Справа № 308/5373/16-а
12.08.2016 м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді Світлик О.М.,
при секретарі судового засідання - Гайданці Г.В.,
з участю представника відповідача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
25 травня 2016 року позивач звернулась до Управління Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
На обґрунтування позову зазначає, що з 19.04.1999 року по 05.03.2010 року вона працювала у Закарпатському обласному центрі зайнятості, з посади звільнилась з 05.03.2010 року за власним бажанням та у зв'язку з виходом на пенсію, маючи на день виходу на пенсію стаж державної служби - 10 років 10 місяців 17 днів. Вказує, що 05.03.2010 року Закарпатським обласним центром зайнятості для пред'явлення до Управління Пенсійного фонду України у м. Ужгороді видано довідку №381-12 про складові заробітної плати, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», крім того, роботодавцем було надано додаткову довідку про виплачені позивачеві надбавки та премії за період з 01.03.2008 року по 28.02.2010 року. Однак, у цій довідці не передбачено графу «Інші виплати» з зазначенням виплат матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на поліпшення соціально-побутових умов та індексації заробітної плати, з яких були утримані та перераховані внески до Пенсійного фонду України.
Зазначає, що оскільки при визначенні розміру пенсії не було враховано матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань та матеріальну допомогу на оздоровлення, індексацію заробітної плати, з яких здійснено відрахування до Пенсійного фонду України, 25.04.2016 року вона звернулася до Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області з вимогою про перерахування пенсії із врахуванням зазначених вище інших виплат. Підставою для цього додано довідку Закарпатського обласного центру зайнятості від 21.04.2016 року №747-06 із зазначенням і ній у графі «Інші виплати» суми 7504,41 грн., в т.ч. 6102,14 грн. - матеріальна допомога та 1402,27 грн. - індексація заробітної плати.
Стверджує, що 26.04.2016 року позивачкою отримано листа за №02/М-33, який містив відмову у задоволенні її законних вимог, яка мотивована тим, що постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 року №865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розміру заробітку для обчислення пенсій» не передбачено включення до складових заробітної плати для призначення (перерахунку) пенсій державних службовців допомоги на оздоровлення та допомоги на вирішення соціально-побутових питань. Окрім того, відповідач вважає, що згідно з п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213 з 01.06.2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, які набули право на призначення пенсії відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», ін., що позбавляє її права на перерахунок раніше призначеної пенсії.
Не погоджуючись з висновком відповідача, позивач вражає його дії протиправними, у зв'язку з чим просить суд провести перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».
Представник відповідача подав письмові заперечення на дану позовну заяву, посилаючись на те, що відповідно до чинного законодавства з 01.06.2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про державну службу» не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються, у зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні позову.
У процесі провадження з посиланням на ст. ст. 51, 137 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем до початку судового розгляду справи по суті подано заяву про зміну предмету адміністративного позову, яка судом приєднана до справи та ухвалою прийнята до розгляду.
Представник відповідача у судовому засіданні не заперечила проти прийняття заяви до розгляду, не наполягала на наданні відповідачу строку, достатнього для підготовки до справи у зв'язку зі зміною позивачем позовних вимог.
Відтак, провадження здійснюється з урахуванням позовних вимог щодо:
- визнання неправомірними дії Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області щодо відмови в перерахунку пенсії позивача в розмірі 80 відсотків від суми заробітної плати з урахуванням інших виплат, а саме: матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, матеріальної допомоги на оздоровлення, а також індексації заробітної плати;
- зобов'язання Ужгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області здійснити перерахунок призначеної пенсії ОСОБА_2 відповідно до Закону України «Про державну службу» з розрахунку 80 відсотків від суми заробітної плати, включивши до складу заробітної плати матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань в сумі 2607,14 грн., матеріальну допомогу на оздоровлення в сумі 3495,00 грн., індексацію заробітної плати в сумі 1402,27 грн. за період з 2008 року по 2010 року відповідно до довідки Закарпатського обласного центру зайнятості вих. №747-06 від 21.04.2016 року з дати призначення пенсії, стягнути різницю перерахованої пенсії з 06.03.2010 (дати призначення пенсії) по теперішній час, надалі виплачуючи пенсію з врахуванням вказаного збільшення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачу з 06.03.2010 року призначено пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», підставою для нарахування якої слугувала довідка Закарпатського обласного центру зайнятості від 05.03.2010 року №381-12 з додатком.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 звернулась до Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді із заявою від 21.04.2016 року про перерахунок пенсії з врахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати, яку органом пенсійного фонду отримано 25 квітня 2016 року за вхідним №02/14-33. В додаток до даної заяви була надана довідка про складові заробітної плати (за останні 24 календарні місяці роботи або за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», видана Закарпатським обласним центром зайнятості 21 квітня 2016 року за вих. №747-06.
