Справа № 22-ц/796/8245/2016 Головуючий у 1-й інстанції - Трегубенко Л.О.
Доповідач - Рубан С.М.
11 серпня 2016 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді Рубан С.М.
суддів Желепа О.В., Іванченко М.М.
при секретарі Литвиненко Р.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 08 квітня 2014 року у справі за поданням Державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції у Київській області, заінтересовані особи: ОСОБА_3, ОСОБА_1 про тимчасове обмеження права на виїзд за межі України без вилучення паспорта,-
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 08 квітня 2014 року подання державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції у Київській області задоволено. Тимчасово обмежено боржника - громадянина України, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон до виконання зобов'язання за виконавчим листом, виданим Солом'янським районним судом м. Києва про стягнення на користь ОСОБА_3 з цього боржника та із боржників, ОСОБА_4, ОСОБА_5 (у межах успадкованого майна) солідарно боргу за договором позики від 20.12.2006 року.
Не погоджуючись з ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні подання.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримала апеляційну скаргу.
Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_6 заперечив проти апеляційної скарги.
Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.
У квітні 2014 року державний виконавець відділу примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції у Київській області звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон громадянина України, боржника - ОСОБА_1 Свої вимоги обґрунтовує тим, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень УДВС знаходиться виконавчий лист № 2-1841/09, виданий 27.08.2010 року Солом'янським районним судом м. Києва про стягнення на користь ОСОБА_3 з ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5.( у межах успадкованого майна станом на 17.07.2009 рік в сумі 65341 грн. 50 коп.) солідарно борг за договором позики від 20.12.2006 року в сумі 7 640 500 грн.. 13.06.2013 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого документу, боржник, ОСОБА_1 не здійснив добровільне виконання.
З метою забезпечення виконання судового рішення, недопущення переховування боржника за межами України, ухиленням від виконання зобов'язань, державний виконавець просить тимчасово обмежити його у праві виїзду за межі України до повного виконання боргових зобов'язань за виконавчим листом.
Задовольняючи подання, суд першої інстанції виходив з наступного.
Відповідно до п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.
Судом встановлено, що з 13.06.2013 року у відділі примусового виконання рішень УДВС знаходиться виконавчий лист № 2-1841/09, виданий 27.08.2010 року Солом'янським районним судом м. Києва про стягнення на користь ОСОБА_3 з ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5.( у межах успадкованого майна станом на 17.07.2009 року в сумі 65341 грн. 50 коп.) солідарно борг за договором позики від 20.12.2006 року в сумі 7 640 500 грн., боржник, ОСОБА_7 не здійснив самостійне виконання.
У відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області на примусовому виконанні перебуває виконавчий лист № 2-1841/09 виданий 27.08.2010 року Солом'янським районним судом м. Києва про стягнення на користь ОСОБА_3 з ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 (з ОСОБА_5 в межах успадкованого майна станом на 17 липня 2009 року на суму 65341 грн. 50 коп.) солідарно борг за договором позики від 20 грудня 2006 року в сумі 7 640 500,00 грн.
Виконавче провадження з примусового виконання вищевказаного виконавчого документу відкрито 13.06.2013 року.
14.06.2013 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
05.11.2013 року на адресу ДП «Миколаївський авіаремонтний завод» направлено постанову про відрахування суми боргу з заробітної плати боржника.
12.12.2013 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
30.12.2013 року на адресу УМВС України в Миколаївській області направлено подання про притягнення боржника до кримінальної відповідальності.
Відповідно до відповіді ДП «Миколаївський авіаремонтний завод» № 4233/10 від 23.12.2013 року постанова від 05.11.2013 про звернення стягнення на заробітну плату боржника прийнята до виконання, проте боржник звільнився.
Судом встановлено, що впродовж здійснення виконавчого провадження боржник, ОСОБА_1 у добровільному порядку виконавчий документ не виконав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до ч. 3 п. 18 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзд в Україну громадян України» громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, у випадках, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання - до виконання зобов'язань або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених Законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, або він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням - до виконання зобов'язань.
Відповідно до норм Цивільно - процесуального законодавства та Закону України "Про порядок виїзду з України та в'їзд в Україну громадян України" одним із заходів забезпечення виконання рішення може бути тимчасове обмеження особи (боржника) у праві виїзду за межі України з вилученням паспортного документу чи без такого, причому таке обмеження можливо на підставі судового рішення за поданням державного виконавця.
Задовольняючи подання державного виконавця суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем рішення суду не виконано ні в повному обсязі, ні частково, враховуючи те, що державним виконавцем вжито заходів про розшук майна боржника, арешт майна боржника, оголошення заборони на відчуження нерухомого та рухомого майна, однак такі заходи не вплинули на виконання боржником рішення.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до роз'яснень Верховного суду України від 01.02.2013 року викладених у судовій практиці щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
Саме невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.
На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.
З матеріалів справи вбачається, що доказів повідомлення ОСОБА_1 щодо відкриття виконавчого провадження у справі не має.
Більш того, наявність в матеріалах справи листа на ім'я ОСОБА_1 про направлення йому копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 13.06.2013 року не свідчить про отримання боржником зазначеної постанови, оскільки в матеріалах справи відсутні докази про отримання боржником даної постанови.
Тобто, колегія суддів вважає, що суду не надано доказів про обізнаність боржника з наявністю відкритого виконавчого провадження та строком його добровільного виконання, а тому з матеріалів справи не вбачається ухилення боржника ОСОБА_1 від виконання зобов'язання.
Як вбачається з матеріалів справи, оригінал виконавчого провадження судом не оглядався, тому судом і не встановлено доказів повідомлення боржника щодо відкриття провадження, та ухилення від виконання зобов'язань.
Відповідно до постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 14.06.2013 року державним виконавцем накладено арешт на все рухоме майно та заборонено здійснювати відчуження будь - якого майна, яке належить боржнику ОСОБА_1, однак майно боржника не встановлено.
Вказані обставини судом також не перевірені, тобто судом не повно встановлено обставини справи.
З підстав наведеного, ухвала суду підлягає скасуванню з направленням питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 08 квітня 2014 року про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта - скасувати, передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді