Справа № 458/583/16-ц
2/458/202/2016
17 серпня 2016 року Турківський районний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Федитник І.Д.
при секретарі: Матківській Р.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Турка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення та зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні та розпорядженні будинком, -
Позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що з часу народження ІНФОРМАЦІЯ_1 року і до сьогоднішнього дня зареєстрований на проживання в АДРЕСА_1 разом із тіткою ОСОБА_2.
21 лютого 1987 року між ним та ОСОБА_3 укладено шлюб від якого є двоє дітей: ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 -ІНФОРМАЦІЯ_3. Він разом із сім'єю з моменту створення сім'ї і до сьогоднішнього дня проживає у спірному будинку. Про те, що завжди проживав у спірному будинку вказують докази, а саме - довідки Верхньовисоцької сільської ради від 19 квітня 2011 року за №727 від 05 липня 2012 року, за №852 від 06 квітня 2011 року, за №60 від 12 березня 2012 року, копія свідоцтва про освіту, копія атестату про закінчення технічного училища.
Спірний будинок до 1991 року був колгоспним двором, оскільки на території села В.Висоцьке існував колгосп ,,Верховина".За час свого проживання спільно з дружиною та дітьми доклали багато праці по утриманню спірного будинку, щодо здійснення ремонту та підтримання його в належному стані, а також щодо добудови господарських споруд.
У 2011 році дізнався, що відповідачка без його згоди та будь-яких законних підстав набула право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 10 червня 2011 року виданого Верхньовисоцькою сільською радою Турківського району Львівської області. Підставою для видачі свідоцтва стало рішення виконавчого комітету
Верхньовисоцької сільської ради Турківського району Львівської області №17
від 16 березня 2011 року.
Рішенням Турківського районного суду Львівської області від 30 травня 2014 року в задоволенні його позовної заяви про скасування рішення виконавчого комітету Верхньовисоцької сільської ради Турківського району №17 від 16.03.2011 року та свідоцтва про право власності на нерухоме майно - відмовлено в повному обсязі.
Відповідно до Рішення Апеляційного суду Львівської області від 20 квітня
2015 року його апеляційну скаргу задоволено частково, а саме:
рішення Турківського районного суду Львівської області від 30 травня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Виконавчого комітету Верхньовисоцької сільської ради Турківського району Львівської області про скасування рішення виконавчого комітету Верхньовисоцької сільської ради Турківського району № 17 від 16 березня 2011 року та свідоцтва про право власності на нерухоме майно задовольнити частково.
Рішення комітету Верхньовисоцької сільської ради Турківського району Львівської області № 17 від 16 березня 2011 року скасувати в частині визнання за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1, загальною площею 103,9 кв.м.
Визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 10 червня 2011 року, видане на підставі рішення виконавчого комітету Верхньовисоцької сільської ради Турківського району Львівської області № 17 від 16 березня 2011 року на ім'я ОСОБА_2 в частині права власності ОСОБА_2 на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1, загальною площею 103,9 кв.м.
З вищенаведеного вбачається, що його порушені права були відновлені рішенням Апеляційного суду Львівської області від 20 квітня 2015 року, яке набрало законної сили 20 квітня 2015 року.
Був і є членом колгоспного двору і відомостей про виключення його з членів колгоспного двору або інших доказів, які б свідчили про втрату права бути членом колгоспного двору та права на частку в його майні - немає.
Враховуючи вищезазначені судові рішення, відновивши свої законні права, оформив право спільної часткової власності на 1/2 житлового будинку загальною площею 103 кв.м. за адресою АДРЕСА_1, відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07 квітня 2016 року та рішення про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10 травня 2016 року. 1//2 часстини вищезазначеного житлового будинку належить на праві спільної часткової власності відповідачці.
З 2010 року між ним та відповідачем виникають постійні сварки, що унеможливлює та ускладнює спільне проживання в будинку. Більше того, відповідач постійно створює перешкоди у користуванні будинком, не впускає
до нього, чинить всілякі перешкоди. Після виселення його дружини, для
уникнення конфліктів та пошкодження власного здоров'я змушений проживати з 2012 року в стодолі, оскільки не міг залишити господарку. На даний час, відповідач змінив замки, потрапити до будинку ані я, ані моя дружина не можуть, вселитись з допомогою ні міліції, ні органу місцевого самоврядування.
Просить вселити в будинок за адресою АДРЕСА_1, який належить йому на праві спільної часткової власності.
Зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди у користуванні та розпорядженні будинком за адресою АДРЕСА_1, 1/2 якого належить йому на праві спільної часткової власності.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, посилаючись на ті ж обставини і докази які зазначені у позовній заяві і дав пояснення, доповнивши що у прохальній частині помилково зазначено вул. Зарічна, а має бути вул.Загірна , а також те, що з 2012 року проживає в стодолі, оскільки відповідачка змінила замки і не допускає проживати до хати .
У судове засідання відповідачка не з'явилася, хоч була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи відповідно до закону по місцю реєстрації на проживання, що підтверджується поштовим відправленням з врученням .
