Справа № 520/208/16-ц
Провадження № 2/520/1781/16
Заочне Рішення
іменем України
25 лютого 2016 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого-судді Прохорова П.А.,
при секретарі Цвігун А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи - ОСОБА_3, Київський Відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції та Слідчий відділ Таїровського відділу поліції Київського відділу поліції в м. Одесі ГУНП в Одеській області, про визнання права власності в порядку спадкування за законом та звільнення майна з-під арешту,
У січні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування за законом та звільнення майна з-під арешту, та згідно останньої редакції позовних вимог позивач просив суд визнати за ним право власності на 1/4 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_4, та звільнити таке нерухоме майно з-під обтяжень, що перешкоджають державній перереєстрації прав власності - скасувати арешт 1/4 частини вказаної квартири, що накладено на підставі постанови державного виконавця (запис про обтяження №8316465) та скасувати арешт, що було накладено на все майно ОСОБА_4 постановою старшого слідчого О.М, ОСОБА_5 (запис про обтяження №9957220).
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказав, що він, будучи відповідно до положень ст.1261 ЦК України спадкоємцем померлого сина - ОСОБА_4 у передбачений законом строк звернувся до Державного нотаріуса за прийняттям спадщини, що відкрилась після смерті такої особи. Третя особа - мати померлого, ОСОБА_3, відмовилась від прийняття спадщини на користь позивача, однак по при таке позивачу було роз'яснено нотаріусом, що на спадкове майно накладено обтяження, що унеможливлюють видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/4 спірної квартири.
Позивач, відповідач та представник третьої особи - Слідчого відділу Таїровського відділу поліції Київського відділу поліції в м. Одесі ГУНП в Одеській області в судове засідання не з'явилися, про час і місце були повідомлені належним чином.
Представник третьої особи - Київського Відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції в судовому засіданні вирішення справи залишив на розсуд суду, додатково пояснив, що на теперішній час будь-які підстави для обтяження срібного майна - 1/4 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на підставі постанови органів ДВС - відпали, оскільки виконавче провадження, в рамках якого було винесено вказану постанову закінчено, та разом з тим зазначив, що скасувати таке обтяження у позасудовому порядку можливим не вбачається, оскільки матеріали зазначеного виконавчого провадження знищені за закінченням терміну зберігання.
Третя особа - ОСОБА_3, у судовому засіданні надала пояснення, у яких заявлений позов підтримала та підтвердила викладені у ньому обставини.
Позивач, ОСОБА_1., звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності, заявлені вимоги у останній редакції - підтримав з викладених у позові та додаткових поясненнях підстав, просив суд їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач ОСОБА_2, повідомлявся про час та місце вирішення справи шляхом направлення на адресу, що була надана відділом адресно - довідкової роботи головного управління державної міграційної служби України в Одеський області, однак такі судові виклики були повернені на адресу суду за закінченням терміну зберігання.
Відповідно до змісту ст.ст. 74-76 ЦПК України, судові повістки надсилаються сторонам за місцем реєстрації їх місця проживання. При цьому у випадку, коли особа-отримувач відсутня за такою адресою, та не повідомила суд про зміну місця свого проживання чи перебування, вважається, що така особа повідомлена належним чином.
Зважаючи на викладене, керуючись положеннями ч.4 ст. 169, ст. 224 ЦПК України, суд, враховуючи згоду позивача, ухвалив постановити заочне рішення у справі.
Відповідно до положень ст.ст. 10, 11, 58, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін та в межах і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, при цьому сторони мають право обґрунтовувати належність конкретно доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень та зобов'язані довести перед судом ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.
Позивач звернувся до суду з вимогами про визнання за ним права власності на нерухоме майно - 1/4 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_4.
Згідно пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до наданих судам у листі Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», роз'яснень, обставини, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 179 ЦПК України) у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про право спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, довідок житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.
Так, з матеріалів спадкової справи №1235/2013, що була заведена до майна померлого 19.07.2013 року та копія якої була надана третьою Одеською державною нотаріальною конторою на виконання Ухвали суду про витребування доказів, вбачається, що ОСОБА_4 помер 19.07.2013 року (свідоцтво про смерть серії І-ЖД №347330), та за життя йому на праві приватної власності належали 1/4 частина квартири адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується сформованою на запит суду інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, і.№53493474 від 18.02.2016 року та грошові кошти на банківському рахунку №9155101299 (дата відкриття - 25.02.2008 р. ), в загальній сумі 1378,65 грн., що вбачається з листа Державного ощадного банку України №14-68/5-294БТ/316БТ від 11.02.2014 року.
Згідно положень ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), а можливими спадкоємцями за законом визначено фізичних осіб, які є живими на час відкриття спадщини (ст. 1222 ЦК України).
При цьому до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).
Право на спадкування, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини, за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України.
Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкування за законом відбувається у порядку черговості, при цьому кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).
Так, відповідно до свідоцтва про народження серії ІІІ-ЖД №273612, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_4.
За змістом норм статей 1268 - 1269 ЦК порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та від особливостей правового статусу спадкоємця як малолітньої, неповнолітньої, недієздатної особи або ж особи, цивільна дієздатність якої обмежена.