Зазначена довідка містила відомості про доходи позивача, на які нараховувались страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у тому числі індексацію заробітної плати, матеріальну допомогу для оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань.
Листом від 26.04.2016 року Ужгородським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Закарпатської області ОСОБА_2 було відмовлено у здійснені перерахунку і визначені розміру пенсії з врахуванням виплати індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань, з посиланням на ст. 33 Закону України «Про державну службу», якою передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплат за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Оскільки матеріальна допомога на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань, індексація заробітної плати не передбачені як складові заробітної плати державного службовця, тому зазначені виплати не враховуються для обчислення пенсії. Також відповідачем зазначено, що відповідно до чинного законодавства з 01.06.2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про державну службу» не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються.
Суд не може погодитися з твердженням органу Пенсійного фонду України, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Згідно зі ст. 33 Закону України «Про державну службу» заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань. Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу», в редакції, яка діяла на момент призначення позивачу пенсії - право на одержання пенсії державних службовців мають особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків не менше 25 років, для жінок не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.
За приписами ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
Матеріальна допомога на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань, індексація заробітної плати є додатковим видом грошового забезпечення державних службовців і на даний вид виплати нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не містить визначення заробітної плати, на підставі якої здійснюється розрахунок пенсій. Із змісту ст. 40 вказаного Закону вбачається, що з середньої заробітної плати (доходу) повинні бути сплачені страхові внески.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» від 31 травня 2000 року № 865 встановлено, що розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг або кваліфікаційні класи, класний чин або спеціальні звання, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва по справі №2а-4753/09/2670 від 13 серпня 2010 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 листопада 2012 року, постанову правління Пенсійного фонду України «Про затвердження форм довідок про заробітну плату, що подаються для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» від 30 жовтня 2008 року №19-11 визнано такою, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили щодо невключення до складових заробітної плати складових, які передбачені чинним законодавством; зобов'язано Пенсійний фонд України привести у відповідність постанову Правління Пенсійного фонду України «Про затвердження форм довідок про заробітну плату, що подаються для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» від 30 жовтня 2008 року №19-11 до вимог чинного законодавства шляхом передбачення чи встановлення інших складових заробітної плати, передбачених іншими нормативно-правовими актами.
Отже, аналізуючи зазначені положення, суд дійшов висновку, що суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, зокрема матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, матеріальна допомога на оздоровлення, грошова винагорода за сумлінну безперервну працю, доплата за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників включаються до складу заробітної плати державного службовця та враховуються при обчисленні розміру його пенсії.
За приписами частини другої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Згідно з частиною другою ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої ст. 237 цього Кодексу.
Викладена вище правова позиція Верховного Суду України міститься у постанові, прийнятій за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 КАС України, тому є обов'язковою до застосування судом під час розгляду адміністративної справи. Зокрема, правова позиція щодо врахування в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати, отримуваних застрахованою особою сум виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, висловлена Верховним Судом України у постановах від 20 лютого 2012 року, 14, 28 травня та 6 листопада 2013 року (№№ 21-430а11, 21-97а13, 21-125а13, 21-350а13 відповідно).
Крім того, згідно з постановою від 3 червня 2014 року у справі № 21-134а14 колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що матеріальна допомога, на яку нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, однак яка не включається до складу заробітної плати державного службовця, не враховується при обчисленні розміру його пенсії, є наслідком порушення правил застосування норм права: перевагу було надано положенням законів № 3723-XII та № 108/95-ВР, які щодо спірних відносин є загальними. У той же час перевагу мають спеціальні норми, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, за наведених обставин - стаття 41 Закону № 1058-IV та стаття 66 Закону № 1788- XII.
Також, згідно з частиною шостою ст. 95 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 року №322-VIII заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про оплату праці» у період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.
Індексація заробітної плати здійснюється на підставі Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.
Об'єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення), як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру (ч.1 ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).
Суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати згідно з підпунктом 2.2.7. Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 року № 5. Також Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 «Про затвердження порядку проведення індексації грошових доходів населення» передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер. Індексація заробітної плати являє собою дохід, з якого відповідно до статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів відповідно до діючого законодавства на день одержання заробітку (виплати, доходу).
Таким чином, індексація є складовою частиною заробітної плати, є додатковою заробітною платою.
Як вбачається з матеріалів справи, довідка, видана Закарпатським обласним центром зайнятості 21 квітня 2016 року за вих. №747-06, містила відомості про інші виплати, з яких за період з 2008 року по 2010 року позивачка отримала матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань в сумі 2607,14 грн., матеріальну допомогу на оздоровлення в сумі 3495,00 грн., індексацію заробітної плати в сумі 1402,27 грн.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, на час призначення пенсії нею подавалась довідка про складові заробітної плати, в якій були відсутні відомості щодо нарахування та виплату за період 2008-2010 роки матеріальних виплат та індексації заробітної плати.
За таких обставин, суд приходить до висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії з урахуванням індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань на підставі заяви від 21.04.2016 року з 25 квітня 2016 року, а тому позовні вимоги щодо перерахунку пенсії, стягнення різниці, та подальшої сплати пенсії з урахуванням вказаних складових є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
В задоволенні решти вимог за період з моменту призначення пенсії до 25 квітня 2016 року належить відмовити, оскільки позивачем не доведено вину та бездіяльність відповідача щодо неврахування відповідних сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та індексації заробітної плати саме з моменту призначення пенсії, враховуючи їх незазначення у документах, що подавалися для призначення пенсії.
Вказані вимоги не підлягають залишенню без розгляду з огляду на наступне.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. З вказаною нормою кореспондуються положення ст. 6 КАС України, якою регламентовано право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
За частиною першою ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Позивач у даній справі просить визнати неправомірною дію відповідача щодо відмови у включенні суми матеріальних допомог та індексації для розрахунку пенсії державного службовця. Фактично позивач оспорює бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Конституційний Суд України, у рішенні від 14.12.2011 року при вирішенні справи № 19-рп/2011 щодо оскарження бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо заяв про злочини вказав, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
При розгляді Колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України справи №800/238/15 констатовано, що сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим. Відтак початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Суд, отримавши позов, зобов'язаний з'ясувати, чи має місце порушення суб'єктивних прав, свобод чи інтересів особи. У разі наявності порушення прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулась до адміністративного суду за захистом своїх прав за межами встановлених гл. 8 КАС строків, суд може поновити їх та вирішити спір по суті (задовольнити вимоги) чи залишити заяву без розгляду. У випадку, коли суб'єктивне право, свободи або інтереси не порушені, а відтак і не підлягають судовому захисту, застосування строків звернення до суду є помилковим. Іншими словами, інститут строків застосовується лише у разі реального порушення суб'єктивних прав, свобод та інтересів особи, що звернулась із позовом.
Відповідно до частини першої ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Відтак, з Державного бюджету України підлягає до стягнення на користь позивача 1450,00 грн. сплаченого судового збору.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 19, 46, 55 Конституції України, Законами України «Про державну службу», «Про оплату праці», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про індексацію грошових доходів населення», ст. ст. 17, 18, 51, 94, 99, 100, 102, 159, 160-163, 185, 186 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_2 до Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області щодо відмови в перерахунку пенсії позивача в розмірі 80 відсотків від суми заробітної плати з урахуванням інших виплат, а саме: матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, матеріальної допомоги на оздоровлення, а також індексації заробітної плати.
Зобов'язати Ужгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області здійснити перерахунок призначеної пенсії ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) відповідно до Закону України «Про державну службу» з розрахунку 80 відсотків від суми заробітної плати, включивши до складу заробітної плати матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань в сумі 2607,14 грн., матеріальну допомогу на оздоровлення в сумі 3495,00 грн., індексацію заробітної плати в сумі 1402,27 грн. за період з 2008 року по 2010 рік відповідно до довідки Закарпатського обласного центру зайнятості вих. №747-06 від 21.04.2016 року з дати подання заяви ОСОБА_2 про перерахунок пенсії до органу Пенсійного фонду України, а саме 25 квітня 2016 року, стягнути різницю перерахованої пенсії з 25.04.2016 року по 12.08.2016 року, надалі виплачуючи пенсію з врахуванням вказаного збільшення.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 (пр-т Свободи, 48/16, м. Ужгород, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) понесені нею судові витрати, а саме судовий збір, сплачений згідно з квитанцією від 25.05.2016 року за №11 в розмірі 1450,00 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О.М. Світлик