового власника павільйону та просив позивача пояснити зміст листа та наявність права повторного продажу орендованого павільйону. (а.с.65)
Позивач у листі вих.№23-04/16 від 15.04.2016р. зазначив, шо 24.03.2016 року був укладений нотаріально договір про розірвання договору купівлі-продажу павільйону. (а.с.66)
На запит відповідача вих. №2543 від 20.04.2016 р. надати копію Договору про розірвання Договору купівлі-продажу, ФОП ОСОБА_1 відповіді не надав.
13 травня 2016 року за вих.№24-05/16 Позивач надіслав відповідачу лист-пропозицію про придбанням в нього павільйону. Відповідач надав відповідь за вих.№2600 від 19.05.2016р. в якій просить надати копію Договору про розірвання Договору купівлі-продажу. Від отримання даного листа Позивач відмовився, про що зазначено на Довідці Укрпошти. (а.с. 68)
25.05.2016 року Позивач надіслав відповідачу повідомлення про відмову від Договору оренди за вих.№25-05/16 від 26.05.2016 року. Товариство після отримання даного повідомлення 26.05.2016 р. оплатило суму заборгованості у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №3047 від 26.05.2016 р. (а.с. 71)
30 травня 2016 року за вих.№2713 відповідач направив Позивачу відповідь на повідомлення, в котрій зазначались посилання на умови Договору оренди та те, що даний лист вважає попередженням, зважаючи на наступне: Згідно п.5.2.3. Договору оренди №1101 нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 від 29.07.2014 року: Договір може бути розірваний Орендодавцем в односторонньому порядку при несплаті в повному обсязі Орендарем орендної плати або комунальних послуг протягом 10 днів з моменту настання чергового терміну платежу і відмови ліквідувати заборгованість в 15 денний термін від дати отримання Орендарем відповідного рекомендованого листа з вимогою на адресу Орендаря зазначену в реквізитах договору. ФОП ОСОБА_1 отримав зазначений лист, про що зроблений запис на повідомленні про вручення. (а.с. 72, 73)
Відповідач не сплачував орендну плату в період коли орендоване приміщення за договором купівлі-продажу належало ОСОБА_5, а саме: січень, лютий, березень 2016 р.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Цивільний Кодекс України в ч. 3 ст. 6 закріплює положення про співвідношення договору і закону в тих випадках, коли щодо певних відносин існує зазначення в актах цивільного законодавства, але сторони бажають за згодою між собою врегулювати ці відносини інакше. В такій ситуації сторони договору мають право вибору: використати норми акту цивільного законодавства для врегулювання своїх відносин або за власним розсудом відступити від положень актів цивільного законодавства шляхом встановлення в договорі інших правил поведінки, ніж це передбачено законодавством. Однак законодавець обмежує право сторін договору відступити від положень актів цивільного законодавства трьома випадками, коли: 1) це прямо заборонено таким актом; 2) обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає із їх змісту; 3) обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає із самої суті відносин між сторонами. Сторони не можуть відступити від (відсутність у сторін права відступити від) змісту актів законодавства, якщо нормотворець зазначає на обов'язок діяти відповідно до цього акта.
Закріплений ст. 6 ЦК України принцип свободи договору обмежує свою дію дійсними правочинами. При цьому порушення цього принципу може створити ефект оспорюваного чи нікчемного правочину. Відтак, здійснення передбаченого ст. 6 ЦК України права сторін у договорі відступити від положень актів цивільного законодавства пов'язане з положеннями ЦК про принципи презумпції правомірності і дійсності правочину (ст. 204). Презумпція правомірності правочину передбачає передбачення будь-якого правочину правомірним, поки його неправомірність не буде встановлена у встановленому законом порядку.
Статтею 6 ЦК України закріплено презумпцію диспозитивного значення актів цивільного законодавства, що проявляється в наданні сторонам права в договорі відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини за згодою між собою. При цьому норми актів цивільного законодавства мають імперативне значення лише тоді, коли це прямо передбачено відповідними спеціальними правилами.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, між сторонами у справі укладено договір №1101 оренди нежитлових приміщень (далі - Договір), за умовами якого п.1. Договору орендодавець зобов'язується передати за плату орендарю в строкове користування, а орендар зобов'язується прийняти в строкове користування нежитлове приміщення та сплачувати орендодавцю орендну плату.
Відповідно до п. 1.3 Договору об'єктом оренди є нежитлове приміщення (павільйон), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, площею 30,00 кв.м.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Статтями 759-786 Цивільного кодексу України врегульовані загальні положення про найм (оренду).
Нормами ст. 759 ЦК України, які кореспондуються з положеннями ст. 283 ГК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Договір найму укладається на строк, встановлений договором (п. 1 ст. 763 ЦК України). (див. Постанову Верховного Суду України від 26.02.2008 р. у справі № 32/355)
Судом встановлено, що протягом дії Договору оренди відповідачем було належним чином виконано всі зобов'язання по сплаті орендної плати Орендодавцю - ФОП ОСОБА_1, про що свідчать Картка рахунку за номером 63.13 по контрагенту ФОН ОСОБА_1 та копії платіжних доручень.
Підставою для звернення з позовною вимогою про відмову від Договору найму і вимогою про повернення речі є не внесення наймачем (відповідачем) плати за користування річчю протягом трьох місяців, за період, а саме: січень, лютий, березень 2016 року.
Судом встановлено, що в жовтні 2015 року Франківським районним судом м. Львова визнано недійсним Договір оренди №1101 нежитлових приміщень від 29.07.2014р. за адресою: АДРЕСА_1
04.03.2016 року Апеляційний суд Львівської області задоволив апеляційну скаргу ТзОВ «ОВАЦІЯ», та у задоволенні позову про визнання договору оренди №1101 від 29.07.2014 р. недійсним відмовив, оскільки позивач не довів своїх позовних вимог та судом встановлено факт продажу нежитлового приміщення - павільйону за адресою: АДРЕСА_1, шляхом укладення « 10» липни 2015 року нотаріального договору купівлі-продажу. Нежитлове приміщення було продане ОСОБА_5, що було підтверджено витребуваним судом нотаріально посвідченим Договором купівлі-продажу від 10.07.2015 року нотаріусом ОСОБА_4 за р.№2119. (а.с. 48-49)
Відповідач не сплачував орендну плату в період коли орендоване приміщення за договором купівлі-продажу належало ОСОБА_5, а саме: січень, лютий, березень 2016 р.
Судом встановлено, 25.05.2016 року Позивач надіслав відповідачу повідомлення про відмову від Договору оренди за вих.№25-05/16 від 26.05.2016 року. Товариство отримало дане повідомлення і 26.05.2016 р. оплатило суму заборгованості у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №3047 від 26.05.2016 р.
Згідно п. 5.2.3. Договору цей договір може бути розірваним орендодавцем в односторонньому порядку при несплаті в повному обсязі орендарем орендної плати, та або комунальних послуг протягом десяти днів з моменту настання чергового терміну платежу і відмови ліквідовувати заборгованість в 15-денний термін від дати отримання орендарем відповідного рекомендованого листа з вимогою на адресу орендаря, зазначену в реквізитах сторін цього Договору.
Відповідно до п. п. 2,3 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Статтею 782 ЦК України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
Визначена статтею 782 ЦК України можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов'язком наймодавця.
Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 ЦК України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.
Відповідно до ст. 624 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Звідси можна надати визначення вини як невжиття особою всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідач не сплачував орендну плату в період коли орендоване приміщення за договором купівлі-продажу належало ОСОБА_5, а саме: січень, лютий, березень 2016 р.
На запит відповідача вих. №2543 від 20.04.2016 р. надати копію Договору про розірвання Договору купівлі-продажу, ФОП ОСОБА_1 відповіді не надав.
19.05.2016 р. Відповідач надіслав позивачулист-відповідь за вих.№2600 від 19.05.2016р. в якій просить надати копію Договору про розірвання Договору купівлі-продажу. Від отримання даного листа Позивач відмовився, про що зазначено у Довідці Укрпошти. (а.с. 68)
Таким чином, судом встановлено відсутність вини відповідача щодо несвоєчасної оплати орендної плати згідно Договору.
Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини.
Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, вимоги позивача про зобов'язання відповідача, шляхом виселення, повернути нежитлове приміщення (павільйон) площею 30,00 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 є не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення в повному обсязі.
Судові витрати по справі слід залишити за позивачем у відповідності до вимог ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст.11,15, 526 ЦК України, ст. ст. 22, 32, 33, 43, 38, 49, 82, 84, 85,116 ГПК України, суд,-
1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
2.Судові витрати залишити за позивачем.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 19.08.2016 р.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91-93 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Синчук М.М.