Так, в силу ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ст. 1269 ЦК України).
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст. 1270 ЦК України). Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ст. 1220 ЦК України)
При цьому незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ст. 1268 ЦК України).
Згідно залучених до матеріалів спадкової справи документів, не зважаючи на проживання із спадкодавцем на час його смерті (що випливає з довідки КП ЖКС «Чорноморський» №530 від 09.12.2013 року, а.с. 63), ОСОБА_1 13 грудня 2013 року звернувся до Третьої одеської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, що не заборонено законом (а.с.55).
Натомість ОСОБА_3 звернулась до нотаріуса з заявою про відмову від такої спадщини на користь позивача у справі (а.с. 56).
Таким чином з наданих суду та досліджених ним відомостей вбачається, що ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_6, однак свідоцтво про право власності на спадщину - спірну 1/4 частину квартири йому видано не було через обтяження, які перешкоджають державній перереєстрації титульного власника такого майна.
Відповідно до сформованої на запит суду інформаційної довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, і.№534994028 від 18.02.2016 року, вбачається, що обтяженнями, які перешкоджають позивачу у належному оформленні його прав власності є:
-арешт (на 1/4 частину квартири) на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АВ №983669, від 22.12.2008 року (реєстраційний номер обтяження: 8316465).
-арешт, на підставі постанови б/н від 09.06.2010 року, що була винесена ст. сл. СВ Таїровського ВМ Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_5 (реєстраційний номер обтяження: 9957220).
Так, відповідно до листа Київського ВДВС ОМУЮ №804 від 27.01.2016 року, що було надано на Ухвалу суду про витребування доказів, вбачається, що виконавче провадження №7576036 з виконання виконавчого листа №374 , виданого 05.05.2008 року, та в рамках якого було винесено постанову Другого Київського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АВ №983669, від 22.12.2008 року, було закінчено з підстав п. 9 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» в редакції 1999 року.
На теперішній актуальних виконавчих проваджень з виконання вказаного виконавчого документа у Київському ВДВС ОМУЮ немає.
Разом з тим, відповідно до листа В.о. Начальника СВ Таїровського відділу поліції Київського відділу поліції в м. Одесі ГУНП в Одеській області, №31/1-60-80 від 10.02.2016 року, обтяження майна ОСОБА_4 за підставі постанови б/н від 09.06.2010 року, що була винесена ст. сл. СВ Таїровського ВМ Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_5, було покликано необхідністю забезпечення цивільного позову у кримінальній справі № 56201000157, однак у наступному на ОСОБА_4 вироком суду не було покладено зобов'язань майнового характеру, а тому підстав для подальшого обтяження майна ОСОБА_4 не вбачається.
Разом з тим з вказаного листа вбачається, що спірне нерухоме майно не є речовим доказом у кримінальній справі.
При цьому суд враховує, що згідно наданих Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листі №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», при розгляді справ про визнання права власності на спадкове нерухоме майно у випадках, якщо спадщина прийнята, проте спадкоємцем не було одержано свідоцтво про право на спадщину (ст. 1297 ЦК) або не здійснено державну реєстрацію права на спадщину (ст. 1299 ЦК), слід брати до уваги, що законодавець розмежовує поняття "виникнення права на спадщину" та "виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини", і пов'язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки.
Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Статтею 1297 ЦК встановлено обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов'язку у виді втрати права на спадщину.
Таким чином суд доходить висновку про наявність підстав для застосування положень ст. 391 ЦК України, - власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, що у контексті справи виявляються у перешкоджанні зазначеними обтяженнями у внесенні змін до відповідних державних реєстрів щодо титульного власника нерухомого майна.
Одночасно з тим, відповідно до положень ст. 60 Закону України «про виконавче провадження» Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Згідно статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Таким чином суд доходить висновку про обґрунтованість позову та необхідність його задоволення у повному обсязі.
Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати.
З викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 57-61, 169, 208, 209, 213-215, 224-226 ЦПК України, ст. 60 ЗУ «Про виконавче провадження», ст. 41 Конституції України, ст. 16, 391, 1216, 1220, 1222, 1258, 1268-1270, 1297, ЦК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи - ОСОБА_3, Київський Відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції та Слідчий відділ Таїровського відділу поліції Київського відділу поліції в м. Одесі ГУНП в Одеській області, про визнання права власності в порядку спадкування за законом та звільнення майна з-під арешту, - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину квартири за адресою: АДРЕСА_2, як таке, що набуто у порядку спадкування за законом після смерті померлого 19 липня 2013 року ОСОБА_4.
Звільнити 1/4 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_4, з-під арешту, що накладено на підставі постанови Другого Київського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АВ №983669, від 22.12.2008 року, (реєстраційний номер обтяження: 8316465).
Звільнити зареєстроване за ОСОБА_4 майно з-під арешту, що накладено на підставі постанови, б/н, від 09.06.2010 року, що була винесена старшим слідчим СВ Таїровського ВМ Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_5 (реєстраційний номер обтяження: 9957220).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію судових витрат в розмірі 1183,73 грн.
Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом десяти днів з моменту отримання копії рішення.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя П. А. Прохоров