У судовому засіданні представник відповідачки ОСОБА_7 згідно угоди про надання правової допомоги позов не визнав і пояснив, що позивачу незаконно зареєстровано половину житлового будинку власником якого являється відповідач. Проведену реєстрацію права власності оскаржено до Міністерства юстиції України, однак на даний час відповіді не має .
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача ОСОБА_7, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю .
Відповідно до ч.1 ст.361 ЦК України співвласник має право самостійно розпоряджатися своєю часткою у праві спільної часткової власності .
Судом встановлено, що позивач та відповідач зареєстровані на проживання в житловому будинку в АДРЕСА_1, що підтверджується правоустановлюючими документами на нерухоме майно та паспортом позивача. Рішенням Турківського районного суду Львівської області від 30.05.2014 року у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та виконавчого комітету Верхньовисоцької сільської ради Турківського району Львівської області про скасування рішення виконавчого комітету Верхньовисоцької
сільської ради Турківського району №17 від 16.03.2011 року та свідоцтва про право власності на нерухоме майно - відмовлено за недоведеністю позовних вимог. Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 20.04.2015 року рішення Турківського районного суду Львівської області від 30.05.2014 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково, а саме: рішення комітету В.Висоцької сільської ради Турківського району Львівської області за № 17 від 16.03.2011 року скасувати в частині визнання за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1, загальною площею 103,9 кв.м. та визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 10.06.2011 року, видане на підставі рішення виконавчого комітету Верхньовисоцької сільської ради Турківського району Львівської області за № 17 від 16.03. 2011 року на ім'я ОСОБА_2 в частині права власності ОСОБА_2 на 1/2 частини житлового будинку за АДРЕСА_1, загальною площею 103,9 кв.м., а у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На підставі рішення Апеляційного суду Львівської області від 20.04.2015 року позивачці та відповідачу належить кожному по 1/2 частини у майні, в тому числі і житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 103,9 кв.м., що є підставою набуття права власності.
На підставі судового рішення позивач відновив свої законні права та оформив право спільної часткової власності на 1/2 житлового будинку загальною площею 103 кв.м. та господарські будівлі і споруди за адресою АДРЕСА_1, що підтверджується рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07 квітня 2016 року та рішенням про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10 травня 2016 року та інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек,Єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна щодо об"єкта нерухомого майна.
Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, а тому позивача не можна позбавити чи обмежити у здійсненні його прав на 1/2 частини у майні.
Відповідачка починаючи з 2012 року по даний час чинить перешкоди позивачу у вселенні та користуванні і розпорядженні житловим будинком, що знаходиться за адресою:АДРЕСА_1, 1/2 частини якого належить позивачу на праві спільної часткової власності шляхом заміни замків на вхідних дверях
і не допущення у користуванні.
Вищенаведене підтверджується поясненнями позивача, рішенням Турківського районного суду Львівської області від 30.05.2014 року, рішенням Апеляційного суду Львівської області від 20.04.2015 року(Справа
№458/422/14, провадження №22-ц/783/136/15), рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07 квітня 2016 року та рішенням про
внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10 травня 2016 року та інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек,Єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна щодо об"єкта нерухомого майна.
Посилання представника відповідача на те, що позивач не являється власником житлового будинку і реєстрація права власності проведена ним з поруженням закону, а також те, що добровільно виселився і не проживає, суд до уваги не приймає, оскільки суперечить доказам по справі. Представником відповідача ніяких доказів не представлено про те, що позивачу відповідачкою було надано можливість проживати у житловому будинку та розпоряджатися своєю часткою у майні на власний розсуд враховуючи прийняті судом рішення.
Враховуючи те, що позивачу належить 1/2 частини у майні, в тому числі і житлового будинку, а тому відповідно до ч.1,ч.2 ст. 317, ч.1 ст. 321, ч.1 ст. 356 ч.1 ст.361 ЦК України має право розпоряджатися своєю часткою у майні на власний розсуд і не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні в тому числі і у проживанні .
При таких обставинах позов підлягає до задоволення.
Враховуючи те, що позивач має пільги щодо сплати судового збору, то відповідно до ст.88 ЦПК України слід стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1102 грн. 40 коп.
Керуючись ст.ст.10, 57, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ч.1 ст.356, ч.1 ст.368, ч.1,2 ст.369 ЦК України, суд, -
Позов задоволити повністю.
Вселити ОСОБА_1 в житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, 1/2 частини якого належить йому на праві спільної часткової власності.
Зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у користуванні та розпорядженні житловим будинком, що
знаходиться за адресою:АДРЕСА_1, 1/2 частини якого належить йому на
праві спільної часткової власності.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1102 грн.
40 коп.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Львівської області протягом 10 днів з дня проголошення, а вразі складення рішення в повному
обсязі - з дня складення в повному обсязі та одержання копії рішення, а стороні яка не була присутня в судовому засіданні в той же строк з дня отримання копії рішення.
Повний текст рішення виготовлений 21.08.2016 року .
Головуючий: